Сальдо розрахункового рахунка як в обліку банку, так і підприємства завжди має бути однаковим. Якщо при перевірці виписки банку підприємство встановило, що якась сума в банку неправильно записана (зарахована або списана), то воно повторює цю помилку банку і надсилає до банку письмове повідомлення про це. Усі помилки банку відображуються в кореспонденції з рахунком «Розрахунки за претензіями».

Виписка банку замінює собою реєстр аналітичного обліку за розрахунковим рахунком, а тому обов'язково має містити дату, номер документа, короткий зміст операцій і суми записів на дебеті і кредиті, а також залишки коштів на початок і кінець періоду.

Облік операцій на інших рахунках в банку. Крім розрахункового рахунка підприємство може мати в банку інші рахунки для зберігання оборотних (наприклад -- акредитиви, чекові книжки тощо) або необоротних (депозити більше одного року тощо) грошей (коштів).

Операції на цих рахунках оформляють у розглянутому щойно порядку.

2.2 Облік запасів діяльності

Підприємницька діяльність можлива різних видів: виробнича, комерційна або грошово-кредитна. Згідно з цим запаси діяльності такі: у першому випадку -- різні речовини та сили природи: сировина, матеріали (основні, допоміжні паливні, мастильні тощо), у другому -- готова продукція виробничої сфери (сільськогосподарська, промислова, будівельна тощо), яка купується комерційними підприємствами з метою продажу, у третьому - гроші, грошові документи тощо.

У кожній сфері діяльності запаси обліковуються за законодавчо визначеною методологією. Оскільки кожний вид запасів діяльності має свою методику обліку, їх потрібно розглядати окремо один від одного, тобто - виробничі, комерційні або грошово-кредитні.

Економіко-правову сутність запасів діяльності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси». Відповідно до положення запасами є активи, які:

· утримуються для продажу за умов звичайної господарської ді-ял шості;

· перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва.

У бухгалтерському обліку запаси поділяють:

а) у виробничій сфері на:

· сировину, основні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріали, шо призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва і адміністративних потреб;

· незавершене виробництво у вигляді незакінчених обробкою І складанням деталей, вузлів, виробів. Незавершене виробництво на підприємствах, що виконують роботи та надають послуги, складається з витрат на виконання незакінчених робіт (послуг), щодо яких підприємством ще не визнано доходу;

· готову продукцію, що виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом.

У сільському господарстві виділяють в окрему групу:

· тварини на вирощуванні та відгодівлі;

б) у комерційній сфері

· товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються підприємством з метою наступного продажу;

в) в усіх сферах діяльності в окрему групу виділяють

· малоцінні та швидкозношувані предмети, що використовуються як засоби праці протягом не більше одного року або нормального операційного циклу (якщо він довший за рік).

Як видно із наведеного вище, запаси можуть знаходитись у різній формі: виробничі запаси, тварини на відгодівлі та вирощуванні, на складах, у процесі виробництва (незавершене виробництво), у формі готової продукції, напівфабрикатів тощо. Тому у кожній сфері діяльності запаси обліковуються за законодавче визначеною методологією. Оскільки кожний вид запасів діяльності має свою методику обліку, їх потрібно розглядати окремо один від одного, тобто -- виробничі, комерційні або грошово-кредитні та за різними формами:

· виробничі запаси;

· тварини на відгодівлі та вирощуванні;

· готова продукція;

· напівфабрикати тощо.

Розглянемо особливості обліку виробничих запасів. До виробничих запасів на виробничих підприємствах надходить сировина, основні та допоміжні матеріали, паливо, куповані напівфабрикати, комплектуючі вироби, тара, запасні частини та ін.

Згідно з економічною класифікацією матеріалів будується система рахунків, де формуються найважливіші синтетичні характеристики наявності, руху і використання матеріалів до їх споживання у процесі виробництва.

Згідно з діючим планом рахунків бухгалтерського обліку для обліку наявності та руху матеріалів використовують такі субрахунки: «Сировина і матеріали», «Куповані напівфабрикати», «Паливо», «Тара і тарні матеріали», «Матеріали, передані у переробку», «Запасні частини», «Матеріали сільськогосподарського призначення», «Інші матеріали».

У сільському господарстві, крім того, відкривають рахунок «Тварини на вирощуванні та відгодівлі», на якому відкривають субрахунки за їх видами: «Молодняк тварин на вирощуванні», «Тварини на відгодівлі», «Птиця», «Звірі», «Кролі», «Сім'ї бджіл», «Доросла худоба, вибракована з основного стада», «Худоба, прийнята від населення для продажу», «Службові собаки».

Для обліку витрат по заготівлі і придбанню матеріальних запасів, які не можна ідентифікувати з матеріальними запасами, використовують рахунок «Транспортно-заготівельні витрати».

У дебет рахунків, які названі вище, на основі прибуткових документів (рахунків-фактур, вимог, товарно-транспортних накладних, прибуткових ордерів, накладних на повернення матеріалів з виробництва, на оприбуткування відходів і матеріалів, одержаних від ліквідації основних засобів, тощо) записують кількість і вартість матеріалів за обліковими цінами. З кредиту цих рахунків на основі витратних документів (вимог, лімітно-забірних карток, накладних тощо) списують кількість і вартість відпущених матеріалів за обліковими цінами. Обліково-економічну характеристику цих рахунків наведено в табл. 2.2.

