Рефераты. Аудит обліку готової продукції та порядок проведення аудиторської перевірки на підприємстві громадського харчування

Аудит обліку готової продукції та порядок проведення аудиторської перевірки на підприємстві громадського харчування

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ПРИВАТНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ІНСТИТУТ РЕГІОНАЛЬНОГО

УПРАВЛІННЯ ТА ЄКОНОМІКИ

ОЛЕКСАНДРІЙСЬКА ФІЛІЯ

Факультет: економічний

Спеціальність: облік і аудит

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

З дисципліни

«особливості аудиту в галузях»

Студента 3го курсу заочного відділення

Ємєліна Сергія Івановича

Дата відправлення: _________________

Дата прийому: ______________________

2007

1. Аудит обліку виготовлення готової продукції на підприємствах громадського харчування.

Діяльність підприємств громадського харчування на сьогодні майже не відрізняється від буднів інших суб'єктів господарювання - спроба вирішення проблем з оподаткуванням, відсутність реального прибутку, залежність від платоспроможного попиту та інше. Проте певною особливістю громадського харчування є величезна (у порівнянні з "чистою" торгівлею) витратомісткість, яка практично коливається на рівні виробничих промислових підприємств (мається на увазі одиниця продукції). Ця особливість ще й обтяжена пострадянською системою управління, коли один фахівець планує, бухгалтер - обліковує, контролюючі органи - перевіряють, а менеджер - або регулює план, або "виробляє стимули" для об'єкта управління.

Розбудова держави привела до відповідного краху цієї жорстко детермінованої системи. Тому персонал управління підприємством громадського харчування залишився перед вибором, чим конкретно слід займатися і кому. Відповідно контрольна функція управління як кажуть, "зависла у повітрі". Це не дивно, бо безліч суб'єктів перевірки насамперед цікавляться податковим обліком (бо там значні економічні санкції).

Якщо дослідити предмет перевірок, то, відкинувши технічний контроль, встановимо, що 90% часу займає контроль фінансовий,а в ньому - до 75 % - перевірка витрат обігу,виробництва,обслуговування та валових витрат.

Безперечно, вплив та місце витрат як об'єкта (предмета) контролю важко переоцінити. Для податківців - це найсуттєвішій чинник зменшення розміру об'єкта оподаткування, фактор легалізації видатків. Для системи управління - найперший та найголовніший фактор собівартості і, опосередковано, - ціни реалізації продукції та послуг підприємства громадського харчування. Та й з, точки зору, так би мовити, "кримінальної", витрати у громадському харчуванні є одним із надійніших шляхів приховування і зловживань, (завищення витрат готівки з каси при закупівлі сировини на ринку; збільшення видатків сировини та продукції понад потреби з нагоди свят та при замовленні банкетів; маніпулювання картками калькуляції з метою приховування реальних цін на продукцію громадського харчування, просто приховування виторгу у касі та інше). Так чи інакше витрати (разом з обсягом обороту) посідають одне з головних місць у контрольному полі (за нашими дослідженнями - від 65 до 85 %) у діяльності підприємств громадського харчування.

Які ж завдання аудиту взагалі та внутрішнього аудиту конкретно відносно витрат стоять на сьогодні у ряду найактуальніших? Якщо підходити до аудиту в цілому, то витрати підприємства можуть потенційно бути предметом аудиту лише при оглядовій чи операційній перевірці. З методологічної точки зору Національні нормативи аудиту, на жаль, нічого практикам обліку та контролю не дають, окрім загальних фраз про професіоналізм або достатність свідчень чи компетентність перевіряючих.

Лише норматив №12 "Оцінка системи внутрішнього контролю підприємства та ризику, пов'язаного з ефективністю її функціонування", певною мірою дає визначення самого внутрішнього контролю та його середовища.

В СНД серед теоретиків та практиків так і не склалася єдина думка стосовно внутрішнього аудиту (навіть за посиланнями на зарубіжних фахівців). Так, Р.Адамс, Дж.К.Робертсон, В.Подольский, Г.Поляк, А.Савін та Л.Сотнікова вважають, що внутрішній аудит - це незалежна перевірка, спрямована на запобігання та виявлення помилок і порушень у процедурі управлінської діяльності, включаючи (особливо) функції обліку та регулювання. Інші автори (Я.Соколов, М.Білуха, Р.Алборов) у внутрішньому аудиті вбачають лише одну з форм внутрігосподарського контролю.

Чітке визначення поняття внутрішнього аудиту ще чекає свого вирішення, тому Національний норматив № 12 є певним кроком в перед для практиків аудиту зовнішнього, які повинні тестувати внутрішній аудит на його ефективність. Разом з тим в нормативі №12, не говориться про витрати, лише про залишки на рахунках та про готівку і документооборот. Також мовчить про аудит витрат і класик цієї професії Р.Монтгомері (Montgomery's AUDITING, 11-Edition, New York, 1990). В його відомому підручнику серед переліку циклів виробництва (як об'єктів аудиту), витрат немає. І цьому є певне логічне пояснення, бо практично усі перекладені підручники орієнтовані на зовнішній аудит звітності, де внутрішній аудит є лише елементом (об'єктом) перевірки (тести на відповідність).

Чи є проблемою внутрішній аудит витрат? Безумовно. Свідчень тому безліч.

По-перше, - податковий облік, за правилами якого не легалізовані або неправомірні видатки не зараховуються до валових витрат і не зменшують об'єкт оподаткування. Порушення цього правила тягне за собою карну відповідальність. Найбільш суттєвими з цієї точки зору об'єктами в громадському харчуванні є касові готівкові операції; операції з підзвітними особами; витрати на маркетинг та інформаційно-консультаційні послуги; операції з сировиною та купівельними товарами; реалізація, особливо послуг та купівельних товарів; виробництво продукції власного виробництва.

