ВИСНОВОК

Проблема формування в дитини з перших років його життя таких взаємовідносин з оточуючими людьми, які походили б з моральних принципів гуманізму - актуальна сьогодні як в теорії, так і на практиці виховання підростаючого покоління. У нашому суспільстві ці відносини характеризуються дружним співробітництвом, взаємоповагою, піклуванням людей один про одного, взаємодопомогою.

Якість життя кожної людини та суспільства в цілому залежить не лише від соціально-економічних умов, а й від наявності та використання накопиченого людством духовного багатства, ціннісних норм та ідеалів. Просте накопичення духовної спадщини, декларація ціннісних норм поведінки, а не дієве їх упровадження в життя індивіда, суспільства та людства в цілому призводить до руйнування ціннісної основи існування людей на Землі.

Глибока криза морального духу людини, знищення її гідності прирікає нас на життя, для якого стає характерним простий спосіб виживання. Саме тому на сьогодні виокремлюється важлива проблема впровадження у життя ціннісних орієнтирів, що виконують роль інструментарію забезпечення гідного людського існування, самореалізації кожної особистості. Цивілізаційні зрушення, що є базовим підґрунтям сучасного соціуму, набувають гуманістичного спрямування, для якого притаманним стає людський вимір. Ставлення до людини як найвищої суспільної цінності, створення найдоцільніших передумов для формування її особистісної сутності, реалізації її потенційних можливостей виокремлюються у прерогативні важелі існування людської спільноти.

Духовне багатство особистості вимірюється ступенем усвідомлення, прийняття та впровадження у власне життя системи цінностей, до яких належать особистісні, сімейні, громадянські, національні та загальнолюдські. Джерелом ціннісних орієнтацій для кожної особистості є насамперед родина та сім'я, яка уособлює в собі основу пізнання нею всіх сфер земного буття людини. Саме тут плекається духовний світ дитини, її моральні переконання, що втілюються у конкретні вчинки, її сила, життєтворчий стиль життя. Тобто, дитина інтеріоризує загальноприйняті у сімейному оточенні норми поведінки, ставлення до навколишньої дійсності і через них інтегрується в соціум.

На сучасному етапі розвитку суспільства часто спостерігається безвідповідальне ставлення молоді до питань створення і збереження духовного осередку суспільства -- власної сім'ї, про що свідчить велика кількість розлучень, наявність неповних сімей, а як результат -- соціальне сирітство. Нині можна констатувати той факт, що на державному рівні відбулися смислотворні зрушення у розумінні значущості сім'ї та сімейного виховного потенціалу для еволюційного розвитку суспільства. Наразі актуальною стає необхідність усвідомлення цінності сім'ї кожним громадянином нашої країни, що є передумовою формування свідомого батьківства. Свідоме батьківство передбачає глибоке розуміння своїх можливостей та обов'язків у формуванні цілісної особистості дитини як власної відповідальності перед людством.

Духовне здоров'я особистості, складовою якого є моральний розвиток, слугує тим стрижнем, тим золотим перетином буття, що консолідує всіх членів родини, нації, держави і світу. Серед найдієвіших засобів слід виокремити ознайомлення з історією та традиціями свого народу -- його мовою, побутом, мистецтвом тощо; залучення до загальнолюдських цінностей через освіту, літературу, театр, живопис, музику, релігію.

Дослідження показують, що між дітьми дошкільного віку існують доволі складні відносини. Задовго до того, як в процесі організованої вихователем сумісної діяльності складуться ділові контакти, між дітьми виникають особисті відносини, що базуються на почуттях симпатії, антипатії тощо, що впливає на становлення дитячого колективу, взаємовідносин в ньому, формуванню позитивних якостей між його членами, впливає на клімат та настрій дітей.

