1 1 1 1 1
де, ∑Ттр, ∑Тк, ∑Та, ∑Тсх, ∑Тф – сумарна трудомісткість ремонтно-обслуговуючих робіт по тракторам, комбайнам, автомобілях, сільськогосподарських машинах, обладнанню тваринницьких ферм, люд.-год;
i, j, z, m, n – кількість типів марок тракторів, комбайнів, автомобілів, с/г машин, обладнання тваринницьких ферм.
В зв’язку з тим, що в ЦРМ, крім вказаних, виконуються додаткові роботи, пов’язані з ремонтом й виготовленням деталей для інших підрозділів господарства, загальна річна трудомісткість робіт ЦРМ визначається із виразу:
Тмг = К Тм, люд.-год, (2.50)
де К – коефіцієнт, враховуючий додаткові роботи. він приймається рівним 1,15…1,20.
Виробнича програма ЦРМ виражається в умовах ремонтах і визначається по формулі:
Wy = Tмг/300 ум. рем. (2.51)
2.2 Обґрунтування режиму і розрахунок річних фондів часу майстерні, робочих, обладнання
Режим-роботи ремонтної майстерні визначається числом робочих днів на протязі тижня, тривалістю зміни і кількістю змін.
Тривалість зміни, згідно з трудовим законодавством встановлюється із розрахунку роботи 41 час на тиждень для нормальних умов праці.
Кількість змін роботи відділків майстерні встановлюється згідно з виробничими умовами і програмою ремонту.
Під фондом часу розуміється час в годинах. Що затрачується на протязі плануємого періоду року, кварталу, місяця, робочим місцем, робочим станком.
Фонд часу ділиться на номінальний днів за запланований період без врахування можливих затрат. Він визначається за наступними формулами:
- номінальний фонд часу робочого місця /майстерні/ Фм
Фм = [(dк – db - dn)t - dnn]n; год (2.52)
- номінальний фонд часу робочого Фнд
Фнд = (dк – db - dn)t - dnn; год (2.53)
- номінальний фонд часу обладнання Фно
Фно = [(dк – db - dn)t - dnn]n; год (2.54)
де dк, db, dn – кількість календарних, вихідних і святкових днів за плануємий період;
t – середня тривалість робочої зміни, год. при одному вихідному дні в неділю t = 6,83 год, при двох вихідних днях t = 8,20 год;
dnn – число передсвяткових днів за запланований період;
n – кількість робочих змін.
Дійсний фонд часу враховує в вимушені втрати часу по різних причинах. Він визначається по формулах:
дійсний фонд часу Фдр
Фдр = [(dк – db - dn - dо)t - dnn]nр; год (2.55)
дійсний фонд робочого часу Фдо
Фдо = Фно n0; год (2.56)
де dо – тривалість відпустки робочого за запланований період, днів;
nр – коефіцієнт, враховуючий втрати робочого часу за поважними причинами, приймається рівним 0,96;
nо – коефіцієнт, враховуючий простої обладнання при ремонті і технічному обслуговуванні, приймається рівним 0,95-0,98.
2.3 Розрахунок площі майстерні
За своїм функціональним призначенням площа приміщення поділяється на дві основні групи виробнича і допоміжна.
До виробничих відносять площі зайняті технологічним обладнанням і є об'єктами ремонту та ТО, що знаходяться на робочих місцях, а також проходами і проїздами між обладнанням і робочими місцями.
До допоміжних відносять площі, зайняті санітарно-побутовими приміщеннями, складами, приміщеннями для культурного обслуговування, допоміжним і енергетичним обладнанням.
Площу дільниці будемо розраховувати за формулою:
,(2.57)
де – виробнича площа дільниці, м2;
– програма дільниці в умовних ремонтах;
В – питома площа, що припадає на один умовний ремонт, м2;
А – площа, що не залежить від програми дільниці, м2.
