Відомо, що для проведення реконструкції і залучення іноземних інвестицій САТ "Єнакіївський металургійний завод" в жовтні 1999 року спільно з компанією "Leman Commodities" (Швейцарія) заснувало спільне підприємство СВТ "Метален". Воно спеціалізується на випуску катаної заготовки, стрижневого прокату і металічної заготовки. Підприємство входить в число крупніших виробників в Україні сталі і металічної заготовки з часткою в загальноукраїнському виробництві 5,8% і 5,5% відповідно. Продукція має попит в країнах СНД, Близького Сходу, Центральної та Латинської Америки, а також у країнах Європи. На даному етапі розвитку "Метален" виготовляє 2,7 млн. т. сталі в рік. А в перший рік роботи (2000) підприємство отримало 32,6 млн. чистого прибутку. Наступний рік був ще більш успішним – об’єм чистого прибутку зріс майже в 4 рази – до 122 млн. грн., що призвело до того, що "Метален" зайняв 29 місце по об’єму отриманого чистого прибутку серед вітчизняних компаній і 5 – серед виробників металопродукції.
Ще одне українсько-американське спільне підприємство - виробничо-торгова фірма "ЕКМІ", створено в 1993 році. Статутний фонд компанії – 1,65 млн. дол.; його 90%-ва частка належить 4 фізичним особам – громадянам України. Річний обіг спільного підприємства – 22 млн. грн. В 2002 році підприємством було вироблено 12 млн. упаковок готової продукції (косметичні засоби), за перше півріччя нинішнього року – близько 7 млн. підприємство експортує до 60% готової продукції в країни СНД, Східної Європи.
Необхідно відмітити, що в серпні минулого року стало відомо, що в місті Харкові почалося будівництво підприємства по виробництву контейнерів із поліетиленової тканини. Спільне підприємство "Debant-Україна". Засновники спільного підприємства – СВТ ПКФ "Евікем" (місто Харків) і турецька компанія Debant-Group. Загальна сума інвестицій складає 800 тис. дол., з них 136 тис. вкладе СВТ ПКФ "Евікем", а 664 тис. - Debant-Group. Слід також зазначити, що найбільша концентрація спільних підприємств характерна для Києва (20% від загальної кількості підприємств), а також Одеси, Харкова, Дніпропетровська, Севастополя.
Економічні зв’язки, що виникали при створення спільних підприємств, можна характеризувати як фінансово-інвестиційні (які полягали у ввезенні капіталу в Україну) та зовнішньоторгівельні (включали рух експортно-імпортних товаропотоків). Він забезпечувався наявністю в Україні висококваліфікованих спеціалістів і технологій розробки науково-технічної продукції, можливістю надання виробничих площ і підсобних приміщень, можливостями постачання комплектуючих за світовими стандартами і обладнання, досвідом маркетингової діяльності та зв’язками на зовнішньому ринку. Але, на жаль, далеко не всі спільні підприємства, створені в останні роки, виявилися життєздатними, а їхня продукція конкурентоспроможною. Здебільшого тут далися взнаки відсутність досвіду просування своєї продукції на ринок, недостатня обізнаність іноземних партнерів з місцевими умовами, недосконалість митного і податкового законодавства. Крім того, серйозною причиною "знекровлення" спільних підприємств, створених наприкінці 80-их на початку 90-их років, став розпад СРСР та економічного союзу країн Східної Європи. Щоправда, багато спільних підприємств продовжують успішно просуватися на світовому ринку. Так, на відміну від спільних підприємств, створених на першому етапі реформування економіки, ті, що були засновані за останні п’ять років, виявилися стабільнішими. Крім цього, набагато розширилася сфера їхньої діяльності. Щодо співробітництва з іноземними інвесторами в матеріальній сфері економіки, а також у науці та науковому обслуговуванню, то воно позитивно впливає на науково-технічний розвиток економіки, бо створює можливості для наближення виробництва до рівня розвинених країн світу.
Як бачимо, Україна як держава Центрально-Східної Європи не може залишатися осторонь дедалі глибших тенденцій інтеграції до європейського економічного простору. Однак інтеграція характеризується як позитивними, так і негативними проявами, що особливо гостро відчувається останніми роками, зокрема у вигляді світової фінансової кризи. Як показали дослідження, особливої актуальності це питання набуває у зв'язку із сучасним станом української економіки, яка знаходиться на етапі зламу старих і створення нових умов її функціонування.
