З кроків МЗС України ми бачимо, що Україна проявляє досить велику активність щодо підтримки Грузії та мирного врегулювання конфлікту.
Україна мала достатньо юридичних передумов не пускати кораблі ЧФ назад до Криму. Тому що згідно з міжнародними нормами країна, з території якої здійснюються бойові дії проти третьої сторони, вважається агресором. Це означає, якщо ЧФ вступає в бойові дії проти третьої країни, та третя країна має всі підстави розглядати Україну як агресора
Але є ще один аспект – війна з Грузією створила передумови щодо для національної безпеки України.
Україна мусить вжити цілий комплекс заходів для посилення державності, для посилення своїх впливів, особливо в Криму. Це повинні бути заходи поліцейського, військового, політичного, економічного характеру. Має бути розроблена програма протистояння зовнішнім впливам, тому що Крим дуже легко перетворюється на гарячу точку. Поки він не був поміж гарячих точок, але стоїть на черзі наступного етапу російської експансії [23, с. 15].
І останнє, про що треба наголосити – це гуманітарні наслідки російсько-грузинського конфлікту. Дуже багато розмов та дискусій ведеться про політичні та економічні наслідки російсько-грузинської війни, але крім них, не можна обійти увагою і гуманітарні наслідки, адже війна – це завжди людські жертви та розруха. Парламентська Асамблея Ради Європи (ПАРЄ) вже наголошувала на цьому питанні – ПАРЄ стурбована гуманітарними наслідками російсько-грузинської війни. Парламентська Асамблея вважає негайним пріоритетом вирішення питань гуманітарних наслідків війни. ПАРЄ підкреслює, що близько 133 тис. чоловік були переміщені з Південної Осетії і Абхазії до Грузії і близько 38 тис. – з Південної Осетії до Північної Осетії. ПАРЄ зазначила, що багато людей після конфлікту повернулися до своїх будинків, проте залишається стурбованість гуманітарним аспектом їх життя. Крім того, ПАРЄ висловила стурбованість діями, які можуть сприяти етнічним чисткам грузин в конфліктних регіонах.
Ситуація в Південній Осетії залишається дуже складною для цивільного населення, відрізаного від решти Грузії, за відсутності або при малому доступі гуманітарної допомоги в регіон. Окрему стурбованість викликає ситуація в Ахалгорському районі, який вже залишили 5100 чоловік, і ця кількість може зрости з урахуванням недостатності безпеки в регіоні, нестачею продовольства, газу, опалювання і фінансової допомоги. Також відзначено складну ситуацію в Галльському районі, також відірваному від Грузії, і звідки також збільшується відтік населення. Депутати висловили стурбованість і ситуацією в Кодорській ущелині, з якої виїхало 1,5 тис. чоловік через такі ж проблеми.
У своїй резолюції ПАРЄ привітала рішення міжнародної конференції донорів для Грузії про виділення 4,5 млрд. дол. допомоги. Депутати привітали дії грузинського уряду, що побудував в короткі терміни 6 тисяч сімейних будиночків, проте висловили стурбованість тим, що більшість з цих будиночків побудовані далеко від необхідних ресурсів, а також в регіонах з незначними економічними перспективами.
Асамблея також визнала внесок Росії в надання допомоги біженцям з Південної Осетії, проте висловила жаль у зв`язку з обмеженнями для надання міжнародної гуманітарної допомоги для регіону, а також у зв`язку з тим, що гуманітарна допомога надається, в основному, через Росію, а не через Грузію [19, с. 5].
ПАРЄ закликала Грузію, Росію дотримуватися міжнародного гуманітарного законодавства, розслідувати порушення прав людини, забезпечити доступ гуманітарної допомоги, гарантувати право біженцям повернутися до місць їх проживання до конфлікту, здійснити обмін військовополоненими, обмінятися інформацією про мінування, погодитися на посилення місії спостерігачів Європейського Союзу, погодитися на розширення діяльності цієї місії також і на регіони Абхазії і Південної Осетії.
Отже, підсумовуючи усі думки викладені вище треба ми можемо сказати, що Росія змогла довести свою військову перевагу, основою якої стала чисельна і матеріальна перевага над Грузією. Головним наслідком війни стала спроба легітимізації з боку Росії відтяти грузинські провінції у спосіб визнання їхньої незалежності.
Грузія зазнала військової поразки, і на кілька тижнів втратила контроль над значними своїми територіями і стратегічними пунктами. Уряд Грузії був підданий західними оглядачами суворій критиці, за те що не передбачив у відповідь на силове вирішення внутрішніх проблем жорстку військову відповідь Росії і неспівставимість сил.
