Головні задачі енергогосподарства:
– безперебійне забезпечення підприємства всіма видами енергії при найменших витратах;
– економне використання енергії;
– впровадження найбільш ефективних та найновіших видів, повне використання наявних потужностей енергоустаткування;
– підвищення продуктивності праці та зниження собівартості енергетичної продукції, затрати при її транспортуванні, розподілі та використанні;
– організація та впровадження систем обліку, контролю, планування, регулювання та управління затратами енергії, розроблення та втілення різних нормативів затрат та використання енергії, енергозберігаючих технологій.
На основі існуючих норм затрат енергоресурсів, а також обсягу виробничої програми розраховують потреби підприємства в різних видах енергії. При цьому треба враховувати витрати енергії у відповідних мережах при їх транспортуванні та передачі. Існують різні методи та способи розрахунку потреб енергоресурсів. Розглянемо деякі з них:
Витрати на силову електроенергію цеху визначаються за групами устаткування за формулою.
Релс=((Wсу * Тg * kn * kвч) / neд ) * kв (1.5)
де, Wсу – сумарна встановлена потужність по групі устаткування.
Тg – дійсний фонд часу роботи групи устаткування.
kn – коефіцієнт завантаження устаткування за потужністю.
kвч – коефіцієнт не рівномірності використання устаткування.
neд – коефіцієнт корисної дії електродвигунів.
kв – коефіцієнт витрат електроенергії в мережах при її транспортуванні.
Затрати електроенергії на освітлення окремих робочих зон визначаються за формулою.
Рело=((Релс * Аn * Te * ko) / 1000 ) * kв (1.6)
Релс– Норма витрат електроенергії на освітлення одного м2 площі підлоги.
Аn – площа підлоги робочої зони.
Te – ефективний час використання штучного освітлення
ko – коефіцієнт що враховує одночасне використання світильників штучного освітлення.
Затрати пари на опалення за один сезон розраховується за формулою
Qn=((qн * ∆t* Tg * Vg) / 1000 ) (1.7)
де, qн – затрати пару на опалення одного квадратного метра будівлі
∆t – різниця між зовнішньою та внутрішньою температурою.
Vg – об’єм будівлі, м3
Потреби в енергії та енергоносіях в більшості випадків визначаються на основі балансового методу планування. У витратній частині балансу вказується розрахована планова потреба в енергії на всю виробничу, господарсько-побутову та невиробничу діяльність підприємства, а у прибутковій джерела покриття цієї потреби. Такі баланси умовно називають енергетичними.
Енергетичні баланси бувають планові та зовнішні вони класифікуються за:
А) за календарними строками
– поточні
– перспективні
Б) енергоносіями
– часткові
– зведені
В) енергетичним процесом
– силові
– освітлювальні
– високотемпературні
Г) за метою використання
– підприємства
–цеху
– транспорту
– освітлення.
Звітні енергобаланси призначаються для аналізу стану енергозабезпечення, розробленням заходів з раціонального використання всіх видів енергії.
Основними показниками, що характеризують енергетичне господарство підприємства є енергоозброєність та електроозброєність.
Енергоозброєність Праці розраховується як відношення енергії, яка була фактично використана на виробництво продукції до середньоспискової кількості робітників.
Електроозброєність праці характеризує ступінь її озброєності електроенергією. Вона розраховується як відношення електроенергії, яка була використана у виробництві до середньоспискової кількості робітників.
Основними напрямками вдосконалення енергетичного обслуговування та підвищення ефективності функціонування енергетичного господарства є:
– вдосконалення енергозберігаючого господарства та найбільш економічних видів енергії;
– вдосконалення системи та структури енергоспоживання;
– вдосконалення технічних процесів;
– автоматизація виробничих процесів, обліку та контролю використаних ресурсів;
– вдосконалення конструкції електрообладнання;
– використання розрахунково економічних методів нормування ресурсів;
– спрощення структури енергетичного господарства підприємства;
– стимулювання поліпшення використання ресурсів.
1.4 Організація транспортного господарства
Комплекс підрозділів, що займаються всіма видами вантажно-розвантажувальних робіт та переміщенням вантажів, утворюють транспортне господарство. Тобто транспортне господарство займається доставкою всіх вантажів на підприємство, постачанням матеріалів на робочі місця, а також вивезенням готової продукції.
Головним завданням транспортного господарства є забезпечення вчасної і безперебійної доставки всіх вантажів при найбільш ефективному використанні й організації транспорту.
Взагалі транспорт поділяється на зовнішній та внутрішній. Зовнішній пов'язаний з переміщенням вантажів за межі підприємства, постачання та доставка матеріальних цінностей на підприємство і вивіз готової продукції зовнішнім споживачам.
Внутрішній транспорт пов'язаний із переміщенням вантажів у межах підприємства. він поділяється на міжцеховий та внутрішньо цеховий. Внутрішньо цеховий в свою чергу поділяється на загально цеховий та між операційний.
Для зовнішніх перевезень використовують: залізничний, автомобільний, водний транспорт. За його допомогою здійснюють великі обсяги перевезень на далекі відстані. Автомобільний транспорт – найбільш поширений завдяки його зручності, авіаційний використовується в досить малих обсягах.
Структура транспортного господарства залежить від обсягу зовнішніх і внутрішніх вантажоперевезень, рівні кооперації з транспортними організаціями, типу виробництва, загальних обсягів випускних габаритів та маси продукції.
