Рефераты. Видавництво художньої літератури в Радянському Союзі в 20-90-х роках

Серед серій з оригінальним загальним задумом знаменита свого часу «Роман-газета», заснована у 1927 році і що видавалася «Художественной литературой» з 1930 року.

Рівень підготовки літературно-художніх видань у видавництві був дуже високий: з «Художественной литературой» протягом усього радянського періоду існування співпрацювали найкращі вітчизняні літературознавці, текстології, перекладачі, художники книги (видавництво регулярно випускало так звані «особливо художні» видання з великим числом оригінальних ілюстрацій і мініатюрні книги). Репертуар складався з видань усіх видів та двох основних типів: науково-масового і масового [11: 356].

У 1986 році видавництво «Художественная литература» випустило 334 видання тиражем 84,9 млн примірників. Видавництво включало у свій репертуар твори сучасних вітчизняних авторів лише в тому випадку, якщо вони входили до групи найбільш відомих загальновизнаних письменників, «класиків радянської літератури» (іноді цей титул як би надавався письменнику ще за його життя).

Поточний літературний процес більш повно відбивався в репертуарі щей іншого видавництва  «Советский писатель». Це видавництво Спілки радянських письменників, що спеціалізувалося на випуску нових творів сучасних письменників усіх союзних республік російською мовою, а також літературознавчих і літературно-критичних видань.

Засноване у 1934 році за рішенням I з'їзду радянських письменників на базі Московського товариства письменників і Видавництва письменників у Ленінграді. Весь період існування видавництво послідовно вирішувало завдання широкої популяризації нових творів багатонаціональної радянської літератури в перекладах на російську мову (у 60-80-ті роки переклади щорічно складали не менше 40% видаваних книг). Репертуар «Советского писателя» утворювали авторські та колективні збірники та Моновидання масового типу [9: 419].

Видавництво не випускало зібрань творів сучасних авторів аж до кінця 80-х років, це була прерогатива видавництва «Художественная литература». «Советский писатель» практично не випускав і стабільних серій, за єдиним винятком: з 1934 року ленінградське відділення, продовжуючи починання Видавництва письменників у Ленінграді, готувало і видавало «Библиотеку поэта»  коментований звід пам'яток вітчизняної поезії від моменту її зародження і до XX століття включно [9: 420].

Взагалі, «Библиотека поэта»  фундаментальна науково-коментований серія, була заснована в 1933 році. Вирішальне завдання видання  створити науково обґрунтованого подання головних етапів формування і розвитку вітчизняної (в першу чергу, російською) поезії. З 1935 року видається у двох підсерія:

 «Большая серия Библиотеки поэта»

 «Малая серия Библиотеки поэта».

 Перша підсерія включає повне зібрання віршів російських поетів, філософських творів, у тому числі підсумкові вітчизняних поетів, різноманітні колективні збірки, що відображають спадщину конкретних поетичних об'єднань, гуртків, стилів, жанрово-хронологічні пласти російської поезії і, нарешті, окремі видання одного твору (найчастіше  епічного). Більшість видань належить до наукового типа  в них відображені оригінальні результати текстологічних, історико-літературних досліджень. Видання поетичних творів видатних національних поетів союзних республік СРСР не містять текстів на мові оригіналу і належать, як правило, до видань науково-масового типу. Довідковий апарат видань в обов'язковому порядку включає велику вступну статтю наукового або науково-популярного типу, текстологічний, історико-літературний і реальний коментар, необхідні покажчики, документальні ілюстрації [7].

Друга підсерія, у момент свого створення адресована починаючим поетам, покликана служити їм в якості своєрідного навчального посібника, виконувала популяризаторську функцію; її видання (переважно авторські та колективні збірки, готувалися на основі видань «Большой серии») відносяться до масового коментованого типа. Довідковий апарат видань серії включає науково-популярні літературознавчі статті, реальний коментар з історико-літературними і текстологічними елементами, необхідні покажчики [7].

