Головним центром ринку євродоларів є Лондон. Євродолари також можуть вкладатися поза межами Європи, особливо в місцях, які надають цим депозитам статусу офшорних - Гонконг, Сінгапур, Багамські та Кайманові острови.
Офшорні банківські центри поділяються на "паперові" та функціональні. "Паперові" центри зберігають документацію, банківські операції вони виконують у незначних розмірах або не проводять взагалі. Функціональні центри, навпаки, здійснюють депозитні операції та надають кредити. Обидва типи центрів допомагають переміщувати кошти з потужних міжнародних фінансових центрів, таких як Лондон, Нью-Йорк, кінцевим позичальникам. Банки використовують "паперові" центри, такі як Багамські та Кайманові острови, для того щоб мінімізувати податки та виключити регулювання своєї діяльності.
Євроринки не підпорядковані національним правилам, зокрема щодо резервних вимог та ін., тому банки можуть працювати на них більш ефективно та з меншими витратами. Унаслідок конкуренції на цих ринках з'являється взаємозв'язок між процентними ставками на євроринках та на внутрішніх грошових ринках. Наприклад, якщо відсоток за внутрішніми депозитними сертифікатами в США вищий, ніж за євродепозитними, банки США намагатимуться отримувати позики на евроринках через свої філії за кордоном. Між традиційними міжнародними фінансовими ринками та євроринками існує певний зв'язок. Якщо міжнародний позичальник бажає отримати велику позику, яка не може бути надана одним кредитором, він може одержати синдиційовані позики на євроринках. Євроринки та офшорні ринки тісно пов'язані. Вони обслуговуються однією групою банків. Обидва види ринків мобілізують ліквідні кошти, виконують посередницькі функції та майже не підкоряються внутрішньому регулюванню. Євровалют- ні ринки є ринками позик та депозитів, міжнародні валютні ринки забезпечують базові засоби платежу.
Серцевиною ринку єврокапіталів є європозики, які надаються через випуск єврооблігацій, тобто облігацій у євровалюті. Основна валюта єврооблігацій - долар США. Єврооблігаційна позика характеризується такими особливостями: розміщується одночасно на ринках ряду країн на відміну від традиційних іноземних облігаційних позик, які випускалися на одному ринку країни-кредитора; валюта європозики, як правило, є іноземною для кредиторів та позичальників (наприклад, позика у доларах США розміщується в Японії, Німеччині та ін.); емісія єврооблігацій не підпадає під національні правила проведення операцій з цінними паперами країни, валюта якої є валютою позики, тощо. Емісія єврооблігацій здійснюється консорціумом (синдикатом) банків, в яких беруть участь від 2 до 30-40 кредитних інституцій різних країн.
1.3 Продавець ф’ючерсного контракту
Опціони (угоди з премією) - це контракти на покупку права або продажу зобов'язання укладати біржовий контракт за заданою ціною протягом зазначеного в ньому строку.
Механізм функціонування опціону полягає в тому, що за відносно невелику суму (премію), яка є ціною опціону, продавець бере на себе зобов'язання продати або купити, а покупець, виплативши її, одержує право купити або продати товар на взаємовигідних умовах протягом визначеного ними строку.
Отже, опціон забезпечує тому, хто його придбав, право вибору, але не зобов'язання.
Опціонні угоди можуть укладатися як на реальний товар, так і на ф'ючерсний контракт. Однак, оскільки опціон є логічним продовженням ф'ючерсної угоди, то угоди практично здійснюються виключно по цих контрактах.
Ціною опціону виступає розмір премії. При опціоні ф'ючерсних угод це єдина змінна в контракті, яка визначається на біржовій долівці біржі. Рівень премії (часто ціна опціону) прямо залежить від:
· зміни різниці між поточною біржовою ціною ф'ючерсного контракту та його ціною, що зафіксована в опціоні;
· кон'юнктури ринку на даний опціон;
· періоду дії премії та строку до ліквідації ф'ючерсного контракту;
· рівня банківського процента.
