25. Журнал «Психолог» № 35 (323), вересень, 2008
У журналах «Психолог» розглядається різні критерії адаптації та дезадаптації, а також розглядаються шляхи її профілактики.
26. Журнал «Соціальний працівник» № 5 (29), березень 2007
27. Журнал «Соціальний працівник» № 11 (35), червень 2007
28. Журнал «Соціальний працівник» № 4 (28), лютий 2007
29. Журнал «Соціальний працівник» № 5 (53), березень 2008
У журналах «Соціальний працівник» розкриваються теми вховання, профілактичної роботи в учнівських колективах та исвітлюються розробки уроків тренінгів, для подолання різних негативних явищ у поведінці учнів.
30. Пізнай себе. Книга для учнів. Збігнев Петрасинський / Переклад з польської В.І. Романця. - К.: Вадянська школа, 1988. - 192 с.
Автор, відомий польський психолог, веде з юними читачами довірливу розмову про найбільш складні проблеми, які доводиться вирішувати людині в повсякденному житті, про становлення її особистості у взаємозв'язку з оточуючим світом, про необхідність впливу на особистий розвиток, про вміння перемагати невдачі і про деякі інші питання, котрі цікавлять молодь. Також ця книжк адресується для тих, хто хоче самостійно вивчати психологію.
31. www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/MSNU/2005-t3/tom3/.
32.STEPANCHENKO_307.dostriv.in.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=4280& Itemid=- 5 - 40k
33. www.lib.ua-ru.net/diss/cont/43771.html - психолгічні механізми адаптації підлітків з кримінальною поведінкою в умовах примусової ізоляції.
34. www.lib.ua-ru.net/inode/8844.html; disser.com.ua/content/43574.html - соціально - психологічна адаптація підлітків до нових умов навчання.
35. disser.com.ua/content/40303.html - 23k - гігієнічна діагностика психофізіологічної адаптації підлітків.
38. psuholog.at.ua/load/11-1-0-91 - 24k - сім'я та адаптація підлітків.
39. intkonf.org/k-psih-n-egorova-ob-gazina-nm-osoblivosti-proyavu-sotsialno- psihologichnoyi-a... - 17k - Особливості прояву соціально - психологічної адаптації.
41. invak.info/index.php?option=com_content&task=view&id=6980 - 38k - Всеукраїнська нарада з питань соціокультурної адаптації підлітків.
44. e-catalog.mk.ua/.../cgiirbis_64.exe?...адаптація%20підлітків, %20адаптация%... - 261k - Бази даних.
45. www.socd.univ.kiev.ua/NEWSARCH/2003FSP/psy.htm - АНАНОВА Іванна Валентинівна. Особливості використання захисних адаптивних механізмів у людей з високим рівнем почуття вини.
46. Дозвіллєзнавство: навчльний посібник. Яременко Н.В. - Фастів: Поліфаст,2007. - 460 с.
У посібнику розкриваються завдання, зміст, принципи, функції, методи та форми організації дозвілля в соціумі; сутність соціадбної системи дозвілля, характеристика його видів; особливості оргнізторської роботи в соціумі. Подається методика організації дозвіллєво - ігрових форм роботи з учнівською молоддю. Храктеризуються видовищні форми роботи (свято, конкурс, конкурсні та ігрові програми), ігрова діяльність, технологія колективної творчої діяльності, колективного ігрового спілкування.
Науковий апарат:
Мета: зробити певний внесок для перевірки ефективності різних спрямовуючих факторів на процес адаптування підлітків до шкільного життя.
Завдання:
-вивчити питання за даними спеціальної літератури
-зробити моніторингове опитування учнів для з'ясування впливу батьків, педагогів та однолітків на процес адаптування
-зробити висновки та внести пропозиції з даного питання
Об'єкт дослідження: адаптування підлітків у соціум в умовах школи
Предмет дослідження: з'ясувати ефективність окремих факторів впливу в адаптуванні підлітків у соціум в умовах школи.
Розділ 1. Суть та особливості явища адаптації підлітків
Адаптація - один із показників успішного формування особистості
Адаптація відбувається в процесі спілкування і спільної діяльності людей. Це двосторонній процес, який передбачає, з одного боку, засвоєння індивідом соціального досвіду при входженні в соціальне оточення, а з другого - відтворення ним системи соціальних звґязків. При цьому людина являється не просто обґєктом соціальних взаємодій, але й активним субґєктом саморозвитку. Вона не тільки збагачує свій досвід, але й реалізує себе. В процесі адаптації є і конкретні внутрішні протиріччя: між потребою призвичаюватись до соціуму і бажанням зберегти свою індивідуальність; потребами суспільства і готовністю виконувати їх, додержуючись свободи особистих дій, між бажаннями і можливостями особистості. А.В.Мудрик вважає, що соціалізована людина повинна вміти протистояти впливу життєвих обставин. Однак можна зустріти людей, які практично повністю розчинилися в соціумі, які нездібні до активності, протидії впливу середовища, що не дає їм повністю самореалізуватися як особистості. Тому педагог зобовґязаний клопотатись не тільки про засвоєння дитиною соціального досвіду, але й створювати умови, в яких вихованець міг би активно впливати на цей процес.
Соціалізація підростаючого покоління може бути успішною, якщо соціальні і матеріальні умови життя будуть просовуватись за шкалою загальнолюдських цінностей. Відсутність прогресу духовних виробничих (репродуктивних) сил призводить до деградації і розпаду суспільства. Уникнути цього можна удосконалення системи освіти, при котрій рівень вихованості і освіченості людини був би її природним продуктом.
