Також слід зазначити, що цілі підприємства не зводяться тільки до досягнення якогось кінцевого, стійкого стану. Вони також орієнтовані на реалізацію певних процесів, які характеризуються спрямованістю і динамікою. Це має важливе значення для кількісного визначення цілей внутрішнього контролю і ступеня їхнього досягнення, коли вони виражені деякими дискретними результатами (прибуток, рентабельність, зворотність) з урахуванням їхніх змін у часі і просторі.
Логіка подальшого дослідження передбачає розгляд підприємства як багатоцільову систему зі своєю метою й завданнями.
Ефективність функціонування внутрішнього контролю як елемента системи підприємства і процесу управління залежить у першу чергу від того, наскільки поставлені цілі внутрішнього контролю відповідають цілям системи більш високого порядку і внутрішнім вимогам власного розвитку та функціонування. Формування цілей, їхня структуризація відіграє важливу роль в організації самого процесу управління. Ефективність взаємодії виробничих і управлінських ланок підприємства як системи безпосередньо залежить від правильності та збалансованості розподілу цілей між ними, а також від повноти забезпечення загальних цілей.
Управління підприємством є безперервним процесом, в якому існує певна послідовність і відповідна логіка реалізації функцій. За своєю природою процеси управління інформативні, тобто під час їхньої реалізації всі елементи системи вступають у взаємодію, тим самим забезпечуючи досягнення поставленої мети. Як було вже відзначено, вельми важко виділити в управлінському циклі конкретні стадії, оскільки одні й ті ж функції діють взаємопов'язано. Розглядаючи управлінський процес у часі і просторі, вчені [1; 5; 6] виділяють три види управління: перспективне (стратегічне), яке спрямоване на створення концепції розвитку, розробку основних напрямків діяльності підприємства; поточне, яке забезпечує поточну оцінку фактичного стану об'єкта і дотримання запланованих параметрів виробничої, фінансової і господарської діяльності підприємства; оперативне, яке спрямоване на оперативну оцінку фактичного стану об'єкта.
Кожний вид управління має свою мету і завдання, які є основоположними для визначення об'єктів внутрішнього контролю, забезпечення взаємодії функцій управління, формування цілей і завдань конкретних функцій.
В основі видів управління лежать такі функції, як планування, облік і контроль, без яких неможливим є формування управлінських рішень, спрямованих на виявлення і усунення відхилень від заданих параметрів. Це також впливає на формування об'єктів внутрішнього контролю, оскільки керуюча і керована підсистеми є специфічними за своєю суттю і вирішують принципово різні завдання. Виходячи із цього, різними повинні бути їхні цільові установки, які фокусуються в загальну мету підприємства [1, с. 24].
Отже, комплексна дія різних сфер діяльності підприємства, видів управління і відповідальних виконавців принципово позначається на формуванні об'єктів внутрішнього контролю. Слід зазначити, що в ході реалізації виробничо-господарської й управлінської діяльності підприємства змінюються як функція контролю, так і поєднання функцій управління залежно від їхньої значущості в цих процесах. Так, у процесі стратегічного управління найбільше значення мають функції аналізу, планування і прогнозування; у процесі поточного управління − облік, контроль і регулювання; в оперативному управлінні − контроль і регулювання.
Таким чином, досягнення різних завдань у просторово-тимчасовому відрізку управління діяльності підприємства передбачає реалізацію завдань контрольного характеру. При цьому об'єкти внутрішнього контролю в одному випадку (стратегічне управління) дуже «розмиті», а в іншому − «сфокусовані». Зокрема, у процесі оперативно-поточної діяльності для вирішення виробничих, фінансових і господарських завдань необхідна оцінка стану, збереження й ефективності використання матеріальних, трудових, фінансових ресурсів, оцінка достовірності інформаційних ресурсів.
