Малоефективність величезних каналів з непомірно роздутими штатами для повного самозабезпечення в єкономічному і творчому плані була доведена зникненням “Останкино”.
Хоча ставленням телеканалів телекомпанії – виробники не задоволені. І що менша телекомпанія, то важче вижити.
Тобто іноземний досвід прийнятий не у всьому. Продюсерка-американка Шеррі Джексон власниця маленької компанії має престижний ефір на АВС. Фільм- розслідування “Хіросима” знятий нею коштував один мільйон доларів і отримав 5 міжнародних премій. Саме їй замовили восьмисерійний сенсаційний фільм “Таємниці холодної війни”. І нікого не цікавить, що в її компанії лише 10 осіб, бо діло не в розмірі.(7)
Але в Україні є свої так звані студії ТБ-продакшн і вони йдуть дещо іншим шляхом розвитку, можливо через умови, в які їх ставлять великі телеканали. прослідкуємо розвиток телерадіокомпанії “ЕРА”. яка виникла , як програма “Доброго ранку, Україно!” на Першому Національному каналі і зараз має близько 5 годин ефірного часу щодня, причому це переважно прямий ефір, і отримала ліцензію на трансляцію своїх передач на цьому каналі у відведений час.
Частина 2. Практична
Незважаючи на досвід Заходу чи Росії в Україні, як би ми не хотіли, все йде за своїм сценарієм. Багато проблем у російських студій ТБ-продакшн, але в українських їх ще більше. Річ не тільки в тім, що починати, коли вже є такий досвід (все ,що могли вже придумали) важкувато. В Україні є інше, мовна ситуація в царині електронних ЗМІ. Серед існуючих каналів україномовних не так вже й багато, а на так званих “українських” можна почути таке…, що українець, перемикає телевізор на російський канал, щоб тільки не чути цієї “мови”. Дикий російський акцент - “паїхаф, срабив, хараст, намахаєтся” нормальна, справжня українська мова після такого багатьма починає сприйматися як “какой-то сельский выговор”. Ведучих на телебачення добирають наче спеціально недорікуватих, малограмотних. Вони справляють враження якихось інвалідів розумової праці (новини на УТ-1). Зрозуміло , що глядач не хоче цього чути і перемикає на ОРТ, бо там з екрану до них промовляють розумні люди, які бездоганно володіють своїм робочим інструментом - мовою.
Особливо відчувається огиджування української мови в царині адаптованих програм. Звичайні живі люди говорять з телеєкрана неживою, штучно вимученою мовою, чи радше “язичієм”. УТ-1 і тут веде перед. Фільми для дітей та юнацтва, що там йдуть треба просто заборонити дивитись дітям та юнацтву, щоб не зненавиділи української мови.
Але це лірика. І коли науковці б’ють на сполох, бо серйозніше нікуди, можновладцям ніби все одно. Тож вироблення укаїнської телепродукції у чистому її вигляді майже неможливе через брак попиту на неї, а російську можна взяти в Росії, бо там і професійніше (досвід роботи чималий) і дешевше (відроблений матеріал).
“Про методи узурпації написано вже багато. Це передусім юридично забезпечений диктат державним ЗМІ, коли виконавча гілка влади не лише призначає керівний склад із челяді слухняних виконавців, а й де-факто приватизує державні ЗМІ для отримання цілком конкретного власного комерційного прибутку. Прикладом цього може бути надання найліпшого ефірного часу (прайм-тайм) на УТ-1 до того невідомій телерадіокомпанії “ЕРА”. Головний редактор В. Лук’яненко мав необережність розповісти, що за нею стоять міністр зовнішньоекономічних зв’язків Сергій Осика, народний депутат і помічник прем’єра (син голови СБУ) Андрій Деркач та скандально відомий ізраїльський бізнесмен Вадим Рабінович. Така відвертість коштувала пану Лук’яненку посади. І, зрозуміло, адже до того сам міністр інформації З. Кулик говорив що ці люди не причетні до компанії…”. Так змальовує виникнення ТРК “ЕРА” Ігор Слісаренко (10). Можливо це правда, адже зміна керівництва на “ЕРІ” справді була, а на цей час уже вдруге, та й дісно незалежних ЗМІ в Україні просто не існує. Але пан Слісаренко не зважає на одну важливу річ – про найважливіший і найбільший складник витвореної людиною антропогенної інформації – пропаганду (15).
