Сукупність принципів, методів та процедур, якими користується банк для визначення, накопичення та запису всіх здійснених операцій, повинна відповідати вимогам “Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банківських установах України”, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 30.12.98 за № 566. [37].
Згідно з цим нормативним актом кожний банк України повинен розробити положення про облікову політику.
Усі елементи внутрішнього контролю обов'язково повинні мати доку-ментальне відображення у процедурах. Під процедурами внутрішнього контролю розуміється деталізований опис проведення конкретної банків-ської операції. Будь-яка процедура внутрішнього контролю складається з таких компонентів, як:
1) опис операції;
2) визначення відповідальності та підзвітності особи (підрозділу), що здійснює операцію;
3) розподіл обов'язків між виконавцями операції з метою роз-межування контролю за обліковими записами та операціями за ними;
4) розподіл відповідальності працівників за ухвалення операції, її запис, контроль і зберігання активів;
5) схвалення операції;
6) обмеження доступу до активів, облікових записів та сховищ;
7) внутрішні перевірки та звірки до моменту виконання операції;
8) автоматизований контроль;
9) ротація персоналу.
Документування процесу внутрішнього контролю є надзвичайно важли-вою вимогою, адже наявність процедур внутрішнього контролю і аудиту -- це одна з умов ефективності функціонування банківської установи. Але потрібно усвідомлювати, що внутрішній контроль і аудит можна вважати дієвим лише за умови застосування процедур внутрішнього контролю на практиці.[125, стр. 47-49].
За джерелами контрольних даних та заходами проведення всі види кон-тролю поділяються на фактичний і документальний. Джерелами фактичного контролю є фізичні об'єкти: інвентаризація, експертна оцінка, особистий досвід. У банках -- це контрольний перерахунок національної та інвалютної грошової готівки в касах, сховищах, резервних фондах, коштовних металах та інших цінностях, перевірка збереження основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей банку, а також застави та інше.
Джерелами документального контролю є документи та дані фінансової і статистичної звітності: читання документів, рахункова перевірка доку-ментів, порівняння документів, письмовий запит, економічний контроль та ревізія.
У банках за розрахунками та довідками господарських органів перевіря-ються правильність видачі коштів на заробітну платню, стипендії, відряд-ження, а також заборгованість банку за простроченими кредитами та поста-чальникам за послуги і товарно-матеріальні цінності (при цьому перевіря-ється правильність надання кредитів та їх використання). Часто поєднують-ся обидва методи контролю -- фактичний і документальний.
Залежно від мети та обсягу, а також від способів та заходів проведення розрізняють такі методи аудиту:
* обстеження;
* економічний аналіз;
Обстеження -- це метод фактичного контролю, який здійснюється на місті шляхом аналізу зведених документів, фінансової, статистичної звітно-сті, особистого досвіду, експертної оцінки. При обстеженнях, як правило, не користуються первинними документами.
Економічний аналіз -- це метод документального контролю, який є способом вивчення фінансово-господарської діяльності господарських ор-ганів за матеріалами обліку та звітності. Аналіз фінансово-господарської діяльності клієнтів -- основа економічної роботи банків. Банки комплексно вивчають економіку та фінанси своїх клієнтів для того, щоб через свої опе-рації здійснювати вплив на ефективний розвиток їх виробництва.
У банках аналізуються матеріали фінансової, статистичної звітності про касові обороти, розрахункові відношення, кредити, витрачання фондів за
робітної плати, операції з цінними паперами, валютні операції, активні і пасивні операції та інші операції банку.
Таким чином, методом контролю в правовій державі є сукупність за-ходів та способів, які забезпечують виявлення законності і доцільності ви-користання державної, суспільної та особистої власності.
На практиці міжнародні аудитори часто розширюють своє повідомлен-ня, включаючи до нього і менш важливі недоліки, надаючи їх разом з про-позиціями щодо покращання структури внутрішнього контролю. Ця інфор-мація дозволяє аудитору надавати перевірюваному й інші неаудиторські послуги, як-то: рекомендації щодо впливу на фінансовий звіт, альтернатив-них принципів обліку та впливу внутрішнього контролю.
Щоб отримати уявлення про структуру контролю клієнта аудитор го-ловним чином спостерігає й опитує персонал банку, підданого перевірці, звертається до відповідних документів з економічної політики і методики обліку, перевіряє книги, окремі документи, формуляри і звіти. Щоб скласти уявлення про структуру контролю, аудитор визначає ті критичні точки в системі обліку, де могли бути допущені суттєві помилки чи неточності і визначає, чи були розроблені спеціальні методики, що дозволяють запо-бігти їм.
За підсумками роботи незалежний аудитор надає стан-дартний безумовний висновок, який складається з трьох параграфів, якщо дотримані такі три умови:
1) аудит здійснювався ретельно, на відповідному професіональному рівні, незалежними особами, що володіють відповідними спе-ціальними знаннями;
2) було зібрано й оцінено достатню кількість доказів, необхідних для надання висновку про те, що фінансовий звіт складений пра-вильно і відповідає міжнародним вимогам;
3) нема жодного факту, який вимагав би додаткового пояснення.