Таблиця 2.2

Загальна облікова структура субрахунків

рахунка „Виробничі запаси”

За діючим планом рахунків визначити фактичну собівартість придбаних матеріальних запасів можна двома способами: з використанням спеціальних рахунків та без них.

Методика обліку придбання матеріалів без використання спеціальних рахунків придбання. Прийняті на склад матеріали одержувач обліковує таким записом:

Дебет рахунка «Виробничі запаси» відповідного субрахунка запасу «Матеріали», «Паливо», «Запасні частини» тощо.

Кредит рахунка «Розрахунки з постачальниками та підрядчиками».

У разі надходження на склад підприємства матеріальних цінностей з інших (крім постачальників) джерел обліку роблять такі записи:

-- напівфабрикати власного виробництва:

Дебет рахунка «Напівфабрикати» (власного виробництва) Кредит рахунка «Виробництво»;

-- матеріали, що вироблені об'єднанням для власних потреб:

Дебет рахунка «Виробничі запаси», а далі Дебет рахунка «Матеріали» або Дебет рахунка «Запасні частини» та ін. Кредит рахунка «Виробництво»;

-- матеріальні цінності, які надійний на склад від забракованих виробів, що можуть бути використані як матеріали, паливо і запасні частини:

Дебет рахунка «Виробничі запаси», субрахунки: «Матеріали», «Паливо», «Запасні частини» тощо.

Кредит рахунка «Брак у виробництві»;

-- матеріальні цінності, що надійшли безкоштовно:

Дебет рахунка «Виробничі запаси», а далі за субрахунками: «Матеріали», «Паливо», «Запасні частини» або інші Кредит рахунка «Додатковий капітал»;

-- матеріальні цінності, що надійшли як внесок до статутного

капіталу:

Дебет рахунка «Виробничі запаси» а далі (відмовілний субрахунок)

Кредит рахунки «Неоплачений капітал».

Якщо при прийнятті матеріалів виявляють нестачі, то на підставі приймальних актів вартість матеріалів, яких бракує, за оптовими цінами відображають записом:

Дебет рахунка «Розрахунки за претензіями» Кредит рахунка «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками».

Аналогічно обліковують і надходження матеріалів без рахунків постачальників (невідфактуровані поставки). На підставі актів приймання, після одержання рахунків від постачальників записи, які зроблені на основі актів за обліковими (умовними) цінами, сторнуються, а на суму одержаних рахунків робиться запис у тій самій кореспонденції.

Матеріальні цінності, що надійшли на склад від ліквідації основних засобів, або брухт і ганчір'я від вибулих через знос малоцінних і швидкозношуваних предметів, відображають за дебетом відповідних рахунків обліку матеріальних цінностей:

Дебет рахунка «Виробничі запаси», а далі в дебет субрахунка «Матеріали» та ін. за видом

Кредит рахунка «Доходи від вибуття необоротних активів». Прийняті на склад зворотні відходи обліковують записом: Дебет рахунка «Виробничі запаси» субрахунка «Матеріали» Кредит рахунка «Виробництво».

Придбання матеріальних запасів, коли неможливо ідентифікувати затрати з конкретним матеріальним запасом, може здійснюватися підприємством із застосуванням рахунка «Затрати на придбання матеріальних цінностей». На дебеті цього рахунка протягом місяця записують затрати, пов'язані, наприклад, із заготівлею та придбанням сільськогосподарської продукції (буряк, картопля, молоко, м'ясо тощо). Рахунок призначений для визначення фактичної собівартості заготовлюваної для переробки продукції, І запис в ньому роблять такий:

Дебет рахунка «Затрати на придбання матеріальних цінностей» Кредит рахунка «Розрахунки з постачальниками І підрядчиками» та інші. При цьому варіанті транспортно-заготівельні затрати попередньо нагромаджуються на дебеті рахунка «Заготівельні витрати на придбання матеріалів» за номенклатурою і щомісячно згідно з обліковою політикою відносяться на дебет рахунка «Матеріальні затрати» на конкретні матеріальні запаси.

У кінці місяця кількість і фактична собівартість заготовлюваної сировини, матеріалів сільськогосподарської продукції списуються записом:

Дебет рахунка «Виробничі запаси» -- відповідний субрахунок Кредит рахунка «Затрати на заготівлю і придбання матеріальних цінностей».

При відпуску запасів у виробництво, їх продажу та іншому вибутті оцінка їх може здійснюватися за одним з таких методів (П(С)БО 9):

· ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;

· середньозваженої собівартості;

· собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);

· собівартості останніх за часом надходження запасів (ЛІФО);

· нормативних затрат;

· ціни продажу.

П(С)БО 9 визначено, що для всіх одиниць бухгалтерського обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, повинен застосовуватися тільки один із наведених методів.

Підприємство має право вибрати один із варіантів методу оцінювання та обрати одну із систем списування: постійну (pertual) або періодичну (periodical).

Розбіжності у двох системах списування - постійна або періодична - полягає у послідовності розрахунку таких двох елементів обліку, як визначення кредитового обороту та залишків на кінець періоду.

Якщо підприємство застосовує систему періодичного списування, то діє за такою формулою:

43

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5