2.2 Рівень міжнародної міграції трудової сили між Україною та Польщею, Австрією і Японією

Сьогодні таке явище як глобалізація охопило всі сфери людського життя. В першу чергу слід відмітити глобалізацію в економічній сфері, яка досягла небаченого розмаху і продовжує розвиватися. Поряд з глобалізацією в економічній сфері, глобальні процеси торкнулися і демографічної ситуації в багатьох країнах світу. Це зумовлено в першу чергу міграційними процесами з країн, що розвиваються, в розвинені країни в пошуку роботи.

Міграція як явище виникла одночасно із самим людством. Немає жодної країни у світі, котра б на різних етапах свого розвитку тією чи іншою мірою не була задіяна у світових міграційних процесах: чи то у ролі країни-донора - постачальника трудових ресурсів, чи то у ролі країни-реципієнта.

Очевиднішим це стало в умовах формування сучасної глобальної економічної системи, коли посилюється взаємозалежність і взаємозв’язок між усіма країнами світу. Сучасні світові тенденції засвідчують, що проблеми міграції продовжуватимуть зростати, стаючи одним із найважливіших факторів глобальних змін.

Сьогодні у світі нараховується від 150 до 175 млн. осіб, які мешкають за межами країн свого походження (понад 3% населення світу), з них понад 65% - мігранти. Щороку ця цифра зростає в середньому на 3-5 млн. чол. [ ].

Участь українців у глобальних світових міграційних процесах характеризується наступним показником - понад 30% етнічних українців (приблизно 20млн.) живуть за межами України, є громадянами інших держав і глибоко інтегровані в їхнє суспільство. Тобто наші мігранти становлять приблизно 20% громадян України і понад 10% від загальної кількості мігрантів у світі.

На початок 2006 року за кордоном перебувало понад 7 млн. українців. Основна їх кількість працює у країнах Європи та Америки: в Аргентині - 100 тис., Бразилії - 150, Великій Британії - 70, Греції - 200, Ізраїлі - 150, Іспанії - 400, Італії - понад 500, Канаді - 150, Молдові - 50, Росії - 3 млн., Словаччині - 50, США - 500, Туреччині - 30, Чехії - 400 тис. чоловік. З усіх громадян, які мешкають за кордоном, владою країн перебування легалізовано близько 500 тис. осіб, решта там перебуває нелегально.

Основною причиною міграції є соціально-економічна, а саме різниця в рівні доходів в країні, з якої відбувається міграція, та в країні куди мігрують. Саме можливість заробити більше, аніж у власній країні, є однією з причин, яка спонукає сотні тисяч мігрантів щороку залишати рідні місця в пошуках кращої долі за кордоном.

За оцінками експертів Світового банку, за кількістю емігрантів Україна входить у п'ятірку країн-лідерів. У 2007 р. у пошуках роботи з країни виїхало понад 6 млн осіб. Лише офіційні грошові перекази українських заробітчан становлять близько 1 млрд дол., хоча багато експертів оцінюють цей показник штучно заниженим. Україна є вагомим донором робочої сили для Росії, США, Польщі, Португалії, Італії та інших країн. Вважається, що в середньому заробіток українського мігранта становить 800 дол. на місяць (500 дол. - у Польщі, 1,5 тис. дол. - у Португалії).

В таблиці 2.2 наведені результати аналізу доступних даних для визначення передумов та факторів, що впливають на міжнародні міграційні процеси і проведення їх порівняльний аналіз для України та обраних країн світу (Польщі, Австрії, Японії).

В табл.2.3 наведені існуючі офіційні дані по міграції населення між Украї-ною та Польщею, Австрією і Японією за 2005 - 2007роки (офіційна реєстрація виїзду/в’їзд на постійне місце проживання), які показують, що офіційна статис-тика не відповідає реальності, особливо відносно Польщі.

Таблиця 2.2

Індикатори ринку праці України та Польщею, Австрією і Японієюза 2005 - 2007роки [29],[30]

Розглядаючи перспективи міграції робочої сили із України, слід врахову-вати відчутне ускладнення демографічної ситуації насамперед у країнах Євро-союзу, а також у Росії. За експертними оцінками, у найближчі 20 років Євросо-юзу знадобиться додатково понад 20 млн іноземних працівників, а до 2050 р. відповідна цифра зросте до 50 млн. Нині в ЄС працює 18,5 млн мігрантів (4% всього населення). У зв'язку з цим ЄС планує суттєво лібералізувати механізми залучення з-за кордону насамперед кваліфікованої робочої сили. Йдеться про запровадження (по аналогії з США) постійних "видів на проживання" (Blue Card). Політику стимулювання відповідних процесів запроваджує і Росія.

