Зміст
Вступ
Частина 1.Теоретична
Частина 2. Практична
а) ранковий ефір
б) новини
в) огляд аудіоринку
г) ранкові автоновини
д) гороскоп на день
е) вечірній ефір
є) структура ТРК “ЕРА”
Висновки
Список використаної літератури
Ринок телевізійних програм був відсутній на радянському просторі навіть у його зародковому стані, хоча для його винекнення існували необхідні посилання: крім центрального телебачення виробниками телевізійних програм були багаточисельні регіональні (республіканські і обласні) телеорганізації. Слідом за ними ефірну прдукцію почали виробляти відеоредакції. Агенції інформації новини (“РИА-ИАН”), “ИТАР-ТАСС”, журналу “Огонек”, щотижневика “Совершенно Секретно”. Досить професійно працюював ряд кооперативів і асоціацій. “З виникненням Центру комерційного телебачення, Центру Стаса Наміна, “РЕН-ТВ ЛТД”, телекомпанії “ВИД АТВ” і значної кількості подібних організацій можна організовувати проведення ярмарків телепрограм.”(13)
Телебачення, як відомо, в будь-якому суспільстві прагне до адекватного, по можливості, відображення реалій свого часу. За умов тоталітарної держави радянське телебачення не могло не йти шляхом централізації свого різнопланового господарства – від виробництва технічних засобів через систему управління за відомим принципом “зверху до низу” до трансляційної і програмної (добровільно-примусової) політики формування суспільної думки. Перші ознаки краху тоталітарного режиму і визнання принципів парламентаризму, багатопартійності і плюралізму думок повністю продемонстрували, що система Гостелерадіо потребує саме радикальних змін, як і багато інших соціально-політичних інститутів в державі.
Як результат стверджується рівноправство різних форм власності на засоби створення і розповсюдження аудіовізуальної інформації.
В більшості розвинених країн світу поряд з державними ЗМІ успішно функціонують комерційні і громадсько-правові, більшість з яких починали як студії “ТБ-ПРОДАКШН”. Отже приведення законодавства у відповідність з прогресивною всесвітньою практикою безумовно передбачає досить мирне співіснування наступних форм власності в галузі електронної преси: державної, державно-кооперативної, акціонерної, суспільної, приватної(окремої людини чи груп людей), змішаної (за участю іноземного капіталу), такої яка б належала іноземним компаніям, корпораціям.
Подібна організація телевізійного виробництва призводить до дійсної багатопрограмності, послідовному забезпеченню ринку глядацьких інтересів. А це в свою чергу, вимагає диференційності, профілювання телеканалів, які можливі:
- за тематичною ознакою (інформація, музика, кіно, спорт і т.і.).
- за аидиторною (адресною) ознакою, тобто програми для молоді, жінок, пенсіонерів і т.і.
- за замовником (президентський канал,канал творчих спілок)
- за національною ознакою (державна програма, програма для національних меншин)
- за теріторіальною ознакою(державна, інтегрована, міждержавна, місцева).
- за часовою ознакою (цілодобові, ті що транслюють певний час або з “плаваючим” графіком).
- за джерелом фінансування (державний, бюджетний телеканал), платний( що функціонує за рахунок абонентської плати чи за підпискою на кшалт друкованої періодики); суспільний (за рахунок фондів суспільних організацій, добровольних пожертв підприємств і приватних осіб); комерційний(існуючий за рахунок реклами); арендований (політична партія,суспільний рух, державна чи приватна організація, приватна особа або програмна телефірма арендують час у канала).(13)
- В другій – практичній частині ми звернимось до українських телестудій і безпосередньо до телерадіокомпанії “Ера”, її вранішнього та вечірнього ефірів і кожної рубрики окремо. Тож почнемо.
Частина 1. Теоретична
Розподіл на виробників програм і їх трансляторів на пострадянському просторі розпочався ще за часів існування СРСР, а саме у 1987 році з`являється “Взгляд”. Визначався він як вечірня, інформаційно-музична передача для молоді. з початку у її джерел було троє : Владіслав Лістьєв, Олександр Любімов і Дмитро Захаров, з часом до них приєднались Сергій Ломакін і Володимир Мукусєв.