Сподівання Грузії на підтримку Заходу справдилися лише частково. Захід своїм дипломатичним втручанням справді зупинив розгортання військової операції за найгіршим для грузин сценарієм і офіційно засудив надмірне використання сили Росією. Але водночас західні країни в умовах поглиблення світової фінансової кризи утрималися від введення прямих економічних чи інших санкцій проти Росії, хоча такі заклики лунали. Рішучішими тут були країни «нової Європи», які на собі знають, що таке російська агресія, і США. НАТО на півроку зупинило співпрацю з Росією і одразу по війні провело символічну виїзну Раду НАТО у Тбілісі. Стриманішу позицію зайняли важковаговики ЄС Франція, Німеччина, Італія, з огляду на важливість значного експорту цих економік до Росії.
На думку спостерігачів війна на Кавказі матиме далекосяжні наслідки, в першу чергу завдяки погіршенню стосунків між Росією і Заходом. Ще на початку конфлікту США застерігали Росію про можливе погіршення двосторонніх стосунків між двома країнами. У результаті початку бойових дій були скасовані заплановані навчання з НАТО і альянс підтвердив кандидатуру Грузії як можливого члену альянсу.
Війна у Грузії мала значні економічні наслідки: з початком бойових дій різко впали акції російських компаній і відобразилися не тільки на російському, але й на світовому ринку. Також відбулася деяка корекція курсу рубля до долара, коли іноземні інвестори почали продавати рублі на внутрішньому ринку. Торги на основних російських фондових майданчиках ММВБ і РТС протягом серпня кілька разів зупинялися через падіння індексів для запобігання панічним настроям торговців: загальне падіння індексів РСТ та ММВБ за півтора місяці після війни склало понад 40%. Безперервний ріст валютних резервів Росії на тлі нафтового буму змінився падінням: за 30 робочих днів об'єм золотовалютних резервів Банку Росії скоротився на 38 млрд. дол., або 6,8%.
На нашу думку, важливим наслідком цієї війни, який насамперед треба виправляти – це зруйновані села і люди. Які залишилися без житла. Першим питання повинно стати надання гуманітарної допомоги населенню. А всі загально державно інтереси – це лише перерозподіл міжнародного політичного та економічного впливу, на тлі цього морально людські інтереси відходять, на жаль, на задній план
Висновки
Бурхливі трансформаційні зміни в системі міжнародних відносин для України мають наслідком збільшення кількості та зростання гостроти зовнішньополітичних викликів. Наявність таких викликів актуалізуються світовою фінансовою кризою, російсько-грузинської війною, українсько-російським газовим конфліктом, проблемами у відносинах України з ЄС та НАТО, втратою Україною статусних позицій регіонального лідерства.
Політична стабільність існуючої політичної системи внаслідок зіткнення діаметрально протилежних поглядів на тенденції світового розвитку з боку основних сил (США, Європи, Російської Федерації, Китаю та інших) не може розглядатися як стала величина. Яскравим прикладом цього є виникнення збройного конфлікту між Російською Федерацією та Грузією в серпні 2008 року. Збройне зіткнення між державами відповідає вимогам сьогодення: розгорнулося активне протистояння не лише військово-технічних засобів (особового складу та військової техніки регулярних військ), а й інформаційних. Причому інформаційне протистояння було розгорнуте та велося ще задовго до початку бойових дій, забезпечувало та супроводжувало хід бойових дій та продовжувалось після закінчення бойових дій.
Головною метою Росії було й залишається недопущення вступу Грузії в НАТО та появи нових гравців у регіоні, який забезпечує транзит каспійської нафти на світові ринки.
А для Сполучених Штатів важливим є, навпаки, сприяння вступові Грузії в НАТО та забезпечення легітимізації своєї присутності на Кавказі.
Конфлікт довкола Південної Осетії і Абхазії вплинув на різноманітні аспекти діяльності в Європі та світі. Особливу увагу слід звернути на енергетичний аспект конфлікту на Кавказі, який зачіпає інтереси багатьох енергетичних гравців регіону та має наслідки для України, яка є і прагне залишатись важливим потенційним транзитером каспійських і центрально-азійських енергоносіїв до Європейського Союзу.
