Рефераты. Облік довгостроковіх фінансовіх інвестицій

Цей метод раніше не використовувався в українській бухгалтерії, він базується на тому, що в разі отримання підприємством прибутку інвестори (акціонери або засновники) цього підприємства також отримують прибуток, навіть якщо він не розподіляється у вигляді дивідендів. Отриманий прибуток призводить до збільшення чистих активів підприємства, що отримало прибуток, а оскільки корпоративні права виражають право власності на частку в статутному капіталі, то й оцінка корпоративних прав повинна бути відповідно змінена. Метод участі в капіталі дозволяє відображати в балансі зростання (або змен-шення) вкладеної інвестиції з урахуванням фінансових результатів підприємства, в яке вкладена інвестиція.

Розглянемо сутність застосування цього методу на прикладі придбання страховою компанією «Каштан» акцій ВАТ «РТС» (табл. 2.5).

Таблиця 2.5

Застосування методу участі

Балансова вартість довгострокових фінансових інвестицій на початок року (собівартість акцій ВАТ, придбаних інвестором)

20000

Частка інвестора в статутному фонді

26%

Прибуток ВАТ за звітний період

6000

Нараховано дивідендів ВАТ за звітний період

2000

Частка прибутку інвестора (6000х0,26)

1560

Частина дивідендів інвестора (2000х0,26)

520

Балансова вартість довгострокових фінансових інвестицій на кінець року при застосуванні методу участі в капіталі

21040

Доход

1040

Загальний же прибуток (кредитовий оборот рахунку 721) становить 1560 грн., тобто відповідає частці прибутку інвестора.

У наведеному прикладі вартість довгострокових фінансових інвестицій на кінець року зросла на частку прибутку інвестора мінус отримані дивіденди (20000+1560-520).

В обліку це буде відображатись проводками:

1. Дебет 141 "Інвестиції в пов'язані сторони згідно з методом обліку участі в капіталі".

Кредит 721 "Дохід від інвестицій в асоційовані підприємства" 1560 грн.

1. Дебет 373 "Розрахунки за нарахованими доходами"

Кредит 141 "Інвестиції в пов'язані сторони згідно з методом обліку участі в капіталі" 520 грн.

Тобто та частина прибутку у вигляді нарахувань дивідендів буде до їх одержання відображена в інвестора на рахунку 37 "Розрахунки з різними дебіторами", а прибуток у вигляді збільшення балансової вартості довгострокової інвестиції в активі балансу збільшує залишок рахунку 14 "Довгострокові фінансові інвестиції". Саме ця сума і буде відображена в балансі за рядком 040 "Довгострокові фінансові інвестиції, що враховуються за методом участі в капіталі".

Якщо ж внаслідок застосування методу участі в капіталі вартість довгострокових фінансових інвестицій буде зменшена, це буде відображатись проводкою Дт 96 "Витрати від участі в капіталі" Кт 14 "Довгострокові фінансові інвестиції".

Доходи і втрати від участі в капіталі показуються, крім того, окремо і в формі № 2 за рядками 110 і 150 відповідно.

Однак не завжди прибуток, отриманий підприємством-об'єктом інвестиції, дає позитивний результат інвестору. Отриманий прибуток може бути використаний не самим кращим, з точки зору інвестора, чином, наприклад, на виплату премій, розкішний ремонт офісу та ін. Такі витрати емітент цілком може зробити, не питаючи інвестора, якщо перший не контролюється другим. Дійсно, якщо частка в статутному капіталі у інвестора невелика, то у нього небагато і можливостей вплинути на підприємство, в яке інвестовані кошти.

Отже, активи, що є у підприємства, можуть бути використані не в інтересах інвестора, і останній не може бути впевнений в отриманні від них вигоди.

Тому метод участі в капіталі використовується лише стосовно до інвестицій в підприємства за умови, якщо частка інвестора в статутному фонді досить велика. До таких підприємств належать асоційовані, дочірні і спільні.

В новому Плані рахунків застосування методу участі спричинить проводку:

Дт 141 "Інвестиції пов'язаним сторонам за методом участі в капіталі"

Кт 72 "Доход від участі в капіталі".

Ця проводка виконується, якщо у об'єкта інвестування за звітний період отриманий прибуток (як в приведеному вище прикладі). У разі збитків кореспонденція рахунків буде мати наступний вигляд:

Дт 96 "Втрати від участі в капіталі"

Кт 141 "Інвестиції пов'язаним сторонам за методом участі в капіталі".

Тобто метод участі в капіталі працює в обидві сторони, впливаючи на сальдо рахунку 141 у бік збільшення або зменшення, в залежності від того, чи добився об'єкт інвестування прибутку або потерпів збитки. Рахунок 96 є симетричним щодо рахунку 72 й аналогічно має три субрахунки.

На практиці може виникнути ситуація, коли метод участі «з'їсть» всю інвестицію, відображену на субрахунку 141, тобто обороти за рахунком 96 перевищать балансову вартість фінансової інвестиції, а об'єкт інвестування буде продовжувати нести збитки. В цьому випадку кредитувати рахунок 141 вже не треба, інвестиція не може бути відображена в балансі від'ємною величиною.

У П(С)БО 12 зменшення балансової вартості фінансових інвестицій відображається в фінансовому обліку тільки на суму, яка не приводить до від'ємного значення вартості фінансових інвестицій. Фінансові інвестиції, які внаслідок зменшення їх балансової вартості досягають нульової вартості, відображаються в бухгалтерському обліку в складі фінансових інвестицій за нульовою вартістю.

