1.4 Розробка технологічного процесу за основними операціями
1.4.1 Основи роботи з текстом
Текст – це набір символів (букв і чисел ). До речі, текст може складатися із одних чисел – наприклад, номер телефону. Текстові файли – це файли, які містять складовими тільки АСС-символи.
Можна ще сказати, що суцільний текст – це текст, неперерваний вимкнутими в окремих рядках формулами, таблицями, заголовками, ілюстраціями, або в наборі текст, він друкується одним шрифтом.
Правила набору тексту:
1. При наборі тексту не допускається втрати слів або букви і помилкові повторення слів або рядків.
2. Протягом усього документу абзацні відступи повинні бути однакові.
3. Крапки, коми, крапки і коми або багато крапок повинні бути "пришиті" до слова.
4. Між розкритою дужкою і наступним словом не повинно бути пробілу.
5. Тире від слова повинно відбивати пробілами з двох сторін.
Для роботи з текстом використовуються текстові редактори. Найбільш популярним з них є Microsoft Word.
Одним з найважливіших об'єктів під час роботи з текстом в програмі Word є абзац.
Абзац – це частина документу (текст, графіка, таблиці та інші об'єкти), що знаходиться до символу кінця абзацу. З абзацом зв'язуються параметри його форматування: шрифт, відступ, інтервали, вирівнювання і т. ін. Для того щоб почати новий абзац при введенні тексту необхідно натиснути клавішу Enter. Для переходу на новий рядок в рамках абзацу використовується комбінація клавіш Shift-Enter.
Форматування тексту являє собою завдання фрагменту документа різноманітних атрибутів (чи властивостей), які впливають на зовнішній вигляд тексту в цих фрагментах. Щоб виявити параметри форматування нового тексту, достатньо розмістити курсор всередині розглянутого фрагмента. Параметри тексту з'являться в панелі інструментів.
Форматування символів.
Усі дії, зв'язані з форматуванням символів, зосереджені в командах меню Формат. Для роботи з форматом символів використовується команда Шрифт, що складається з трьох сторінок опцій. Активувати це вікно можна і по іншому, якщо, обравши необхідний фрагмент, виконати на ньому клацання правою кнопкою миші. З'явиться локальне меню, де необхідно обрати команду Шрифт.
Форматування абзаців.
Основні параметри форматування абзаців установлюються за допомогою діалогового вікна Абзац з меню Формат.
Діалогове вікно Абзац має дві сторінки: Відступи та Інтервали положення на сторінці. Група опцій Відступ дозволяє керувати положенням тексту абзацу відносно полів сторінки.
В полях Зліва і Справа задається розташування відносно від лівого і правого полів сторінки. Для того щоб текст зайняв частину поля сторінки, допускається використання від'ємного значення.
Полуторний інтервал – це розташування, яке в 1/5 рази перевищує значення опції Одинарний (CtrL-5).
Для створення і форматування списків з пронумерованими елементами використовується сторінка Нумерований діалогового вікна Список.
Для того щоб Word автоматично відслідковував з'явлення висячих строк, відірваних від абзацу на початку і в кінці сторінки, слід включити опцію Заборона висячих строк.
Для створення багаторівневого списку існує сторінка Багаторівневий діалогового вікна Список.
Заповнювачі для позиції табуляції – на стандартній панелі інструментів треба натиснути Сервіс/Параметри/Вид/Знаки табуляції.
Поля сторінок – встановлення відступів від краю листа паперу. Для цього використовується сторінка Поля діалогового вікна Параметри сторінок.
Розмір сторінки – це встановлення розміру сторінки. Виконується в діалоговому вікні Параметри сторінки. Для його виклику необхідно виконати однойменну команду із меню Файл, а потім активізувати сторінку опцій Розмір паперу.
1.4.2 Основи роботи з графікою
Розрізняють такі види комп’ютерної графіки: растрова, векторна, фрактальна.
Растрова графіка – використовується при розробці електронних та поліграфічних видань. Растрові зображення рідко створюються власноруч, частіше всього використовують скановані зображення, цифрові та відеокамери. Основним елементом растрового зображення є точка.
