10) кадрове забезпечення зовнішньоекономічної діяльності. Головне завдання повинне полягати в тому, щоб визначити етапи, напрями, форми і способи реалізації зовнішньоекономічної стратегії;
11) Реалізація та використання транзитного потенціалу України.
Важливим завданням також є підвищення рівня інвестиційної привабливості України. Інвестиції є основоположними чинниками успіху економіки. Саме тому необхідно створити державну програму що до вирішення цієї проблеми.
Головним фактором, що гальмує приток інвестицій є політична нестабільність і відсутність гарантій не тільки в довгостроковій, але і короткостроковій перспективі. Нестале законодавство, махінації з приватизацією, продажем/здачею в оренду землі, курсові спекуляції, тінізація української економіки більш ніж 60% та інше, негативно впливає на рівень інвестиційної привабливості України. Тому, перш за все необхідно розробити шляхи вирішення вищеперелічених проблем і реалізувати їх найближчим часом.
Розглянемо вищенаведені пропозиції більш детально та у контексті експорту-імпорту.
Серед пріоритетів в розвитку експортного сектора варто назвати, в першу чергу, високотехнологічні, наукоємкі галузі машинобудування (верстати, літаки, ракети, судна, прилади, побутову техніку), порошкову металургію, надтверді матеріали, кераміку, виробництво електрозварювання. Техніка і технологія в цих і деяких інших галузях на сьогодні близькі до світового рівня, що значно полегшує проблему пошуку і освоєння власної ніші на світових товарних ринках. Проте, через високу енергоємність українського виробництва, дані переваги практично повністю нівелюються. Тому, нова міжнародна стратегія повинна включати, в першу чергу, політику енергозбереження, стимулювати українських виробників до пониження енергоємності їх виробництв.
Другу групу пріоритетних галузей може скласти агропромисловий комплекс, направлений, в першу чергу, на країни СНД і партнерів з числа країн, які розвиваються. Серйозні соціально-економічні і структурні перетворення здатні перевести сільське господарство і виробництво продовольства в розряд високоефективних галузей, які визначатимуть, разом з іншими, експортний профіль країни в системі міжнародного розподілу праці [3, C.10].
Патентно-ліцензійна торгівля, ноу-хау, інжиніринг, різноманітні послуги можуть стати третім напрямом при формуванні експортного сектора України. За умови створення належної виробничої, соціальної і зовнішньоекономічної інфраструктури Україна може реально і стабільно підключитися до найбільш динамічних і вигідних позицій світової торгівлі.
Добувна і металургійна галузі промисловості формують четвертий пріоритетний блок експортного сектора. Кольорові метали, уран, вугілля, сталь і прокат, мають постійний попит на світових ринках і в змозі при кардинальній реконструкції металургійних заводів, копалень і шахт, підсилити експортний потенціал України. Зокрема, важливим є експортний потенціал чорної металургії. Сьогодні Україна не тільки входить в першу п'ятірку країн-виробників сталі, але і виробляє її більше всіх на душу населення. Могутня металургійна база, напевно, залишатиметься однією з головних складових експортного сектора України, надаючи можливість реалізувати на світовому ринку наявні переваги щодо кваліфікованої дешевої робочої сили, власних природних ресурсів, розміщення виробництва; використовувати ефект масштабу, ліквідувати технологічний розрив в торгівлі з розвиненими країнами.
Важливим проектом є розвиток екологічно безпечної енергетики. На думку експертів Євросоюзу, українські Карпати мають чудові можливості для використання гідроенергетики і геотермальної енергії. Це змогло б забезпечити теплом та електороенергією потреби місцевого комунального господарства і промисловості, а в перспективі набути ширшого розповсюдження. Обговорюються можливості використання геотермальних джерел на Львівщині, Івано-Франківщині, в Карпатах. Потенційні ресурси геотермального тепла України могли б забезпечити роботу геотермальних електростанцій потужністю до 250 млн. кВт на період до 50 років. Поки Україна не володіє фінансовими і технічними коштами для виконання належних пошукових робіт, а також технологіями для геотермальних електростанцій. Але оскільки, окрім України, і інші країни Карпатського Єврорегіону - Польща і Словаччина – мають певний геотермальний потенціал, вирішено спільно розробляти відповідні проекти і бізнес-плани. [11 ].
Ще один пріоритетний напрям пов'язаний з надзвичайно вигідним географічним положенням нашої держави. Транзитні перевезення вантажів, нафти, газу, з євроазіатської частини на захід і з півночі на південь Європи і далі на Близький Схід аж до Африканського континенту можуть перетворитися на важливий канал валютних надходжень, який вимагає серйозних структурних перетворень в транспортній сфері, щоб підняти її до рівня світових стандартів.
Також досить привабливою в Україні є туристична галузь. За останнє десятиріччя Україна привернула до себе увагу і вдалими спортивними перемогами, і перемогою у «Євробаченні-2004», і тим, що вона стала країною, де відбудеться чемпіонат світу з футболу «Євро-2012». Усе це сприяє розвитку туризму у нашій країні і на даному етапі це необхідно використовувати як конкурентну перевагу. Потрібно також пам’ятати, якими унікальними ресурсами володіє Україна: це і гірськолижні курорти Карпат, і Крим з його особливими кліматичними даними, і чарівні дендропарки, заповідні території та багато ін. Але ж, знову, великим недоліком, що заважає розвитку туризму є нерозвинута інфраструктура, і цьому напрямку необхідно приділити більше уваги.
