На підставі отриманих коефіцієнтів отримуємо інтегральний коефіцієнт конкурентоспроможності українського двигуна для приводу бурових установок (3.12):

I = (0,635 + 0,734 + 1,164 + 0,362 + 1,316 + 1,211 + 1,675 + 1,033):8 = 1,016.

В порівнянні з отриманим інтегральним коефіцієнтом, розрахованим з врахуванням експертних оцінок (1,37), отриманий коефіцієнт можна вважати точнішим і доступнішим при проведенні аналогічних розрахунків на промислових підприємствах.

Відмічені недоліки методики оцінки конкурентоспроможності продукції на підприємстві визначають необхідність побудови системи рівня конкурентоспроможності технічних виробів на принципах системного підходу, усуваючу роз'єднаність і неузгодженість окремих підходів до цієї проблеми. Найважливішим з недоліків відомих підходів до оцінки рівня конкурентоспроможності, є відсутність системного підходу до проблеми оцінки конкурентоспроможності виробу. Це означає, що не встановлені зв'язки між технічним рівнем, собівартістю, ціною, економічністю і ефективністю засобів виробництва, але визначений чіткий перелік чинників економічності і конкурентоспроможності, що ускладнює управління конкурентоспроможністю. Пропонована концепція оцінки рівня економічності і конкурентоспроможності технічного виробу побудована на наступних принципах:

показники технічного рівня, кількість яких має бути мінімальною, зумовлюють одиничні, узагальнювальні і інтегральний економічні показники;

як інтегральний показник економічності пропонується застосувати питому ціну споживання (ЦС, витрати на одиницю корисної роботи);

технічні і економічні показники розташовані відповідно до причинно-наслідкових зв'язків між ними, тобто є системою розрахунків з обгрунтованою структурою. Оскільки ціна технічного виробу в ринкових умовах розглядається як ціна споживання, то передбачуваний критерій економічності техніки можна представити у вигляді мінімуму питомої ціни споживання:

(ЦСпит= ЦС / Робота) ® мінімум.                              (3.13)

Економічний виріб повинен забезпечувати мінімум ціни споживання з врахуванням чинника часу і інфляції, визначеної в одиницю роботи, виконаної засобом праці за його життєвий цикл (розрахунковий період). Економічність виробу вимірюється такими інтегральними показниками, як «економічний ефект» і «ціна споживання». Їх відмінність полягає в тому, що перший показник вимірює результати споживання засобів виробництва, а другий – витрати споживача. Для визначення різниці цін споживання по двом оцінюваним варіантам використовується оцінний показник економічної ефективності виробу грошового потоку (ГП):

,                                           (3.14)

де      – чистий прибуток;

А – амортизаційні відрахування;

К – капіталовкладення.

Формула ціни споживання:

,                                           (3.15)

де      К – капіталовкладення споживача;

 – сумарні, за строк служби Т витрати на експлуатацію.

Спрощена формула розрахунку ЦС заснована на припущенні постійності експлуатаційних витрат протягом розрахункового періоду Т:

,                                       (3.16)

Використовуючи приведені формули, визначимо грошовий потік і ціну споживання двигуна для приводу бурових установок, заводу, що випускається ДП «Завод ім. В.О. Малишева» з врахуванням чинника часу (дисконту) і інфляції (таблиця. 3.5).

Таблиця 3.5. Визначення сумарного грошового потоку і ціни вжитку на двигун для приводу бурових установок з врахуванням чинника часу за 2002–2006 роки

Результати розрахунку показують, що двигун, що випускається, досить ефективний: економічний ефект, вимірюваний чистим грошовим потоком, складає 96,9 тис. грн., а термін окупності додаткових капітальних вкладень у розмірі 30,6 тис. грн. на виріб, визначений з врахуванням чинника часу по показнику накопиченого дисконтованого грошового потоку складає 1 рік. Структура ціни споживання даного двигуна складає на 2006 г.:тобто витрати по експлуатації з врахуванням чинника часу перевищують капіталовкладення споживача в 3,3 разу (76,5: 23,5); а без врахування часу (за витратами виробництва) – в 8,0 разів (48,7: 6,12). Звідси витікає, що на ціну споживання впливають показники економічності виробу, його надійності і довговічності ресурсів, що витрачаються на ремонт і обслуговування, але найбільшою мірою – ставка дисконту і середньорічна інфляція. Таким чином, ціна споживання машин може служити оціночним показником економічності і ефективності виробу, а її різниця по порівнюваних варіантах – основою для коректування ціни виробу, що реалізовується. Представлені алгоритми розрахунку показників рівня економічності з врахуванням чинника часу дають можливість отримати науково обгрунтовану оцінку і вибір конкурентоздатної техніки (виробу) по критерію її економічності.

Висновки

Будь-яка модель управління організацією базується на відповідній концепції. Концепція управління – це система ідей, принципів, уявлень, що зумовлюють мету функціонування організації, механізми взаємодії суб'єкта та об'єкта управління, характер взаємовідносин між окремими ланками його внутрішньої структури, а також необхідний ступінь урахування впливу зовнішнього середовища на розвиток організації.

Стратегічне управління - це реалізація концепції, в якій поєднуються цільовий та інтегральний підходи до діяльності організації, що дає можливість встановлювати цілі розвитку, порівнювати їх з наявними можливостями (потенціалом) організації та приводити їх у відповідність шляхом розробки та реалізації системи стратегій («стратегічного набору»). Концепція стратегічного управління лежить в основі стратегічного мислення і знаходить вираз у характерних рисах її застосування.

Виходячи з цього, можна сформулювати загальні принципи, на основі яких має будуватись стратегічна діяльність підприємств.

1. Кожне підприємство являє собою відкриту соціально-економічну систему, що змінюється, розвивається та переструктуровується в динамічному, часто ворожому середовищі.

2. Новостворені підприємства мають високий рівень гнучкості та реактивності, що дає змогу деяким з них забезпечити виживання..

3. Послідовний розвиток підприємства чи організації пов’язаний з формулюванням ясних, простих і досяжних цілей, які знаходять втілення у системі техніко-економічних, кількісних та якісних показників, а також у системі стратегії їхнього досягнення, що інтерпретується в “стратегічному наборі”.

4. Механізм функціонування підприємства має містити стратегічні підсистеми, спрямовану на складання, аналіз і перегляд балансу зовнішніх та внутрішніх факторів, формування цілей і стратегій розвитку, які передбачають розробку та корегування заходів щодо формування середовища та пристосування до нього підприємства. Досвід показує, що більшість підприємств, які орієнтовані лише на внутрішні проблеми, зазнають краху.

5. Забезпечення динамічності змін через прискорення практичних дій щодо реалізації стратегічних планів на основі відповідної системи регулювання, контролю та аналізу.

6. Створення виробничого потенціалу та системи зовнішніх зв’язків, що є сприятливими до змін і дають змогу досягти майбутніх цілей.

Методи стратегічного управління — це способи впливу на окремих працівників і трудові колективи в цілому, які необхідні для досягнення цілей фірми (підприємства, організації).

Стратегічне управління фірмою (підприємством, організацією) спрямоване на людей, коло їхніх інтересів, передовсім матеріальних. Тому основою класифікації методів управління є внутрішній зміст мотивів, якими керується людина у процесі виробничої чи іншої діяльності. За своїм змістом мотиви діяльності можна поділити на матеріальні, соціальні та мотиви примусового характеру. Відповідно до цього розрізняють економічні, соціально-психологічні та організаційні методи стратегічного управління діяльністю підприємств.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16