Допоміжна площа майстерні визначається за формулою:
,(2.58)
де РД – загальна чисельність персоналу дільниці;
– питома площа допоміжних приміщень на одного працюючого, м2/люд.
Значення залежить від кількості працюючих, воно знаходиться в межах = 4,0...8,0 м2/люд. Сумарна площа дільниці визначається за формулою:
,(2.59)
2.4 Енергетична частина
2.4.1 Розрахунок річної потреби в освітлювальній і силовій електроенергії
Для розрахунку сумарної річної потреби силової енергії, необхідної для даної дільниці по відомості устаткування визначити потужність електроприймачів () розрахувати активну потужність по формулі:
(2.60)
де – коефіцієнт попиту, що враховує недовантаження (по потужності) і неодночасності роботи, електроприймачів, втрати в мережі й в електродвигунах, для електросталі =0,10, устаткування для миття деталей =0,25, верстат настільно-свердлильний =0,15, верстат точильно-шліфувальний =0,15.
Річна витрата силової енергії для виробничого підрозділу визначаємо за формулою:
, кВт(2.61)
– дійсний фонд часу обладнання;
– коефіцієнт завантаження устаткування за часом, = 0,75...0,8,
Річну витрату освітлювальної електроенергії на дільниці визначаємо за формулою:
Ег.ос = (Тг.ос Fуч So)/1000,кВт(2.62)
де – річне число годин використання максимального освітлювального навантаження, для підприємств розташованих в одній географічній широті і працюючих в одну зміну: 40° широти - 650 годин, 50° - 800 годин, 60° - 850 годин; у двох змін відповідно 2300 годин, 2500 годин, 2700 годин;
Fуч – площа ділянки, м2;
So – питома потужність освітлювального навантаження, Вт/м.
2.4.2 Розрахунок річної витрати тепла на опалення і вентиляцію
Джерелами тепла на опалення і вентиляцію виробничих приміщень ремонтного підприємства можуть служити казанові установки і міські теплоцентралі.
,(2.63)
де – обсяг виробничого приміщення по зовнішньому обмірюванню;
q0 і qB – питома витрата тепла відповідно на опалення і вентиляцію при різниці внутрішньої і зовнішньої температур у 1°С, ккал/м3; (q0 =0,45...0,55, qB=0,15...0,25);
tв – внутрішня температура приміщень, °С , для виробничих приміщень; tв = 15 °С;
tн – мінімальна зовнішня температура під час опалювального періоду.
Річна витрата палива, потрібного для опалення виробничого корпуса визначають по формулі:
(2.64)
де d – число днів опалювального сезону (опалювальний сезон починається 15 жовтня і закінчується 15 квітня наступного року), d=189 днів;
tсер – середня температура зовнішнього повітря опалювального сезону (визначається по кліматичним таблицям для даного району) tв= -30С;
- ККД котельної установки ( = 0,6...0,7), приймаємо =0,7;
tн – температура зовнішнього повітря;
Qн – нижча теплота згорання палива, 8200 ккал/кг для газу;
2.5 Розрахунок вартості виробничих фондів
Вартість основних виробничих фондів ОВФ (кошторисна вартість) складається як сума вартості виробничих будівель, обладнання, приладів, пристосувань, інструменту і інвентарю.
ОВФ = Сбуд + Соб + Сп1(2.65)
де Сбуд , Соб , Сп1 – відповідно вартості виробничих будівель, обладнання, приладів, пристосувань, інструменту, інвентарю, які відносяться до основних фондів.