Разом з тим облік діяльності об'єкта інвестування не треба ігнорувати, надалі об'єкт інвестування може стати прибутковим. Тоді його результати діяльності знайдуть своє відображення по дебету субрахунку 141, але лише тоді, коли будуть зараховані збитки попередніх періодів. Тобто, незважаючи на те, що збитки об'єкта інвестування не можуть призвести до від'ємної величини інвестиції, ці збитки необхідно враховувати за балансом. Надалі, коли у об'єкта інвестування з'явиться прибуток, він буде збільшувати оцінку фінансової інвестиції лише тоді, коли прибуток перекриває не відображені на субрахунку 141 збитки.

Разом з тим застосування методу участі має обмеження, навіть якщо частка інвестора досить велика.

Метод участі в капіталі не застосовується навіть щодо пов'язаних підприємств у випадках, якщо:

1) фінансові інвестиції здійснені з метою їх продажу протягом року;

2) асоційоване або дочірнє підприємство веде діяльність в умовах, що обмежують його здатність передавати кошти інвестору протягом року.

Отже, в першому випадку бухгалтеру необхідно знати наміри керівництва в момент інвестування. Одні і ті самі акції можуть бути придбані з метою продажу і з метою довготривалої участі в капіталі емітента акцій. Зрозуміло, намір інвестора повинен бути оформлений письмово -- наказом, розпорядженням або, як мінімум, написом керівника на документі, що стосується інвестиції.

Друга причина незастосування методу участі вимагає пояснень. Обмеження в здатності передачі коштів інвестору, безумовно, повинно мати об'єктивний характер. Прикладом такої ситуації може служити неконвертованість валюти в країні розташування асоційованого (дочірнього) підприємства. Така ситуація була в Україні до 1993 р., тому українські підприємства мали дуже обмежені можливості направляти кошти своєму інвестору, навіть належні йому дивіденди. Треба вважати, що зарубіжні підприємства-інвестори не застосовували метод участі щодо українських підприємств до набирання чинності валютного законодавства, що дозволяє придбання валюти. Така ж ситуація може виникнути в українського інвестора, що вклав кошти, наприклад, в білоруське підприємство, якщо в Білорусії введуть обмеження з придбання валюти або її переліку. Також обмеження можуть бути накладені за рішенням суду або контролюючого органу, в якого такі права є (наприклад, податкової інспекції). Таким чином, є підстави вважати, що на практиці незастосування методу участі внаслідок обмежень здатності передавати кошти інвестору досить рідке.

Існує думка, що обмеженням можна вважати навіть вказівку інвестора акумулювати весь прибуток на дочірньому підприємстві і не витрачати його на дивіденди. Однак таку вказівку навряд чи можна назвати обмеженням, оскільки заборона, яку наклав інвестор може в будь-який момент відмінена. Отже, метод участі в цій ситуації повинен працювати.

Крім того, окремого розгляду заслуговує питання про те, як реагувати на період обмежень після його закінчення, тобто обмеження передачі, що існували раніше коштів інвестору усунені, і застосування методу участі відновлене. Однак не викликає сумніву, що фінансові результати діяльності об'єкта інвестування в період обмежень повинні бути враховані.

Розглянемо приклад. Первинна вартість фінансової інвестиції на 1.01.2003 р. становила 40 тис. грн. Частка інвестора -- 50%. У 2003 і 2004 роках мали місце обмеження, і в цей же період збитки становили 20 тис. грн. і 30 тис. грн. У зв'язку з обмеженням інвестор метод участі в капіталі не застосував. Якби обмежень не було, то залишок на рахунку 14 на 1.01.2005 р., розрахований за методом участі в капіталі, поменшав би на 25 тис. грн. (50% збитків, згідно долі інвестора). Але через обмеження проводка Дт 96 Кт 14 на суму 25 тис. грн. не відбулася. Якби метод участі застосувався, сальдо на рахунку 14 становило б 15 тис. грн. У 2005 році обмеження втратили силу, і в цьому ж році об'єкт інвестування отримав прибуток у 36 тис. грн. Результати діяльності об'єкта інвестування вимагають проводки: Дт 14 Кт 72 18 тис. грн. Але з цього не виходить, що сальдо на рахунку 14 повинно становити 58 тис. грн., тобто первинну вартість фінансової інвестиції плюс 18тис. грн. на основі попередньої проводки. Фінансові результати діяльності об'єкта інвестування в період обмеження також повинні бути враховані.

Незастосування методу участі в обмежувальний період не означає, що сальдо на субрахунку 141 повинне бути законсервовано. В цьому випадку повинен застосовуватися пункт 8 П(С)БО 12, який передбачає оцінку інвестиції на дату балансу за справедливою вартістю. Тобто незастосування методу участі, нехай навіть і тимчасово, внаслідок обмежень, що з'явилися, не означає, що фінансові інвестиції повинні оцінюватися за собівартістю або за іншою вартістю. Справедливою вартістю цінних паперів (якщо ними виражені корпоративні права), згідно з додатком "Визначення справедливої вартості придбаних ідентифікованих активів і зобов'язань" за П(С)БО 19, є їх поточна ринкова вартість на фондовому ринку.

Однак не всі цінні папери котируються на ринку, і не завжди інвестиція представлена цінними паперами. В такому випадку при відсутності ринкової вартості, згідно з тим же додатком до П(С)БО 19, повинна проводитися експертна оцінка акцій. Очевидно, що і до оцінки корпоративних прав, не виражених цінними паперами, необхідно застосовувати такий же спосіб, оскільки внесок засновників в ТОВ має таку ж природу, як й акція акціонера. Однак експертна оцінка фінансової інвестиції--спосіб значно більш кропіткий і дорогий, ніж метод участі. Тому більш доцільно застосовувати метод участі в капіталі.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11



2012 © Все права защищены
При использовании материалов активная ссылка на источник обязательна.