З жовтня 1990 року у “Взгляді” з`являється ще один співведучій – Ігор Кирилов.
- Сьогодні четвер ?
- Ні, сьогодні “Взгляд”, отже п`ятниця
- (З анекдоту кінця 90-х р).
Не багато радянських передач домоглися того, щоб про них розповідали анекдоти. “Взгляду” це вдалося, він збирав біля екранів шаленні аудиторії. Це було справді щось нове, не схоже, на вже побачене і почуте. Влада це розуміла тому, після різкої критики в березні 1988 року на Пленумі Спілки кінематографістів, присвяченому телебаченню, ведучі були відсторонені від ефіру на два місяці.
Наступний скандал відбувся 26 грудня 1990 року, коли керівництво Держтелерадіо СРСР заборонило вихід в ефір новорічного випуску “Взгляда”. Глава Держтелерадіо СРСР Леонід Кравченко мотивував заборону небажаністю обговорення відставки міністра іноземних справ СРСР Е.А. Шеварнадзе 18 січня 1991 року. Перший заступник Голови Держтелерадіо СРСР підписав наказ про призупинення виробництва і виходу в ефір програми “Взгляд”, що означав заборону на вихід в ефір.
3 квітня 1991 року виходить “Взгляд з підпілля”, який готували Олександр Любімов і Олександр Політковський.
3 травня 1991 року “Взгляд” транслюється з Риги. 23 серпня 1991 року вийшов спеціальний випуск “Взгляду” присвячений перевороту 19-23 серпня, а 25 серпня , в останньому випуску “Взгляда” Президент СРСР М. Горбачов передав в ефір касету зі зверненням до радянського народу, зроблений на дачі в Форосі.
В основному вигляді 27 травня 1994 року вийшов в ефір “Взгляд з Олександром Любімовим”, а в жовтні 1996 року співведучим став Сергій Бодров. З 23 квітня 2001 року проект заморожено. Отже ця передача разом із заборонами і “висиланнями” проіснувала більше десяти років. Але засновники не сиділи склавши руки, разом з існуванням “Взгляду” виникають:
1. “Поле чудес ” - в ефірі з 25 жовтня 1990 року, визначається як пізнавальна телевікторина. Виходила ця передача щоп`ятниці о 19.40 і тримала біля екранів ледь не все населення Радянського Союзу протягом 52 хвилин.
2. “Звездный час” виходить в ефір з 26 жовтня 1992 року, розважально-пізнавальна телевікторина для молоді, з ведучим Сергієм Супонєвим. Щотижнева передача виходила по понеділках о 15.20, їїтривалість 26 хвилин.
3. “Серебряный шар” з`явилася 29 вересня 1994 року, авторська прграма Віталія Вульфа про долі і творчість зірок сцени та екрану. Виходила щомісячно на останньому тижні у вечері, тривала 35 хвилин.
4. “Непутевые заметки” з 7 квітня 1996 року телевізійний гід держав і континентів, авторська програма Дмитра Крилова, виходила щотижня у неділю о 10.10, тривалість 15 хвилин.
5. “Как это было” виходить з 4 жовтня 1997 року у вигляді ток-шоу – реконструкція відомої події з історії держави (світу) за участю свідків. Ведучий Олег Шкловський. Щотижня по вівторках о 19.00 протягом 35 хвилин, з повтором у середу о 14.30.
6. “Женские истории” виходить з 26 листопада 1997 року, з листопада 1999 року ведуча Тетяна Пушкіна. Щотижнево в суботу 18.45, авторська прграма Т.Пушкіної, сповідь відомих жінок тривалістю 26 хвилин.
7. “Жди меня” з часом переіменовано в “Ищу тебя” в ефірі з 14 березня 1998 року; транслюється на ОРТ з вересня 1999 року. Програма яка допомагає людям знайти один одного. Ведучі Ігор Кваша і Марія Шукшина. Триває 37 хвилин. За час існування програми знайдено близько 6 тисяч людей, є філіал у Києві.
