Застосування розроблених критеріїв та показників у дослідно-експериментальній роботі стало передумовою для визначення трьох груп підлітків, кожна з яких відображала рівень вихованості національної самосвідомості: високий, середній, низький. До високого рівня було віднесено підлітків, які мали глибокі знання з історії і культури своєї нації, завжди готові були до спілкування, дружби, добрих взаємин із представниками інших націй при збереженні власної ідентичності. Їм притаманне почуття гордості за приналежність до українського народу, вони позитивно висловлюються про свій народ. Вихованці брали активну участь у масових заходах, присвячених відродженню культурних цінностей держави, дотримувалися народних традицій, звичаїв, обрядів у повсякденному житті. Середній рівень притаманний тим учням, які мали поверхові знання з історії і культури своєї нації; вивчали цінності культури з необхідності, переважно тільки на заняттях, не виявляли активності на масових заходах. Вони ідентифікували себе з українським народом, але мали почуття національної меншовартості, неповноцінності. Їм притаманна обережність і недовіра у ставленні до представників інших етносів; народних звичаїв вони дотримувалися вибірково, епізодично; запобігали псуванню і нищенню культурних цінностей нації, але не сприяли їх відродженню. Низький рівень характеризував вихованців, у яких знання з національної історії і культури поверхові або зовсім відсутні, ці діти не виявляли зацікавленості до їх вивчення. Вони не вбачали сенсу у відродженні культурних цінностей, відмовлялися від участі у масових заходах, що були спрямовані на вивчення народних традицій та обрядів, а також не дотримувалися цих народних традицій у житті. У них відсутнє почуття національної гідності, розвинене почуття національної меншовартості. Їм властиве штучна ізоляція себе від спілкування з представниками інших націй, у стосунках з ними виявляють неповагу, ігнорують все національне інших народів; не вбачають сенсу у відродженні культурних цінностей нації.
Одержані результати констатувального етапу експерименту показали переважно середній рівень вихованості національної самосвідомості учнів 43,3 %, 30,4 % високий рівень та 26,3 % низький рівень національної самосвідомості. Такий розподіл відсоткового співвідношення рівнів вихованості національної самосвідомості був зумовлений суттєвими прогалинами у знаннях учнів народних звичаїв, традицій, обрядів, видів мистецтв, історії рідного краю. З метою підвищення відсоткового співвідношення учнів з низьким та середнім рівнем було визначено подальший шлях проведення дослідно-експериментальної роботи, основним напрямом якої стала розробка інтегрованої програми, спрямованої на вивчення національної культури.
У другому розділі „Експериментальна перевірка ефективності виховання національної самосвідомості підлітків у позашкільних навчальних закладах” обґрунтовано та розроблено педагогічні умови виховання національної самосвідомості в учнів, зміст, форми і методи виховання національної самосвідомості підлітків у позашкільних навчальних закладах, розкрито особливості виховної роботи, визначено основні засади та організацію формувального етапу педагогічного експерименту, викладено його методику та результати.
На основі аналізу наукової літератури, результатів констатувального етапу педагогічного експерименту визначено педагогічні умови виховання національної самосвідомості підлітків. Вони полягають у впровадженні у навчально-виховний процес позашкільного навчального закладу інтегрованої навчально-виховної програми, зміст якої має виховну спрямованість на усвідомлення й збереження духовної, культурної й художньої спадщини українського народу та етносів національних меншин, що проживають на території України; включення підлітків у практичну діяльність, направлену на розширення їхніх уявлень про поліетнічність української нації, історичну єдність і спадкоємність традицій у формуванні сучасної української держави; використання у навчально-виховній роботі позашкільних закладів як традиційних, так і інноваційних форм, методів і засобів розвитку особистості, зміст яких пов'язаний із вихованням національної самосвідомості підлітків.
Відповідно до завдань дослідження на цьому етапі роботи нами було розроблено структурну схему процесу виховання національної самосвідомості підлітків у позашкільних навчальних закладах (рис. 1). У схемі відображено взаємозв'язок між її структурними елементами: метою, завданням, принципами, педагогічними умовами, змістом, формами, методами, засобами.
Рис. 1. Структурна схема процесу виховання національної самосвідомості підлітків у позашкільних навчальних закладах
Для вирішення поставлених завдань було проведено формувальний експеримент у гуртках декоративно-ужиткового мистецтва: петриківський розпис, кераміка, лозоплетіння, писанкарство, а також бісероплетіння, паперопластика та фітодизайн. Для структурування змісту програм цих гуртків на виховання національної самосвідомості була розроблена інтегрована програма „Виховуємо національно свідому особистість”. З метою забезпечити системність у вивченні навчальних дисциплін та зміцнити міжпредметні зв'язки розроблено інтегровану програму, яка об'єднувала вивчення тем історії України, основ здоров'я, екологічного виховання, народознавства, кулінарії, видів декоративно-ужиткового мистецтва (кераміка, лозоплетіння, художній розпис тощо). Розділи програми розкривали такі аспекти: історичний розвиток української нації; роль культури у творенні національного світу; природа рідного краю як національна та загальнолюдська цінність; роль українських традицій та звичаїв у збереженні здоров'я нації; українська символіка; вплив народного мистецтва на розвиток особистості.
Сутність програми полягала у вихованні шанобливого ставлення до культури, історії своєї нації, визнання духовної єдності поколінь і спільності культурної спадщини, родини, мови. Програма зосереджувала увагу керівників гуртків декоративно-ужиткового мистецтва на формуванні толерантного ставлення учнів до інших культур і народів, активному запобіганні деструктивного націоналізму, шовінізму тощо. Інтегрована програма була використана керівниками гуртків, які окремими матеріалами з її розділів посилювали свої навчальні програми.