Отже, під час формування системи об'єктів внутрішнього контролю необхідно враховувати багатоаспектність й багаторівневість структури системи підприємства та видову характеристику процесу управління. Внутрішній контроль охоплює всі рівні діяльності підприємства, і без поділу сукупного виробничо-господарського процесу за вертикаллю та горизонталлю не досягти достатньо повної і ефективної взаємодії його частин.
Підтримуючи думку попередників про те, що найідеальніша організація на якомусь одному рівні управління виявиться малоефективною, якщо вона не буде системно пов'язана з іншими частинами цілісної організації, вважаємо, що внутрішній контроль підприємства − це багатоаспектний і багаторівневий комплекс об'єктів, який вимагає вирішення конкретних завдань на основі єдності загальної цілі і індивідуальної цілі кожного об'єкта. При цьому віддаленість суб'єктів контролю (в плані реалізації функцій) від об'єктів створює неврегульованість інформаційних потоків, послаблює дію контрольних функцій.
Таким чином, об'єктами внутрішнього контролю є те, що підлягає перевірці. Ці об'єкти підлягають групуванню за різними ознаками, які визначають видову класифікацію внутрішнього контролю. Так, у процесі здійснення контрольної діяльності його об'єктами є ресурси, процеси, види діяльності, дії осіб, відповідальних за забезпечення збереження, раціональне використання ресурсів, за дотримання законності здійснюваних операцій, за достовірність інформації й ефективність прийняття рішень. Послідовний чіткий і дієвий внутрішній контроль є найважливішою умовою ефективності виробничо-господарської та управлінської діяльності, засобом підвищення персональної відповідальності виконавців і посадовців. Внутрішній контроль сприяє своєчасному і послідовному виконанню поставлених завдань, дозволяє одержувати керівникам і фахівцям у процесі управління інформацію про відхилення, виявлені в різних видах діяльності підприємства, в технології управлінського процесу, що зрештою підвищує ефективність функціонування підприємства.
У практичній діяльності суб'єктів господарювання не виключаються випадки помилкового і неправомірного прийняття управлінських рішень менеджерами або фахівцями. Тому управлінські рішення підлягають також ретельній перевірці в системі внутрішнього контролю з погляду законності, правомірності і господарської доцільності їхнього здійснення.
У процесі діяльності підприємства ресурси, результати і операції функціонують не самі по собі, а під впливом людей. Це вимагає розгляду об'єктів внутрішнього контролю з функціональної, інформаційної та організаційної точок зору. Зміна цілепокладення змінює і роль внутрішнього контролю, що призводить до використання його як інформаційної бази, як критерію обґрунтованості управлінських рішень і як засіб перевірки достовірності даних, їхньої законності і доцільності. Це необхідно враховувати під час організації контрольних дій в розв'язанні певних завдань управління.
У теперішній час ефективне управління не можливе без постійного моніторингу поточного і перспективного стану справ підприємства. Внутрішній контроль є одним з ефективних способів, який дозволяє оцінити виниклі відхилення в розрізі центрів відповідальності і підприємства в цілому. Його цілі полягають в попередженні і виявленні найскладніших проблем управління (ідентифікація ризиків) ресурсами, процесами, результатами за сферами діяльності, які необхідні для конкретизації області пошуку причин цих відхилень (оцінка ризиків) і шляхів можливого вирішення проблем. Результативними показниками функціонування внутрішнього контролю є оцінка діяльності підприємства, його керованої і керуючої підсистем.
Внутрішній контроль покликаний знижувати ймовірність виникнення відхилень безпосередньо в ході функціонування підприємства й управління його діяльністю. Таким чином, що стосується керованої підсистеми, тобто ресурсів, процесів і результатів, то тут ціль управління підприємством досить стандартна і стабільна, а об'єкти безпосередньо є під наглядом і відповідно мінімізовані ризики внутрішнього контролю. Дещо інші справи з керуючою підсистемою, яка пов'язана з людським чинником, коли виробничо-обслуговуючий і управлінський персонал, який досить професіонально знає технологію роботи своїх ділянок, завдання і проблеми, не має деталізованої та інтегрованої інформації, яка могла б ефективно використовуватися в управлінських цілях. Збір інформації про наявність відхилень фактичних даних від планових проводиться до теперішнього часу виробничим і управлінським персонам паралельно, дублюючи одні і ті самі показники, але інтерпретуючи їх кожен по-своєму. Це збільшує масив неврегульованої інформації (т. з. інформаційного шуму), ускладнює документообіг, знижує оперативність і раціональність у прийнятті управлінських рішень.