Прагненням Росії є не тільки постачати власні енергоносії переважним чином до Європи та контролювати шляхи їх поставок, а значить отримувати прибутки і від транзиту, але й взяти на себе роль єдиного посередника в поставках газу та нафти з країн Каспію і Центральної Азії. Зрозуміло, що енергетичний фактор не можна виділяти як головну причину поведінки Російської Федерації в конфлікті довкола Південної Осетії і Абхазії, але й відкидати його як другорядний не можна.
На тлі цих подій, Україна опинилася в особливій ситуації, тому що на українській території базується військове об’єднання – Чорноморський флот РФ. Тому це спричинило загрозу національній безпеці України, і це було одною з причин, чому України не могла залишитися нейтральною – ця сила застосовується проти інших країн.
Російсько-грузинській конфлікт підкреслив деякі суттєві тенденції сучасної системи міжнародних відносин. Так, після спроб формування більш гомогенного світового середовища, світ знову повертається до фрагментації політичного простору, за умов якої позиція більшості держав безпосередньо пов’язана з геополітичною віддаленістю або наближеністю до зони конфлікту/кризи. Адже в умовах фактичної війни, учасником якої була ядерна держава – постійний член РБ ООН, більшість держав утрималася від формулювання власної позиції по суті конфлікту й обмежилася лише висловленням жалю з приводу нього як такого.
Поміж провідними гравцями міжнародної політики, від провідних країн ЄС до США, Японії, Індії та Китаю, перемогли власні егоїстичні інтереси, а не прагнення до забезпечення універсального режиму безпеки в світі або регіоні.
Цей конфлікт став також свідченням ренесансу силової політики, використання збройних сил як ефективного інструменту зовнішньої політики. Неспроможність міжнародного співтовариства втрутитися в конфлікт та покласти йому край (продемонстровано вже вкотре і в останнє – під час військової операції Ізраїлю в секторі Газа) підтверджує, що в сучасному світі принаймні великі держави та регіональні лідери можуть вдаватися до застосування сили для демонстрації свого статусу та захисту власних інтересів.
Для України цей досвід підтверджує абсолютну небезпечність конфронтаційних сценаріїв у відносинах із великими державами, насамперед, із Росією, та відсутність будь-яких міжнародних гарантій у разі розгортання прямого конфлікту. Асиметрія у російсько-українських відносинах залишається некомпенсованою та грає не на користь України. За цих умов Києву необхідно шукати системний компроміс з Росією. Проведення конфронтаційної політики та політики «сприяння демократії» на пострадянському просторі в дусі вже старої американської адміністрації можуть призвести до охолодження відносин з більшістю держав, які віддають перевагу діалогу з Росією, до втрати перспектив привілейованих відносин з такими державами та маргіналізації України.
Список використаної літератури
1. Бердзеншвили Д. Какие препятствия уготовила нам Россия / Д. Бердзеншвили // Каспійсько-чорноморський регіон умови та перспективи розвитку: Матеріали міжнародної конференції. – К., 1998. – С. 149 - 156.
2. Бурджанадзе: війна з Росією відкинула Грузію на 15-20 років назад // режим доступу : http : // www.unian.net/ukr/news/news-303281.html. – 2009. – 28 лютого.
3. Вітман К. Витоки грузино-абхазького конфлікту / Костянтин Вітман // Віче. – 2008. – №18. – С. 40 - 43.
4. Глушков В. О. Створення зони антитерористичної безпеки у Чорноморському регіоні: геополітичний та правовий виміри / В. О. Глушков // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). – 2003. – №8. – С. 19-21.
5. Грузино-абхазский конфликт: краткая история. Справка // режим доступу : http : // www.rian.ru/spravka/20080701/112698696.html. – 2008. – 1 липня.
6. Грузия: НАТО требует, чтобы российские миротворцы покинули Абхазию // http : // www.gazeta.ru/news/lastnews/2008/04/28/n_1212632.shtml. – 2008. – 28 квітня.
7. Гутаренко Р. Роздуми перед Баку / Роман Гутаренко // режим доступу : http : // dialogs.org.ua/issue_full.php?m_id=14127. – 2008. – 13 листопада.
8. ЄС: Росія поки що займає частину грузинської території // режим доступу : http : // www.unian.net/ukr/news/news-309408.html. – 2009. – 3 квітня.
9. Лесів К. Російсько-грузинська війна: на чиїй стороні світова спільнота? / Ксенія Лесів // режим доступу : http : // www.unian.ua/ukr/news/news-266661.html. – 2008. – 12 серпня.
10. Коваль О. Грузинські мотиви на азербайджанський лад / Олексій Коваль // Дзеркало тижня. – 2009. – № 12 (740) 5 – 12 квітня. – С. 7.