Якщо стисло, то суть пропаганди полягає в тому, щоб переконати іншого робити так, як потрібно тобі. Висловити цю суть можна двома словами: “Роби отак”. Будь-яке людське суспільство – результат і процес тотальної пропаганди. Пропаганда – це все: і наука і фолькльор, і театр, і література, а тепер іще й кіно та телебачення. У найчистішому вигляді – реклама та педагогіка.
“Українська пропаганда з часу здобуття Україною незалежності не витворила жодного діючого міфу та стереотипу задля зміцнення держави. Саме міфи такого типу, які б могли об’єднати населення держави, і, відповідно, які можна було б експлуатувати (що широко використовується в США та Росії), є дуже дієвим засобом, особливо в період затяжної кризи. Жодних спроб створити щось подібне державна пропаганда не робить. Натомість “гуляють” міфи та чутки протилежного характеру – про злих “бандерівців”, про те, що Західна Україна вже “відколюється” від Східної, а Крим від обох частин тощо. Жодного “контрміфу” та “контрчутки” державна пропаганда не розробляє”.(15)
Таким чином можна зробити висновок, що українська державна пропаганда не справляється зі своїм завданням навіть у межах власної держави. Це, очевидно, впливає на цілісність держави у негативному значенні.
Українському етносові (нація – це етнос у повному його розвитку, тобто в державному оформленні з функціонуванням його культури у всіх сферах суспільного життя. наразі українці не є нацією) навіть, щоб просто вижити, необхідно було ще десять років тому перебрати на себе панування в інформаційному, себто пропагандистському просторі – насамперед електронних ЗМІ. Нажаль, українці фактично відмовилися йти працювати на телебачення. А тепер уже пізно. Електронні ЗМІ в Україні цілком у руках неукраїнців (не те що за духом, а й за кров’ю). А без радіо й телебачення всі наші наукові конференції, віча, установчі збори й розколи наших партій, всі “Миколаї”, щедрівки й колядки – незрозумілі для решти популяції передсмертні корчі “паралітика на роздорожжу”, говорячі словами Франка.
Дивімося правді у вічі – ми, українці, в Україні – етнічна меншість. Меншість дуже численна, кільканадцятимільйонна. Тому ми маємо людське право, в будь який час увімкнути телевізор, почути українську мову хочаб на одному каналі. Право маємо, та чи можемо?
Закон про телебачення та радіомовлення практично не передбачає санкцій саме за мовні порушення, як і за всі інші, до речі.
Мовна ситуація в царині електронних ЗМІ
ПЕРШИЙ КАНАЛ – мова умовно-українська, демонструються фільми російською, перекладні передачі теж, наприклад, свого часу,- “Шоу – Бенні Хіла”, деякі науково-популярні передачі, художні фільми. Трапляються й “вітчизняні” російськомовні передачі – “Вітражі”, “Тайные истории”.
ДРУГИЙ КАНАЛ – УТ-2 мова начебто українська, але години ефіру настільки незручні, що інформації про нього бракує. Інший мовець цього каналу – СТУДІЯ 1+1. Мова українська переважно в адаптованих (перекладних) програмах, одначе значний відсоток адаптованих російською або фільмів російського виробництва. У так званих “вітчізняних” програмах, крім новин ТСН, мова часто російська: “Как стать звездой”, “СВ-Шоу”, “Фонтан клуб” та інші. Така ситуція називається “реверанс” перед російськомовним населенням”. Самі собі роблять реверанс одним словом. У глибокому реверансі перед цим самим “насєлєнієм” ТРЕТІЙ КАНАЛ – “ІНТЕР”.
“Таке враження, що вони там усі раділи, як би Україна, раптом провалилася під землю.”() Всі передачі власного виробництва, крім спортивних новин та погоди,- російською мовою. Безпрецедентний досі крок – налагоджено конвеєр адаптації художніх фільмів російською мовою. У Києві!