Зазвичай транспортним господарством керує комерційний директор. До складу транспортного господарства входять:
1. Транспортний відділ, який тісно взаємодіє з підрозділами відділу і складається з планово-економічного бюро, технічного бюро, диспетчера, буро обміну.
2. Транспортні цехи за видами транспорту та гаражі, які включають всю необхідну ремонтно-обслуговуючу інфраструктуру.
Основними завданнями транспортного господарства є:
– вчасність та ритмічність всіх видів вантажоперевезень, вантажно-розвантажувальних робіт;
– нормування, визначення, планування й виконання транспортних та вантажно-розвантажувальних робіт;
– поточне обслуговування, ремонт та відновлення парку машин обладнання і механізмів транспортного господарства;
– організація та виконання заходів по техніці безпеки, охороні праці при виконанні транспортних й вантажно розвантажувальних робіт.
У галузі організації транспортного господарства необхідно постійно забезпечувати:
1. раціональну схему організації руху транспортних потоків і якнайшвидше пересування сировини, напівфабрикатів, палива та готової продукції згідно з визначним виробничим процесом;
2. ефективне використання всіх транспортних засобів та праці транспортних працівників;
3. підвищення механізації та автоматизації транспортних операцій, а також зниження її собівартості;
4. постійну працездатність транспорту, контроль виконання транспортних операцій.
Розрахунок необхідної кількості транспортних засобів
При маятниковій системі руху вантажів:
1. При маятниковій системі руху вантажів:
а) Необхідна кількість транспортних засобів одного виду на даному маршруті на плановий період (зміну, добу, місяць):
, (1.8)
де Q – обсяг вантажоперевезень за даним маршрутом на плановий період часу (зміну, добу, місяць),т; Тт.ц - час здійснення одного транспортного циклу одним транспортним засобом, хв; q – вантажопідйомність визначеного виду транспортного засобу, т; Кв – коефіцієнт використання вантажопідйомності транспортного засобу; - ефективний фонд часу роботи одиниці транспортного засобу за плановий період при однозмінному режимі роботи (1 зміна на добу), год; - кількість змін роботи транспортного засобу за одну добу.
б) Кількість рейсів, здійснюваних одиницею визначеного виду транспортного засобу за добу:
, (1.9)
де - тривалість однієї зміни, хв; - коефіцієнт використання добового фонду часу роботи транспортного засобу.
в) Продуктивність одиниці транспортного засобу за один транспортний цикл (рейс):
, (1.10)
де - кількість робочих днів роботи визначеного виду транспортного засобу за плановий період переведення заданого обсягу вантажів Q на даному маршруті, діб.
г) Час здійснення одного транспортного циклу при маятниковій системі руху вантажів:
, (1.11)
де L — відстань між двома кінцевими пунктами перевезень вантажів, км;
- середня швидкість руху транспортного засобу, км/год; - середній час
здійснення навантаження (Тн ) і розвантаження () транспортного засобу в початковому і кінцевому пунктах перевезень за один транспортний цикл, хв,
(1.12)
2. При кільцевій системі руху транспортних засобів зі зростаючим вантажопотоком час здійснення одного транспортного циклу:
, (1.13)
де L - довжина всього кільцевого маршруту, км;
- кількість пунктівнавантаження за маршрутом, пунктів; Тн - середній час виконання навантажувальних операцій на одному пункті навантаження (за один транспортний цикл), хв;
- середній час розвантаження транспортного засобу за один транспортний цикл, хв.
При кільцевій системі руху транспорту з падаючим вантажопотоком час здійснення одного транспортного циклу:
, (1.14)
де - кількість пунктів розвантаження за маршрутом, пунктів; - середній час виконання розвантажувальних операцій на одному пункті розвантаження (за один транспортний цикл), хв; - середній час навантаження транспортного засобу за весь транспортний цикл, хв.
3. При кільцевій системі руху транспортного засобу з рівномірним вантажопотоком час здійснення одного транспортного циклу:
, (1.15)
де - кількість навантажувально-розвантажувальних пунктів на кільцевому маршруті, штук; - середній час здійснення навантажувально-розвантажувальних операцій на кожному окремо взятому пункті, хв.
Потреба в транспортних засобах неперервної дії , яка необхідна для забезпечення вантажопотоку (наприклад, кількість конвеєрів):
, (1.16)
де - обсяг вантажопотоку за одиницю часу на даному маршруті, т/год; - продуктивність визначеного виду транспортного засобу неперервної дії (конвеєра), т/год; - годинний коефіцієнт використання продуктивності транспортного засобу неперервної дії.
Основні напрямки підвищення якості та ефективності транспортного обслуговування:
– скорочення часу транспортних операцій;
– удосконалення технологій процесів переробки вантажів;
– досягнення такого рівня організацій переміщення вантажів, що відповідали б ступеню організації основного виробництва;
– максимальне укрупнення транспортних партій, широке використання пакетних та конвеєрних перевезень;
– раціональне обслуговування транспортних операцій, що охоплює: ремонт транспортного, підйомно-транспортного обладнання, тари, забезпечення необхідними допоміжними засобами, розроблення транспортно-технологічних карт, удосконалення технологій транспортування;
– удосконалення нормування, обліку та контролю використання транспортних засобів; підвищення рівня автоматизації виробництва та його управління, скорочення середнього віку транспортних засобів та зростання питомої ваги прогресивних транспортних засобів.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9