8. “Здесь и сейчас” виходить в ефір з 30 жовтня 1998 року, як інформаційно-публіцистична передача у прямому ефірі – ведучий Олександр Любімов, тривалість 10 хвилин. Виходить 4 рази на тиждень (окрім п`ятниці і вихідних) о 21.30.
Всі ці передачі виходили (виходять) в ефір на центральному російському телеканалі – ОРТ і транслювалися на весь пострадянський простір.
9. “Скандалы недели”, що з`явилися в ефірі 1994 року, як інформаційна програма про найвідоміші події в світі – ведучий Петро Толстой, щотижня в четвер о 20.30, протягом 45 хвилин транслювалася на телеканалі ТВ-6 – Моква.
Отже 10 програм, загалом 5,5 годин ефірного часу щотижня.
Всі свої досягнення телекомпанія “ВІД” пов`язує з ім`ям людини з якої все починалося. “Он очень разный,но от этого еще более любимый, как первый ребенок в семье.ведь именно с него начиналось все то, что сегодня с гордостью именуется “телекомпанией ВИД”(17) – це Олександр Любімов, бо він завжди мав “свой Взгляд на вещи”
Вдалий приклад “ВІДу” дав поштовх для створення нових приватних телепроектів. Так з`явились перші передачі “REN‑TV”. 24 грудня 1991 року по центральному телебаченню пройшла передача “Ирония судьбы, или с Рождеством Христовым”. Вів її Ельдар Рязанов, який з`явився на телебаченні після чотирирічного самовідсторонення і повернув цого глядачам не Перший канал, а Ірена і Дмитро Лєснєвські, мати і син. вірно прораховано, ставка зроблена на відомого і талановитого Рязанова, успіх був на сто відсотків забезпечений.
Серія його циклів принесла відомість новій марці REN-TV:
“Восемь девок –один я”
“Белоснежка и семь гномов”
“Княжеские посиделки”
“Избранницы”
“Разговор на свежем воздухе”
“Шесть вечеров с Юрием Никулиным”
“Не подведенные итоги”
Передачі про Л.Брік, С.Параджанова, Б.Окуджаву, С.Нікітіна, Б.Єльцина та його родину.
Потім з`являються:
“Чтобы помнили” Л.Філатова
“Поэт в России больше, чем поэт” Д. Волкогонова
“Конюшня” Юрія Роста
“Дорога домой” Юрія Паніча
Рубрика “Ексклюзив”, в якій з`явились:
“Три дня одного лета” про Якубовського
“Дог-Шоу” М. Ширвіндта
“До и после” В. Молчанова
Все це з`явилось в ефірі протягом 5 років. Показово, що на REN-TV немає художньої спілки чи будь-якої іншої інстанції, якаб корегувала авторські помилки, а є оцінка телекритиків, які в “Известиях” (23.12.94) поставили “ростівську конюшню” на перше місце, нижче були “Час Пик” В. Лістьєва, “Если…” В.Познера, “Мужчина и женщина” К.Прошутінської.
REN-TV належить “Національний інтерес” Д.Кісельова.(1)
Це досвід великих компаній, а є ще безліч маленьких.
“Облік” Тетяни Меньшикової- приватна телекомпанія,продукція якої-готові телепрограми. За об`ємом виробництва “мелочь пузатая, по сравнению с ВИДом, “Авторским ТВ” и другими гигантами”. в “Обліку” працює 23 особи, є телекамера і деяке обладнання, все інше необхідне для зйомок і підготовки програм, включно з приміщенням – арендоване. Їм належить “Если…” В. Познера –це близько 70 передач з рейтингом 16 %, і “Суд идет”.(7)
Росія перейняла досвід Заходу давно, і плідно цим користується, отже,якщо розподілити обов’язки так: головні задачі великих телеканалів – інформаційні програми, жорстка сітка передач,контроль за фінансами і рейтингом, купівля кінопродукції. Все інше замовляється виробникам. За цим принципом працює ОРТ, працювало НТВ і так всюди в світі.
Страницы: 1, 2, 3
