Важливим фактором, який обумовлює активність дітей є зацікавленість їх у вправах, які їм пропонують. Підбір цікавих та доступних для дітей фізичних вправ, застосування імітаційних та ігрових завдань сприяє розвитку інтересу у дитини до вправ, що вивчаються. Малюки із задоволенням стрибають “як зайчики', йдуть як по “місточку через річку' та ін.
Фізичні вправи за своєю природою органічно пов'язані з почуттям радості, бадьорості та інших позитивних емоцій на етапі удосконалення основних рухів. Для забезпечення дальшого підвищення функціонаьних можливосте організму дитини, удосконалення її рухових якостей, необхідно змінювати фізичне навантаження, зібльшувати його обсяг та інтенсивність.
Зацікавленість значно підвищує ефективність навчання. Вона служить мотивом, який збуджує дитину до рухових дій, викликає бажання виконати вправу правильно, досягти певного результату. Враховуючи це, потрібно широко використовувати різні засоби видозміни вправ, давати завдання ігрового характеру, схвалення педагого-позитивне підкріплення рухової дії.
Значний інтерес у дітей викликають вправи спортивного характеру. Взимку - катання на санчатах, лижах, ковзанах. Влітку - плавання, катання на велосипеді, ігри. Стимулювати рухову діяльність дітей та плануючи прогулянки з цікавими вправами та іграми, можна підвищити їх оздоровчу цінність та ефективність впливу на фізичний розвиток дітей. Батьки повинні підтримувати інтерес та потяг дітей до занять спортом, в перспективі допомогти їм вибрати спортивну спеціальність.
Дитячий садок, школа повинні забезпечити педагогічне керівництво фізичним вихованням дітей в сім'ї, впливаючи як на дітей, так і на їх батьків. Необхідна постійна роз'яснююча робота з батьками з таких питань : формування правильної постави, загартування дитячого організму, дотримання санітарно-гігієнічних умов в сім'ї, форми занять ФК з дитиною (ранкова гімнастика, рухливі ігри, вправи спортивного характеру та ін.)
Більшість батьків недооцінюють роль фізичної тренованості, не займаються ФК з дітьми, посилають на зайнятість і відсутність умов, забуваючи, що саме в цей період закладається фундамент здоров'я, нормального фізичного розвитку та виховуються основні риси особистості людини. Тільки в тісному зв'язку з моральним, розумовим, естетичним та трудовим вихованням фізичне навантаження буде сприяти формуванню всебічно розвиненої людини.
3.3 Самостійні заняття школярів фізичними вправами
Результати аналізу передової практики шкіл та численних наукових досліджень свідчать, що процес формування в учнів потреби у фізичному самовдосконаленні складається з ряду взаємопов'язаних напрямів :
виховання позитивного ставлення та інтересу до занять фізиними вправами ;
озброєння школярів спеціальними знаннями і вироблення на їхній основі переконань у необхідності систематичних занять фізичною культурою;
формування відповідних умінь і навичок ;
залучення учнів до щоденних занять фізичною культурою.
Розглянемо кожен напрям окремо, пам'ятаючи при цьому, що всі вони реалізуються в тісному взаємозв'язку , в єдиному навчально-виховному процесі.
1. Виховання інтересу до занять.
Ряд позицій, що торкаються цього питання, уже розглянуті нами при характеристиці завдань програми занять. Так, інструктору слід : точно і доступно пояснити дітям значення і зміст занять; у завдання вкладати особистий інтерес дитини і давати їй змогу відчути результати її діяльності, доводити одночасно до свідомості дітей необхідність тривало і наполегиво працювати для досягнення результатів. Слід пам'ятати, що діти позитивно ставляться до тієї людини, спілкування і взаємодія з якою викликала в них позитивні переживання і принесла радість. При негативних емоціях учні свідомо чи підсвідомо шукають можливості уникнути зустрічі з явищами, процесами, людьми, які колись принесли їм неприємні переживання ; не приходять на зустрічі, ухиляться від виконання обов'язків, пропускають заняття.
Потенційні можливості формування позитивних переживань при вихованні в самому процесі навчання. Джерелом радісних переживань є сам інструктор : він випромінює енергію, бажання працювати. Вказівки тренера, його зауваження, розпорядження, команди, сигнали можуть звучати енергійно або в'яло, мажорно або індиферентно і від цього залежить не тільки настрій, а й результат учнів.
Уміння керівника заняття всіх бачити, його дотепність і веселість посилює задоволення від спілкування з ним. Так, школярі захоплюються передусім у керівника, а вже потім - в його предмет.
Основним джерелом радості на занятті врешті-решт повинен стати сам процес навчання, подолання труднощів, опанування знань, розвиток здібностей і якостей дітей.
Пробудженому інтересу до занять фізичними вправами сприяють також задовільне проведення всіх форм занять на тренуванні, оснащення і естетичне оформлення всіх форм занять спортивної бази, посильні завдання, що забезпечують успішність процесу навчання. Так, результати наукових досліджень свідчать, що комплексне використання музики, магнітних записів скорочує час, необхідний для засвоєння вправ навчальної програми на 45 %, при цьому в 2-2,5 рази збільшується рухова активність учнів.
Формування у дітей інтересу до занять залежить від атмосфери, яка панує в колективі тренера. У цьому плані важливу роль відіграє особистий приклад, передусім інструкторів фізичної культури. Хорошим прикладом для дітей є активні заняття фізичними вправами інструкторів інших предметів.