Сучасний стан міжнародних економічних відносин характеризується тим, що потоки капіталу значно перевищують обсяги руху товарів (послуг) і зовнішньої торгівлі. Давно сформований ринок капіталів існує, певною мірою, відособлено від інших ринків і найтісніше пов'язаний із валютним ринком як засобом міжнародного руху грошей та капіталів. Ще кілька місяців тому були надії, що уповільнення темпів зростання американської економіки відбуватиметься при паралельному збільшенні економічного зростання країн Європи та Японії. Але сьогодні є всі підстави для висновків про уповільнення зростання і в цих країнах. У 2003 році світова економіка, втративши свій останній "рушій зростання" в особі економіки США, досить швидко почала "втрачати оберти".
У Сполучених Штатах, виходячи з останніх економічних звітів, виробнича сфера й далі перебуває у досить глибокій рецесії, причому зростання продуктивності праці — одного із головних рушіїв тривалої економічної експансії країни — уперше за останні 7 років практично зупинилося. Крім того, у 2003 році спостерігалося збільшення військових витрат з одночасним процесом зменшення фінансування соціальної сфери.
Але, незважаючи на певне уповільнення розвитку світової економіки, яке спостерігалося у 2001—2003 роках, у подальшому найімовірнішим є її пожвавлення. Тенденції розвитку головних економічних партнерів України (Росії, країн СНД та Європи) позитивно впливають на розвиток економіки України і зростання суспільного добробуту. Як приклад можна навести можливе створення єдиного економічного простору в межах дії програми європейського економічного простору (ЄЕП) між Росією та Україною.
Крім того, завдяки здійсненню стимулюючої фіскальної та монетарної політики у розвинених країнах спостерігалося відновлення темпів зростання світової економіки, починаючи від другого півріччя 2002 року. У 2002 році ВВП основних торговельних партнерів України зріс у середньому на 3%, а у 2003 році — на 3,7%.
Українські підприємства у порівнянні з іншими вважають відносно закритими для руху капіталу. Головними перешкодами для міжнародної мобільності капіталу є обов'язковий продаж 50% валютної виручки експортерів та ліцензування у Національному банку України багатьох операцій резидентів, таких, як відкриття рахунків за кордоном, купівля іноземних цінних паперів, трансакції з деривативами й іншими інструментами, надання кредитів іноземцям, здійснення прямих іноземних інвестицій, купівля нерухомої власності за кордоном та ін. Протягом 2001—2003 років істотних зрушень у напрямку збільшення відкритості підприємств не було. Обмеження на рух капіталу в країні встановлюються з метою забезпечення стабільності на валютному ринку й запобігання відпливу капіталу. Ці засоби є виправданими тільки у перехідному періоді, тому у майбутньому НБУ має поступово відмовитися від їхнього застосування.
Також конфлікт інтересів базується на протиріччях економічної системи України та економічних систем розвинених країн Європи, адже досі поєднувалися: бюрократичне централізоване планування й управління, локальне корпоративно-монополістичне регулювання, ринкове регулювання і програмування. До трансформаційних процесів повинні входити ринок капіталу й робочої сили, а також стимулювання розвитку економічно самостійних, організованих, соціальне орієнтованих суб'єктів господарювання та інститутів ринку.
Отже, розвиток світової економіки сповільнюється. Зокрема, суттєве значення для збереження рівня розвитку спільних підприємств має стабільність національних валют і особливо валют, які відіграють провідну роль у світових економічних процесах. Нині помітні тенденції до зниження вартості американського долара і зростання європейської валюти — євро. Економіка "зони євро" зростає повільно, а в економіці Японії відбувається скорочення виробництва. Внаслідок цього спостерігається посилення песимістичних очікувань домашніх господарств (щодо споживання) і підприємств (щодо інвестицій), сповільнюється світове економічне зростання.
П'яте розширення ЄС, безпрецедентне за кількістю нових членів і глибиною перетворень, створює принципово нову ситуацію для України. У результаті вступу до Європейського союзу західних сусідів України її кордон відтепер збігатиметься зі східним зовнішнім кордоном ЄС. Довжина кордону з Румунією, Словаччиною, Угорщиною та Польщею сягне 1400 км. Таке безпосереднє сусідство з Європейським союзом позначиться і на відносинах України з ЄС та іншими державами, і на її внутрішньополітичному й соціально-економічному розвитку.