Додатково було розроблено програму для гуртків петриківського розпису, зміст якої спрямовувався на оволодіння учнями системою знань, умінь і навичок у галузі народного мистецтва; виховання духовно багатої особистості з притаманним їй усвідомленням національно-духовних цінностей українського народу; виховання в учнів поваги до народних звичаїв, традицій, національних цінностей. Завданнями програми та навчально-виховного процесу в гуртках було залучення вихованців до скарбниці народного мистецтва; здобуття учнями знань, умінь і навичок з техніки декоративно-ужиткового мистецтва; ознайомлення з державною, рослинною символікою, значенням останньої у народній медицині, народних обрядах та звичаях.
Зміст розробленої програми складається з двох частин: базової та диференційованої (варіативної). Засвоєння основ декоративно-ужиткового мистецтва обов'язкове для кожного учня. Базовий компонент програми становив основу підготовки гуртківців у галузі національного мистецтва та не залежав від регіональних і національних індивідуальних особливостей. Диференційована (варіативна) частина програми зумовлена необхідністю врахування індивідуальних особливостей дітей, регіональних, національних та місцевих особливостей роботи позашкільних закладів, спеціалізації певного гуртка і позашкільного навчального закладу. Відповідно до завдань дослідження, для підсилення ефективності виховного впливу, було розроблено низку наскрізних тем, які поєднували зміст декоративно-ужиткового мистецтва, історії України, матеріальної і духовної культури.
Заняття проводилися з використанням сукупності традиційних (учнівські виставки, конкурси, екскурсії, залучення батьків до навчально-виховного процесу тощо) та інноваційних (виставки батьківських робіт, індивідуальні навчально-виховні маршрути, майстер-класи батьків) форм виховання.
Індивідуальні навчально-виховні маршрути розроблялися відповідно до рівнів вихованості національної самосвідомості учнів. З учнями, які мали низький рівень вихованості національної самосвідомості, проводилися бесіди на теми пізнання дитиною самої себе, свого родинного середовища, а саме: „Звичаї і традиції життя моєї родини”, „Історичне значення мого рідного краю”, „Поняття родини, сім'ї. Значимість родинних зв'язків. Духовність людини”, „Види національного мистецтва мого народу”. На основі розроблених індивідуальних навчально-виховних маршрутів робота з цими учнями спрямовувалася на формування інтересу до вивчення національної культури, гордості за приналежність до українського народу. На гурткових заняттях петриківського розпису використовувалися практичні завдання: намалювати родинне дерево, малюнок назвати прислів'ям, виготовити атрибути до свят (наприклад, писанки). Всі роботи обов'язково, незалежно від якості виконання, експонувалися на виставках, діти залучалися до інсценізації народних свят. Гуртківцям із низьким рівнем вихованості національної самосвідомості залучалися до пошукової роботи щодо звичаїв нашого народу, їм допомагали діти з високим рівнем вихованості національної самосвідомості.
З учнями, які мали середній рівень вихованості національної самосвідомості, основна робота полягала у стабілізації та поглибленні знань культурних цінностей своєї нації. Для них навчально-виховний процес був спрямований на залучення до дослідницької роботи. Цьому сприяла побудова заняття таким чином, щоб дитина працювала з такими художніми роботами, які потребують реставрації, домальовування втраченого фрагменту, копіювання форм старовинних предметів домашнього вжитку, малюнків на них. Додатково проводились бесіди на тему: „Матеріальні і духовні здобутки української культури та етносів, що проживають на території України”, „Внесок українців до культурного досвіду світового співтовариства”, „Дослідження мовних традицій твого рідного краю”.
Учні, які мали високий рівень, були помічниками керівника гуртка: допомагали у доборі матеріалу до заняття, були організаторами масових заходів. Для глибшого пізнання духовних цінностей з учнями проводилися бесіди на такі теми: „Українська система символічного відображення світу як система традиційної культури”, „Національні особливості рідного краєвиду”.
Окрема увага надавалась організації навчально-виховного процесу у гуртках, де проводився формувальний етап експерименту: батьки учнів залучалися до проведення свят, виставок, фестивалів тощо. Проводилися також виставки батьківських робіт, які супроводжувалися майстер-класами виконання цих робіт (виготовлення писанок; картин з кісточок ягід, фруктів, насіння, крупи; плетіння гачком). Залучення до занять у гуртках батьків учнів із поліетнічних сімей давало можливість ознайомитися з культурними цінностями, традиціями та звичаями інших народів. Батьки на таких заняттях виступали як помічники керівника гуртка з метою виділити спільні й відмінні аспекти національних культур: тлумачення символів у культурі свого етносу та українців; поєднання кольорів у вишивках, картинах; формах предметів домашнього вжитку; звичаї, проведення свят.
Значне місце в ознайомленні з національною культурою, формуванні інтересу до вивчення історії рідного краю, занять народним мистецтвом, посідали екскурсії на підприємства народних промислів, у музеї, до архітектурних пам'ятників, у майстерні народних майстрів.
Результати експериментальної роботи знайшли конкретне втілення в розроблених для їх реалізації відповідних навчально-методичних матеріалах. Проведена дослідно-експериментальна робота сприяла позитивній динаміці змін вихованості національної самосвідомості й поведінці підлітків. Одержані дані підтвердили ефективність розроблених педагогічних умов, змісту, форм і засобів у процесі виховання національної самосвідомості у підлітків.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5
