Рефераты. Світові макроекономічні порівняння і оцінка місця України в них

Між цими вимогами існує певний компроміс, оскільки найтиповіші для однієї країни товари найчастіше не будуть такими для іншої, причому більшість товарів-представників є просто непорівнянними.

Процедура добору й узгодження товарів-представників була різною в двох групах країн. Загалом можна зазначити, що, наприклад, в групі I добір і узгодження робилися на багатобічній основі, а в групі II – на двосторонній основі.

Базовий перелік було підготовлено Євростатом на основі консультацій із країнами Співтовариства. Потім цей перелік був розширений ОЕСР на основі консультацій із країнами, що не є членами Співтовариства, для забезпечення того, щоб продукти були репрезентативними для всіх країн ОЕСР. Остаточний перелік продуктів містив близько 3200 найменувань споживчих товарів і послуг, 236 найменувань інвестиційних товарів і 16 будівельних проектів.

Зібрані дані про ціни використовувалися для розрахунку відносних цін на індивідуальні товари чи послуги, після чого відносні ціни усереднювалися для одержання паритетів на рівні первинних груп. Для кожної пари країн розраховувалося два паритети. Перший паритет був незваженим середнім геометричним відносних цін на товари-представники першої країни, другий – таким самим середнім геометричним відносних цін на товари-представники другої країни. Геометричне середнє цих двох паритетів (паритет Фішера) потім використовувалося для розрахунку єдиного паритету між двома країнами [13, с. 14].

Щоб уникнути викривлення результатів, особливо за зіставлення показників країн з різними рівнями економічного розвитку, структурами споживання та соціально-економічними системами, необхідно дотримуватися таких умов:

1. Специфікація товарів та послуг, включених у перелік репрезентативних позицій, має бути однозначною та досить точною.

2. Специфікації треба дотримуватися в основному для здійснення закупівель, які зроблено в усіх або в більшості країн-учасниць програми зіставлень.

3. Вартість товарів та послуг у всіх категоріях витрат ВВП повинна відображати показник обсягу виробництва, а не витрат на виробництво.

4. Країни, які порівнюються, мають належати до однієї економічної системи [13, с. 15].

Заведено вважати, що ПКС більшості базисних продуктів та послуг відображають коефіцієнти спільного «теоретичного» продукту, до якого зведено всі базисні продукти. Отже, якщо внутрішні витрати даної країни, котрі охоплюють дані базисні продукти і послуги, розділити на відповідні ПКС, матимемо кількісний вираз цієї складової у валютних одиницях масштабу цін. Це загальний принцип ПМЗ для отримання кількісних зіставлень щодо цінових та вартісних показників між країнами.

 

2.3. Зіставлення ВВП та його компонентів. Рейтинг країн світу за результатами Програми міжнародних зіставлень


Глобальний раунд Програми міжнародних зіставлень (ПМЗ) за даними 2005р. проведений уперше в історії, у ньому брали участь 146 країн і окремих економічних територій. Цей раунд зіставлень проводився за рішенням Статистичної комісії ООН. Координація робіт була доручена Всесвітньому банку за підтримки Секретаріату ООН, МВФ, ОЕСР, Євростату, ряду регіональних банків розвитку, а також провідних міжнародних і національних статистичних служб. З метою оптимізації керування роботами в рамках Глобального раунду всі учасники були поділені на шість груп країн (регіонів): країни Азії (крім Західної), країни Західної Азії, країни Африки, країни Південної Америки, країни СНД, а також група країн, зіставлення яких координуються ОЕСР – Євростатом. Керівництво роботами у кожному регіоні здійснювали регіональні координатори [23, с. 319].

Україна брала участь у Глобальному раунді зіставлень 2005 р. у складі групи країн регіону СНД поряд з Азербайджаном, Білоруссю, Вірменією, Грузією, Казахстаном, Киргизстаном, Республікою Молдова, Росією, Таджикистаном.

Для проведення міжнародних зіставлень та одержання порівняльних результатів необхідним є виконання таких умов:

·                   здійснення перерахунку в єдину грошову одиницю вартісних показників ВВП, виражених у національних грошових одиницях;

·                   застосування єдиних методологічних засад щодо визначення обсягів ВВП [23, с. 322].