Особисті взаємовідносини істотно впливають на формування дошкільника. При правильному педагогічному керівництві цими взаємовідносинами шляхом організації сумісного життя та діяльності дітей в дошкільному закладі вони стають важливим засобом формування колективу та вихованню взаємодопомоги між дітьми. Особисті взаємовідносини найбільш яскраво виявляються в невеликих дитячих об'єднаннях, що будуються в основному на почутті взаємної симпатії, емоційної прив'язаності. В таких об'єднаннях дошкільники вчаться проявленням чутливості, чуйності, піклуванні про іншого, допомозі один одному, тобто тут беруть свій початок перші паростки доброзичливого відношення до оточуючих людей та своїх ровесників.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аза Л.О., Лавриненко Н.В. Батьківський авторитет. - К.: Держполітвидав, 1986.

2. Азаров Ю.М. Семейная педагогика. - М.: Политиздат, 1985.

3. Азаров Ю.М. Семейная педагогика: Педагогика любви и свободы. - М., 1983.

4. Алексєєнко Т.Ф. Педагогічні проблеми молодої сім'ї. - К., 1997.

5. Арнеутова Е.П., Иванова В.М. Общение с родителями: Зачем? Как? - М., 1993.

6. Базовий компонент дошкільної освіти в Україні. - К., 1998.

7. Бардиан А.М. Воспитание детей в семье: Психол. - пед. Очерки. - М.: Педагогіка, 1973.

8. Баркан А.И. Практическая психология для родителей, или Как научиться понимать свого ребенка. - М.: АСТ-Пресс, 2001.

9. Бєлєнька Г.В. Вихователь дітей дошкільного віку: становлення фахівця в умовах навчання. - К.: «Світич» - 2006.

10. Богуш А.М. Дефініції «Дитинство», «Духовність» і «Довкілля» у педагогічній спадщині В.Сухомлинського // Педагогічні напрямки та роздуми, - Запоріжжя: ТОВ «ЛПС», 2001.

11. Богуш А.М., Варениця Л.О. Діти і соціум: Особливості соціалізації дітей дошкільного та молодшого шкільного віку. Луганськ «Альма-матер» - 2006.

12. Божович Л.И. Личность и ее формирование в детском возрасте. - М.: Просвещение, 1968.

13. Борисова З.Н., Кузьменко В.У. Хрестоматія з історії дошкільної педагогіки. - К.: Вища школа, 2004. - 511 с.

14. Вісник ЛИПУ імені Тараса Шевченка. Луганськ «Альма-матер» 2006 березень № 4 (99).

15. Воспитателю о работе с семьей / под ред. Н.Ф.Виноградовой. - М., 1989.

16. Выготский Л.С. Мышление и речь. - М.: Лабиринт, 1996.

17. Детский сад и семья / Под ред. Т.А.Марковой. - М., 1986.

18. Дистервег А. Избранные педагогические сочинения. - М.: Учпедгиз, 1956. - 373 с.

19. Дошкольная педагогика: В 2 ч. / Под ред. В.И.Логиновой, Н.Г.Саморуковой. Ч. 2. - М., 1988.

20. Ельконін Д.Б. Психологія гри. М., 1978.

21. Злочевський С.Є., Котирло В.К. Сімейна педагогіка. - К.: Знання, 1986.

22. Ильин Е.П. Эмоции и чувства - Спб.: Питер, 2001.

23. Истоки: Базисная программа развития ребенка дошкольника. - М.: Концепция. - М., 1995.

24. Карпова С.Н. «Игры и нравственное развитие дошкольников», Изд-во Московского университета, 1986.

25. Кириленко Т.С. Виховання почуттів. - К.: Політвидав України, 1989.

26. Коменский Я.А. Избранные педагогические сочинения: В 2т. - Т.2. - М.: Просвещение, 1982. - 254с.

27. Компоненти дошкільної освіти в Україні / Наук. ред. О.Л.Кононко. - К., 2003.

28. Кононко О.Л. Соціально-емоційний розвиток особистості (в дошкільному дитинстві). - К., 1998.

29. Корепанова Н.Ф. Феномен образа Я и особенности его развития в дошкольном детстве. Уч. пос. - Волгоград: Перемена, 2000.