«Библиотека поэта» виходить випусками, кожен подальший випуск доповнює попередній: «Большая серия»  вийшла двома закінченими випусками, з 1986 року видається третій. «Малая серия» вийшла трьома закінченими випусками і у 1986 році була припинена. У цілому, в серії у 1933-1986 роках було видано 579 книжок. Рівень підготовки, значимість серії для вітчизняної філології та літературно-художнього національного репертуару ставлять її в один ряд з серією «Литературные памятники» [9: 424].

У даний час величезний ретроспективний репертуар «Советского писателя» представляє інтерес, головним чином, для дослідників феномену радянської літератури, у той час як потенціал «Библиотеки поэта» може бути плідно використаний у процесі видання творів вітчизняної поезії сучасними видавництвами. При цьому сама серія після фактичного закриття «Советского писателя» у 1992 році потребувала державної підтримки, її збереження і мала стати одним з державних пріоритетів в галузі літературно-художнього книговидання.

У 1986 році «Советский писатель» випустив 493 видання загальним накладом 23 млн примірників [7].

Та останнім в ряду центральних, спеціалізованих на випуску саме художньої літератури видавництв стоїть «Радуга». Цe видавництво, яке займалося випуском перекладної художньої, філологічної і мистецтвознавчої літератури, було створено у 1982 році на базі декількох редакцій видавництва «Прогресс» (редакцій творів художньої літератури, літературознавства та мовознавства, мистецтвознавства та путівників на іноземних мовах) і у 80-ті роки, в основному, продовжувало традиційні напрямки діяльності цього видавництва [11: 271].

Репертуар «Радуги» складався з двох частин:

 перекладені російською мовою твори сучасних зарубіжних письменників (близько 100 видань на рік);

 переведені на іноземні мови твори вітчизняних авторів (близько 500 видань щорічно).

Необхідно зауважити, що в Радянському Союзі випуску друкованої продукції на іноземних мовах, як важливому напрямку пропагандистської діяльності, приділялася величезна увага. У структурі Держкомвидаву СРСР функціонувало спеціальний підрозділ  «Главвидатекспорт», якому підпорядковувалися видавництва «Аврора»,  і яке повинно було пропагувати за кордоном російське образотворче мистецтво [7].

Розділ видань творів зарубіжних авторів, перекладених російською мовою, представляв творчість письменників соціалістичних країн і письменників країн Азії, Африки, Західної Європи, Америки та Канади. У цей період існування «Радуга» при відборі творів зарубіжної літератури для публікації в процесі перекладу і коментування змушене було керуватися не тільки художньо-естетичними, а й ідеологічними критеріями і тому судити про вершинних досягненнях світової літератури XX століття за репертуару «Радуги» було досить складно [11: 280].

У коло читання радянських людей одночасно не допускалися і складні твори, що належали до так званої «інтелектуальної прози», і твори популярних жанрів, тобто «масова література». Основні серії, що видавалися «Радугой» у перший період свого існування (у 80-ті роки) були створені «Прогрессом». Головне місце серед них займала серія «Мастера зарубежной прозы», заснована в 1970 році, її доповнювала «Современная зарубежная повесть» [7].

Особливою популярністю у покупців користувалася серія жанрових колективних збірників, що включали твори, що належали до детективній літературі однієї країни  «Современный (национальный) детектив» (видавалася з 1971 року). Багато видань, що виходили у 80-і роки у видавництві, являли собою перші переклади на російську мову творів широко відомих в усьому світі авторів. Найчастіше це були перші книжкові публікації творів вже відомих вітчизняному читачеві за журнальним варіантами (надрукованим, як правило, в «іноземній літературі» або в «іншому товстому журналі»).

Особливий розділ репертуару «Радуги» (нечисленний, але зовсім оригінальний і важливий) становили видання поетичних творів з паралельним текстом (білінгви) [11: 282].

Літературно-мистецький репертуар видань російською мовою складався із збірників та моновидання масового коментованого типу, які, безсумнівно, відрізнялися дуже високим рівнем підготовки, в першу чергу, якісним художнім перекладом творів.

У 1986 році «Радуга» випустила 610 видань (російською та іноземними мовами) загальним тиражем 17 млн примірників [7].