На товарних біржах розрізняють: прості опціони, які забезпечують для його покупця право вимагати від продавця опціону виконання його зобов'язань або він може відступитися від угоди.
Розглянемо механізм формування опціонної угоди на прикладі реального товару. Наприклад, на біржовій сесії торгують реальним товаром - пшеницею III кл., сумарна вартість якої 12 000 грн. Покупець опціону пропонує власнику товару премію в розмірі 1200 грн. за право придбати цю партію пшениці через 3 місяці. Протягом трьох місяців власник товару не має права продати його. Якщо ж за період, обумовлений в опціонному контракті, вартість партії знизиться і буде складати на біржовому ринку, наприклад, 9600 грн., то покупець має право відмовитися від покупки, втративши премію в розмірі 1200 грн. У випадку, коли ціна на товар зросла і сумарна вартість складає, наприклад, 14 400 грн., покупець опціону приймає товар згідно укладеної раніше угоди, вартість якого складає 13 200 грн. (12000+1200 ), а на біржовому ринку - 14 400 грн.
Прості опціони функціонують у двох видах: опціон продавця і опціон покупця.
Опціон покупця. Покупець опціону, заплативши премію, набуває (бере на себе) право купити реальний товар чи певну кількість ф'ючерсних контрактів за ціною, встановленою на момент укладання такої угоди протягом обумовленого періоду.
Продавець може в будь-який момент, тобто з його точки зору прийнятний час, протягом встановленого в межах даного опціону строку, купити товар. Однак це його право, а не зобов'язання здійснювати таке право, тобто покупець не зобов'язаний на кінець обумовленого опціоном строку здійснювати купівлю за встановленою ціною.
Ризик покупця у випадку відмови від закупок по опціону незначний, в межах виплаченої суми премії та її банківського процента. Власним прибутком покупець не ризикує.
Опціон продавця. Продавець опціону, одержавши премію, зобов'язаний впродовж обумовленого в опціонній угоді строку та за визначеною ціною здійснити продаж або купівлю, незважаючи на те, як змінюється кон'юнктура біржового ринку.
У випадку нестійкої кон'юнктури та бажанні покупця використати своє право, продавець опціону може зазнати великих збитків, а прибуток буде складатися з суми премії і банківського процента на неї. Слід зазначити, що механізм торгівлі опціонами покупця суттєво відрізняється від торгівлі опціонами продавця. Ціна, за якою покупець "опціону покупця" має право придбати ф'ючерсний контракт, а покупець "опціону продавця" має право продати ф'ючерсний контракт, називається "ціною зіткнення" або "ціною угоди".
Подвійний опціон. При купівлі подвійного опціону покупець одержує право вибору між позицією покупця і позицією продавця на товар чи ф'ючерсний контракт, а також право взагалі відмовитися від угоди. Ціна подвійного опціону вдвічі вища, однак розширює можливості для діяльності. При подвійному опціоні права покупця опціону стають значно ширшими порівняно з рівнем прав при простому опціоні.
Кратний опціон. Придбання такого опціону дає змогу покупцеві одержати право кратно збільшувати покупку необхідної кількості ф'ючерсних контрактів. Механізм ліквідації зобов'язань по біржовому опціону такий, як і при ф'ючерсних угодах, і передбачає можливість для будь-якого контрагента завершити угоду в будь-який момент її дії через укладання зустрічної (протилежної) угоди.
Так, якщо власник володіє опціоном на покупку, то необхідно продати такий же опціон на покупку з урегульованою біржею різницею у цінах і преміях на дату ліквідації зобов'язань порівняно з датою її укладення. Опціони за своєю економічною сутністю виконують дві основні функції:
1. Страхування від нестійкої цінової кон'юнктури. При опціоні як на покупку, так і на продаж страхувальником (хеджером) є покупець, оскільки: - - придбавши опціон, він уже до певної міри мінімізує свої втрати; - якщо при цьому він спирається на достовірний прогноз чи сам вірно передбачив тенденцію у зміні цін, то може одержати суттєвий додатковий дохід. Продавець опціону може одержати додатковий дохід виключно від торгівлі власне опціоном, який обмежений вартістю премії, тоді як збиток може бути в необмежених обсягах.
