На стадії переговорів інвестор і замовник, який хоче одержати фінансування під проект, докладають зусиль для того, щоб дійти згоди щодо заходів, необхідних для забезпечення успіху проекту. Досягнуті домовленості потім оформлюються як документально застережені юридичні зобов'язання. Після проведення переговорів складається протокол намірів, меморандум або інші документи, що відображають досягнуті домовленості.
Під реалізацією проекту розуміють виконання необхідних робіт для досягнення його цілей. На стадії реалізації провадиться контроль і нагляд за всіма видами робіт чи діяльності в міру розвитку проекту. Порядок проведення контролю та інспекції має бути погоджено на стадії переговорів. На стадії завершальної оцінки визначається ступінь досягнення цілей проекту, із набутого досвіду робляться висновки для його використання в подальших проектах. У перебігу цієї стадії треба порівняти фактичні результати проекту із запланованими.
Загальні властивості фаз життєвого циклу полягають у наступному:
- матеріальні витрати та кількість залученого до проекту персоналу спочатку низькі, згодом зростають і швидко йдуть угору, коли проект наближається до завершення;
- імовірність успішного завершення проекту є найменшою, а ризик і невизначеність відповідно найвищими на початку проекту. Імовірність успішного завершення проекту поступово зростає в міру виконання проекту;
- здатність зацікавлених осіб впливати на остаточні властивості продукту проекту і на остаточну вартість проекту найвища на початку виконання проекту, але з часом поступово стає нижчою. Основною причиною є те, що витрати на зміни й виправлення помилок загалом зростають в міру виконання проекту. Цю ситуацію можна представити графічно.
Головне в процесі виділення фаз, стадій та етапів проекту полягає у позначенні деяких контрольних точок, під час проходження яких використовується додаткова (зовнішня) інформація і визначаються або оцінюються можливі напрями проекту. В будь-якому разі, прийнятий поділ відображає взаємодію проекту з середовищем (діючий механізм регулювання економіки країни, політики держави, існуюче становище в економіці тощо).
На практиці життєвий цикл проекту використовується деякими проектними групами для визначення часу виконання основних завдань протягом виконання проекту в цілому. Наприклад, група дизайну може спланувати основні зусилля на стадії визначення, у той час як група якості, природно, зосереджує свої основні зусилля на останніх стадіях життєвого циклу проекту. Якщо в організації є цілий портфель проектів, що виконуються одночасно, і кожний з них перебуває у своїй стадії життєвого циклу, то ретельне планування і управління і на рівні організації, і на рівні проекту є украй важливим.
1.4 Учасники проекту
Суб'єктами управління у проектному менеджменті є активні учасники проекту. Учасники проекту є важливішим елементом його структури, тому що саме вони забезпечують реалізацію замислу проекту. Головним учасником будь-якого проекту є замовник, організація для якої виконується проект і яка в майбутньому буде об'єкт використовувати. Замовник бере участь в роботі над проектом на початковій та завершальній стадії робіт.
Другим учасником проекту є проектні організації (в міжнародній практиці - архітектор, інженер, інженерне бюро).
Архітектор - це особа або організація, яка має право професійно, згідно до діючого законодавства та на підставі ліцензії, виконувати роботи архітектурні роботи, здійснювати аналіз проектних рішень, інженерне проектування та інші подібні функції. Функції архітектора безпосередньо пов'язані з діяльністю інженера.
Інженер - особа або організація, яка має право здійснювати практичну інжинірингову діяльність на основі відповідної ліцензії. Сукупність інжинирінгових послуг поділяється на дві групи:
- послуги, пов'язані з підготовкою виробничого процесу;
- послуги по забезпеченню нормального виробничого процесу та реалізації продукції.
Часто обов'язки архітектора та інженера виконує одна організація.
Третім учасником проекту є підрядник - це будівельні та монтажні організації, які здійснюють будівництво, наладку та пуск обладнання, а також виробничі випробування перед здачею об'єкту.
Постачальник - організації, які здійснюють матеріально-технічне забезпечення реалізації проекту.