Така ситуація не може однозначно сприйматися в Україні. Нині і в нашій країні суттєво загострюється проблема забезпеченості економіки кваліфікова-ною робочою силою. Йдеться насамперед про робітничі та інженерно-технічні кадри, спеціалістів аграрного сектору економіки та ін. Зростання масштабу від-току з України робочої сили за кордон може суттєво позначитися на послаб-ленні потенціалу розвитку національної економіки. З урахуванням цього особ-ливої актуальності набуває осмислена державна політика у сфері відповідних відносин.

Таблиця 2.3

Міграція населення між Україною та Польщею, Австрією і Японієюза 2005 - 2007роки (офіційна реєстрація виїзду/в’їзд на постійне місце проживання)

1) Інформація посольства України в Республіці Польща

Польща є другою після Російської Федерації країною, куди найбільше виїжджає громадян України на заробітки. Згідно з офіційними даними щороку близько 6 млн. осіб перетинають українсько-польський кордон. Сучасна українська міграція до Польщі є неоднорідною за своїм складом та спрямованістю. Умовно можна виділити кілька категорій громадян України, трудова діяльність яких пов’язана з Польщею. Передусім це:

-     підприємці, які займаються так званим човниковим бізнесом без постійного працевлаштування в Польщі;

-     особи, що здійснюють прикордонний “бізнес”, переважно продаж підакцизних товарів - спирту та цигарок;

-     “короткотермінові” трудові мігранти (зайняті на сезонних роботах у сільському господарстві, зокрема, на збиранні врожаю або на будівництві);

-     “довготермінові” трудові мігранти.

Переважна більшість осіб, що перетинають українсько-польський кордон, пов’язані з так званим човниковим бізнесом. Його об’єктами є передусім товари легкої промисловості: одяг, взуття, продукти харчування, в тому числі фрукти та овочі тощо. Згадані товари перевозяться як з використанням автомобільного транспорту, так і автобусними та залізничними маршрутами. При цьому закупівля товарів здійснюється як на продаж, так і для внутрішнього використання. Останнім часом човниковий бізнес зазнав певних змін - зростає роль дрібних та середніх посередницьких фірм, які поступово витісняють малоефективних порівняно з ними човників.

Особливою формою трудової міграції між Україною та Польщею став “прикордонний бізнес”, пов’язаний з короткотерміновим (до одного дня) перетином громадянами України польського кордону для продажу алкогольних та тютюнових виробів.

Уповноваженим під час перевірки дотримання прав осіб, що перетинають українсько-польський кордон у міжнародному пункті пропуску “Шегині - Медика”, а також на українсько-польському пункті пропуску “Краковець - Корчова”, було встановлено, що перехід “Шегині-Медика” запланований для обслуговування до 600 осіб щоденно, на той час приймав від 3 до 6 тис. осіб в обох напрямках, переважна більшість з яких (до 90%) - громадяни України. Метою перетину кордону у більшості випадків є збут на території Польщі підакцизних товарів, особливо спирту та цигарок.

Слід зазначити, що в Польщі чимало нелегальних трудових мігрантів з України, які влаштовуються на роботи до польських роботодавців. Так, за даними МЗС України кількість недокументованих українських робітників у Польщі становить до 300 тис. осіб. Цьому сприяв режим безвізових поїздок, який діяв згідно з Угодою від 25 червня 1996 р. між Урядом України та Урядом Республіки Польща про взаємні безвізові поїздки громадян (до вступу Польщі в ЕС у 2004 році). Відповідно до цієї угоди громадяни України та Польщі мали право на перебування без віз на території іншої договірної сторони не більше 90 днів. Крім того, між Україною та Польщею діяла Угода про взаємне працевлаштування працівників від 1994 р.

Більшість українських заробітчан на території Польщі - це мешканці Західної та Центральної України, багато з них - з вищою освітою. Попри те що вони ставляться до заробітків у Польщі як до тимчасового явища, певна їх частина залишається там на роки. Більшість з них задіяні в сільському господарстві: на збиранні врожаю фруктів, овочів, на будівництві, у приватній сфері. Тарифи залишаються незмінними протягом кількох останніх років: 200-250 доларів США за догляд за людиною похилого віку та 40-70 злотих за одноразове прибирання будинку з приготуванням їжі.

Враховуючи те, що в Польщі багато своїх безробітних (реальний рівень безробіття сягає 19%), українці вишукують будь-які можливості на ринку праці, влаштовуючись на тяжку чорнову роботу без нормованого робочого часу. Для польських роботодавців використання праці наших громадян вигідне, оскільки вони погоджуються працювати за мінімальну оплату.

Напівлегальний статус перебування, незнання польських законів, мови та кон’юнктури ринку праці, призводить до того, що громадяни України опиняються на найнижчому соціальному та професійному щаблях у найбільш несприятливих секторах польської економіки, піддаються дискримінації, стають жертвами злочинів.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13