Оскільки основною метою ПМЗ ООН виступає зіставлення фізичних обсягів ВВП за його витратними компонентами (споживання, валове нагромадження й експорт за виключенням імпорту товарів і послуг).

Обсяги ВВП, конвертовані в єдину валюту за допомогою ПКС, показують місце, яке займає економіка країни, порівняно з іншими країнами світу. Дані, засновані на паритетах купівельної спроможності, дають більш точну картину співвідношень економіки країн.

У рамках міжнародних зіставлень, поряд з ПКС, розраховуються такі аналітичні показники:

·                   індекси реального ВВП за кінцевими витратами в цілому та на одну особу – показники обсягів, які характеризують співвідношення величин витратних компонентів ВВП країн, що зіставляються;

·                   порівнянні рівні цін – співвідношення ПКС та обмінного курсу, які використовуються для визначення різниці в цінових рівнях між країнами шляхом розрахунку кількості одиниць загальної валюти, необхідної для придбання однакового обсягу даної товарної групи ВВП та його компонентів [23, с. 324].

Сукупний обсяг ВВП країн, що брали участь у Глобальному раунді за 2005р., становив близько 55 трлн. доларів США за паритетом купівельної спроможності. За обсягами ВВП перша десятка країн світу виглядає таким чином: США (12,4 трлн. доларів), Китай (5,3), Японія (3,9), Німеччина (2,5), Індія (2,3), Сполучене Королівство (Великобританія) (1,9), Франція (1,9), Росія (1,7), Італія (1,6) і Бразилія (1,6 трлн. доларів).

За показником ВВП на душу населення за ПКС найбільш забезпеченими країнами і територіями є Люксембург (70014 дол./ особу), Катар (68749), Норвегія (47551), Бруней (47465), Кувейт (44982), США (41674), Сінгапур (41478), Ірландія (38058), Макао (37259), Гонконг (35680). Найбіднішими країнами світу є африканські, зокрема, Бурунді, Центрально-Африканська Республіка, Демократична республіка Конго, Ефіопія, Гамбія, Гвінея-Бісау, Ліберія, Малаві, Нігер, Зімбабве, Мозамбік. ВВП на душу населення в зазначених країнах знаходиться в межах від 250 до 750 дол./особу [30, с. 51].

Серед країн СНД найбільший обсяг ВВП у розрахунку на одну особу в Росії – 11861 долар США, або 28,5% від рівня США. У Казахстані цей показник становить 8699 доларів США, Білорусі – 8541, Україні – 5583. Найбідніша країна СНД Таджикистан – 1413 доларів США. Середній по СНД рівень ВВП у розрахунку на одну особу становить 9202 долара США. На долю України припадає майже 12% сукупного ВВП країн СНД.

Найбільш високий рівень цін був у Ісландії – 154% від рівня цін США, Данії (142%), Швейцарії (140%), Норвегії (137%), Ірландії (127%). Для України порівнянний рівень цін становить 33%. Найнижчий рівень цін в Ісламській Республіці Іран, Лаосі, В'єтнамі, Болівії, Киргизстані, Таджикистані, Єгипті, Ефіопії, Гамбії [30, с. 52].

За підсумками Глобального раунду ПМЗ паритет купівельної спроможності української гривні склав 1,7 грн. за 1 долар США, тоді як обмінний курс у 2005 році становив 5,1 грн. за 1 долар США. Це свідчить, що рівень цін на товари та послуги, які входять до складу ВВП, є втричі нижчим від рівня США [Додаток В].

ВВП включає, крім споживання домашніх господарств, також валове нагромадження основного капіталу, витрати органів державного управління й експорт, за виключенням імпорту, товарів та послуг. Таким чином, високий рівень ВВП на душу не обов'язково означає високий рівень споживання домашніх господарств.

