Пріоритет у дозвіллєвій роботі з підлітками та молоддю надається програмам, спрямованим на: організацію змістовного дозвілля підлітків та молоді, розвиток творчого та духовного потенціалу молоді в інтересах її становлення та самореалізації, профілактику та попередження правопорушень, і негативних явищ у підлітковому та молодіжному середовищі, популяризацію здорового способу життя, підтримку талановитої молоді, сприяння професійній орієнтації та працевлаштуванню.

Але організованими формами дозвілля у позашкільних закладах охоплена незначна частина цієї вікової категорії. Пов'язаний з економічною скрутою недостатній розвиток соціально-культурної сфери, її матеріально-технічна база і, головне, відсутність як штатів, так і спеціально підготовлених спеціалістів позашкільного виховання створюють чимало проблем у сфері духовного і фізичного виховання підростаючого покоління. Певну занепокоєність викликають і деякі моральні сторони дитячого дозвілля.

Діюча мережа позашкільних навчально-освітніх закладів найбільш розвинена, звичайно у великих містах України: Києві, Одесі, Харкові, Донецьку, Луганську. Водночас саме у цих великих містах спостерігається чітка тенденція до зниження відсотка залучення школярів до гуртків позашкільних закладів порівняно з підвищенням кількості населення. Це, в свою чергу, сприяє активізації зацікавленості батьків і педагогів у тому, щоб якомога більше залучати дітей та підлітків до виховної роботи безпосередньо в школах, схиляючись навіть до того, щоб оплачувати різні види гурткової роботи. При цьому діти молодшого шкільного віку найчастіше можуть займатися музикою, танцями, спортом, діти старшого шкільного віку більш схильні до вивчення іноземної мови, до занять у плані підготовки до вступу у вищі навчальні заклади з метою опанування привабливими, на їх погляд, вміннями [2;44].

За останні роки широкого розповсюдження набули ігрові автомати та комп'ютерні ігри. Комп'ютерна, "кнопочна" гімнастика не формує потреби фізичного та морального розвитку дитини. Викликає сумнів і зміст комп'ютерних програм. Як правило, програми імітують політ бойового літака, пересування корабля або танка, пуск ракет та скидання бомб. Такий підхід формує у граючого ставлення до війни, як до розваги, а до життя людей, як до несуттєвого фактора. Мабуть, до розробки гуманітарної сторони ігрових програм слід залучати соціологів, психологів, педагогів, культурологів. Гра, як провідний вид діяльності у дитячому віці, повинна давати духовну поживу не тільки розуму, а й серцю.

На жаль, сьогодні стан дитячої, підліткової дозвіллєвої діяльності такий, що практично випадає дуже важливий, з позиції сенситивних періодів у розвитку людини, щабель - засвоєння культурної спадщини. Це робить проблематичним змістовний духовний розвиток у наступних вікових періодах. Молоді люди виходять на наступний рівень засвоєння культури з недостатньо розвиненим естетичним смаком, абсолютно "неозброєними" необхідними навичками культури спілкування та поведінки. Отже порушується спадкоємність у створенні та засвоєнні культурних цінностей. Тому більшість проблем у культурі молоді дуже часто приходять з більш ранніх періодів соціалізації.

Сьогодні, поза всяким сумнівом, основні зусилля культурно-дозвіллєвої сфери мають бути спрямовані на створення умов змістовного дитячого дозвілля. З урахуванням об'єктивної послідовності соціально-культурного розвитку, організацію дозвіллєвої діяльності, її структуру, зміст необхідно здійснювати за віковими періодами: 7-12; 12-14; 14-17; 17-25; 25 років і далі. Для ілюстрації наведемо результати соціологічного дослідження, проведені Українським інститутом соціальних досліджень. Респонденти репрезентували вікову категорію 14-25 років. Цій віковій категорії притаманний свідомий вибір дозвіллєвої діяльності на підставі ціннісних орієнтацій, засвоєних на попередніх етапах соціалізації.

