Рефераты. Іудаїзм

Іудаїзм

Міністерство освіти і науки України

Любешівський технічний коледж ЛНТУ

«Іудаїзм»

Реферат підготував:

студент групи №32

Демих Вадим

Любешів 2009

План

Вступ

Виникнення іудаїзму

Межі поширення

Іудейська Біблія

Іудейські обряди і свята

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Іудаїзм - це перша й найдавніша монотеїстична релігійна система. Всі три монотеїстичні релігійні системи, що відомі історії світової культури тісно пов'язані одна із іншою, виходить одна з іншою і своїми коренями сягають в один і той же регіон на близькому сході. Про іудаїзм написано багато. Ця релігія зі всіма її догматами та обрядами, багато історико-культурними традиціями, що зафіксовані у священних писаннях, фундаментально досліджувалась багатьма спеціалістами. За століття кожна значна релігія розвиває у собі велику кількість різноманітних течій. Іслам містить у собі кілька конкуруючих течій, християнство поділено на сотні конфесій. Сучасний іудаїзм також не є однорідним. У даному рефераті я намагаюсь описати іудаїзм як однорідну релігійну систему, не акцентуючи увагу на різні течії іудаїзму.

Враховуючи, що окрім 14,8 млн. іудеїв у світі проживає щонайменше 1750 млн. віруючих, релігія яких тісно пов'язана з іудаїзмом, легко зрозуміти, що вивчення іудаїзму є обов'язковим для розуміння феноменту світових релігій.

Виникнення іудаїзму

Нема нічого дивного у тому, що перша монотеїстична релігія виникла і набула характерних рис саме на близькому сході. Саме в цьому регіоні виникли найдавніші зародки цивілізації. Саме тут ще у ІІІ столітті до н.е. сформувались перші достатньо розвинуті релігійні системи. Існуючи у той час у цьому регіоні централізовані деспотії, в першу чергу Єгипет, сприяли появі монотеїзму, адже сама ідея абсолютної влади передбачала наявність лише одного верховного правителя. Але не слід сприймати такий зв'язок спрощено. Звісно концентрація земної влади у руках однієї особи могла спричинити появу думки, що і на небесах структура влади схожа на земну, але тоді не зрозуміло, монотеїзм не виник у Єгипті, якщо тенденції до його появи з'явились ще за часів Ехнатону. Справа у тому, що розвиток релігії багато у чому залежить від інерційних консервативних норм і традицій. Активно функціонуючи для збереження існуючої системи, звичайні норми та традиції рідко дозволяють новим релігійним системам зайняти місце старих. Це може відбуватися лише за надзвичайних обставин, коли відбуваються значні зміни у сталій структурі. Також для зміни культів древньоєгипетських богів, котрі були загально визначені і котрі оберігалися впливовими жрцями, на єдине божество потрібно була сила, якою міг володіти лише володарюючий деспот - фараон. Але Ехнатон не мав такої влади. Отже, саме так, де виникнення монотеїзму було найбільш вірогідним, протидія релігійної системи, що спиралася на міцний пласт традицій, не дозволила ідеї єдиного верховного божества бути визначною. Але ідея монотеїзму поширилася на всьому близькому сході і була підхоплена і розвинута відсталим кочовим племенем древніх євреїв, що деякий період перебувало у контакті з великою імперією фараонів.

Виникнення культу Яхве (Ягве).

В основному історія древніх євреїв і процес формування їх релігії відомі зі Старого Завіту Богів.

В середині ІІІ тис. до н.е. численні кочові племена хапіру вдерлися на територію Палестини. Ними була підкорена частина країни - Ханаан. Культура ханаанців була досить розвинутою. З часом плем'я змішалося з корінним населенням і почало називатися євреями - від древньоєвропейського слова «івриш» - окраїна. Так почали називати народ, який жив на березі моря.

На початку ІІ тис. до н.е. євреї, які і багато інших семітських племен Аравії і Палестини були політеїстами. Вони досить легко визнавали богів інших народів, особливо тих, що були завойовані ними. Це не заважало кожному коліну єврейського народу мати свого власного бога. Яхве був одним з таких богів: він був покровителем племені Іуди. Пізніше культ Яхве витіснив богів-покровителів інших колін і став єдиним для всіх євреїв. Чому ж саме Яхве став єдиним богом древніх іудеїв?