Найбільш розповсюдженою програмою растрової графіки є Adobe Photoshop.
Графічний редактор Adobe Photoshop – признаний лідер між растрових редакторів, професійна програма для редагування комп'ютерного мистецтва і фото, одна з найкращих для обробки поліграфічних ілюстрацій. На сьогоднішній день Adobe Photoshop фактично виконує функції еталону, використаного для оцінки якості і функціональних можливостей родинних з ним програм растрової графіки.
Відокремлені властивості Adobe Photoshop – стабільність, надійність, універсальність й адекватність кольоровіддачі. Його фірма-розробник Adobe лідирує на ринку програм, іде уперед всіх, виготовляючи стандарти робіт з графікою в усіх частинах її проективного використання.
Adobe Photoshop сьогодні – одна з найбільш продуманих графічних програм з усіх існуючих для ПК під впливом Windows. Однак при усіх цих перевагах навіть Adobe Photoshop має недоліки.
Головний недолік програми – вона потребує багато оперативної пам'яті при роботі з великими зображеннями і багатьма шарами [5].
Головне вікно програми називається інтерфейсом користувача. Інтерфейс являється посередником між людиною і комп'ютером, надає усе необхідне для праці: вікна, інструменти, палітри, діалогові вікна.
В головному вікні програми представлена дев'ять груп елементів:
- Рядок заголовку;
- Рядок меню;
- Рядок заголовку зображень;
- Полоса стану;
- Вікно зображень;
- Панель інструментів;
- Панель властивостей;
- Палітри;
- Полоси прокрутки.
Векторна графіка – використовується більше для створення зображень ніж для їх обробки. Основним елементом зображення векторної графіки є лінія. З її допомогою легко можна побудувати будь-який інший більш складний об’єкт. В основі векторної графіки лежать криві лінії третього порядку. Ці лінії добре відповідають лініям, які існують в природі, та з їх допомогою можна побудувати будь-який об’єкт. Для спрощення векторних редакторів викор. особливий вид кривих третього порядку, які називають кривими Безьє. Криві Безьє використовують в своєму описанні тільки 8 параметрів (звичайні криві використовують 11 параметрів), тому працювати з ними зручніше.
Для роботи з векторною графікою використовуються програми: Adobe Illustrator, Macromedia Freehand, CorelDraw [6].
Фрактальна графіка походить від слова фрактал. Фрактал – це структура, яка складається з частин, які в якомусь розумінні подібні до цілого. Фрактальна графіка викор. для автоматичного створення зображень шляхом математичних розрахунків. Створення фрактальної композиції не в малюванні чи оформленні, а в програмуванні. Фрактальну графіку рідко використовують у розважальних програмах.
1.4.3 Комп’ютерна верстка і виготовлення фотоформи
Довжина рядка.
Для сторінок, заповнених текстом з невеликим числом розривів (або без них) і набраних нормальним шрифтом, рекомендується обмежувати довжину рядка 60 символами. Причому зниження цієї величини до 50 тільки поліпшує загальне враження від сторінки. Після вибору розміру рядка треба проекспериментувати із міжстрочним інтервалом, щоб підбудувати його під щільність використовуваної в наборі гарнітури. При виборі оптимальної довжини рядка, або в термінології складачів ширини набору, варто брати до уваги ряд важливих факторів.
Якщо ж виділене під рядок місце таке велике, що дозволяє розмістити більш ніж 50-60 символів, то можна вдатися до одного з наступних прийомів. По-перше, можна вибрати більший кегль і за рахунок цього залишитися в рамках оптимальної величини 50-60 символів на рядок. По-друге, можна вибрати шрифт із більше широкими літерами, прагнучи як і раніше не вийти за рекомендовану межу. А останньою альтернативою є перехід до набору в кілька колонок.
Ширина колонки.