Консалтингові фірми, які здійснюють різні види робіт, починаючи з початкових досліджень, складання ескізного проекту, оцінки життєспроможності проекту і закінчуючи здаванням об'єкту.
Менеджер проекту. Він посідає особливе місце в реалізації проекту, виконуючи функції управління проектом, від повинен забезпечувати ефективне виконання робіт по проекту. Менеджером проекту може бути будь-яка з названих організаційні.
Банк - один з основних інвесторів. Він забезпечує проект грошовими ресурсами і є власником всього майна, яке придбане за рахунок кредиту. (Додаток Г)
1.5 Ціль і стратегія проекту
Розрізняють генеральну мету (говорять також – місію) проекту від цілей першого (і, можливо, наступних) рівнів, а також підцелей/завдань, дій і результатів.
Місія – це генеральна мета проекту, чітко виражена причина його існування. Вона деталізує статус проекту, забезпечує орієнтири для визначення цілей наступних рівнів, а також стратегій на різних організаційних рівнях. Говорять також, що місія – це головне завдання проекту з погляду його майбутніх основних послуг або виробів, його найважливіших ринків і переважних технологій.
Стратегія проекту — центральна ланка у виробленні напрямків дій з метою одержання позначених місією й системою цілей результатів проекту. Підготовку стратегії проекту можна умовно розділити на три послідовні процедури:
- Стратегічний аналіз
- Розробка й вибір стратегії
- Реалізація стратегії
Стратегічний аналіз починається з аналізу зовнішнього й внутрішнього середовища. З боку зовнішнього середовища можна чекати або погрози, або можливості для реалізації проекту (т.зв. SwotнАналіз).
До факторів зовнішнього середовища відносять:
- Технологічні (рівень існуючих, наявність нових технологій)
- Ресурсозабезпеченість (наявність, доступ.)
- Економічні (інфляція, процентні ставки, курси валют, податки)
- Обмеження державного сектору (ліцензування, законотворчість)
- Соціальні (рівень безробіття, традиції, смаки, підлога, вік)
- Політичні (зовнішня, внутрішня, економічна)
- Екологічні (рівень забруднення, заходу)
- Конкуренти (кількість, розміри, сила)
Внутрішнє середовище включає:
- Цільові ринки (ніша, у якій працює фірма, коло її споживачів)
- Маркетингові дослідження (наявність фахівців, бюджет маркетингу)
- Збут (обсягу продажів, знижки)
- Канали розподілу ( як, через кого продається)
- Виробництво (устаткування, технологія, площі)
- Персонал (кваліфікація, чисельність, мотивація, корпоративна культура)
- Постачання (постачальники, умови й системи поставки)
- Дослідження й розробка НИОКР (рівень, бюджет)
- Фінанси (структура капіталу, оборотність, ліквідність, фінансовий стан)
- Номенклатура продукції (ступінь диверсифікованості)
- Виходячи з місії, цілей організації, на основі результатів SwotаАналізу розробляється стратегія.
Розробка й вибір стратегії здійснюються на три різних організаційних рівнях:
- корпоративна стратегія (загальний напрямок розвитку, тобто стратегія росту, збереження або скорочення).
- ділова стратегія (стратегія конкуренції конкретного товару на конкретному ринку). Стратегія проекту розробляється в рамках ділової стратегії, тобто відповідає на запитання, яким образом продукція проекту буде конкурувати на ринку. Очевидно, що вибір стратегії проекту повинен існувати в рамках уже обраного загального напрямку розвитку організації.
При розробці ділової стратегії використовують три основні підходи:
- Стратегія лідерства у витратах
- Стратегія диференціації (унікальності по якому-небудь напрямкові)
- Стратегія концентрації на певних напрямках (групі покупців, номенклатурі виробів і географії їх збуту)
- Функціональна стратегія (розробляється для кожного функціонального підрозділу, з метою конкретизації обраної стратегії проекту).
Таким чином, при визначенні стратегії проекту необхідно звернути увагу на основні аспекти:
- географічне місце розташування, у якім буде діяти проект;
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6
