СИСТЕМА ОБ'ЄКТІВ ВНУТРІШНЬОГО КОНТРОЛЮ
Обґрунтовано підхід до вибору об'єктів внутрішнього контролю в концепції розвитку системи управління підприємством. В основу формування об'єктів внутрішнього контролю покладено сферу його застосування, яка торкається формування цілей і завдань на всіх ієрархічних рівнях системи управління.
Проблема обґрунтованого вибору об'єктів внутрішнього контролю є дуже важливою в концепції розвитку системи управління підприємства.
Під час розробки об'єктів внутрішнього контролю необхідно обґрунтовувати сферу його застосування, яка торкається формування цілей і завдань на всіх ієрархічних рівнях системи управління. Внутрішній контроль виділено у відносно відособлену, самостійну підсистему і функцію системи управління підприємством.
Значну увагу в науковій і науково-практичній літературі виявлено до досліджень теоретичних і практичних аспектів організації і методології контролю. Вивченням цих проблем займалися як зарубіжні, так і вітчизняні вчені, серед яких: Б.І. Валуєв, Є.В. Ка-люга, В.Ф. Максімова, Г.А. Соловйов, Л.В. Сотникова, Л.А. Сухарева, В.А. Шевчук [1; 7-10; 12-13] і ін. Опубліковані ними роботи торкаються теоретичних і практичних аспектів організації і методології контролю. Водночас у цих роботах окрім деяких неповно досліджено проблематику внутрішнього контролю, по-різному трактується визначення системи об'єктів внутрішнього контролю.
Загальна проблема полягає у відсутності чіткої концепції внутрішнього контролю, зокрема чіткого формування об'єктів внутрішнього контролю.
Метою роботи є поглиблення підходів до формування об'єктів внутрішнього контролю на основі аналізу існуючих підходів.
Ієрархічний підхід до формування мети системи управління виключає можливість виникнення помилки в її постановці, пов'язаної з ототожненням мети управління і мети діяльності підприємства в цілому. Безумовно, управління спрямовано на користь досягнення кінцевої мети, але із цього ніяк не витікає, що цілі повинні співпадати [1, с. 24]. Така точка зору є досить поширеною.
Розглянемо сфери діяльності підприємства і їхній вплив на формування мети внутрішнього контролю.
Підприємство (промислове підприємство) є комплексним господарством, яке здійснює різноманітну діяльність з основним призначенням виробляти продукцію і надавати послуги з подальшою їх реалізацією відповідно до потреб ринку. Виробничо-технічні, організаційні, економічні цілі діяльності підприємства характеризуються єдністю за наявності певної структури управління, відповідного організаційно-технічного рівня, єдиного керівництва і управління, а також оперативно-господарської незалежності. Сама структура підприємства являє собою окремі ланки (цехи, ділянки, бригади) з конкретною формою ведення виробничого процесу залежно від типу і розміру підприємства. Вона повинна відповідати вимогам організації виробництва в кожній ланці і вимогам забезпечення оперативного керівництва процесів, які в ньому протікають, що і визначає її мету.
Організаційно-технічна діяльність характеризує рівень розвитку підприємства в напрямку спеціалізації, кооперації і комбінування виробництва, впровадження нової техніки, поліпшення технології і організації виробництва, комплексного вдосконалення економічної роботи.
Функціонування підприємства вимагає технічної підготовки виробництва, яка полягає, головним чином, в проектуванні технологічних процесів. До того ж розробляються норми і складаються специфікації на матеріальні ресурси, яких необхідно дотримуватися, а звідси виникає необхідність у контролі за правильністю розрахунків потреби в матеріальних ресурсах і за їхнім раціональним використанням. Повсякденна інформація про забезпечення виробництва матеріальними ресурсами, їхнє використання, про вихід продукції свідчить як про зв'язок внутрішнього контролю з технічною діяльністю, так і про необхідність використання результатів внутрішнього контролю в удосконаленні управління.
Під час проектування технологічних процесів розробляються норми витрат праці і часу роботи машин та обладнання за окремими операціями на кожну деталь, складаються технологічні карти й інші документи, в яких вказується послідовність проходження технологічних операцій по цехах, норми витрат за операціями, розряд робіт і розцінки. Контроль за правильністю розрахунку потреби в робочій силі і обладнанні, за їхнім використанням у процесі виробництва, а також за обсягами вироблення здійснюється на основі цих норм і вимагає відображення їх в первинній документації.
З метою контролю за повним і своєчасним здійсненням заходів щодо освоєння нової продукції, впровадження нової техніки і різних організаційно-технічних робіт необхідний облік їх виконання та отримання економічної вигоди в міру їхнього впровадження, а також облік зміни норм. І в цьому випадку очевидним є зв'язок внутрішнього контролю з технічною діяльністю і використанням його даних для управління підприємством.
Таким чином, з одного боку - не можна уявити технічну діяльність підприємства без включення до неї внутрішнього контролю, з іншого боку - дані внутрішнього контролю використовуються як повсякденна і періодична інформація, що надається керівництву для управління технічною діяльністю. Необхідно мати відомості про правильність розрахунків щодо забезпечення виробництва всіма ресурсами, про їхнє використання і про підвищення ефективності виробництва.
Виробничо-організаційна діяльність підприємства складається з організаційної підготовки (разом з технічною), зі здійснення самого виробництва і випуску продукції. Так, виробництво можна охарактеризувати як процес використання трудових і матеріально-технічних ресурсів, і зрештою − випуску продукції. Слід мати на увазі, що процеси виробництва після закінчення звітного періоду не завжди завершуються. Наявність незавершеного виробництва обґрунтовується необхідністю мати виробничий запас в чітко розрахованому обсязі.