30. Котырло В.К., Ладывир С.А. Детский сад и семья. - К., 1984.

31. Котырло В.К. Воспитание гуманных чувств у детей. - К. «Радянська школа», 1987.

32. Кузьменко В.У. Соціальна компетентність дошкільнят: особливості, показники та шляхи розвитку // Дошк. виховання. - 2001. - № 9. - С. 11.

33. Кузьмінський А.І., Омелянко В.Л. Педагогіка родинного виховання. - К.: «Знання», 2006.

34. Кульчицкая Е.И. Воспитание чувств детей в семье. - К.: Рад. шк., 1983.

35. Лешли Д. Работать с детьми, поощрять их развитие и проблемы: Пер. с англ. - М., 1991.

36. Макаренко А.С. Книга для батьків. - К., 1969.

37. Малятко: Програма виховання дітей дошкільного віку. - К., 1991.

38. Морозова Н.Г. Формирование познавательных интересов у аномальных детей. - М.: Просвещение, 1969.

39. Мчедладзе Н.Б. Место игры в педагогическом процессе детского сада // Психология и педагогика игры дошкольника / Под ред. А.В.Запорожца, А.П.Устиновой. - М., 1966.

40. Наступність у навчально-виховній роботі дитячого садка і школи / За ред. З.Н.Борисової. - К., 1985.

41. Новоселова С.Л. Развивающая предметная среда. - М., 1995.

42. Основы дошкольной педагогики / Под ред. А.В.Запорожца, Т.А.Марковой. - М., 1980.

43. Островська Л.Ф. Сімейне виховання дошкільника. - К., 1977.

44. Островская Л.Ф. Педагогические знания - родителям. - М.: Просвещение, 1983.

45. Педагогічна культура молодих батьків. - К., 1995.

46. Поніманська Т.І. Дитина і соціум // Дошк. виховання. - 2004. - № 8. - С. 4-6.

47. Поніманська Т.І. Дошкільна педагогіка. - Київ, Академвидав, 2004.

48. Поніманська Т.І. Формування соціальної компетентності дитини // Нова педагогічна думка. - 1998. - № 2. - С. 91-95.

49. Постовий В.Г. Сучасна сім'я і її педагогіка. - К., 1994.

50. Помощь родителям в воспитании детей. - М., 1994.

51. Приходьмо Ю.О. Формування позитивних відносин в дитячому колективі. - К.: Рад. шк., 1987.

52. Русова С.Ф. Теорія і практика дошкільного виховання. - Львів - Краків - Париж, 1993.

53. Русова С.Ф. Дошкільне виховання // Вибрані педагогічні твори / Упорядник О.В.Проскура. - К., 1996. - С. 34-185.

54. Рыжова Н.А. Развивающая среда дошкольных учреждений. - М., 2003.

55. Сластенин В.А., Исаев И.Ф., Шилков Е.И. Общая педагогика. - М., 2002.

56. Соловьева И.В. Особенности вербализации эмоциональных представлений дошкольниками. Автореферат дис. канд. психол. Наук. 19.00.07. - М., 1999.

57. Спиваковская А.С. Как быть родителями. - М., 1986.

58. Стельмахович М.Г. Українська родинна педагогіка. - К., 1996.

59. Сухомлинський В.О. Батьківська педагогіка. - К., 1978.

60. Тимаренко В.Я. Семья и формирование личности. - М.: Мысль, 1987.

61. Українське довкілля: Програма виховання дітей у дитячому садку. - Львів, 1991.

62. Ушинський К.Д. Про сімейне виховання. - К., 1974.

63. Фромм А. Азбука для родителей. - М.. 1991.

64. Хамялейнен Ю. Воспитание родителей: концепции, направление и перспективы. М., 1993.

65. Циванюк Н.И. Особенности понимания сказки у детей от трех до пяти лет. Автореферат дисс. канд. психол. Наук. - М., 1953.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14