ICTV – попри чудну назву, цей комерційний телеканал донедавна майже все демонстрував українською мовою. Це був своєрідний феномен телебачення України. Але зараз канал веде мовлення російською, а українською лише повторюючи зроблене давно.
СТБ – непомітна дещиця українського, інше все російське.
НОВИЙ КАНАЛ – невеликий відсоток умовно української мови, найчастіше в новинах, однак головно російська.
Пряма інновація московських компаній – трансляція ЮТАРом ТВ-6, трансляція НТВ кабельними мережами, “ІНТЕР” (вже у минулому, через відсутність вище згаданих каналів), закупка українськими ТРК московського програмного продукту (серіали “Менти”, “Д.Д.Д.” та інші); участь російського капіталу в українських ТРК. А ще “BIZ-TV” – компанія, яка забезпечує наші телеканали музичою відеопродукцією, серед якої до 50 % російської, а української немає геть.
“Коли з 52 мільйонів нас стало 49 – це війна. А скільки серед них власне українців? І на скільки їх стає з кожним роком менше? В основному за рахунок застосування противником пропагандистської зброї. Ворожу дивізію можна знищити, поставивши проти неї, як мінімум три дівізії. А можна послати яку-небудь Євгенію Бош чи Жанну Лябурб і дивізія сама складе зброю. У наших умовах посилають не Жанну Лябурб, Філю Кіркорова і Машу Распутіну. А ще краще – організовують телеканал “ІНТЕР”, чи “Новий канал”, чи СТБ чи ТЕТ, де під тонесенькою плівочкою українських анонсів або рідкісних україномовних передачок приховується звіряче мурло великоросійського шовінізму”.
Телерадіокомпанія “ЕРА” україномовна, причому українська не лише для ефірного спілкування, нею розмовляють і журналісти і дирекція навіть у їдальні.
В 1995 році на Першому національному в ранковий час з’явилась передача “Доброго ранку, Україно!”. Ця подія привернула до себе увагу, по-перше, через абсолютну несхожість з іншими передачами УТ-1 і, по-друге, новою ідеєю на пострадянських телевізійних теренах. Значно пізніше з’явилися:
- на “Інтері” “Утреннее ревю”, “Подсолнухи”, “Будильник”, “Новый день”;
- на “1+1” “Сніданок з “1+1”;
- на СТБ “Чайник”;
- на “Новому каналі” “Підйом”.
Тримати глядача біля екранів телевізорів майже 3 години до того ж у прямому ефірі не просто. “Збігав час, програма вбивалася в пір’я, колектив творчо зростав, - свідчення чому – численні дипломи у різних номінаціях”. Цікаві і професійні ведучі: Світлана Лєонт’єва, Оксана Марченко, Руслан Свірін, Олександр Журахівський, збирали глядачів біля екрану.
Зазначимо, що ранок – дуже непевний час, глядачі збираються у справах, поспіхом перемикають телевізор з метою знайти щось потрібне, цікаве і ні в якому разі не обтяжуюче. Такою для багатьох стала “Ера” зі своїм проектом “Доброго ранку, Україно!” Вдало перейнятий досвід заходу не лише в ідеї отримання ефірного часу шляхом аренди, а й самого задуму програми, її концепції добре “прижився” на українському телепросторі і надехнений успіхом творчий колектив створює “Доброї ночі, Україно!” – це ще дві години прямого ефіру.
Як свідчать ринкові показники, більшість телеглядачів України починають свій день з програм “Ери” – в цей час її рейтинг досягає найбільшого значення всього ефіру. Після 7.00 найбільша частка аудиторії переміщується на канали 1+1 та “Інтер”. Це пояснюється розкрученістю цих каналів. Відтак найпершим завданням є стримання “перетікання” аудиторії на канали - конкуренти. Для втілення цієї мети розпочато наступні зміни у структурі та характері всієї сітки мовлення.
Ранковий ефір
Ранковий ефір компанії створює легку ненав’язливу атмосферу доброзичливості, відкритості, дружності по відношенню до глядача. Підкреслюється “сімейність” програми із відповідним затишком, відкритістю та деякою розкомплексованістю. Для створення такого враження головна ранкова програма “Доброго ранку, Україно!” дотримується наступних особливостей:
Страницы: 1, 2, 3