Організаційна підготовка виробництва полягає в забезпеченні робочих місць необхідною кількістю робітників певних спеціальностей і кваліфікацій в розрізі підрозділів; діючим обладнанням за видами, потужностями і режимами роботи, необхідним інструментом, комплектуючими матеріалами. Будь-яке порушення щодо забезпечення виробництва ресурсами гальмує процес виробництва, порушує виконання наміченої мети. Звідси виникає необхідність в організації належного контролю за правильним використанням трудових і матеріально-технічних ресурсів, обсягом незавершеного виробництва і виходом продукції, а також за порушеннями, які виникають в ході виробництва з метою отримання інформації, необхідної для прийняття управлінських рішень.
Одним з найважливіших завдань досягнення економічної ефективності виробництва є встановлення періодичного та щоденного контролю за рівнем витрат щодо окремих елементів, місць виникнення, центрів відповідальності і т. ін. При цьому необов'язково визначати всю суму витрат, можна обмежитися встановленням відхилень, пов'язаних з реалізацією організаційно-технічних дій. Ведення такого контролю свідчить про зв'язок його з виробничо-організаційною і технічною діяльністю, використанням його даних для управління виробництвом шляхом формування інформації про витрати на виробництво продукції в різних центрах відповідальності, місцях виникнення і в цілому щодо всього підприємства.
Маркетингова діяльність підприємства витікає з необхідності повноцінного забезпечення різними видами ресурсів. Вона містить у собі: пошук постачальників та складання з ними угод (договорів); організацію контролю щодо відповідності потреби в ресурсах і наявності потужностей; отримання, зберігання і використання ресурсів; вивчення ринку споживання, складання угод (договорів) зі споживачами; забезпечення зберігання виготовленої продукції на складах і відвантаження споживачу; організацію контролю за цими операціями.
Для забезпечення ефективного управління підприємством інформацію про відхилення в питаннях виконання умов договорів щодо відвантаження й зберігання продукції, а також стану її залишків повинен забезпечити внутрішній контроль.
Одним з найважливіших елементів економічної діяльності підприємства є контроль за бюджетуванням у розрізі центрів відповідальності, за своєчасним погашенням різних зобов'язань, рухом грошових коштів тощо.
Забезпечення якнайкращого співвідношення попиту і пропозиції продукції, послуг відповідного функціонального призначення і якості в зазначені терміни досягається за рахунок здійснення взаємопов'язаних видів діяльності, які також є об'єктом внутрішнього контролю. Слід зазначити, що забезпечувальні (обслуговуючі) види діяльності, а також виробництво і збут є базовими об'єктами організації і управління підприємством [2, с. 11]. Виходячи із того, що кожний із цих видів діяльності підприємства має свою конкретну контрольну мету, базовими об'єктами внутрішнього контролю є забезпечувальні (обслуговуючі) види діяльності, виробництво і збут з подальшою їхньою деталізацією.
Вищевикладене свідчить про наявність об'єктивно обумовленої системи ієрархічних цілей підприємства, які впливають на формування об'єктів внутрішнього контролю.
Очевидним є те, що всі зазначені сфери діяльності підприємства не можуть функціонувати і розвиватися без урахування людського чинника, як у виробничих процесах, так і в процесах обігу і розподілу продукції. Це обумовлює необхідність виділення людського чинника в самостійну специфічну область вивчення.
Здійснення управління процесом виробництва, ресурсами і результатами вимагає також контролю за рівнем організації праці працівників і менеджерів у розрізі всіх ланок підприємства, а також контролю за умовами, що забезпечують їх високий рівень. Невід'ємною умовою є також забезпечення взаємопов'язаної роботи відділів і служб. Для забезпечення такого контролю необхідний облік результатів роботи кожної ланки (структурного підрозділу) і їхня оцінка.
Таким чином, усі розглянуті сторони діяльності підприємства потребують контролю, і жодна з них не здійснюється без ведення внутрішнього контролю. При цьому наукова організація управління не може бути без всебічного, системного, повсякденного контролю. Отже, одним з важливих елементів діяльності підприємства є внутрішній контроль, призначений для детального і чіткого відображення відхилень щодо різних сторін його функціонування.
Розглядаючи підприємство як самостійну систему, проаналізуємо мету і завдання підприємства, які визначають його діяльність, а звідси і об'єкти внутрішнього контролю.
Отже, підприємство - це система, яка складається з безлічі взаємодіючих і взаємопов'язаних впорядкованими відносинами компонентів, діяльність яких спрямована на досягнення загальної мети [3; 4] і яка залежить, у свою чергу, від виду системи.
Як соціальна система, підприємство має здатність до саморозвитку, самоорганізації і формування власної мети.
Як організаційна система, підприємство має керовану і керуючу підсистеми, цілі яких спрямовані на досягнення загальної мети системи. Одночасно кожна з них має свою власну мету, відмінну від загальної.
Підприємство як ієрархічна система складається з ряду компонентів, кожний з яких представлений самостійними підсистемами, і також підрозділяється на керуючу і керовану підсистеми з визначенням рівнів управління і відповідних цілей кожного рівня, які взаємообумовлені загальною метою.
Закономірним є те, що соціально-економічним системам, до яких належать і підприємства, характерна постійна зміна цілей, які відображають власний розвиток і активно взаємодіють із зовнішнім середовищем. Таким чином, зовнішні цілі витікають з необхідності забезпечення взаємодії з елементами вищої системи для досягнення її цілі і які ґрунтуються на стійкому функціонуванні системи. Внутрішні цілі системи обумовлені необхідністю забезпечення власного стійкого функціонування і розвитку, а також існуванням цієї системи як елемента системи більш високого порядку.
Страницы: 1, 2
