Таким чином, спільне підприємство може пояснюватися як у вузькому, так і в широкому змісті. Але все ж як форма економічних міжнародних відносин спільні підприємства закономірно розвиваються в ході еволюції міжгосподарських зв’язків, що пояснюється їх перевагами в порівнянні з іншими формами співробітництва.

3.2 Розвиток і нормативно-правова база діяльності спільних підприємств в Україні

Технологічний розвиток виробництва у XX столітті, особливо в другій його половині, зблизив провідні держави світу в багатьох сферах їхньої діяльності. Це зближення значною мірою забезпечується спільним підприємництвом, тобто співробітництвом з іноземними підприємствами та виробничими об'єднаннями.

Необхідно відмітити, що спільні підприємства сприяють розвитку національної науково-дослідницької бази; підвищують попит на ціни на національні фактори виробництва; стимулюється конкуренція; збільшуються експортні надходження у вигляді податків на діяльність міжнародного спільного підприємництва; в умовах слабкого контролю використання державних позик ризик переноситься на іноземних інвесторів, які самостійно розв’язують проблему самоокупності.

Навіть за рівних технологічних умов ефект спільного підприємництва дає корпораціям та фірмам розвинених країн можливість зниження їх витрат у конкурентній боротьбі за рахунок спільного освоєння ринків збуту. Крім того, при імпортних обмеженнях щодо вивезення продукції іноземного виробництва, створення спільних підприємств для іноземного виробника виступає найбільш прийнятним способом проникнення на ринки співзасновників. Організація спільного підприємства дозволяє використовувати знання партнером внутрішнього ринку своєї країни, і тим самим зменшувати ризик, та отримувати нову сировинну базу, мати дешеву робочу силу.

Взагалі, спільні підприємства класифікують за такими ознаками:

-                      За комплексним співробітництвом – на рівноправні й договірні;

-                      За місцезнаходженням – на вітчизняні і міжнародні;

-                      За видом зв’язку економічних етапів – на горизонтальні, вертикальні та діагональні;

-                      За впливом на управління – на рівноважні та асиметричні.

Перед тим, як почати свою діяльність, засновникам спільного підприємства слід вирішити, у якій організаційно-правовій формі створювати підприємство. Крім того, засновникам необхідно до державної реєстрації підприємства вирішити для себе такі питання, як вибір назви підприємства, склад його засновників, місцезнаходження, розмір статутного фонду, процентне відношення внесків засновників, сфера діяльності фірми.

Назва підприємства повинна бути новою і відповідати вимогам статті 2 Закону "Про господарські товариства". Для державної реєстрації засновники спільного підприємства подають відомості і документи, передбачені Положенням про державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності, затверджені Постановою Кабінету Міністрів від 29.04.1996 р. №276.

У випадку, якщо підприємство планує здійснювати види діяльності, які потребують отримання спеціального дозволу (ліцензії) згідно зі ст.4 Закону України "Про підприємництво", необхідно їх отримати до початку практичної діяльності.

Крім того, створення спільного підприємства передбачає вибір стратегії та мотивів, які обґрунтовують це започаткування. Вони поділяються на загальні та спеціальні. Основними стратегіями створення спільних підприємств виступають:

-                   підвищення ефективності виробництва;

-                   розширення зовнішньоекономічних операцій;

-                   зменшення ризиків;

-                   розвиток за рахунок залучення інвестицій технології та підвищення кваліфікації.

Мотиви створення спільних підприємств залежать від критеріїв вибору партнера, в якості яких виступають ринкові умови і спрямування діяльності, розмір підприємства, його місцезнаходження, ресурси, технологічні стандарти, культуру і метод керівництва.

Щодо стратегії розвитку спільних підприємств, то вона має формуватися на основі глобальної стратегії зовнішньоекономічної діяльності, маркетингової, виробничої, фінансової стратегії і стратегії науково-дослідницьких робіт.

Структуру розробки стратегії управління підприємством можна зобразити так (див. ст.36) [4].