Відповіді на запитання "Як часто ви відвідували культурні заходи протягом року?" - дають таку картину. Дозвіллєва діяльність молоді майже на дві третини проходить поза закладами культури - 61,3 % всього масиву відповідей припадає на відповідь "ніколи"; 28,1 % - на відповідь "іноді"; 8,9 % - "часто". Які ж форми дозвілля обирає молодь? Серед усього масиву відповідей "часто" за окремими видами дозвіллєвої діяльності відповіді розподілились так: відвідування дискотек - 28,8 %, спортивних закладів - 27 %, вечорів відпочинку в БК - 12,9 %, нічних клубів - 11,9 %, (всього 80,6 %). В той же час відвідування вистав становить - 2,8 %, музеїв - 1,7 %, художніх експозицій -1,5 %, концертів класичної музики - 1,2 % (всього 7,2 %). Отже напрошується висновок щодо пріоритетів: молодь сьогодні віддає перевагу формам дозвілля гедоністичного рекреаційного спрямування. Закономірною є перевага фізично активних форм дозвілля (відвідування дискотек та спортивних секцій, що складають 55,8 %). Помітно значна частина форм дозвіллєвої діяльності, що є пасивними стосовно духовного та інтелектуального розвитку молоді. Так, спостерігається дуже низький відсоток відвідувань дозвіллєвих заходів, пов'язаних з накопиченням технічних знань - технічні експозиції відвідували: "часто" - 1,7 %, "іноді" - 15,1 %, "ніколи" - 80,2 % опитаних. Причому під час опитування не з'ясовувалось, який відсоток відвідувань технічних експозицій здійснено за службовою необхідністю, з метою придбання обладнання розважального характеру. Молодь також не відвідує заходів, що вимагають роботи душі, співпереживання. Так, концерти класичної музики, наприклад, відвідують "часто" - 1,3 % опитаних, "іноді" - 10,7 %, "ніколи" - 85,5 %. [ 26 ].

Наведені дані дозволяють дійти висновку, що нині в України активно формується людина з раціоналістично - споживацьким ставленням до цінностей і явищ культури. Молода людина з такими ціннісними орієнтаціями неспроможна мирно співіснувати в соціальному середовищі. Сутність її діяльності спрямована на задоволення власних потреб. І якщо на перепоні такої діяльності стають норми, вони сприймаються як шкідливі й непотрібні. Результатом такого сприйняття нормативних систем є те, що відхилення стає нормою певної субкультури.

Висновки

Отже, у сфері пріоритетів центр ваги з матеріальних засобів виробництва перемістився на духовні фактори, унаслідок чого демократичне суспільство повинно стати гуманним і зробити людину щасливою [ 18; 6 ].

На сьогодні утворилася суперечлива ситуація: безперечні здобутки розвитку українського суспільства не реалізуються внаслідок слабкої освітньої підготовки дітей та молоді в соціально-виховній сфері; випускники загальноосвітніх шкіл не оволодівають знаннями, необхідними їм для подальшої соціальної взаємодії в суспільстві; випускники педагогічних університетів майже не набувають навичок з основних знань у сфері соціально-дозвіллєвої освіти, унаслідок чого відчувають себе невпевненими в подальшій роботі.

У розбудові нової системи виховання одним із першочергових завдань вищої школи є підготовка майбутнього соціального педагога до організації в сучасних умовах виховного процесу з підлітками та молоддю. Дві головні тенденції визначають нині подих епохи та спрямованість всесвітніх трансформацій: глобалізації та національної самоідентифікації народів і культур в інформаційному суспільстві. Соціальний педагог має реагувати на них першим. Він має навчити дітей та молодь толерантно сприймати етнічне, релігійне, конфесійне, національне, майнове розмаїття, бачити та поважати людину.

Система соціально-виховної роботи цілком звернена до особистості дитини, спрямована на формування творчої особистості, на розвиток індивідуальних здібностей і талантів, на забезпечення умов для самореалізації кожного вихованця. "Виховання - це, насамперед, людинознавство", - зазначав В. О. Сухомлинський [ 23; 55 ].

Важливу роль в усвідомленні соціальної сутності дозвілля відіграє визначення функцій дозвіллєвої сфери. Функції дозвілля відтворюють потреби суспільства, закономірності суспільного розвитку, природу дозвілля, мають на меті максимально залучити особистість до дозвіллєвої сфери, сприяти розвитку її самостійності, ініціативи та активності.

Таким чином, проаналізувавши розвиток дозвілля можна зробити такі висновки:

- форми та методи дозвілля застосовуються за певними етапами відповідно до віку індивіда: немовля, дитинство, юність, повноліття, середній вік, зрілий вік;

- середовище дозвілля: рідний дім як мікросередовище, вулиця, заклади дозвілля як макросередовище;

- аспекти впливу дозвілля на індивіда: психологічний розвиток, екологічне, трудове, моральне, патріотичне, культурно-дозвіллєве та комунікативне виховання.

