Але під фондом в обліковому значенні необхідно розуміти такі категорії пасиву, яким в активі протиставляються засоби найрізноманітнішого призначення, закріплені за підприємством”, - зазначає А.И. Лозинський. До оборотних виробничих фондів належать виробничі запаси, незавершене виробництво, МШП, брак у виробництві, напівфабрикати, тварини на вирощуванні та відгодівлі, витрати майбутніх періодів, а до фондів обігу - готова продукція на складі, товари, грошові кошти, дебіторська заборгованість. Тобто оборотні фонди та фонди обігу є сукупністю, абстрактними поняттями і в обліку їм відповідають оборотні активи, оскільки за П(С)БО 2 “Баланс”, “оборотні активи - грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу”.
Необхідно також відрізняти від поняття “оборотні кошти” поняття “ресурси”, оскільки оборотні кошти є лише однією зі складових ресурсів, які об'єднують кошти, запаси, можливості, джерела засобів.
Тобто обороні кошти є фінансовою категорією, опосередковуючою ланкою між оборотним капіталом та оборотними фондами, фондами обігу, а в обліку - оборотними активами.
Необхідно зазначити, що також можна зустріти в публікаціях трактування поняття “оборотні кошти” як позначення частини оборотних активів - грошових коштів. Але поняття “оборотні кошти”, на наш погляд, не можна використовувати в такому значенні, оскільки грошові кошти є лише однією з форм існування оборотних коштів, що видно з рис. 1.1.
Елементи оборотних коштів є складовими безперервного потоку господарських операцій. На початковій стадії (постачання) обороту оборотні кошти авансуються у формі грошових коштів та переходять у форму виробничих запасів; на другій стадії (виробництво) - виробничі запаси передаються у виробництво, результатом цієї стадії є перехід оборотного капіталу, тобто ресурси перетворюються на продукцію, роботи або послуги; на третій стадії (реалізації) оборотні кошти знову отримують форму грошових коштів. Крапки в схемі означають, що обіг оборотних коштів перервано, але процес кругообігу триватиме в іншій сфері. Характерною особливістю оборотних коштів є те, що при нормальному функціонуванні підприємства вони не полишають виробничу сферу - оборотні кошти не витрачаються, а авансуються в різноманітні види поточних затрат підприємства.
Таким чином, оборотні кошти є фінансовою категорією, яка виступає проміжною ланкою між пасивом та активом балансу. Неправильним є трактування оборотних коштів як частини оборотних активів, оскільки оборотні кошти -- це авансовані підприємством кошти в оборотні виробничі фонди та фонди обігу (в обліку - оборотні активи), які опосередковують їх рух у процесі кругообігу, забезпечує безперервний процес виробничо-господарської діяльності.
У процесі діяльності підприємства окремі складові оборотних активів знаходяться на різних стадіях і в різних формах, тому склад оборотних активів можна представити у вигляді рис. 1.2.
43
Рис. 1.2. Склад оборотних активів підприємства
Одна частина оборотного капіталу знаходиться у виробничих запасах, інша частина перебуває у вигляді незавершеного виробництва, а третя у вигляді готової продукції. Щодо капіталу обігу, то він представлений у вигляді грошових коштів, готової продукції та коштів у розрахунках.
Однією з проблем в ході обліку активів є віднесення об'єктів до оборотних чи необоротних. Системне вивчення інформації вимагає її класифікації, цим зумовлена необхідність поділу ресурсів на окремі категорії, який потрібен для забезпечення відповідного сприйняття агрегованої інформації, яку повинні розуміти її користувачі.
Правильна класифікація інформації спрощує роботу аналітика через надання важливої, конкретної інформації. Класифікація та групування даних призводить до втрати взаємозв'язків та розуміння залежностей, тому класифікація повинна враховувати певні інтереси та бути доцільною при відповіді на певне питання.
З огляду на визначення оборотних активів в П(С)БО 2: “Оборотні активи - грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу”, можна зробити висновок про наявність великої кількості проблем лише у визначенні поняття “оборотні активи”.
Також існує проблема щодо складу МШП. Згідно п. 6 П(С)БО України для цілей бухгалтерського обліку запаси включають МШП, що використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року. Крім того, П(С)БО 9 “Запаси” не містить переліку МШП, тому підприємства самі встановлюють і відображають в наказі про облікову політику склад МШП.
Однією зі сторін проблеми, пов'язаної з організацією аналізу на підприємстві, є складна система цін на оборотні активи. Доцільно було б, на наш погляд, ретельно дослідити її основні аспекти. Вивчаючи порядок використання облікової ціни, оптових договірних цін, зазначимо, що застосування таких цін на підприємстві забезпечує єдність синтетичного й аналітичного обліку. Вважаємо, що з розвитком ринкових відносин стабілізуватимуться і договірні ціни, а це сприятиме спрощенню методики обліку.
Оцінка оборотних активів, що надходять здійснюється в обліку на основі історичної собівартості, яка передбачає підрахунок всіх витрат на виробництво та придбання. При вибутті запасів Національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку передбачено п'ять методів оцінки, кожен з них має свої переваги та недоліки, що зумовлює їх використання підприємствами в залежності від поставленої мети. За умови використання методу середньозваженої собівартості, використані запаси рівномірно включаються до собівартості чи фінансового результату та відображається більш реальний прибуток.
Щодо витрат майбутніх періодів, то враховуючи факт, що чітких рекомендацій щодо формування та обліку витрат майбутніх періодів немає, підприємства можуть самостійно вирішувати, які витрати включати до складу витрат майбутніх періодів, а також визначати терміни списання цих витрат. З огляду на це статті, віднесені до витрат майбутніх, одні можуть бути віднесені до оборотних активів, інші - до необоротних.
Виявлення важливих та нагальних проблем аналізу оборотних активів, що потребують вирішення, є важливим для підприємства, оскільки це сприяє забезпеченню формування достовірної, достатньої аналітичної системи інформації щодо оборотних активів для цілей управління.
Таким чином методика проведення аналізу залежить від обраних підприємством методів нарахування резерву сумнівних боргів, методів списання запасів, віднесення вартості списаних на витрати у фінансовому обліку запасів до валових витрат в податковому обліку.
Необхідно зазначити, що порядок формування витрат у фінансовому обліку дає широкі можливості для вуалювання доходів шляхом здійснення недоцільних витрат, а формування валових витрат в податковому обліку у зв'язку зі своєю направленістю на збільшення бази оподаткування передбачає жорсткий порядок формування валових витрат та цим стимулювання, наприклад, до вжиття заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості.
Питання аналізу оборотних активів потребує подальшого дослідження, зокрема в частині адаптації нормативного регулювання до деяких практичних аспектів аналізу оборотних активів на підприємствах.
Дебет
Кредит
З кредиту рахунка „Доходи (надходження штрафів і пені від покупців)” і т.ін.
У дебет рахунка „Короткострокові позики банку (погашення короткострокових кредитів)” і т. ін.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5