Досвід різних країн світу, зокрема Китаю, свідчить, що створення спільних підприємств – ефективний шлях випуску високоякісної конкурентоспроможної продукції. Така ефективність забезпечується багатьма факторами:

-                   прямою зацікавленістю іноземного партнера у швидкому освоєнні прогресивної технології, в її подальшому вдосконаленні, у своєчасній заміні виробничого устаткування, в контролі за якістю продукції, яка випускається, в поділі між партнерами всієї міри ризику;

-                   отриманням доступу до певних видів техніки, яку неможливо придбати за каналами ліцензійної торгівлі через існування обмежень;

-                   істотним підвищенням продуктивності праці (в середньому вдвічі);

Рис. 3.1. Структура розробки стратегії управління підприємством

-                   можливою залучення прогресивної технології за каналами прямого інвестування, які не потребують додаткових витрат;

-                   сприятливими умовами для вдосконалення виробничої, галузевої та асортиментної структури;

-                   зростанням експортного потенціалу;

-                       встановленням тісних і тривалих відносин ділового співробітництва з іноземними партнерами;

-                       можливістю комплексного отримання ноу-хау (разом з технологічною документацією та технічною допомогою);

-                   умовами для підвищення кваліфікації національних кадрів;

-                   урахуванням здатності приймаючої сторони сприймати нову техніку та технології;

-                   збільшенням масштабів поширення технологічних нововведень;

-                   можливістю створення на базі діючих виробництв великої кількості об'єктів спільного підприємництва шляхом розукрупнення великих підприємств і налагодження інтеграційних зв'язків між суміжниками;

-                   можливістю в межах ліцензійних угод, укладених додатково до договору при створенні СП, протягом 2 — 5 років освоїти самостійне виробництво імпортної продукції;

-                   відповідальністю іноземних партнерів за високу ефективність виробництва протягом усього періоду функціонування спільного підприємства.

Отже, кінцева мета створення спільного підприємства полягає переважно у прагненні одержати прибутковий ефект від взаємодії активів двох або більшої кількості установ, розташованих у різних країнах і спроможних поєднати свої зусилля і технологічні можливості задля досягнення максимальної вигоди від виробництва.

3.3 Аналіз діяльності вітчизняних спільних підприємств

Відомо, що залучення та використання іноземних інвестицій шляхом створення спільних підприємств є одночасно і засобом виходу держави із самоізоляції, а також включення її до системи міжнародного розподілу праці. Іноземні інвестори зацікавлені також зацікавлені у створенні спільних підприємств. Це зумовлюється можливістю отримати більший доступ до внутрішнього ринку країни, де розташовується спільне підприємство, ніж за умов імпорту, який стримується нестачею вільно конвертованої валюти. Доступнішими стають для інвесторів і ресурси цієї країни.

Зокрема в Україні на кінець 2000 р. найбільша кількість спільних підприємств (понад 95 %) діяла в обробній промисловості, в тому числі 22 % — у машинобудуванні і металообробці, 12% — у деревообробній і целюлозно-паперовій галузях. Найпотужніші спільні підприємства (з кількістю штатних працівників 373) створені у паливній промисловості.

В цілому в останні роки діяльність спільних підприємств в Україні була прибутковою. Загальний прибуток тут у 2000 р. становив близько 500 млн. грн. Однак у промисловості країни від діяльності спільних підприємств збитки на 35 % перевищували прибутки. Найбільша різниця між прибутками і збитками спостерігалась у сільському господарстві та заготівельній галузі. Збитки тут відповідно в 15 та 376 разів перевищували прибутки. Зате зі значними прибутками працювали спільні підприємства в таких галузях, як будівництво (прибутки перевищували збитки в 6.3 рази), наука і наукове обслуговування (в 14.4 рази), а також матеріально-технічне постачання і збут (в 688 разів).

Прикладом діяльності спільних підприємств в Україні можуть бути спільні підприємства Національної академії наук України. На базі науково-дослідних організацій засновано 30 спільних підприємств. До них, зокрема, належить фірма "Річ", створена на базі Інституту проблем матеріалознавства та фірми "Ашурст Технолоджі Корпорейшн" (США). Вона створена для виробництва нових ефективних матеріалів.

Спільне підприємство "Анні" та "МІКАСС" Аньшанської електронно-електричної компанії (Китай), і фірми "ВМІ" (Словаччина), та Інституту імпульсних процесів і технологій (Україна) плідно працюють над розробкою і впровадженням електророзрядних технологій, які належать до прогресивного технологічного напрямку розвитку матеріального виробництва – застосування імпульсної технології обробки предметів праці.

Значним є обсяг експортно-імпортних операцій фірми "Інтерм" – спільного підприємства, заснованого інститутом електрозварювання ім. Є.О. Платона. Обсяг виконаних експортно-імпортних операцій цієї фірми у 2001 році обчислювався відповідно 315 та 250 тис. грн. Частина надходжень від міжнародної діяльності у загальному її фінансуванні сягає 80%. На експорт виготовлялися біметалічні листи, гранульований карбід, вольфрам, проводилися дослідні роботи зі зварювання високо нікелевих сплавів.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8