Швидкість економічного зростання та збільшення кількості спільних підприємств залежить також від швидкості вступу України до Світової організації торгівлі (СОТ). Інституційну основу й координацію лібералізаційних торгівельних процесів забезпечує СОТ. Через непослідовність зовнішньоторговельної політики (наприклад, можливий вступ України до ЄЕП) підготовка вступу України до цієї організації триває вже 8 років. Інтеграція має відбуватися за рахунок нарощування експортного потенціалу і поліпшення структури зовнішньої торгівлі, а також захисту внутрішнього ринку й підтримки національного товаровиробника. Однак важливою проблемою при вступі України до СОТ та інтеграції її в Європейський Союз залишається здійснення заходів щодо захисту інтересів національних товаровиробників, збереження їхніх позицій на традиційних і найпривабливіших ринках збуту української продукції, визнання повного ринкового статусу економіки України у США та ЄС, усунення дискримінаційної торговельної практики у зовнішньоекономічних відносинах України. Крім того, вступ України до СОТ, який має відбутися не пізніше 2005 року, несе серйозні зміни для валютного ринку. Однією із ключових умов приєднання до СОТ є лібералізація фінансового сектору, а саме дозвіл резидентам купувати фінансові послуги на території країн-членів СОТ. Це означає, що такі країни з розвиненим фінансовим сектором, як США і Японія, у межах двосторонніх переговорів порушуватимуть питання про відкриття українського ринку для філій своїх фінансових компаній, а також лібералізацію режиму валютного регулювання.
Очікуваними наслідками вступу до СОТ є: укладання двосторонніх угод про доступ на ринок товарів і послуг; пристосування законодавства, інвестиційної та зовнішньоторговельної політики до вимог СОТ; зростання конкуренції; збільшення довіри зарубіжних партнерів до України. Можливість застосування механізмів СОТ з урегулювання торговельних конфліктів дасть змогу зменшити кількість дискримінаційних антидемпінгових заходів проти українських товарів.
Однак є й загальні негативні прояви міжнародних процесів в Україні. Наприклад, під час співпраці з міжнародними фінансовими організаціями (МФО) виділяють такі з них:
- наявність нормативно неврегульованих питань, які визначають співробітництво з МФО;
- низька ефективність залучення і використання коштів МФО;
- недосконала система управління підготовкою й реалізацією спільних із МФО проектів в Україні.
Сьогодні українські підприємства дедалі більше інтегруються у світову систему національних економік, а також активно намагаються побудувати економічну систему, якісно однорідну з економічними системами розвинених країн із високим рівнем життя населення.
Слід також зазначити, що система забезпечення розвитку конкурентоспроможного підприємництва може бути охарактеризована різноманітними кількісними і якісними показниками економічного й соціального змісту. Так, до складу відтворювальних економічних характеристик треба насамперед долучати збільшення науково-технологічного рівня виробництва разом із зростанням обсягів інвестицій для науково-інноваційного розвитку й індустріального оновлення як запоруку поліпшення умов праці; ступінь висококваліфікованої підготовки кадрів та їхнього творчого потенціалу; наближення до прогресивних, науково обґрунтованих норм споживання; реалізацію заходів соціальної справедливості в умовах виробництва, враховуючи демократизм управління суб'єктами господарювання на різних рівнях. Окрім того, до складу критеріїв і показників входять насамперед характеристики відомих нормативів, таких, як, творче довголіття, стан здоров'я, рівень освіти і культури, професіоналізм тощо. У сучасних умовах господарювання ланцюг економічних зв'язків охоплює не лише окрему країну чи певну групу країн. Усі країни світу перебувають у визначеній системі економічних відносин, яка розвивається за властивими їй законами. Інтернаціоналізація економіки набула якісно нового змісту й досягла таких масштабів, що правомірно говорити про становлення глобально інтегрованої економіки, або про її глобалізацію. Склалася й розвивається на нових засадах глобальна економічна система, що являє собою цілісну сукупність країн світу, які міцно пов'язані одна з одною економічними відносинами.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8