Тому для зіставлень рівня життя населення більш важливим залишається показник кінцевого споживання. При цьому слід враховувати, що індивідуальні послуги органів державного управління та некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства (послуги охорони здоров'я, освіти тощо), надаються в різній мірі в різних країнах. Тому основним показником для аналізу рівня життя є фактичне індивідуальне кінцеве споживання, яке включає товари і послуги, придбані домашніми господарствами за рахунок власних коштів та отримані у вигляді соціальних трансфертів у натурі. Воно визначається як сума кінцевих споживчих витрат домашніх господарств, а також індивідуальних кінцевих споживчих витрат сектору загального державного управління та кінцевих споживчих витрат некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства.

Додаток Г вміщує дані для країн ОЕСР, ЄС, інших країн Європи, Ізраїлю та країн СНД щодо валютних курсів, ПКС, порівнянного рівня цін, номінального та реального обсягів ВВП, реального обсягу та порівнянного рівня цін для ФКС. Базою для порівняння виступають валютні курси та ВВП ОЕСР.

Розділ 3. Міжнародні зіставлення макроекономічних показників за участю України


3.1. Визначення місця України у макроекономічних порівняннях світового господарства


У 1991 р. було проведено попередні консультації про можливе входження України в ПМЗ ООН. Найбільш бажаним партнером для проведення двосторонніх зіставлень, на думку багатьох спеціалістів, була Австрія. По-перше, відомий величезний внесок спеціалістів Австрії у розробку програми. Цю країну було взято за базову в європейському регіоні, а австрійський шилінг вибрано валютною одиницею для вираження величини ВВП. Крім багатосторонніх зіставлень, Австрія брала участь у двосторонніх порівняннях, коли кожну європейську країну порівнювали з Австрією. Крім того, важливим внеском Австрії у справу виконання програми була підготовка широкого списку товарів-представників і уточнення описів деяких з них, що значно полегшило відбір аналогічних товарів у інших країнах. Однією з функцій Австрії, як базової країни, було вивчення цін на всі товари, відібрані будь-якою з країн-партнерів. Нарешті, необхідно згадати про те, що ЦСУ Австрії забезпечувало проведення багатьох нарад та консультацій експертів країн та заінтересованих міжнародних організацій разом з Євростатом і секретаріатом ЄЕК, а також розроблення цілої низки інструкцій [23, с. 322].

По-друге, що є не менш важливим, служби Держкомстату колишнього СРСР, а потім України проводили двосторонні зіставлення з Австрією. Ще 1990 р. Держкомстат СРСР почав реалізацію шостої фази ПМЗ ООН (за даними 1990 р.).

Згідно з рішенням ЄЕК Україну було включено в другу групу Європейської програми зіставлень (ЕПЗ-93). Відповідно до рішення Віденської Консультації (26–30 квітня 1994 р.) група ІІ ЕПЗ має чотири підгрупи:

А: Австрія, Польща, Чеська Республіка, Словацька Республіка, Угорщина, Словенія, Хорватія, Румунія, Болгарія, Білорусія, Російська Федерація, Україна.

В: Фінляндія, Латвія, Литва, Естонія.

С: Вірменія, Азербайджан, Грузія, Казахстан, Киргизія, Туркменістан, Узбекистан, Туреччина.

D: Румунія, Молдова [23, с. 324].

І знову Австрія виконує роль країни-центру, оскільки країни другої групи мають провести з нею парні зіставлення. Водночас Австрія бере участь у багатосторонніх зіставленнях у рамках ЄЕК, а також зіставленнях організації економічної співдружності і розвитку ОЕСР – 24 найбільш розвинуті країни. Підсумки зіставлень у рамках ЄЕК і ОЕСР включаються як складові частини в ПМЗ ООН, хоч вони і мають самостійний характер і навіть певні відмінності від основної методології ООН. Молдова на двосторонньому рівні зіставляється з Румунією, а в такий спосіб, хоч і непрямо, з Австрією. Балтійська група має багатобічні зіставлення, координація яких здійснюється за допомогою статистики Фінляндії. ОЕСР несе відповідальність за виконання зіставлень країн Кавказу та Середньої Азії, де Туреччина є країною, що забезпечує зв’язок з групою І.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6



2012 © Все права защищены
При использовании материалов активная ссылка на источник обязательна.