Встановлення пільг та зміна ставок мита, в тому числі на предмети особистого користування, здійснюються Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України.

Ввізне (імпортне) мито - нараховується на товари та інші предмети при їх ввезенні на митну територію України.

Вивізне (експортне) мито - нараховується на товари та інші предмети при їх вивезенні за межі митної території України.

Сезонне мито - на окремі товари та інші предмети може встановлюватися сезонне ввізне і вивізне мито на строк не більше чотирьох місяців з моменту їх встановлення.

Особливі види мита - з метою захисту економічних інтересів України, українських виробників та у випадках, передбачених законами України, у разі ввезення на митну територію України і вивезення за межі цієї території товарів незалежно від інших видів мита можуть застосовуватися особливі види мита:

- спеціальне мито; - антидемпінгове мито; - компенсаційне мито.

Нарахування мита на товари та інші предмети, що підлягають митному обкладенню, провадиться на базі їх митної вартості, тобто ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за них на момент перетину митного кордону України. При визначенні митної вартості до неї включаються ціна товару, зазначена в рахунку-фактурі, а також такі фактичні витрати, якщо їх не включено до рахунку-фактури:

- на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України;

- комісійні та брокерські;

- плата за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належить до даних товарів та інших предметів і яка повинна бути оплачена імпортером (експортером) прямо чи побічно як умова їх ввезення (вивезення).

Основні методи митного нетарифного регулювання зовнішньоеконо-мічної діяльності :

1) Ліцензування і квотування експорту та імпорту запроваджуються в Україні самостійно в особі її державних органів у таких випадках [1]:

- в разі різкого погіршення розрахункового балансу України, якщо негативне сальдо його перевищує на відповідну дату 25 процентів від загальної суми валютних вимог України;

- в разі досягнення встановленого Верховною Радою України рівня зовнішньої заборгованості;

- в разі значного порушення рівноваги по певних товарах на внутрішньому ринку України, особливо по сільськогосподарській продукції, продуктах рибальства, продукції харчової промисловості та промислових товарах народного споживання першої потреби;

- при необхідності забезпечити певні пропорції між імпортною та вітчизняною сировиною у виробництві;

- при необхідності здійснення заходів у відповідь на дискримінаційні дії інших держав;

- в разі порушення суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності правових норм цієї діяльності, встановлених цим Законом (запроваджується як санкція режим ліцензування);

- відповідно до міжнародних товарних угод, які укладає або до яких приєднується Україна (запроваджується режим квотування).

2) Квотування здійснюється шляхом встановлення режиму видачі індивідуальних ліцензій , причому загальний обсяг експорту (імпорту) за цими ліцензіями не повинен перевищувати обсягу встановленої квоти. В Україні запроваджуються такі види експортних (імпортних) квот (контингентів):

- глобальні; - групові; - індивідуальні; - антидемпінгові;

- компенсаційні; - спеціальні.

По кожному виду товару може встановлюватись лише один вид квоти.

3) Ліцензії. В Україні запроваджуються такі види експортних (імпортних) ліцензій:

- генеральна; - разова (індивідуальна); - відкрита (індивідуальна);

- антидемпінгова (індивідуальна); - компенсаційна (індивідуальна);

- спеціальна (індивідуальна).

По кожному виду товару встановлюється лише один вид ліцензії.

4) Митні пільги.

5) Заборона окремих видів експорту та імпорту

6) Встановлення державної монополії на деякі види експорту-імпорту товарів.

7) Заходи у відповідь на дискримінаційні та/або недружні дії інших держав, митних союзів або економічних угруповань.

8) Обмеження реекспорту

9) Спеціальні економічні зони

1.2 Світовий досвід основних видів ЗЕД

Роль міжнародної торгівлі в розвитку національної економіки полягає в тому, що вона є засобом розвитку спеціалізації і концентрації виробництва, підвищення продуктивності ресурсів, збільшення обсягів національного виробництва і добробуту населення. Міжнародна торгівля дає змогу [65]:

- одержувати природні, інвестиційні та інші ресурси, яких не вистачає в країні;

- отримувати з інших країн сучасну техніку і нові технології ;

- урізноманітнювати асортимент споживчих товарів і краще задовольняти потреби населення.

Світовий досвід доцільності розвитку зовнішньоекономічної діяльності підприємств на сучасному етапі світового економічного розвитку знаходить своє віддзеркалення у процесі світової економічної глобалізації.

Глобалізацією звичайно називають процес зростання економічної взаємозалежності країн миру внаслідок усе більше тісної інтеграції (зрощування) їхніх національних ринків товарів, послуг і капіталів. Розвиток міжнародної торгівлі й ріст іноземних інвестицій є основного складового цього процесу, що містить у собі також розвиток науково-технічного й культурного співробітництва між країнами, розвиток міжнародного туризму й багато інших аспектів зближення народів різних країн [65].

Також під глобалізацією можна розуміти поступове перетворення світового простору в єдину зону, де безперешкодно переміщаються капітали, товари, послуги, де вільно поширюються ідеї й пересуваються їхні носії, стимулюючи розвиток сучасних інститутів і шліфуючи механізми їхньої взаємодії.

Глобалізація, таким чином, має на увазі утворення міжнародного правового й культурно-інформаційного поля, свого роду інфраструктури міжрегіональних обмінів, новий рівень економічно свободи зовнішньоекономічної діяльності підприємств.

Основні види зовнішньоекономічної діяльності виробничих підприємств зосереджені на [76]:

-         експортних операціях;

-         імпортних операціях;

- операціях з давальницькою сировиною;

- бартерних контрактах;

- контрактах комісії (консигнація);

- міжнародних лізингових операціях.