Отже, ефективність соціального виховання підлітків і молоді великою мірою залежить від професійного рівня соціального педагога. Соціальний педагог у процесі художньо-творчої діяльності з вихованцями досить часто виступає в ролі сценариста, організатора, режисера-постановника різноманітних театралізованих заходів (театралізованих і збірних концертів, вечорів, розважальних програм, свят), а тому він повинен володіти як професійними, так і специфічними знаннями й уміннями.

Майбутнє нашої країни прямо залежить від підготовки та роботи соціальних педагогів. На даному етапі Україна потерпає від наркоманії, проституції, насильства, зростання дитячої та підліткової злочинності тощо. І ми задаємо собі питання: чому? А чи не тому, що в процесі політичних перемін на початку 90-х років, процес виховання підростаючого покоління відійшов дещо на другий план. Тому потрібно зробити відповідні висновки, щоб не допустити ще гіршої ситуації в майбутньому.

Список використаної літератури

1. Бочелюк В.Й., Бочелюк В.В. Дозвіллєзнавство. Навчальний посібник - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 208 с.

2. Василькова Ю. В. Методика и опыт работы социального педагога. -- М.: Академия, 2001.- 160с.

3. Воловик А., Воловик В. Педагогіка дозвілля: Підручник. -Харків, І999. -470 с.

4. Закон України "Про позашкільну освіту" м. Київ, 22 червня 2000 року

5. N 1841-III

6. Иванов И.П. Эндиклопедия коллективных творческих дед.- М.: Педагогика, 1989. - 208с.

7. Казакова Е.Л. Проектування освітніх програм: Методичні матеріали. -- Спб., 1994. - 280 с.

8. За ред. професора Капської А.Й. Соціальна педагогіка. Підручник. К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 367 с.

9. Карамян О. Педагогічні методи в соціальній роботі.Соціальна педагогіка: теорія і практика, №2, 2005. - 260 с.

10. Киселева Т. Г., Красильников Ю. Д. Основи социально-культурной деятельности. -- М.: Академия, 1995. - 470 с.

11. Корсун І. В. Соціалізація старшокласників у сфері вільного часу. -- Луганськ, 1996. - 206 с.

12. Красильников Ю. Д. Методика социально - культурного проектирования. М: Учеб. пособие, 1992. - 370 с.

13. Под ред. Н.Б.Крыловой. Новые ценности образования: тезаурус для учителей школьных психологов. К.: Кондор, 1995. - 328 с.

14. Під ред. Лебедева О.Е. Дополнительное образование детей: Учебное пособие для студентов высших учебных заведений. -- М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2000.- 320 с.

15. Опарина Н.А. Педагогическое руководство культурно-досуговой деятельностью школьников.-М., 2007.-192 с.

16. Панина Т.С., Вавилова Л.Н. Современные способы активизации обучения: учебное пособие для студентов высшых учебных заведений - 2-е изд. - М.: Академия, 2006. - 176с.

17. Петрова І.В. Дозвілля в зарубіжних країнах. Підручник. -К.: Кондор, 2005. - 408с.

18. Платон. Сочинения: В 3-х т. - М., 1987.

19. Постовий В.Г. Духовність: потреби й інтереси дітей, батьків, сім'ї. Шкільна бібліотека. - К. : Київська правда, 2007. - 270 с.

20. Под ред. М.И.Рожкова. Классному руководителю. Учебно - методическое пособие. - М.: Гуманит. Изд. Центр ВЛАДОС, 1999. - 280 с.

21. Постанова Кабінету Міністрів № 433 від 6 травня 2001 року

"Про затвердження переліку типів позашкільних навчальних закладів"

22. Савченко А. М. История культурно-просветительской работы. Курс лекций.--М., 1991. 301 с.

23. Стрельцов Ю.А. Культурология досуга. - М: Просвещение, 2003.- 214 с.

24. Сухомлинский В.А. Методика воспитания коллектива. - М., 1981. - 356 с.

25. Титов Б.А. Соціалізація дітей, підлітків і юнацтва за допомогою розвиваючих ігор. Принципи оновлення програмного забезпечення в установах додаткової освіти. --СПб., 1995. --248 с.

26. Турыгина С.В., А.Н. Кугач. Сценарии школьных викторин, конкурсов, познавательных игр. - Ростов /Д: Феникс, 2004. - 304с.

27. Український інститут соціальних досліджень імені Олександра Яременка. Спосіб доступу: URL: http://www.uisr.org.ua

28. Яременко, Н.В. Дозвіллєзнавство: навч. посіб. / Н.В. Яременко -- Фастів : Поліфаст, 2007. -- 460 с.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6