Літературно-художні видання центральних видавництв розповсюджувалися по території всієї країни і хоча вони були випущені, як правило, російською мовою, їх можна було побачити в книжкових магазинах всіх союзних республік, країв і областей. Вони неодмінно входили в асортиментний мінімум.

Висновки

Видання художньої літератури та й літератури взагалі на просторах Радянського Союзу відігравало важливу роль у світовій історії та історії самої радянської держави. Влада намагалась підтримувати високий рівень книговидання; навіть у воєнні часи видавались листівки, нариси, твори з актуальною пропагандою, що свідчило про значимість літературного впливу.

Основні центральні видавництва художньої літератури хоч і були нечисленні, проте дуже добре і якісно робили свою справу:

 видавництво «Художественная література» випускало найбільш значні класичні твори світової художньої літератури, що одержували широкий громадський резонанс, твори сучасних вітчизняних та зарубіжних авторів, літературні мемуари, літературознавчі та літературно-критичні видання, журнали «Москва», «Звезда» та інші;

 вдавництво «Советский писатель» спеціалізувалось на випуску нових творів сучасних письменників усіх союзних республік російською мовою, а також літературознавчих і літературно-критичних видань.  Весь період свого існування видавництво послідовно вирішувало завдання широкої популяризації нових творів багатонаціональної радянської літератури в перекладах на російську мову;

 видавництво «Радуга» займалося випуском перекладної художньої, філологічної і мистецтвознавчої літератури, редакцій творів художньої літератури, літературознавства та мовознавства та путівників на іноземних мовах. Його репертуар складався з перекладання російською мовою творів сучасних зарубіжних письменників та на іноземні мови твори вітчизняних авторів.

Масштаби друкованої продукції також вражали, особливо у післявоєнний період. Збільшення накладу художніх збірок, як вітчизняних так і зарубіжних авторів, з року в рік, свідчило про поліпшення умов у навчальних закладах та й взагалі умов життя.

Після десятиліть найстрогішої цензури й нав’язування владою своєї ідеології народи радянських республік вже під кінець ХХ століття отримали своє право «дихати вільно», вільно читати. Бо неможна по-справжньому оцінити свободу не будучи до того в’язнем.

БІБЛІОГРАФІЯ

Наукова та навчальна література

1.Виноградова Л. А. История книжного дела в России (988-1917): Курс лекций для вузов по специальности «Издательское дело и редактирование».  М., 1991.  95 с.

2.Иванова Л. В. Издание художественной литературы в годы Великой Отечественной войны // Исследования и материалы.  Сб. 55.  М., 1987.  С. 94-114.

3.Кожевников Г. В. Типология литературно-художественной книги: Конспект лекции.  М., 1985.  40 с.

4.Козлова М. М. Редакторская подготовка литературно-художественных изданий: Учебное пособие для студентов специальности «Издательское дело и редактирование».  Ульяновск, 2000.  52 c.

5.Лотман Ю. М. О содержании и структуре понятия «художественная література» // Избранные статьи: В 2 т.  Т. 1.  Таллинн, 1992.  С. 203-216.

6.Маркус Г.  А. Основы организации и экономики книгоиздательского дела.  М., 1955.  293 с.

7.Современное литературно-художественное книгоиздание РФ: Электронный документ

// http://www.hi-edu.ru/e-books/KaracheycevaLXDK/index.htm

Довідкова література

8. Большая Советская Энциклопедия: В 30 т.  Т. 10.  М., 1969-1978 

512 с.

9. Издательства России: Справочник: В 4 вып.  Вып. 1.  М., 1998.  499 с.

10.Издательства России: Справочник: В 4 вып.  Вып. 3.  М., 1999.  420 с.

11.Книгоиздание в СССР. Справочник книжных издательств, издающих организаций и предприятий.  М., 1991.  256 с.

12. Литературная энциклопедия: В 11 т.  Т. 6.  М., 1939.  527 c.

13. Мильчин А. Э. Издательский словарь-справочник.  М., 2003.   558 c.


Страницы: 1, 2, 3, 4



2012 © Все права защищены
При использовании материалов активная ссылка на источник обязательна.