1. Експортні операції

Експорт товарів - це продаж товарів іноземним суб'єктам господарської діяльності (в тому числі з оплатою не в грошовій формі) з вивозом або без вивозу цих товарів через митний кордон, включаючи реекспорт.

Реекспорт товарів означає продаж нерезидентам і вивіз за межі України товарів, які були раніше імпортовані експортером на її територію.

Експорт капіталу - це вивіз капіталу в якій-небудь формі: у вигляді валютних коштів, продукції, послуг, прав інтелектуальної власності і інших немайнових прав.

Метою експортних операцій є отримання прибутку від виробничої та інших форм господарської діяльності.

Розділення поняття “експорт” в залежності від об'єкта експортної операції покладено в основу обліку таких операцій.

2. Імпортні операції.

Імпорт товарів - це покупка (в тому числі з оплатою не в грошовій формі) у іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи покупку товарів для особистого споживання установами і організаціями України, розташованими за її межами.

Імпорт капіталу - це ввезення із-за меж України капіталу в будь-якій формі, в тому числі у вигляді валютних коштів, продукції, послуг, робіт, прав інтелектуальної власності і інших немайнових прав.

Мета імпортних операцій - отримання прибутку від виробничої і інших форм господарської діяльності.

3. Операції з давальницькою сировиною

3.1. Ввезення давальницької сировини на територію України

а) Переробка давальницької сировини з подальшим вивозом готової продукції.

У ситуації, яка винесена в заголовок цього підрозділу, власником давальницької сировини є нерезидент. У зовнішньоекономічному контракті на переробку давальницької сировини він виступає замовником. Виконавець за контрактом (резидент) є імпортером давальницької сировини, при цьому він несе відповідальність за своєчасний вивіз виробленої готової продукції за межі митної території України [5].

Готова продукція, яка вивозиться за межі України, не обкладається вивізним митом і іншими податками і зборами (крім митних зборів).

Вартість послуг по переробці обкладається ПДВ по нульовій ставці згідно з підпунктом 6.2.2 Закону про ПДВ, оскільки послуги по переробці надаються нерезиденту для їх споживання за межами митних кордонів України (це підтверджується ВМД, оформленої при вивозі готової продукції).

б) Переробка давальницької сировини з подальшою реалізацією готової продукції на території України.

Реалізація готової продукції на території України здійснюється на основі контракту, укладеного між замовником-нерезидентом і покупцем. Фактично передачу готової продукції здійснює постійне представництво, воно ж оформляє акт прийому-передачі. При цьому, якщо постійне представництво зареєстроване платником ПДВ, податок нараховується по ставці 20%, тому що продаж готової продукції проводиться на території України.

3.2 Вивіз давальницької сировини за межі України

а) Вивіз давальницької сировини з подальшим ввезенням готової продукції.

Замовник-резидент вивозить давальницьку сировину для переробки за межі митної території України на основі зовнішньоекономічного контракту, укладеного з виконавцем-нерезидентом. Оформлення вивозу давальницької сировини залежить від того, чи обкладається сировина, що вивозиться вивізним (експортної) митом, податками і зборами або ж на нього розповсюджуються пільги. Якщо обкладається, то український замовник видає митниці вексель на суму вивізного мита, податків і зборів. Якщо не обкладається - письмове зобов'язання про повернення в Україну готової продукції, проведеної з цієї сировини.

б) Вивіз давальницької сировини з подальшою реалізацією готової продукції за межами України.

Готова продукція, проведена з давальницької сировини українського замовника, може бути реалізована в країні виконавця або в якій-небудь іншій країні за межами України. Така умова може бути передбачено зовнішньоекономічним контрактом. У цьому випадку український замовник сплачує вивізне мито, податки і збори під час митного оформлення давальницької сировини, що вивозиться. ПДВ на імпорт послуг не нараховується, оскільки результат отриманих послуг споживається за межами України.

4. Бартерний контракт

Товарообмінні (бартерні) операції в сфері зовнішньоекономічної діяльності регулюються Законом № 351 [4]. Згідно з статтею 1 цього Закону

товарообмінна (бартерна) операція в сфері зовнішньоекономічної діяльності - це один з видів експортно-імпортних операцій між суб'єктами ЗЕД України і іноземними суб'єктами господарювання. Її проведення оформляється бартерним контрактом або контрактом зі змішаною формою оплати, по якому оплата експортного (імпортних) постачання передбачена частково в натуральній формі.

Бартерний контракт передбачає збалансований по вартості обмін товарами, роботою, послугами в будь-якому поєднанні, не опосередковані рухом грошових коштів в готівковій або безготівковій формі. Як бачимо, предметом бартерного контракту може бути не тільки майно, але і послуги, робота.

Оскільки бартерний контракт передбачає збалансований по вартості обмін товарами, то у випадку коли загальна ціна експортної частини товару вказана в бартерному договорі нижче індикативних цін на такий товар (наприклад, індикативні ціни введені після висновку контракту), подальший експорт товарів повинен здійснюватися по затверджених індикативних цінах. При цьому український експортер зобов'язаний скласти додаткову угоду до бартерного договору про зміну умови визначення вартості товарів, що поставляються відповідно до індикативних цін. Це необхідне для того, щоб зустрічне постачання товару від зарубіжного партнера відповідало вартості фактично імпортованого ним товару. У іншому випадку на різницю між вартістю і товарів, що експортуються за бартерним договором, що імпортуються буде нарахована пеня.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20