** - З 1999р. марка ФРН і французький франк замінена на ЄВРО
*** - За одиницю прийнятий фунт стерлінгів
**** - Графа 2 множиться на графу 3
Випуск СДР:
¨ Перша емісія СДР 1970-1972 рр. – на суму 9,3 млрд. доларів СДР
¨ Друга 1979-1981 рр. – 12,1 млрд. доларів
Із загальної суми 21,4 млрд. СПЗ (34 млрд. доларів ) :
¨ на рахунки країн – членів – 20,6 млрд. СДР
¨ на рахунок МВФ – 0,8 млрд. СДР
Осіню 1997р. було стверджено рішення про новий випуск 21,4 млрд. СДР. Але кінцеві строки наділення країн-членів МВФ додатковими СДР поки що не визначено.
Прийнято рішення за пропозицією Росії зрівняти виплати всім учасникам на рівні біля 30% національної квоти в МВФ.
СДР можна використовувати:
1. для отримання конвертованої валюти, необхідної для регулювання пасиву платіжного балансу;
2. для проведення операцій з МВФ: виплати комісійних, погашення в СДР отриманих раніше в іноземних валютах кредитів в МВФ, викупу у Фонду власної валюти.
3. для визначення операцій за двосторонніми угодами з другою країно-членом МВФ, наприклад для викупу власної валюти (США викупали долари у центральних банків західноєвропейських країн).
Досвід функціонування СДР з 1970р. показав, що:
¨ СДР використовувались не для Регулювання платіжних балансів, а для погашення заборгованості МВФ, виплати останньому процентів і комісійних, що привело до накопичення СДР на рахунку МВФ, зменшив їх значення як ліквідного активу;
¨ Відбувається накопичення СДР на рахунках промислово розвинених країн, що викликає напруження у відносинах як країн з додатним сальдо платіжного балансу, які мусили практично "заморожувати" на суму прийнятих СДР свої валютні активи, так і країн з від’ємним сальдо платіжного балансу, багато з яких, з числа країн третього світу, повністю вичерпали свої ліміти СДР;
¨ Система СДР створила новий канал впровадження доларів США у світовий платіжний оборот, тому що основна маса СДР використовується для обміну на американську валюту.
Проблеми Ямайської валютної системи:
§ Втрата доларом монопольної ролі( поява СДР)
§ Проблема багатовалютного стандарту
Але ні один з трьох центрів (Лондон, Нью-Йорк, Токіо) не має переваги над іншими у валютно-економічній сфері, щоб становити панування своєї валюти у світі.
Характерна риса розвитку світової валютної системи – тенденція розвитку до валютного поліцентризму.
§ Проблема золота – зацікавленість країн Західної Європи в збереженні золота як реальних резервних запасів.
§ Режим плаваючих валютних курсів.
§ Він не забезпечив вирівнювання платіжних балансів, не перешкодив валютній спекуляції, не вирішив проблему безробіття.
§ Країни віддають перевагу режиму регульованого плавання валютного курсу, підтримуючи його різними методами валютної політики.
Проблеми Ямайської валютної системи породжують об’єктивну необхідність її подальшої реформи. Потрібні пошуки шляхів стабілізації валютних курсів, посилення координації валютно–економічної політики ведучих країн. Суперництво трьох центрів лежить в основі валютних протиріч. У відповідь на нестабільність Ямайської валютної системи країни ЄС створили власну міжнародну (регіональну) валютну систему з метою стимулювання процесу економічної інтеграції.
3. Особливості біржових та позабіржових опціонів
Валютний опціон є своєрідною формою термінової угоди двох сторін - продавця і власника опціону, внаслідок якої власник опціону отримує право, а не зобов'язання, купити у продавця опціону або продати йому заздалегідь визначену суму однієї валюти в обмін на іншу (або на національну грошову одиницю) за обумовленим валютним курсом чи за курсом, визначеним на день обміну. Такий фіксований курс називають ціною виконання. Власник опціону має право вибору реалізувати опціон або ж відмовитися від нього залежно від того, наскільки сприятливими для нього будуть коливання валютного курсу.
Продавець опціону зобов'язаний виконати валютну операцію за курсом обміну (ціною виконання), встановленим за опціонною угодою, та забезпечити власникові опціону виконання умов угоди до завершення встановленого терміну. Якщо угоду здійснено, то вживають терміни "опціон здійснено" або"опціон виконано".