Внутрішній контроль повинен виявляти, систематизувати і типізувати відхилення і ризики на всіх ділянках управління і в усіх сферах діяльності, узагальнювати і оцінювати цю інформацію з метою прийняття обґрунтованих управлінських рішень.
Проаналізувавши праці провідних фахівців у сфері обліку і контролю [1; 7-10; 12; 13], ми дійшли висновку, що в основному об'єкти внутрішнього контролю формуються за схемою матеріального потоку виробничо-господарської і фінансової діяльності підприємства. Виявляти і аналізувати всі види порушень є позитивним моментом, проте це спричиняє знеособленість і ігнорування такої складової системи управління, як людина, якій властиво працювати або ефективно, або неефективно. Тому для підвищення ефективності управління підприємством, внутрішній контроль як функція управління повинен попереджати, виявляти і оцінювати всі відхилення і порушення в області матеріального потоку у виробничій, господарській і фінансовій діяльності для досягнення поставленої перспективної і поточної мети тільки з урахуванням людського чинника, тобто оцінюючи діяльність менеджера, фахівця, конкретного виконавця. Саме з урахуванням оцінки кадрового потенціалу повинні формуватися об'єкти внутрішнього контролю, тобто у взаємозв'язку матеріального (майнового) та людського чинників з урахуванням цілепокладення, що графічно подано на рисунку 1.
Цей підхід базується на теоретико-філософській розробці управління за допомогою мети, суть якого полягає в тому, що головне завдання керівництва організувати роботу таким чином, щоб людина досягала своєї особистої мети, спрямовуючи зусилля на досягнення цілі підприємства [5], що управлінська організація включає механізм формування ефективних рішень, механізм узгодження і контролю. При цьому об'єктивні цілі підприємства, сформовані у вигляді дерева цілей, можуть не тільки не співпадати, але й конфліктувати з метою підприємства як сукупності індивідуумів, з метою окремих працівників. Функцією механізму узгодження є «прив'язка» цілей людей до цілей підприємства з тим, щоб спонукати їх працювати з максимальною віддачею [11, с. 169-170]. Механізм контролю реалізується шляхом спільного аналізу ефективності механізму вирішення проблеми і механізму її узгодження і служить для їхнього безперервного вдосконалення.
Формування об'єктів контролю передбачає виконання переліку вимог, які дозволять виділити ключові сфери внутрішнього контролю і зроблять систему дієвою, а саме:
- цілі видів управління і сфер діяльності повинні бути сформульовані досить точно і деталізовано, щоб можна було їх довести до кожного підрозділу і виконавця. В умовах різноманіття форм власності необхідно, щоб цілі, які ставить власник капіталу перед виконавчою дирекцією, були формалізовані. Відповідно, керівництво, менеджери всіх рівнів управління, фахівці й конкретні виконавці повинні мати чіткі критерії того, що від них чекає власник, як їхня робота контролюватиметься і оцінюватиметься;
- контрольні функції керівництва вищого рівня управління повинні бути чітко визначеними і регламентованими, а їхня реалізація повинна здійснюватися в пооб'єктному розрізі: ресурси, процеси і їхні результати за всіма ієрархічними рівнями управління підприємства. Реалізація контрольних функцій також повинна здійснюватися відносно оцінки діяльності менеджерів і фахівців середнього рівня управління, які, у свою чергу, повинні здійснювати аналогічну роботу стосовно своїх підлеглих;
- контроль за виконанням підлеглими (за всіма рівнями управління) проміжних і остаточних результатів.