При виконанні верстки тексту в кілька колонок необхідно слідувати наступному універсальному правилу, що задає верхню межу ширини колонки. Варто виписати в рядок всі рядкові літери того шрифту, яким передбачається набирати колонку. Якщо довжину отриманого рядка помножити на півтора, то вийде максимально припустима ширина колонки. Відповідно до цього правила можна визначити граничне число колонок на аркуші залежно від ширини літер застосовуваного шрифту, тобто залежно від кегля й виду шрифту.
Вирівнювання.
Будь-який абзац при верстці можна оформити одним з наступних способів: вирівнюванням по лівому краї, вирівнюванням по правому краї, центруванням, блоковим вирівнюванням (спільно правим і лівим). Кожний із цих способів припускає верстку в рядок скількох слів, скільки може в ній поміститися. Відмінність між ними зводиться до методу доповнення строки що верстається, пробілами до встановленої максимальної довжини.
Форматування переносів.
У сучасних системах DTP реалізовані різноманітні алгоритми автоматичної верстки рядків. Наявність таких алгоритмів дозволяє відмовитися від ручної розбивки слів на склади на границях рядків (ручного переносу) із вставкою дефіса. Така ручна верстка сильно ускладнює процедуру внесення наступних змін, тобто додавання й видалення слів, тому що при цьому доводиться переверстувати значну частину рядків, вручну, видаляючи «старі» знаки переносу й вставляючи нові. Для ілюстрації останнього положення показані два варіанти верстки абзацу: із включеним і з виключеним алгоритмами автоматичного переносу. Більші проміжки між словами в тексті з'являються звичайно тоді, коли застосовується блокове вирівнювання й ширина колонки, у якій верстається текст, невелика.
Міжбуквені проміжки.
Новачки часто зневажають установкою міжбуквених проміжків (або пробіл). Але ж це - один з основних способів поліпшення зовнішнього вигляду документа. Поняття міжбуквеного проміжку тісно пов'язане з такими поняттями, як кернинг і трекинг.
Кернінг.
При виконанні верстки, особливо в більших кеглях, варто враховувати вплив на зовнішній вигляд тексту ретельної верстки сполучень букв. Розташування літер у слові без корекції міжбуквеного проміжку для деяких пар символів дає малопривабливий результат. Створюється ілюзія нерівномірності інтервалу. Особливо це помітно, наприклад, для пари літер W і А. Потужні DTP- системи мають спеціальні засоби, що дозволяють визначити величини міжбуквеного просвіту для всіх пар літер кожного з використовуваних у них шрифтів. Виконувана при верстці «тонке припасування» міжбуквених проміжків для певних пар літер називається кернингом (англ. kerning).
Трекінг.
Трекінг робить найдужчий вплив на фарбування тексту, оскільки їм визначається відстань між окремими буквами. Чим більше розрядка між буквами, тобто вільніше трекінг, тим світліше фарбування. Якщо трекінг досягає максимуму, текст починає рватися й втрачає фарбування, тому що його однорідність порушується.
При використанні трекінгу рекомендується враховувати ряд особливостей сприйняття людиною типографського тексту. Наприклад, текст, набраний великим шрифтом, виглядає краще, якщо літери в словах стоять тісніше (чим при використанні стандартного інтервалу). Це особливо помітно, коли слово набране цілком прописними літерами.Ступінь необхідної корекції міжбуквеного пробілу залежить не тільки від кегля, але й від гарнітури. Деякі гарнітури вимагають більше відчутного трекінгу, інші можуть обійтися практично без такого. Особливо корисний трекінг у ситуаціях, коли виникає необхідність щільного набору деяких частин тексту, наприклад, в окремих графах таблиці. Збільшувати трекінг доводиться порівняно рідко, але у двох випадках це досить бажано. При жирних шрифтах заголовків букви займають весь простір, так що, здається, і не зітхнути. Тому й уводять невелику розрядку, що друкарі так і називають - повітря. Другий випадок удалого використання трекінгу - одержання особливого ефекту, усе більше популярного в поліграфістів: розрядка букв у слові таким чином, що між окремими буквами величина проміжку перевищує ширину символу. Цей прийом гарний для текстів, набраних заголовними буквами, особливо якщо текст невеликий, розташований в одному рядку і є шапкою або підзаголовком.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13
