Ι ще одне зауваження: концепцію порівняльної переваги не можна розуміти спрощено, застосовувати без урахування специфіки тієї чи іншої країни, того чи іншого періоду розвитку світового співтовариства. Так , наприклад, якщо в країні існує негнучка заробітна плата, якщо проводиться недалекоглядна фіскальна і грошова політика, тоді благо від дешевих імпортних товарів (внаслідок міжнародної спеціалізації) може обернутися злом безробіття.
Вигідність спеціалізації і торгівлі, напрями торгових потоків (експорт – імпорт) визначаються не лише законом порівняльних переваг (тобто пропозицією), але й відмінностями в перевазі споживачів ( тобто попитом). Якщо країна не має у виробництві якого – небудь товару порівняльних переваг, а на цей товар є підвищених попит на світовому ринку, то цей товар експортуватиметься. Відмінності у перевагах споживачів самі по собі навіть за відсутності у партнерів відмінностей в умовах пропозиції, можуть слугувати основою для взаємовигідної торгівлі, оскільки вона дозволяє досягти більш високого рівня задоволення потреб.
На світовому ринку, як і на внутрішньому , попит і пропозиція спільно визначають як обмін і структуру експортованих та імпортованих товарів, так і ціни на них. Рівень світових цін є важливим чинником, що визначає, які саме товари і куди експортуватимуться тією чи іншою країною і які і звідки – імпортуватимуться, бо від співвідношення світових цін прямо залежить розподіл між партнерами виграшу від світової торгівлі. Відтак економісти приділяють велику увагу умовам торгівлі, або відношенню експортних цін даної країни до її імпортних цін.
Коефіцієнт обміну (або умови торгівлі) дуже важливий тим, що від його фактичного значення залежить розподіл вигоди міжнародної торгівлі між країнами. Фактичне значення коефіцієнта міжнародного бізнесу встановлюється між верхнім і нижнім рубежем, в залежності від світового попиту і пропозиції на товари.
Для розрахунку умов торгівлі на реальній статистиці спочатку будується індекс експортних та імпортних цін ( в одиницях національної або іншої валюти) виду:
Для експортних цін Pχ = Σι χι ρι
де χι – частка кожного (і-го) товару в сумарній вартості експорту в
базисному році, а ρι – відношення поточної ціни на цей товар до його ціни в базисному році;
Для імпортних цін Pμ = Σι μι ρι
де μι – частка кожного (і-го) товару в сумарній вартості імпорту в базисному році, а ρι – відношення поточної ціни на цей товар до його ціни в базисному році.
Умови торгівлі дорівнюють відношенню двох індексів:
Т = Pχ / Pμ
Зростання цього показника звичайно називають «поліпшенням» умов торгівлі. Однак самий по собі показник умов торгівлі ще не свідчить ні про вигідність торгівлі, ні про зміну добробуту. Цей показник потрібно використовувати поряд з іншими даними – про обсяги торгівлі та причини зміни цін. Наприклад, країна знайшла більш ефективний спосіб вирощування пшениці і значно збільшила її пропозицію на світовому ринку. Це призвело до зниження цін і «погіршання» умов торгівлі. Але це не означає, що торгівля стала менш вигідною. Країна одночасно може отримати виграш як від зростання ефективності виробництва, так і від збільшення обсягу експорту пшениці за більш низькою ціною.
Більшість теорій оцінюють вигідність (виграш) міжнародної торгівлі з точки зору країни. Але торгівлі не буде до тих пір, поки фірми не бачитимуть вигоди експорту – імпорту для себе. Фірми можуть бути зацікавлені у світовій торгівлі, щоб використати надлишкові потужності, знизити витрати виробництва або розподілити ризик. Але вони не завжди можуть взяти участь в міжнародній торгівлі або через незнання світових ринків, недостатність інформації про механізм торгівлі та торговельних обмежень, або через те, що вважають зарубіжні операції надто ризикованими.
Лише з'ясувавши питання про те, які вигоди здобувають фірми, можливо отримати повне уявлення про економічні умови світової торгівлі, кістяк яких створюють порівняльні переваги у виробництві товарів в різних країнах та відмінності у перевагах споживачів.
2. Специфічні риси міжнародної торгівлі
Міжнародна торгівля – це особлива сфера міжнародних економічних відносин. Вона має ряд специфічних рис, котрі відрізняють міжнародну торгівлю від внутрінаціональної:
· наявність різних валют;
· державне втручання і контроль;
· відмінності в здатності до переміщення чинників виробництва між країнами і всередині країни;
· багаторівнева структура сучасної світової торгівлі;
· глобальний характер конкурентної боротьби і множинність цін;
· наявність двох взаємопов'язаних видів торгівельних операцій: експорт та імпорт.
Що уявляють собою окремі специфічні риси міжнародної торгівлі?
Наявність різних валют.