Вартість виробничої будівлі майстерні може бути визначене за наступною формулою:
Сбуд = F буд. ∙ СF(2.66)
де F буд. – загальна площа будівлі, м2;
СF – середня вартість будівельно-монтажних робіт, 2000 грн./м2;
Вартість приладів, пристроїв, інструменту і інвентарю, віднесених до основних фондів, звичайно визначаємо за формулою:
Сп1 = (2.67)
де Кін – процентне відношення вартості приладів, пристосувань, інструменту та інвентарю до вартості обладнання; Кін=10...15%
Вартість обладнання можна визначити за формулою:
Соб = ( Сбуд · ко)/ 100(2.68)
2.6 Розрахунок собівартості ремонту
У зв'язку з тим, що в майстернях господарств ремонтується велика номенклатура техніки визначити собівартість ремонту кожного виду машини дуже складно, для дільниці визначимо собівартість умовного ремонту Су по формулі:
Су = ЗП + 34 + М + Взв + Взг , грн. (2 69)
Заробітна плата за один умовний ремонт визначається за формулою:
ЗП = ЗП0 + ЗПд + Ссои; грн, (2.70)
де ЗП0 – основна заробітна плата виробничих робітників, грн.;
ЗПд – додаткова заробітна плата виробничих робітників, грн.;
Ссоц – відрахування на соціальні заходи (соціальне страхування, страхування на випадок безробіття, пенсійне страхування), грн.
Основна заробітна плата виробничих робочих визначається за формулою:
ЗП0 = Тср · Сгод · Кт грн. (2.71)
де ТСР – трудомісткість умовного ремонту рівна 300 люд-год.
Сгод – середня година ставка (розцінка) робітників, грн./год., КТ - коефіцієнт, що враховує доплату до основної заробітної плати за понаднормову і інші роботи, рівний 1,02... 1,03,
Додаткова заробітна плата визначається із співвідношення:
ЗПд = ЗПд · Кд, (2.72)
де Кд – коефіцієнт додаткової оплати, який дорівнює 0,2... 0,3.
Відрахування на соціальне страхування, страхування на випадок безробіття, пенсійне страхування складає 37% від суми основної і додаткової заробітної плати.
Ссоц = (ЗП0+ЗПд) · 0,37 (2.73)
де Ссои — відрахування на соціальні заходи включає відрахування на соціальне страхування 32% від суми основної і додаткової заробітної плати, відрахування на випадок безробіття – 2,5% від суми основної і додаткової зарплати відрахування на пенсійне страхування – 2,5% від суми основної і додаткової зарплати.
Витрати на запасні частини, що припадають на один умовний ремонт будемо розраховувати за формулою:
ЗЧ = Пр Вр,(2.74)
де Вр – вартість ремонту однієї одиниці (наприклад Вр двигуна = 4500 грн.).
На ремонт одного двигуна в середньому за нормами витрачають 48 люд.-год., звідси виходить, що на один умовний ремонт припадає 6,25 ремонтів двигунів.
Пр = 300/48 = 6,25(2.75)
Витрати на матеріали можна визнати з величини заробітної плати.
М = 0,18 ЗП (2.76)
де ЗП – заробітна плата за один умовний ремонт.
2.7 Розрахунок показників ефективності проектного рішення
Об’єм валової продукції по ремонтній дільниці може бути визначений за формулою:
ВПу = , грн.(2.77)
де Тм – сумарна річна трудомісткість робіт дільниці;
Цв – вартість одного капітального ремонту (20 % від Су);
310 – середня трудомісткість ремонту.
Умовні витрати на гривню товарної продукції можу бути визначений за формулою:
грн. /грн.(2.78)
Су – собівартість одного умовного ремонту;
Wу – програма ремонтної майстерні, Wу = 22.
Умовну продуктивність праці ремонтної майстерні підприємства, визначаємо за формулою:
; грн./грн.(2.79)
де Рср – середньорічна списочна кількість виробничих робітників.
Продуктивність праці визначаємо в натуральному виразі: кількість ремонтів у розрахунку на одного робітника:
, ум. рем./люд.(2.80)
Фондоозброєність виробничих робітників дільниці визначаємо за формулою:
; грн./люд.(2.81)
Технічну озброєність виробничих робітників дільниці визначаємо за формулою:
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16