2. Одержання додаткового прибутку від біржової діяльності. Учасники біржової торгівлі можуть організовувати і здійснювати свою діяльність відразу в багатьох напрямках. При цьому відбувається обіг ф'ючерсних контрактів та опціонів, який дає значні прибутки від хеджування не тільки контрагентам, але й спекулянтам, межа між сутністю в діяльності яких практично стирається. Кожна біржа, що організовує купівлю-продаж ф'ючерсних контрактів, має право встановлювати свій порядок їх укладання і виконання згідно з біржовим законодавством конкретної біржі. Для укладення ф'ючерсної угоди передусім визначаються його учасники. До них належать:
1. Клієнти, що бажають взяти участь у процесі торгівлі. Ними можуть бути члени будь-якої біржі, постійні або разові її відвідувачі, будь-які інші фізичні або юридичні особи. Безпосередньої участі у торгівлі ф'ючерсними контрактами вони не беруть, а діють через посередників, які перебувають на розрахунковому обслуговуванні в Розрахунковій палаті. 2. Посередницька фірма - це юридична або фізична особа, яка самостійно або за дорученням клієнта бере участь у процесі біржових торгів або укладає угоди поза ними і здійснює всі розрахунки по них з клієнтами і членами Розрахункової палати у відповідності з Правилами біржової торгівлі.
3. Розрахункова палата (РП) - це організація, яка у відповідності з договором між біржею і посередницькими фірмами через членів РП здійснює реєстрацію угод з ф'ючерсними контрактами і всі розрахунки по них.
4. Члени Розрахункової палати, тобто юридичні особи, що її організували виконують завдання клієнтів щодо купівлі-продажу ф'ючерсних контрактів і проведення всіх необхідних розрахунків, пов'язаних із нею.
5. Біржа, яка організовує торгівлю ф'ючерсами і контролює весь процес торгівлі.
Процес купівлі-продажу ф'ючерсних контрактів можна умовно поділити на ряд послідовних етапів.
1. Рішення клієнта. Клієнт оцінює ліквідність ринку ф'ючерсних контрактів, тобто їх вільну і швидку купівлю-продаж, визначає витрати, пов'язані із здійсненням купівлі-продажу, а саме внесення маржі, комісійних зборів, що стягуються за укладення угод і їх реєстрацію, та податки. Після цього клієнт приймає рішення про купівлю-продаж ф'ючерсних контрактів, тобто про участь у ф'ючерсних торгах.
2. Укладення договору на брокерське обслуговування. Клієнт встановлює договірні відносини з фірмою, яка є посередником на ф'ючерсному ринку. Між ними укладається договір щодо брокерського обслуговування. Відповідно до договору клієнт довіряє посередницькій фірмі:
- укладати угоди на купівлю-продаж ф'ючерсних контрактів від імені і за кошти клієнта (або в іншій дозволеній законом формі); - здійснювати через члена Розрахункової палати всі розрахунки, пов'язані з купівлею-продажем ф'ючерсних контрактів за кошти клієнта; - оформляти від імені клієнта всі необхідні документи на ф'ючерсному ринку.
Згідно з договором обслуговування сторони підтверджують свою обізнаність щодо ризику, з чим пов'язана діяльність на ф'ючерсному ринку, і не будуть мати претензій одна до одної у разі можливих збитків. Згідно світової практики клієнт підписує спеціальний документ "Повідомлення про ризик", в якому він бере на себе ризик втрати суми, виділеної ним на ф'ючерсну торгівлю при несприятливій для нього зміні цін на об'єкт контракту.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5