Велике значення при формуванні інтересу дітей до систематичних занять фізичною культурою мають узгоджені дії навчального закладу і сім'ї. Значним мотивом для активізації батьків є оздоровчий вплив занять фізичними вправами на дитячий організм.
2. Озброєння школярів знаннями, формування переконань.
Основою для формування переконання у необхідності самостійних занять фізичними вправами є знання про значення занять для всебічного розвитку, підвищення фізичної і розумової працездатності, виховання моральних і вольових якостей. Однак тільки фізичних вправ недостатньо для виховання у дітей справжньої фізичної культури з широким розумінням її суті і закономірностей. Саме на основі набутих дітьми знань досягається усвідомлення опанування рухових дій. І навпаки, несвідомлене виконання вправ - одна з основних причн, що не дає змоги зробити фізичні вправи супутником життя, сформувати звичку до щоденної рухової діяльності.
Тренер має право самостійно визначати обсяг знань і систематизувати їх, що передбачає :
сформувати таку систему, котра відповідала б проблемі сьогодення ;
конкретизувати тематику, враховуючи освітні завдання і вікові особливості дітей ;
врахувати можливість реалізації теоретичного матеріалу,що підлягає засвоєнню.
На заняттях фізичним вихованням тренер говорить значно менше, ніж на інших уроках звідки цінність кожного тренерського слова, його предметність і відповідальність завданням, висунутих у ході фізичних занять. Наприклад, при виконанні дітьми фізичних вправ на підтримання постави доцільно підкреслити, що неправильна постава не тільки не естетична, а й змінює форму і об'єм грудної клітини, при цьому внутрішні органи і системи організму працюють в ненормальних умовах, що утруднює їхній розвиток і функціонування, може призвести до захворювань. Якщо на заняттях фізичними вправами в дітей не формується вміння використовувати отримані знання на практиці, то вони стають не чим іншим як звичайним набором відомостей і фактів, швидко забуваються. Засвоєні знання повинні допомагати дітям засвоїти опановані знання, досягати потрібно розвитку особистості фізичними якостями і підготовленості, стати опорою у самостійних заняттях.
Кожна доза занять повинна відповідати конкретній дозі практичного матеріалу. Велике значення у формуванні переконань має власний досвід дітей, для набуття якого доцільно створювати ситуації, котрі спонукають до набуття знань.
У процесі засвоєння знань можна виділити три рівні.
На першому рівні відбувається повідомлення і запам'ятовування знань, на другому - їх особисте застосування за відомими зразком, і на останньому рівні засвоєні теоретичні знання використовуються дітьми в роботі з іншими однолітками при виконанні різноманітних функцій спортивних активістів.
Необхідні діятм знання можна узагальнити за такими розділами :
1) вплив фізичних вправ на особу дитини;
2) роль заніять фізичними вправами в розвитку форм і функцій організму ;
3) техніка фізичних вправ і методика їх навчання ;
4) правила побудови і проведення комплексів вправ і занять загалом;
5) загальні відомості про види спорту, поняття і терміни. При цьому знання, як і весь процес виховання фізичними вправами, повинні бути індивідуалізовані за обсягом і змістом .
У практиці широко використовують різноманітні прийоми формування знань. Це бесіди, коментування, супроводжуюче пояснення, описування, вказівки, розбори, обговорення.
Правила самоконтролю вивчають на декількох заняттях оптимальнимиза обсягом дозами. Теоретичну інформацію бажано супроводжувати відповідними практичними прийомами. Можна в подібній ситуації провести ніби експеримент щодо вивчення власного стану після певного навантаження.
Підсумковий контроль якості засвоєння знань доцільно здійснити в ході іспитів і заліків.
Набутю знань сприять міжпредметні зв'язки. Їхня цінність полягає ще й у тому, що вони є гарною основою для масовості вправ.
3. Вироблення уміння і навичок працювати самосійно.
Розраховувати на успіх впровадження самостійних занять у побуті дітей можна лише озброївши їх спеціальним вмінням, яке поруч із знаннями повинно формуватись на кожному уроці.
Вченні вважають самостійною таку діяльність,у процесі якої дитина сама ставить перед собою завдання, що веде до досягнення цієї мети. Мабуть, до такої самостійної праці здатні тільки діти старшого шкільного віку.
Щоб діти молодшого шкільного віку уміли самостійно займатися вправами і любити це робити, викладач повинен розпочати відповідну роботу якомога раніше.
При традиційному проведенні заняття на тренуванні його методичне забезпечення залишається практично поза увагою і не усвідомлюється дітьми. Їхня увага поглинається руховими діями. Розв'язання завдань фізичних вправ дітей на сучаносному етапі потребує постійної уваги учнів на те, які завдання вирішуються за допомогою того чи іншого прийому. Доцільно підводити дітей до усвідомлення мети будь-якої вправи, визначати шляхи її опанування.
Під час уроках на простих прикладах необхідно розповідати дітям, як відбувається їхнє навчання, як вони просуваються до певного вміння, навичок. Спочатку рухова дія, як правило, не виходить, і тут дітиза допомогою інструктора пробують визначити, чому не можуть виконати рухові дії , порівнюють свої невмілі виконання дій з тим, як це робить інструктор або їхні товариші тренер допомагає дітям побачити власні помилки. Вони повторюють вправу і вона починає виходити.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7
