2.1 Аналіз літературних джерел

Вивчення літературних джерел з теорії і методики фізичного виховання показує,що терміни потреба у сфері фізичної культури почав вживатися на початку 60-х років.

На думку М.Я. Віленського, А.П. Внукова, І.М. Каплана, В.А.Щербини формування потреби фізичного удосконалення є сьогодні актуальним і повино бути довгостроковим позитивним результатом всієє діяльності з фіз. вихованя.

М.Я Віленській, який вивчав питання формування в учнів загальноосвітніх шкіл потреби фізичного вдосконалення, вважає цей напрям принципово важливим у вирішені завдань фізичного виховання. Він вбачає мету цього виховання у досягнені суб'єктом фізичного вдосконалення , тобто такого стану, який спонукає людину в наслідок регулярних занять фізичною культурою домагатися всебічного розвитку. Основою реалізації школярами цієї мети виступає самовиховання, зрозуміле в тій позиції, що визначає ставлення людини до свого фізичного розвитку і стану здоровя. Серед зовнішніх чиників провідне місце він відводить особистості викладача фізичного виховання, методиці викладання, змісту матеріалу, умовам і ситуаціям занять, а також впливу оточення. З внутрішніх чиників автор виділив мотиви, інтереси, ціннісні орієнтації, установки і ставлення, серед яких на перше місце поставив самооцінку. Розроблені доповнення дали змогу виділити такі етапи формування потреби:

1. Опосередкований, коли метою проведення практичних занять є створення позитивного емоційного ставлення учня до предмета. Умовою є відмова від оціночних суджень негативного впливу. Метою фізичного виховання є формування постави, зміцнення здоров'я.

2. Активізації можливостей учня. Практичні дії підкріплюються не лише позитивним самооцінюванням, а й інформацією про досягнутий результат.

3. Активізації в учня власної активності та ініціативи, застосування складнішої системи фізичних вправ, а також формування розуміння занять фізичними вправами.

А.П. Внуков розглядає проблему формування у школярів потребу фізичного самовдосконалення в умовах шкіл є необхідністю єдність навчальних і поза навчальних занять фізичними вправами, сприяє соціальному та професійному встановленню особистості майбутнього вчителя, раціональній організації навчання, побуту і відпочинку школярів.

І. М. Каплан розглядає формування у школярів потреби фізичного самовдосконалення як педагогічний процес в загальноосвітніх школах, дає визначення педагогічних умов, які забезпечують формування потреби фізичного самовдосконалення, виділяє рівні її сформованості у школярів та їх соціальні типи. Поетапне формування потреби фізичного самовдосконалення, відзначає автор, поліпшується за умов цілеспрямованого формування суспільних та індивідуальних мотивів, які забезпечують поєднання особистої зацікавленості з суспільно-значущою метою діяльності; професійної фізичного виховання школярів; виявлення наявних і розвитку нових фізкультурно-спортивних інтересів; усвідомлення учнями можливостей формувати рухові здібності, які зумовлюють перехід від зовнішніх регуляторів поведінки до внутрішніх; диференційованого підходу до пізнання й обліку об'єктивних закономірностей, що комплексно впливають на фізичне самовдосконалення школярів.

Критеріями сформованості у школяра потреби фізичного самовдосконалення слід уважати такий рівень самосвідомості (мотивів, інтересів, ціннісних орієнтацій, установок), який активно спрямовує практичну діяльність на досягнення фізичного вдосконалення, ведення здорового способу життя, забезпечує виконання суспільних і професійних функцій майбутнього спеціаліста. А конкретизація критеріїв може відображати об'єктивні показники здоров'я, фізичну підготовленість, якість і обсяг спеціальних і професійних умінь, задоволення ступенем власного розвитку, рівнем інтересів тощо.

На думку В. А. Щербини, потреба -- це те, в чому людина постійно зазнає нужду і привертає її увагу. Важливим компонентом потреб є інтереси, які формуються в процесі занять фізичною культурою і спортом. Найтиповішими інтересами учнів загальноосвітніх шкіл є інтерес до занять фізичними вправами; інтерес до взаємного спілкування; інтерес до перевірки фізичних можливостей у спортивних змаганнях, іспитах з фізичної підготовки.

Отже, основними показниками сформованості у школярів потреби фізичного вдосконалення є :

- рівень знань з фізичної культури

- усвідомленість у виконанні фізичних вправ

- активність на заняттях з фізичного виховання

- регулярність виступів у спортивних змаганнях

2.2 Оцінка фізичного стану і розумової працездатності школярів

Під час дослідження був застосований констатуючий педагогічний експеримент. Двадцятьом піліткам середнього шкільного віку, 17 хлопчикам і 3 дівчатам, які займаються у гуртку логічними іграми на базі від палацу дітей та молоді було запропоновано після двохгодинного тренування комплекс фізичних вправ. У цей комплекс входили вправи, які покращували розумову працездатність. Зокрема спеціальні вправи для зняття розумової напруги, вправи з гігієнічно-оздоровчої гімнастики у поєднанні з рухливими іграми. Заняття як і самі тренування проводились 2 рази на тиждень. Робота проходила на свіжому повітрі на спортивному майданчику. Після цього діти ще протягом однієї - півтори години проводили тренування, займаючись логічними іграми.

До занять фізичними вправами було виміряно ЧСС і АТ та зафіксовано його після навантаження. Дані наведено у таблиці №3.

Таблиця №3

Середні показники ЧСС (за 1хв) учнів які брали участь в експеременті

ЧСС вимірювалося за допомогою пальпації променевої та сонної артерії. У таблиці середні показники ЧСС за 1 хв у школярів. В загальному середня ЧСС у спокої становить 71 уд/хв, після навантаження 120 уд/хв, отже збільшення ЧСС відбулося на 70 %. Відомо, що оптимальне навантаження для занять фізичними вправами становить 120-140 уд/хв середнього шкільного віку. Хоча для деяких школярів необхідно підбирати індивідуально фізичне навантаження. Адже вік дещо відрізняється між ними.

Отже, результат заміру ЧСС у школярів до і після навантаження відповідає більш менш нормам дозування фізичних вправ.

При оцінці АТ визначалися функціональні здібності серцево-судинної системи школярів. Вимірювання здійснювалося за допомогою фонендоскопа, тонометра та манжетки відповідно до і після фізичного навантаження. Результати наведені у табл.№4.

Таблиця №4

Середні показники АТ в учнів середнього шкільного віку

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7