Управління за допомогою мети - це складна система, в якій недооцінка і переоцінка значення керуючої або керованої підсистем під час вибору об'єктів внутрішнього контролю можуть призвести до ослабленню властивостей цілісності, ослабленню взаємозв'язку між керуючою і керованою підсистемами.
Може відбутися віддалення об'єкта управління від суб'єкта і виникнути серйозна небезпека «управління заради управління» або «ігнорування об'єкта управління».
Хоча співвідношення об'єктів і суб'єктів у системі управління підприємством згідно законам діалектики встановлюється і порушується одночасно, це вимагає, щоб відповідні ланки керуючої системи могли чуйно реагувати на зміни, що відбуваються в об'єкті, могли постійно налаштовуватися на властиві йому цілі, які становлять сутність існування і функціонування всіх його відособлених частин.
Таким чином, на концептуальному рівні нами сформовано підхід до вибору об'єктів внутрішнього контролю з урахуванням управлінських потреб і наведено їхню класифікацію за переліком системоутворюючих ознак, що дозволяє в практичній діяльності обґрунтовано застосовувати конкретні його організаційні форми.
Під час розробки об'єктів внутрішнього контролю обґрунтовано сферу його застосування, яка торкається формування цілей і завдань на всіх ієрархічних рівнях системи управління. Внутрішній контроль виокремлено у відносно відособлену, самостійну підсистему й функцію системи управління підприємством.
Список літератури
1. Валуев, Б.И. Оперативный контроль экономической деятельности предприятия / Б.И. Валуев, Л.П. Горлова, Е.Л. Зернов. - М. : Финансы и статистика, 1991. - 224 с.
2. Мильнер, Б.З. Системный подход к организации управления / Б.З. Мильнер, Л.И. Ре- венко, В.С. Рапопорт. - М. : Экономика, 1983. - 224 с.
3. Матвієнко, О.В. Основи інформаційного менеджменту : навч. посіб. / О.В. Матвієн- ко. - К. : ЦНЛ, 2004. - 128 с.
4. Райан, Б. Стратегический учет для руководителя / Б. Райан ; перевод с англ. под ред. B. А. Микрюкова. - М. : Аудит, ЮНИТИ, 1998. - 616 с.
5. Белогуров, В.П. Основы управления : учеб. пособие / В. П. Белогуров. - Х. : Консум, 2003.-240 с.
6. Мескон, М.Х. Основы менеджмента : [пер. с англ.] / М. Х. Мескон, М.Альберт, Ф. Хедоури. - М. : Дело, 1992. - 702 с.
7. Калюга, Є.В. Фінансово-господарський контроль у системі управління : монографія / Є.В. Калюга. − К. : Ельга, Ніка-Центр, 2002.
8. Сотникова, Л.В. Внутренний контроль и аудит : учеб. / Л.В. Сотникова. - М. : Фин- статинформ, 2000. - 239 с.
9. Сухарева, Л.А. Концепция внутреннего финансового контроля в управлении меж- дународным бизнесом / Л. А. Сухарева // Бухгалтер. учёт и аудит. - 2003. − № 6. -
C. 54-58.
10.Максімова, В.Ф. Внутрішній контроль економічної діяльності промислового підпри ємства - системний підхід до розвитку / В.Ф. Максімова. - К. : АВРІО, 2005. - 264 с.
11.Черняк, Ю.И. Системный анализ в управлении экономикой / Ю.И. Черняк. - М. : Экономика, 1975. - 191 с.
12.Соловьев, Г.А. Экономический контроль в системе управления / Г.А. Соловьев. - М. : Финансы и статистика, 1986. - 190 с.
13.Шевчук, В.О. Контроль господарських систем в суспільстві з перехідною економі кою (проблеми теорії, організації, методології) : монографія / В.О. Шевчук. - К. : КДТЕУ, 1998. -371с.
Страницы: 1, 2