В Біблії сказано, що слід за Іосіфом, Сином Іакова, весь єврейський народ опинився у долині Нилу. Єгипетський фараон призначив Іосіфа своїм міністром, тому єврейський народ мав рівні з єгиптянами права. Але після смерті Іосіфа євреї залишалися у Єгипті ще декілька століть, причому вони були перетворені на рабів. З народженням Моісея єврейський народ нарешті отримав надію на визволення - справжнього месію, котрий зміг увійти у безпосередній контакт з Яхве, і зміг вивести євреїв з Єгипту з його допомогою. Згідно Біблії Моісея був першим європейським законодавцем, саме йому належить відомі десять заповідей. Моісей вважається чи не засновником іудейської релігії, що іноді називається його ім'я - мозаїзм.

Деякі вчені вважають, що історія про перебування єврейського народу у Єгипті і про його вихід з Єгипту навряд чи є правдивою. І такі думки є небезпідставними, адже у історичних документах не знайдено жодної згадки щодо факту поновлення єврейського народу єгиптянами. Але, зважаючи на те, що стародавні джерела є досить обмеженими, можемо припустити, що невелике семітське плем'я перебувало в Єгипті, або близько від нього, проживало там декілька століть, а потім залишило Єгипет, взявши багато культурних і релігійних ідей, в першу чергу тенденцію до формування монотеїзму. Потім масштаб цієї події міг бути значно перебільшений у Біблійських оповідях. Прямих доказів цього немає, але багато вчених звертають увагу на непрямі докази того, що єгипетська культура дійсно дуже вплинула на ідейно-дотринні іудеїв, що зафіксовані у Біблії. Так біблейська космогонія дуже схожа на єгипетську космогонію з Гермополя. Ще одним доказом може бути вражаюча схожість між 103-м псалмом Біблії та відомим гімном богу Антону. Отже, можливо, що реформи Ехнатона дійсно сильно вплинули на світогляд невеликого семітського племені, що певний період було у контакті з Єгиптом.

Якщо ми припустимо, що це так, то вірогідність появи у цьому племені лідерарефарметора, харизматичної особистості, котра об'єднала навколо себе єврейське плем'я, людини, що згодом змогла остаточно трансформувати європейський політеїзм у монотеїзм, є досить реальною. У Біблії такою особистістю є Мойсей. Він не тільки вивів євреїв з Єгипту, а і видвинув на перший план культ єдиного бога Яхве, приписав йому всі свої реформи та закони. Містифікація цих подій у Біблії зовсім не заперечує реального існування реформатора і пророка-месії, котрий дійсно зіграв важливу роль в історії єврейського народу та його релігії. Тобто образ Мойсея може уособлювати реальний процес поширення монотеїзму серед євреїв. Крім того, легендарний “вихід” євреїв і їхнє поселення в Палестині приходяться якраз на той самий період коли Ехнатон впровадив свої реформи у Єгипті (XIV-XIII до н.е.).

Євреї у Палестині.

Завоювавши Палестину євреї почали вести осілий спосіб життя і займатися землеробством. Вони створили у Палестині свою власну державу. Як вже було сказано, єврейське населення змішалося з місцевими семітськими племенами і частково перейняло їхні традиції. Першими царями єврейської держави були Саул, Давид і Соломон. Але жодному з цих царів не вдалося створити міцну державу, яка після володарювання Соломона розпалася на дві держави - Ізраїль на півночі та Іудею на півдні. Оскільки влада царів у обох державах була дуже слабкою, то жреці, різноманітні “слуги господні”, назореї і пророки мали великий авторитет і значно розвинули культ Яхве. Тепер релігія стосувалась всіх сфер життя людини. Ці “слуги господні” бачили спасіння лише у безапеляційному, сліпому віруванні. Вони боролися з будь-якими проявами політеїзму. Іерусалімський храм з часом стає практично єдиним місцем, де проводилися ритуали і жертвоприношення. Всі інші святилища та алтарі, як і культи всіх інших богів ханаанців, поступово відмирали, починаючи з І тис. до н.е. Багато пророків проповідували культ Яхве; їхні вчення були включені до Старого завіту Біблії і збереглися до наших часів. При цьому пророки були чимось на зразок опозиції до офіційного курсу культу Яхве.