По-друге, - витрати на забезпечення процесу виробництва, а саме - розмір та реальність комунальних платежів та витрат на енергоносії, транспортні витрати; товарні втрати (норми природних втрат).

По третє, - дії та оплата праці персоналу (її ефективність). По-четверте, - проблеми калькулювання, (особливо прогнозного калькулювання) через розробку майбутнього меню як бази для подальших витрат з наступним моніторингом їх здійснення, тощо. Особливою проблемою внутрішнього аудиту витрат є визначення та організація функціонування системи контролю за витратами саме в системі управління підприємством. У радянських системах управління традиційно контрольні функції покладалися на головного бухгалтера. Певною гарантією здійснення контролю була система матеріальної відповідальності посадових осіб. Сьогодні ці чинники практично не спрацьовують, бо на більшості підприємствах бухгалтер є одночасно касиром і уособлює всю бухгалтерію. До того ж керівництво контролює передусім виторг (особливо - готівку) або валові доходи та рух матеріальних активів (за винятком основних засобів). Сучасна практика бартеризації підприємництва певною мірою нівелює витрати, але підвищує ціну бухгалтерської помилки з оподаткуванням, особливо з ПДВ. Наявність "тіньового" обороту тягне за собою "лівий" готівковий виторг. Тому керівництво підприємства громадського харчування вирішує питання управління в міру їх виникнення, що практично не дає змоги встановити дійову систему внутрішнього аудиту з його упереджувальною та запобіжною функціями. Окремим "острівцем" спокою в громадському харчуванні є так звана "закрита мережа" з її постійним контингентом споживачів.

Проведені автором обстеження підприємств саме цієї мережі показали, що типовими об'єктами внутрішнього контролю (аудиту) в підприємствах громадського харчування закритої мережі на сьогодні є:

1.Наявність сировини ( матеріальне забезпечення виробничої програми), обсяг виторгу -35%;

2.Наявність коштів для розрахунків з постачальниками та іншими контрагентами - 25%;

3.Стан розрахунків з бюджетом з податків, платежів і зборів -12%;

4.Наявність виробничого персоналу певної кваліфікації - 6%;

5.Собівартість та ціна продукції та послуг -3%;

6.Стосунки з суб'єктами контролю - 10%;

7. Вирішення виробничих проблем та виконання завдань (дисципліна виконання) - 9%.

Таким чином витрати контролюються лише опосередковано, як фактори, що впливають на інші показники, та складають близько 15 % контрольного поля підприємства. Головні центри відповідальності у громадському харчуванні сконцентровані на кухні та в торговому залі, коморі, у роздрібній лотковій торгівлі (матеріально-відповідальні особи), бухгалтерії. При цьому бухгалтерія часто відокремлена від інших центрів відповідальності й здійснює лише ретроспективний документальний контроль. Слід зважити і на те, що в разі реального переходу України до практики обліку за міжнародними стандартами перед якимось із центрів контролю (насамперед за все перед бухгалтером) постане проблема визначення та інтерпретації витрат. Концептуальні основи МСБО, наприклад принцип відповідності (matching concept), базується на правилі, за яким витрати, що призводять до майбутніх економічних зисків, визнаються як активи; витрати, які приводять до поточних зисків визнаються як видатки, а витрати, які не дають ні яких зисків - це збитки. Вказаний принцип тісно пов'язаний з елементами фінансової звітності і, таким чином, витрати стають об'єктом і зовнішнього аудиту фінансової звітності.

2. Порядок проведення аудиторської перевірки на підприємствах торгівлі.

Ринкова економіка висуває нові завдання у сфері контролю від правильного рішення яких залежать його подальший розвиток і удосконалення.

З метою адаптації фінансового контролю до ринкової економіки в Україні прийнято два Закони: Закон "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" від 26 січня 1993 р і Закон "Про аудиторську діяльність" від 22 квітня 1993 р. з наступними змінами і доповненнями до них. Відповідно до вимог цих законів передбачено особливий підхід до метрології й організації фінансового контролю суб єктів підприємницької діяльності. Серед різних видів фінансового контролю чільне місце займає аудиторський незалежний контроль, який здійснює на договірних засадах перевірку достовірності звітних даних, балансів, законності господарських операцій, аналіз фінансового стану, і водночас надає консультаційні послуги з економіки, права, фінансів, обліку тощо

Послідовність аудиторської перевірки діяльності підприємства складається з цілого ряду дій:

* збір і аналіз інформації, необхідної для оцінки достовірності бухгалтерського фінансового обліку та фінансової звітності суб'єкта підприємницької діяльності;

* визначення профілю та обсягу діяльності підприємства за установчими документами, за статутом, характером і змістом його роботі;

* шляхом порівняння фактичної діяльності підприємства зі статутною встановлення невідповідності між ними, про що необхідно поставити до відома керівництво фірми і порекомендувати йому внести зміни чи доповнення до статуту і здійснити перереєстрацію підприємства у відповідних державних органах;

* планування аудиту і наступний контроль аудиторської перевірки;

* оцінювання внутрішнього аудиторського контролю;

* аналіз показників балансу і даних інших форм фінансової звітності;

* перевірка аналогічних показників балансу, звіту про фінансові результати, звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал;

Страницы: 1, 2, 3



2012 © Все права защищены
При использовании материалов активная ссылка на источник обязательна.