Серйозною передумовою виходу України на світові ринки є забезпечення внутрішньоекономічної стабілізації (фінансової, бюджетної, цінової та ін.). Як показує досвід "старих" і "нових" індустріальних держав, в умовах демонетизації золота головною гарантією введення і підтримки валютної конвертованості є товарна конвертованість. Тільки за наявності могутнього і всезростаючого потоку на світові ринки конкурентноздатних товарів і послуг, які мають постійний попит, буде і відповідний попит на національну валюту, а значить і її конвертовану, у валюти інших держав. Золотовалютні резерви грають допоміжну роль як чинник стабілізації національної валюти і регуляції її поточного курсу. Вирішальне значення має товарна інтервенція, завоювання надійних ніш на світових ринках товарів і послуг, технологій і капіталів.
Серед пріоритетів державної імпортної політики на перше місце необхідно поставити ввезення сучасної техніки і технології, ноу-хау, інжинірингових послуг. За умови об'єднання новітньою технологи з достатньо високим загальноосвітнім і професійним рівнем українських працівників саме такий підхід дасть бажаний результат. Доцільною була б розробка державної програми технологічної модернізації виробництва на базі закордонних технологій з вказівкою джерел фінансування (внутрішніх і зовнішніх) і виділенням головних галузей економіки, які є визначальний в системі науково-технічного прогресу.
Другий важливий напрям імпортної політики - охорона здоров'я, розробка та виробництво медичних приладів та ін. Розвиток за участю закордонних галузей охорони здоров'я набуває першочергового економічного і соціального значення. Слід також відмітити, що фармацевтична промисловість в Україні функціонує на досі високому рівні, і, в найближчому майбутньому можлива співпраця з Росією, шляхом створення фармацевтичного кластеру на території Харківської та Курської областей [12].
Третій напрям – це активізація закордонної підприємницької діяльності і створення розгалуженої системи зовнішньоекономічного менеджменту також сприяють активізації зовнішньоекономічних потоків. Нинішня зовнішньоекономічна політика України по суті є пасивною, тимчасовою, перехідною. Закордонна підприємницька діяльність може здійснюватися за наявності вільних капіталів, досвіду, підготовлених кадрів. Починати доведеться зі створення за кордоном спільних підприємств і фірм за участю українського капіталу, відкриття філій банків, розвитку інших структур, які сприяли б просуванню товарів і послуг на світові ринки. Ключовою ланкою зовнішньоекономічної стратегії є податкова, депозитна, цінова, кредитна, фінансова і валютна політика. Ніякі ухвали і рішення не додадуть бажану активність і господарську енергію ні внутрішнім товаровиробникам і експортерам, ні закордонним інвесторам і банкірам без створення в Україні сучасної системи оподаткування експорту, імпорту, прибутку спільних підприємств, і т. д. Враховуючи досвід закордонних країн в стимулюванні експортних галузей, доцільно було б експортоорієнтірованним виробництвам компенсувати податок на додану вартість при перетині товарами митних меж України, а також упровадити пільгові умови кредитування інвестиційних програм і проектів. Цінова політика вже зараз повинна орієнтуватися на зближення внутрішніх і світових цін, депозитна – на світові грошові ринки.
Надзвичайно важливим чинником, що впливає на зміст і напрями зовнішньої політики України, є Росія. Будівництво збалансованих і дійсно партнерських відносин з нею, при одночасній ефективній протидії будь-яким домаганням на свою незалежність - для України завдання особливого значення.
Важливим завданням зовнішньої політики України є збалансованість і диверсифікація своїх зовнішньополітичних зв'язків, які дозволили б їй уникнути односторонньої залежності від сильніших сусідів або положення держави. Україна своєю історією і географічним положенням покликана бути своєрідною сполучною ланкою між Європою і Росією. Відповідно Україна повинна інтенсивно розвивати максимально тісні і широкі політичні і економічні відносини з останніми своїми найближчими сусідами, а також пострадянськими республіками Центральної Азії і Закавказзі. Україна також прагне розвивати і поглиблювати всесторонню співпрацю з Європейським Союзом і поступово інтегруватися в загальноєвропейський економічний простір [5]. Важливим кроком є участь у діяльності єврорегіонів, яких на сьогоднішній день на території України існує 7, та планується створення ще одного.
Але головний пріоритет, якого повинна дотримуватися Україна – це збереження суверенітету та незалежності, як у політичному напрямку так і у плані власних економічних, соціальних та екологічних інтересів.
Що до співробітництва з міжнародними організаціями Міністерство економіки України планує наступні заходи:
Співробітництво з СОТ:
· забезпечення реалізації потенціалу членства України в СОТ, у тому числі шляхом участі у багатосторонніх переговорах, зокрема Доського раунду розвитку СОТ, приєднання до робочих груп із вступу нових членів до СОТ;
· застосування інструментів захисту внутрішнього ринку, які не суперечить нормам СОТ;
· забезпечення підготовки до започаткування переговорів стосовно приєднання до Угоди про державні закупівлі.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7
