При оцінюванні проблемних завдань високо оцінюються використання учнями:
– знань з історії;
– знань з літератури;
– довідкових джерел;
– засобів масової інформації.
З своєю класифікацією історичні поняття розподіляються на:
– Одиничні - діють на протязі короткого історичного часу, в тій чи іншій країні;
– Особові - діють на протязі значного періоду, в одній країні чи групі країн;
– Загальні - діють в різних країнах, в рамках певного суспільства;
– Всеохопні - діють в різних суспільствах на протязі великого історичного періоду.
Поняття розрізняються по змісту історичного матеріалу: економічні, соціально-політичні, історико-культурні.
Дослідження дидактів та методистів підтвердили, що поняття та теоретичні положення в шкільних курсах історії можуть бути засвоєні лише при умові знань учнями конкретних історичних фактів.
Робота з історичними поняттями, наприклад у 7 класі, може проводитись за таким зразком:
При викладанні історії України слід звернути увагу на вивчення основних понять та ідей курсу, які є провідними в усіх класах і акумулюються в наступних положеннях:
– етапи становлення української державності;
– боротьба українського народу з іноземними загарбниками;
– антифеодальний та національно-визвольний рух в Україні;
– становлення української нації;
– видатні політичні діячі України;
– герої національно-визвольних змагань;
– внесок українського народу в скарбницю світової науки та культури;
– національні меншини в Україні;
– соціально-економічний і політичний розвиток України;
– відродження і побудова Української держави.
Координація історичної освіти з іншими гуманітарними предметами відкриває шляхи підвищення ефективності викладання історії. Звернення вчителів до змісту і методів суміжних дисциплін дає можливість значно розширити вирішення завдань навчально-виховного процесу. Особливе місце у відтворенні подій історичного минулого займає художня література. За допомогою художнього твору - вчитель одержує змогу реконструювати історичні події, показати колорит епох, узагальнити образи історичних діячів. Наприклад, при вивченні найбільшої теми з історії української революції у 10 класі: (Теми 2-3) вчитель може звернутись до твору Миколи Виговського “На українському святі свободи”.
“1 квітня 1917 р. в Києві відбулося урочисте “Українське свято свободи”. Майдани й вулиці столиці України були заповнені людьми: робітники, селяни, інтелігенція, військові під синьо-жовтими прапорами з усіх усюдів сходилися на площу Святої Софії, щоб звідти організовано, з піснями, пройти вулицею Фундуклеївською на Хрещатик, маніфестуючи волю всього українського народу жити в Суверенній Україні.
Очевидець цього історичного акту так описує події: “Кожна група має свій прапор з написом. Прапори з різного матеріалу, є шовкові, оксамитові, з портретами і цілими картинами”...
Йшли колони війська, робітників фабрик і заводів - уперше під національними прапорами. “... Після рядів війська та робітників і інтелігенції підходить скромна валка на чолі із проф.. М.Грушевським. Він тільки повернувся із заслання, де був більше двох років, есь посивів, побілів”, - зауважив автор репортажу. Аж нараз із гущі демонстрантів залунало:
“-...Михайло Грушевський!
- Слава йому!
Знову йдуть лави, “спиняючись тільки на короткий час, щоб проспівати “Ще не вмерла Україна”, “Заповіт”, та інші пісні”.
Студенти під орудою О.Копиця - “величезна маса, що зайняла простори обох садків перед Думою - дружньо і влад - проспівали “Ще не вмерла Україна”...
Потім - величний “Заповіт”.
Всі скидають шапки”.
Так визвольні мотиви народного славна вперше після падіння царату вільно і розлого зазвучали на вулицях столиці України, яка вставала з колін і заявляла, що все віддасть за “свою свободу”. Слова гімну полум'яніли на багатьох прапорах, на яких маяли гасла: “Хай живе вільна Україна”, “Душу, тіло ми положим за нашу свободу”.
Звернення до художньої літератури, в першу чергу до поезії, відкриває можливості створення особливої емоційної атмосфери уроку. Практичний досвід це підтверджує. Наприклад, при вивчення теми “Війна радянської Росії з Українською народною Республікою. Проголошення незалежності УНР” (10 кл. Тема 2. Українська революція.) велике психологічне враження на учнів має вірш Павла Тичини “Пам'яті Тридцяти”:
Важливого значення для розкриття історичного минулого набуває використання на уроках архівних матеріалів та документальних джерел, які викладені в підручниках, посібниках чи об'єднані та систематизовані в хрестоматійних збірниках. Це дає можливість конкретизувати виклад матеріалу та наблизити школярів до історичної епохи. Як правило, до аналізу документів залучаються учні, перед якими ставляться логічні завдання:
1. Коли був написаний історичний документ?
2. Хто автор цього документу?
3. Якими історичними обставинами було зумовлено появу цього документу?
4. Які історичні події відображено в документі?
5. Яке враження цей документ справляє на сучасників?
Ефективність навчання визначається конкретними знаннями, вміннями та навичками, які здобули учні в процесі уроку. Велику допомогу в цьому їм надають узагальнюючи схеми та таблиці. Вони містять головні, найбільш суттєве для школярів: дати, події, факти історичні поняття.
Робота з схемами та таблицями може відбуватись у таких формах:
а) відтворення вчителем крейдою основного змісту історичного матеріалу у вигляді схем та таблиць;
б) нанесення запропонованого наочного матеріалу на папір, графічне та естетичне його оформлення;
в) виведення схем та таблиць на екран за допомогою технічних засобів навчання;
г) організація самостійної роботи учнів над таблицями та схемами в процесі уроку.
Схеми та таблиці можуть виконувати різноманітні функції, наприклад, узагальнення історичного матеріалу (див. схему № 1), чи формувати логічне мислення у учнів (див. схему № 2).
Схема № 1
Схема № 2
Таблиці можуть використовуватись при вивченні складних історичних тем, наприклад, культури.
Вивчення історичних персоналій
В курсі “Історія України” та учні зустрічають чимало історичних образів. Для значної категорії звернення до історичних персоналій є непростою проблемою. Тільки в курсі вітчизняної історії учень має виявити знання історичних портретів, зокрема князів, гетьманів, керівників національно-визвольного руху, політичних діячів, видатних представників суспільного і культурного відродження.
Часто це не можна зробити тільки за шкільними підручниками, тому велика увага надається самостійній роботі, використанні довідкової, документальної та історико-публіцистичної літератури.
Для всебічного висвітлення історичних персоналій рекомендується:
1. Ознайомитися з найважливішими біографічними даними.
2. Простежити процес становлення особистості в конкретному середовищі.
3. Виявити історичні умови, що відіграли роль у формуванні поглядів, якостей особи.
4. Дослідити участь історичної особи в суспільному житті.
5. Визначити, інтереси якої соціальної групи, класу, політичної сили відбиває історична особа в своїй діяльності.
6. Виявити вплив конкретної історичної особи на окремі галузі життя чи суспільно-політичні процеси.
7. З'ясувати морально-психологічні якості історичної особи.
8. Показати коло однодумців і соратників історичної особи.
9. Визначити історичну роль особи та її вплив на певну сферу життя суспільства.
У методиці викладання історії вироблено низку прийомів, які допоможуть учням відновити чи збагатити свої знання з хронології.Насамперед - це складання хронологічних таблиць. Учні пишуть у хронологічній послідовності дати і назви подій, що допомагає закріпити їх у пам'яті.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14