11. Кушнірук Б. Російсько-грузинська війна: причини та наслідки / Борис Кушнірук // режим доступу : http : // www.unian.net/ukr/news/news-267814.html. – 2008. – 18 серпня.
12. Кушнірук Б. Як насправді розпочиналася російсько-грузинська війна / Борис Кушнірук // режим доступу : http : // blogs.pravda.com.ua/authors/kushniruk/48ac48c51808d/. – 2008. – 20 серпня.
13. Манжола В. Проект будівництва Великої Європи // UA Foreing Affairs, 2009. – №2. – режим доступу : http : // uaforeignaffairs.com/article.html/print?id=326.
14. Мартинюк В. Російсько-грузинський конфлікт: зміна тенденцій поставок енергоносіїв з Каспійського регіону / Віталій Мартинюк // режим доступу : http : // www.pravda.com.ua/news/2008/9/19/81534.htm. – 2008. – 19 вересня.
15. Міняйло В. Позиція України в російсько-грузинському конфлікті / Віктор Міняйло // режим доступу : http : // igi.com.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=602&Itemid=13. – 2008. – 12 серпня.
16. Ніно Бурджанадзе: «Росія має піти на компроміс» / Інтерв’ю брав Мустафа Наєм (Тбілісі – Київ) // Дзеркало тижня. – 2008. – № 31 (710). – 23 серпня. – С. 4.
17. «Осетинський сценарій» у Криму неможливий // режим доступу : http : // www.unian.net/ukr/news/news-301366.html. – 2009. – 18 лютого.
18. Пасова Т. Новий кавказький трикутник : Москва – Тбілісі – Страсбург / Тетяна Пасова // Віче. – 2008. – №19. – С. 11.
19. Пасова Т. ПАРЄ розслідуватиме причини кавказької війни / Тетяна Пасова // Голос України. – 2008. – № 189 (4439). – С. 5.
20. Про російсько-грузинський конфлікт і міжнародні висновки // режим доступу : http : // www.spa.ukma.kiev.ua/article.php?story=20080919090858436. – 2008. – 23 серпня.
21. Рахманін С. Якщо завтра війна? / Сергій Рахманін // Дзеркало тижня. – 2008. – № 31 (710). – 23 - 29 серпня. – С. 1 - 2.
22. Романенко Ю. Кавказьке Го / Юрій Романенко // Главред, 2008. – режим доступу : http : // www.ua.glavred.com/print.php?article=/archive/2008/08/09/132912-0.html. – 9 серпня.
23. Російсько-грузинський конфлікт: причини на наслідки для європейської безпеки : Матеріали експертної дискусії, 14 серпня 2008 року / за заг. ред.. Ю. Г. Рубана. – К. : НІСД, 2008. – 42 с.
24. Російсько-грузинський конфлікт спровокований через спротив Росії політичному курсу Грузії, вважають українські експерти // режим доступу : http : // www.nrcu.gov.ua/index.php?id=4&listid=74207. – 2008. – 12 вересня.
25. Сухуми : Абхазия заранее предупредила ООН об операции в Кодорском ущелье // режим доступу : http : // www.gazeta.ru/news/lenta/2008/08/22/n_1261404.shtml. – 2008. – 22 квітня.
26. Українці вважають неправомірним застосування військової сили як Грузією, так і Росією // режим доступу : http : // www.uceps.org/ukr/news.php?news_id=108. – 2008. – 2 вересня.
27. Умланд А. Чи підставили Медведєва? / Андреас Умланд // Дзеркало тижня. – 2008. – № 38 (717). – 11 - 17 жовтня. – С. 5.
28. Чалий В. Вплив російсько-грузинського конфлікту на відносини України з ЄС / Валерій Чалий // режим доступу : http : // www.uceps.org/ukr/expert.php?news_id=746. – 2008. – 10 вересня.
29. Шевчук Д. Російський, регіональний та глобальний виміри наслідків війни Росії з Грузією / Дмитро Шевчук // Західна аналітична група. – 2008. – 6 вересня. – режим доступу : http : // www.zgroup.com.ua/article.php?articleid=1332.
30. Шинкарук К. Події на Південному Кавказі: локальне зіткнення глобальних інтересів / Катерина Шинкарук // Iнститут економiчних дослiджень та полiтичних консультацій. – режим доступу : http : // www.ierpc.org/ierpc/expert/exp_shynkaruk_2008_08_28_ukr.pdf.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5