Якщо не виконані ці три умови, стандартний безумовний висновок, включаючи три параграфи, не складається.
У висновках інших типів, аудиторська фірма просто відхиляє можли-вість формулювання висновку або констатує, що фінансовий звіт не відпо-відає вимогам чи дає умовний висновок. Суть його полягає в тому, що до стандартного безумовного висновку додається роз'яснювальний текст, який роз'яснює фактори, що впливають на фінансовий звіт, а також те, чи вияв-ляється невідповідність стандартам.
Банки самостійно розробляють і затверджують облікову політику для кожного звітного року. Допомогти керівництву банку у виборі оптимальної облікової політики - справа внутрішнього аудитора.
Керівник банку обов'язково має затвердити такі питання, які підлягають перевірці:
* порядок нарахування амортизації;
* порядок проведення інвентаризації;
* правила документообігу та технологія обробки облікової доку-ментації;
* порядок контролю за внутрішніми операціями.
Облік згідно з обліковою політикою, виконується безперервне від дати реєстрації банку як юридичної особи до дати реорганізації або ліквідації банку.
Облікова політика здійснюється згідно з наказом керівника банку.
Внутрішній аудитор банку не підкоряється головному бухгалтеру і не входить до складу управління бухгалтерського обліку. Внутрішній аудит банку - це самостійна структура, покликана забезпечити керівництво банку правдивою інформацією, а також допомогти керівництву банку оптимизировать роботу всіх підрозділів банку.
Внутрішній аудит можна розглядати як систему мір безпеки банку для забезпечення захисту інтересів вкладників, збереження і досягнення конкретних результатів у діяльності банку. Він включає сукупність планів банку, методів і процедур, застосовуваних усередині нього для захисту активів, збільшення прибутку, забезпечення чіткого виконання вказівок керівництва банку. Внутрішній аудит представлен як структурний підрозділ і підкоряється керівнику банку. [71, стор.6].
На сучасному етапі все більшого значення під час проведення ревізій (пе-ревірок) набуває метод контролю та аудиту -- економічний аналіз. Економічний аналіз тісно пов'язаний з контрольно-ревізійною та аудиторської діяльністю комерційного банку.
На етапі планування проведення аудиторської перевіркі використовується економічний аналіз для визначення об'єктів перевірки з найбільшою ймовірністю можливих пору-шень, вибору прийомів, способів ревізії, складання плану, програми ревізії. Аналітичні процедури особи, що здійснює перевірку, у ході попереднього ознайомлення з діяльністю банку, що ревізується, виражаються у таких ти-пових діях:
* порівняння поточних даних з даними попереднього періоду;
* порівняння поточних даних з нормативними значеннями;
* порівняння поточних даних з даними прогнозу та інші дії.
Мета застосування аналітичних процедур -- визначення нетипових си-туацій у діяльності комерційного банку.
На початковій стадії аудиту , у ході планування, визначення найбільш ризикованих для перевірки напрямів, доцільно проводити економічний ана-ліз діяльності банку за такими розділами:
* аналіз касових операцій у національній та іноземній валютах;
* аналіз стану власних та залучених коштів;
* аналіз кредитної діяльності банку;
* аналіз операцій з цінними паперами;
* аналіз операцій банку з векселями;
* аналіз лізингових та факторингових операцій;
* аналіз процентної політики банку;
* аналіз виконання платіжних зобов'язань банку;
* аналіз фінансових результатів діяльності банку та інші. У ході аналізу кожного розділу, аудитором можуть бути виявлені незро-зумілі відхилення в діяльності банку від середніх по банківській системі в цілому у порівнянні з попередніми періодами. Увагу треба приділяти як негативним, так і позитивним відхиленням з метою з'ясування факторів, які вплинули на такі зміни і досконалого їх вивчення. Можливо, за цими фак-торами приховуються некоректні дії окремих осіб.
Основну масу порушень, зловживань та інших незаконних дій особа, що здійснює перевірку, у змозі виявити ще на початковому етапі аудиторського процесу, під час попереднього аналітичного огляду, або ознайомленням з веденням бухгалтерського обліку в банку, з первинними документами та регістрами обліку.
Аудитори, які в своїй роботі намагаються обмежитись одним лише огля-дом бухгалтерських документів та записів в регістрах обліку, не зможуть зробити об'єктивних висновків: вони повинні проаналізувати вищевказані бухгалтерські документи, стан обліку, фінансової звітності та фінансово-господарської діяльності комерційного банку.
На етапі організації та безпосереднього проведення аудиту виконується економічна оцінка здійснених банківських операцій (касові, поточні, кре-дитні, депозитні, операції з цінними паперами та інші операції), що об'єд-нує увесь комплекс прийомів аналізу й оцінки з метою визначення доціль-ності, раціональності окремих банківських операцій та ефективності діяль-ності банку, що контролюється, а також з метою визначення порушень, кра-діжок, зловживань, винних осіб. При цьому використовуються такі прийоми аналізу:
* прийом порівняння;
* прийом групування;
* прийом обчислення індексів;
* прийом ланцюгових підстановок;
* абсолютні й відносні величини;
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13