Весь період древньоєврейської історії до завоювання Ієрусаліму Вавілонією у 586 р. до н.е. називається періодом Першого храму. Храм цей був побудований у 960 р. до н.е. Соломоном з ліванського кедру. Будова цього храму спричинила невдоволення серед населення, адже вона потребувала надзвичайно великих коштів і зусиль. Деякі історики припускають, що саме тому єврейська держава і розпалася після Соломону.

Період Першого храму - це епоха зростання впливу жреців і посилення культу Яхве. Вже тоді утворилися ті основи ієрократії та теократіїї, що згодом у повній мірі проявилися пізніше, в період Другого храму. Цар Соломон відновив закон про десятинний збір для жреців, і це, звичайно стало сильним поштовхом для посилення ролі жреців у житті суспільства. Жреці були найбагатшою кастою.

Після завоювання Вавілонії перським царем Кіром у 538 р. до н.е. євреям дозволили повернутися в Іерусалім, а храм був заново відбудований. Жреці знову отримали всі привілеї. В період Другого храму культ Яхве став ще більш очищеним від залишків політеїзму. Жреці храму, практично забравши у свої руки владу в країні, взагалі заборонили виготовлення будь-яких ідолів, в тому числі й ідолу Яхве. На межі нашої ери в іудейському суспільстві поширилась ідея про месію, цю ідею сповідувало багато сект, що чекали божественного втручання у хід історії. Ця ідея певною мірою спровокувала виступ іудеїв проти римлян. Римляни жорстоко подавили повстання іудеїв. Іудейська держава припинила своє існування, євреї розселилися по всьому світу.

Іудаїзм євреїв діаспори.

Немало євреїв перебувало за межами своєї держави ще до цього, але саме розгром храму (70 р.) та зруйнування Іерусаліму (133 р.) поклали кінець існуванню давньоєврейської держави, а разом з цим - і стародавньому іудаїзму.

Євреї розселилися по всьому світі. На початку нашої ери тільки в Римській імперії проживало 4-4,5 млн. євреїв, у той же час у Палестині проживав лише 1 млн. Звісно таке розселення євреїв потребувало реформування релігії.

Життя євреїв концентрувалось навколо їх релігійного центру - общини. За вимогами ритуалу євреї збирались щосуботи для богослужіння, читання священного писання, обговорення різних справ, що стосувалися всієї общини. В діаспорі виникає нова релігійна організація - синагогальна. Синагога - це молитвений будинок, релігійний та суспільний центр єврейської общини, де рабини та інші знавці Тори тлумачать священні тексти, моляться Яхве та вирішують всі спірні питання і проблеми за допомогою свого авторитету. Складений у ІІІ - V ст. Талмуд став основним збірником релігійних приписів. Талмуд виник в результаті необхідності пристосувати старе релігійне вчення і біблейське законодавство до нових умов життя євреїв. Іудаїзм, в період якого складається Талмуд прийнято називати талмудичним.

В епоху феодалізму в багатьох містах Європи євреї жили окремо від інших мешканців в спеціальних кварталах - гетто. Але такий гніт лише зміцнив єврейські общини.

Вже у ХІХ ст. з'являється тенденція до ще одного, остаточного реформування іудаїзму. Багато євреїв, особливо у Західній Європі та США, переходять у християнство. Ліквідація гетто призвела до послаблення общинних стосунків, адже євреї більше почали спілкуватися з людьми іншої національності. Деякі єврейські старшини, занепокоєні таким станом справ, погодились на часткові зміни. Реформісти стверджували, що потрібно відмовитися від суворих наказів рабинів, їхніх віджилих розпоряджень. Інші були категорично проти. Так з'явились два типи синагог - ортодоксальні та реформовані.

Страницы: 1, 2



2012 © Все права защищены
При использовании материалов активная ссылка на источник обязательна.