Залежно від місця продажу опціони поділяють на біржові, що вільно перебувають в обігу, та позабіржові. Біржові опціони (traded option)продають і купують опціонні біржі, які є своєрідними фінансовими інститутами, що стали невід'ємною складовою фінансового ринку економічно розвинених країн. Найвідоміші з них — Лондонська фондова біржа. Європейська опціонна біржа в Амстердамі (з 1978 p.), Філадельфійська, Чиказька,Монреальська та інші біржі.
Біржові опціони можуть знаходитися в обігу на вторинному ринку, вільно купуватися і продаватися третіми особами до завершення терміну використання. Ці опціони стандартизовані за певними видами валют, сумами й термінами виконання. Стандартна специфікація валютного опціону містить такі реквізити:
- найменування валюти опціону;
- назву операції (купівля або продаж);
- суму валюти;
- курс обміну;
- дату завершення дії опціонного періоду;
- умови виконання опціону (певна дата чи опціонний період).
Позабіржові опціони (over-the-counter option, ОТС option) можна розглядати як суто банківський інструмент. Вони продаються і купуються покупцем і банком, як правило, за індивідуальною угодою на договірних засадах і за специфікацією, що відповідає вимогам покупця. Переважно на ринку позабіржових опціонів банки працюють із великими корпораціями. Зважаючи на переваги валютних опціонів перед іншими видами валютних деривативів, необхідно зазначити, що їх використання вигідне (доцільне) в таких випадках:
- коли час і сума валютних надходжень чітко не визначені;
- з метою захисту експортних та імпортних потоків товарів, чутливих до зміни цін;
- у разі публікації прейскурантів на свої товари в іноземній валюті;
- з метою підтримки комерційної пропозиції на укладення контракту,оціненого в іноземній валюті;
- у разі необхідності забезпечення одночасного страхування від комерційних і валютних ризиків. У світовій практиці залежно від характеру валютообмінної операції розрізняють опціон "кол" (call) і опціон "пут" (put). Опціон "кол" дає право його власникові купити певну суму однієї валюти в обмін на іншу. Опціон "пут" дає власникові право продати певну суму однієї валюти в обмінна іншу.
Наприклад, якщо підприємство, купивши "пут" за гривні, одержує право продати відповідну суму в американських доларах в обмін на гривню, то це буде доларовий "пут". Опціони "кол" використовують переважно:
- з метою хеджування короткої валютної позиції;
- в разі, коли валютний курс має стійку тенденцію до підвищення;
- для перепродажу з метою одержання прибутку.
До використання опціонів "пут" переважно вдаються:
- з метою хеджування довгої валютної позиції;
- тоді, коли валютний курс має стійку тенденцію до зниження;
- з метою хеджування очікуваних надходжень і продажу валюти.
Якщо опціон виконано, то продавець опціону "кол" повинен продати валюту власникові опціону, а продавець опціону "пут" мусить купити валюту у власника опціону. Це є обов'язковою умовою виконання опціону (здійснення опціонної угоди).
Під юридичним кутом зору учасники опціонної угоди завжди рівноправні,але під економічним у вигіднішому становищі знаходиться покупець опціону,оскільки остаточне рішення про купівлю чи продаж валюти з настанням терміну (дати) здійснення опціону виносить саме він, сплачуючи за це опціонну премію. Продавець опціону має право лише погодитися з рішенням покупця і виконати свої зобов'язання в одній із наведених нижче форм:
1) у разі продажу опціону "кол" продавець опціону повинен продати покупцеві (власникові) опціону обумовлену суму валюти;
2) у разі продажу опціону "пут" продавець опціону зобов'язаний купити в покупця (власника опціону) обумовлену суму валюти;
3) прийняти пропозицію власника опціону про відмову від його здійснення.
4. Тестові завдання
1. Класифікація валютних системи базується:
б) золотому вмісті;
2. Валютне котирування буває:
в)пряме,непряме;
3. До валютних елементів міжнародної валютне фінансової системи (МВФС) належать:
г) національні валюти, валютний курс та паритет, умови взаємної конвертації та обігу національних валют, національні та міжнародні механізми регулювання міжнародного курсу.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5