Становлення особистості - складний процес взаємодії людини з оточуючим середовищем і суспільством. Індивід не може стати особистістю поза суспільними відносинами і умовами, які забезпечують його взаємодію з іншими людьми. Успішність чи неуспішність соціалізації визначається позицією особистості. Низька результативність цього процесу часто викликана соціальною апатією людини, усунення якої можливе тільки при наявності у неї віри в свої сили, усвідомленні особистої значущості, сенсу свого існування як члена суспільства. Для успішної соціалізації людина повинна проявляти соціальну активність, ініціативність, самостійність, діяльність - якості, котрі розкривають її сутність і в той же час орієнтовані на інших людей. Тобто, позиція особистості виражається в діях, які вчиняються однією людиною і повністю адресовані іншим людям.
В науковій літературі іноді допускають змішування понять «соціалізація» і «соціальна адаптація». Однак вони нерівнозначні. Соціалізація - поняття більш широке, яке обґєднує адаптацію з середовищем і інтеграцію з визначеним середовищем. Ці поняття не протирічать один одному, а лише характеризують різноманітні аспекти взаємодії індивіда з соціальним середовищем.
Адаптація - це пасивне пристосування до соціального середовища. В звичних умовах дитина, школяр, дорослий почуваються нормально до тих пір, поки вони стабільні. Різкі зміни, нестабільність можуть призвести до дискомфорту, незадоволеності, стресових ситуацій, життєвих потрясінь.
Інтеграція як форма соціалізації, взаємодія людини з оточуючим середовищем передбачає її активне входження в соціум, готовність до самостійних рішень і дій в ситуації вибору, спроможність впливати на обставини, змінюючи середовище і саму себе [3; с. 13].
Становлення особистості - це динамічний процес адаптації і інтеграції людини до життя в суспільстві. Тому педагогу потрібні знання, які сприятимуть успішній адаптації і інтеграції його вихованців в соціум, формуванню у них готовності до пошуку різних варіантів самореалізації в непостійних умовах життя.
1.1 Спрямовуюча роль батьків у адаптуванні підлітків до життя
Роль батьків у розвитку дитини
У гарних батьків виростають гарні діти. Як часто чуємо ми це твердження, що важко пояснити, що ж це таке - гарні батьки.
Майбутні батьки думають, що гарними можна стати, вивчивши спеціальну літературу чи опанувавши особливі методи виховання. Безсумнівно, педагогічні і психологічні знання необхідні, але тільки одних знань мало. Чи можна назвати гарними тих батьків, що ніколи не сумніваються, завжди впевнені у своїй правоті, завжди точно уявляють, що дитині потрібно і що їй можна, які у кожну мить часу знають, як правильно підійти, і можуть з абсолютною точністю передбачати не тільки поводження власних дітей у різних ситуаціях, але і їхнє подальше життя?
Саме батьки складають перше суспільне середовище дитини. Особистості батьків грають суттєву роль у житті кожної людини. Не випадково, що до батьків, особливо до матері, ми думкою звертаємося у важку хвилину життя. Разом з тим почуття, що забарвлюють відносини дитини і батьків, - це особливі почуття, відмінні від інших емоційних зв'язків. Специфіка почуттів, що виникають між дітьми і батьками, визначається головним чином тим, що турбота батьків необхідна для підтримки самого життя дитини. А нестаток у батьківській любові - дійсно життєво необхідна потреба маленької людської істоти [1;с.5 ].
Перша й основна задача батьків - є створення в дитини впевненості в тому, що її люблять і про неї піклуються. Ніколи, ні при яких умовах у дитини не повинні виникати сумніви у батьківській любові. Сама найприродніша і найнеобхідніша з усіх обов'язків батьків - це ставлення до дитини в будь-якому віці з любов'ю й увагою.
Психологами доведено, що у трагедії підліткового алкоголізму та підліткової наркоманії часто винні, не люблячи своїх дітей батьки. Головна вимога до сімейного виховання - це вимога любові. Але тут дуже важливо розуміти, що необхідно не тільки любити дитину і керуватися любов'ю у своїх повсякденних турботах у догляду за нею, необхідно, щоб вона відчувала, була впевнений, що її люблять.
Багато батьків вважають, що ні в якому разі не можна показувати дітям любов до них, думаючи що, коли дитина добре знає, що її люблять, це приводить до розпещеності, егоїзму. Потрібно категорично відкинути це твердження. Усі ці несприятливі особистісні риси виникають саме при недоліку любові, коли створюється деякий емоційний дефіцит, коли дитина позбавлена міцного фундаменту незмінної батьківської прихильності. Вселяння дитині почуття, що її люблять і про неї піклуються, не залежить ні від часу, що приділяють дітям батьки, ні від того, виховується дитина вдома чи з раннього віку знаходиться в яслах і дитячому саду. Не пов'язано це і з забезпеченням матеріальних умов, з кількістю вкладених у виховання матеріальних витрат. Більш того, не завжди видима дбайливість інших батьків, численні заняття, у які включається з їх ініціативи дитина, сприяють досягненню цієї самої головної виховної мети.
Глибокий постійний психологічний контакт із дитиною - це універсальна вимога до виховання, яка в однаковому ступені може бути рекомендована всім батькам, контакт необхідний у вихованні кожної дитини в будь-якому віці. Саме відчуття і переживання контакту з батьками дають дітям можливість відчути й усвідомити батьківську любов, прихильність і турботу [1;с.79].
Основа для збереження контакту - щира зацікавленість в усьому, що відбувається в житті дитини, зацікавленість до її дитячих, нехай найдріб'язковіших і наївних проблем, бажання зрозуміти, бажання спостерігати за всіма змінами, що відбуваються в душі та свідомості зростаючої людини. Цілком природно, що конкретні форми і прояви цього контакту широко варіюють, у залежності від віку й індивідуальності дитини. Але корисно замислитись і над загальними закономірностями психологічного контакту між дітьми і батьками в родині.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10