Кожна країна використовує різні валюти. У зв'язку з цим французька фірма, яка займається збутом автомашин «Мерседес» і «Фіат» у Франції, повинна купувати німецькі марки та італійські ліри для того, щоб розрахуватись з німецькими та італійськими виробниками. Але мова йде не лише про існування окремих національних валют, але й про можливу зміну їх цінового співвідношення. Це зміни ускладнюють валютний обмін.
Державне втручання і контроль.
В кожній країні є не лише своя власна валюта, але й свій власний уряд, який активно втручається і піддає жорстокому контролю відносини міжнародної торгівлі і пов'язані з торгівельними операціями валюто – фінансові відносини. Уряд кожної суверенної країни своєю торгівельною та фінансово – бюджетною політикою породжує свою власну систему мита та обмежень на імпорт, експортних субсидій, своє власне податкове законодавство тощо.
Відмінності у переміщенні чинників виробництва.
Мобільність чинників виробництва породжує тенденцію до вирівнювання доходів на різні чинники виробництва всередині країни, але не між країнами. Звідси, висновок: якщо чинники виробництва не можуть вільно переміщуватись між країнами, то рух товарів і послуг ефективно заповнює цю прогалину.
Мовні та культурні бар'єри, і міграційні закони ставлять жорсткі перешкоди на шляху трудової міграції. Капітал також переміщується всередині країни більш вільно, ніж між країнами, що зумовлено наявністю інституційних бар'єрів, відмінностями у податкових законодавствах, в інших заходах державного регулювання економіки та бізнесу.
Міжнародна торгівля заповнює прогалину, породжену відмінностями в ступені мобільності ресурсів всередині країни і між країнами, виступає в якості замінника міжнародної мобільності ресурсів.
Багаторівнева структура світової торгівлі.
За визначенням, міжнародна торгівля є обмін товарів та послуг між країнами (фірмами різних країн), пов'язаний з проходженням товарів через національні митні кордони окремих держав.
У зв'язку з регіональною економічною інтеграцією поряд з історично розвинутими торгівельними зв'язками між країнами, виникли такі види торгівлі як внутрірегіональна та міжрегіональна, коли внутрішні митні кордони між країнами, що входять до регіональних торгівельних союзів, перетворились в загальний кордон регіону.
Виникнення і швидке зростання числа транснаціональних корпорацій (ТНК) ознаменували появу ще одного рівня міжнародної торгівлі, тобто торгівлі між підрозділами, дочірніми підприємствами (однієї і тієї ж ТНК). На сьогодні транснаціональні корпорації контролюють 40% промислового виробництва і половину зовнішньої світової торгівлі.
Для забезпечення всього спектра торгівельних відносин дедалі частіше застосовується термін «світова торгівля», а терміном «міжнародна торгівля» відзначають не лише торгівлю між країнами, але й усі існуючі типи торгівельних потоків.
В економічній літературі виділяють чотири типи ринку, кожний з яких ставить свої проблеми в галузі конкуренції і ціноутворення:
1. ринок чистої конкуренції;
2. ринок монополістичної конкуренції;
3. олігополістичний ринок;
4. чиста монополія.
На світовому ринку переважає олігополістична конкуренція, тобто конкуренція декількох великих фірм, що контролюють значну часину виробництва і збуту того чи іншого товару. Олігополістична конкуренція передбачає наявність стимулів до погодження дій або таємної змови (тобто встановлення монополії) при визначенні обсягів виробництва та цін або їх зміні. Олігополісти, як правило, мають значні фінансові ресурси, щоб використати новизну, прогресивність, надійність конструкції, оперативність технічного обслуговування і т. ін.. як ключові чинники конкурентоспроможності.
Особливістю міжнародної конкуренції є її глобальний характер. Стратегія конкурентної боротьби на світовому ринку безпосередньо залежить і від загального стану світового господарства, і від соціально – економічного становища різних країн, їх торгівельної, валюто – кредитної політики, від дій міжнародних економічних угруповань та міжнародних економічних організацій. У зв'язку з цим міжнародному бізнесу доводиться вирішувати ділеми:
· диференціація продукції по країнах або стандартизація;
· адаптація стратегії та методів конкуренції до місцевих умов або орієнтація на глобальні підходи (наприклад, використання так званого «ефекту переливу» - розробка програми маркетингу на ряд країн);
· підвищення ефективності за рахунок філій в окремих країнах, або підвищення ефективності в глобальному масштабі тощо.
Глобальність міжнародної конкуренції породжує множинність цін міжнародної торгівлі. Множинність цін означає, що на один і той же товар може бути ряд цін в залежності від умов ринка тієї чи іншої країни, регіону та характеру угод: ціни за програмами допомоги тощо. При виділенні з багатьох цін світової ціни використовують, як правило, два основних критерії:
· за цією ціною відбуваються великі комерційні угоди, що передбачають непов'язані експортні та імпортні операції;
· світовими визначаються ціни угод, здійснених у найважливіших центрах світової торгівлі.
Для орієнтації в рівні світових цін необхідно знайти основні види цін, що публікуються:
а) довідкові ціни, які публікуються у спеціальних бюлетенях, експортних прейскурантах;
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9
