Рефераты. Методи регулювання трудової діяльності працівників. Коучінг

Основоположником цього підходу вважається Дж. Уітмор. Коучем може стати сам керівник, який є наставником і тренером для своїх підлеглих. Відмовляючись від традиційного менеджменту, ке- рівник практикує новий підхід до управління персоналом, створений на стику сучасного менеджменту і останніх досягнень психології.

Новий погляд на модель менеджменту більш оптимістичний порівняно зі старим. На цьому хотілося б зупинитися докладніше.

Раніше вважалося: достатньо створити умови для роботи, використовувати матеріальні й нематеріальні методи стимулювання персоналу, щоб людські ресурси видали прибуток на-гора. ХХ ст. технократичне. Саме тому до цього часу керівники, не дивлячись на те, що ми вже живемо в XXI ст., все ще захоплюються кадровими технологіями. В такому (технократичному) підході персонал компанії сприймається як деякі болванки-заготівки, з яких потім, в результаті обробки, одержують потрібну деталь для компанії. А компанія в цілому являє собою якийсь механізм, верстат.

При цьому, “HR-технологи” намагаються впливати на персонал-гвинти або болванки, але тільки “болванки” чомусь не задоволені. До того ж, вони швидко втрачають якості, набуті після нещодавно пройденого навчання або швидко забувають про щойно отриману премію, і вже не цінується сплачена страховка. А занадто норовисті просто відверто чинять опір, бо не розуміють, що все це керівництво робить для їхнього блага.

Сучасний менеджмент у виді коучінгу – це погляд на персонал компанії як на величезний творчий потенціал. Кожний співробітник є унікальною творчою особистістю, здатною самостійно вирішити задачі, проявляти ініціативу, робити вибір, брати на себе відповідальність і ухвалювати рішення. Керівник-коуч направляє і дає співробітникам можливість брати на себе відповідальність, делегує повноваження. Багато хто сьогодні добре розуміє, що нереалізований потенціал персоналу – це втрачена вигода всієї компанії. А використаний – це нові досягнення і вершини. Головним у коучінгу є усвідомлення кожною особою реалізації потенціалу всього персоналу.

Б) Коучінг як особисте тренерство і наставництво керівника

Коучінг проводиться незалежною особою (коучем) як індивідуальна робота з керівником. Крім того, коуч має бути незалежним. Коучінг – послуга нова на нашому ринку, але вже деякі фахівці “набили перші ґулі”.

Наприклад, менеджер з персоналу однієї компанії, побачивши особисті проблеми свого керівника, абсолютно правильно визначила, що саме вони заважають розвитку особистості керівника і всієї компанії в цілому, тому переконала його в необхідності проведення коучінгу. Їй вдалося легко з’яcувати мотиви діяльності свого начальника, і здавалося, що вже досягнута домовленість про взаємне довір’я, але в процесі роботи, коли підійшли до основної проблеми, вона (менеджер) зіткнулася з емоційним опором, захистом, який виявився в агресивній формі. Вмить їй нагадали про справжні посадові обов’язки і вказали на її місце. Унаслідок чого їй довестися звільнитися.

Що ж сталося насправді? По-перше, були порушені правила гри: зміщення і конфлікт двох соціальних ролей: наставника і підлеглого. По-друге, у керівника підвищилася тривожність і ризик порушення безпеки, тобто його базова потреба в безпеці опинилася під загрозою в його сприйнятті ситуації, оскільки менеджер з персоналу особа, яка легко вступає в контакт із співробітниками його компанії. Потрібно відзначити, що ця людина володіє високими моральними якостями, отже, основний принцип конфіденційності навряд чи міг би бути порушений. Побоювання керівника ілюзорні, але для нього це була реальність.

Один коуч, свою роботу він порівнює з роботою ляльковода, вважає, що “задача коуча, на відміну від ляльковода навчити свого підопічного ходити самостійно, добитися того, що за умови, коли будуть перерізані ниточки, підопічний не впаде, а здобуде незалежність”.

Не можна погодитися з таким підходом, оскільки клієнт спочатку сприймається як рівний партнер, що володіє внутрішнім знанням у виді потенціалу. Коуч створює умови, спонукає клієнта до розширення свідомості й тому їх спільну діяльність можна назвати спів- творчістю. Потенціал – це зерно, якому належить розкритися.

Всі методи, що використовуються в коучінгу, направлені го- ловним чином на те, щоб зосередити увагу людей на цілеспрямованій дії. Адже ефективність навчання і задоволеність діяльністю нерозривно пов’язані.

Одна з основних цілей коучінгу – навчити людину думати по-новому. Долаючи бар’єри на шляху до успіху і кидаючи виклик, досягти нових (кращих) результатів коучінг здійснює позитивний вплив не тільки на кар’єру, але й на особисте життя людини.

На думку більшості клієнтів “Kaplan & Galata coaching”, коучінг-семінари та індивідуальні сесії коучінгу допомогли їм:

визначити цілі й перші кроки до їх досягнення;

підвищити самостійність;

отримати відчуття більшого задоволення від своєї діяльності;

навчитися знаходити нові шляхи ефективної співпраці;

підвищити особисту відповідальність;

навчитися швидко ухвалювати потрібні рішення у важких ситуаціях;

погоджувати індивідуальні цілі з метою організації;

зробити своє життя більш багатим й різномінітним;

відкрити для себе нові можливості.

Для досягнення намічених цілей в коучінгу використовуються доведені наукові методи, техніки персонального зростання і практичний досвід. Це процес самостійного розвитку лідерства, який дає клієнтам ясне уявлення про те, хто вони, що вони роблять, чого прагнуть і чому.

Більшість успішних компаній використовує програму коучінгу, щоб запобігати проблемам і збільшувати продуктивність. Адже коучінг дає змогу динамічно розвивати всіх співробітників, що сприяє підвищенню ефективності й конкурентоспроможності організації. На підтвердження цієї думки наведено результати дослідження Manchester Inc.: компанії, замовляючі коучінг для своїх керівників, відзначали поліпшення:

1) в продуктивності (на думку 53% керівників);

2) якості (48%);

3) зміцненні організації (48%);

4) зниженні скарг споживачів (34%);

5) підсумкової прибутковості (22%).

Керівники вбачали покращення:

в робочих відносинах з безпосередніми підлеглими (на думку 77% керівників);

робочих відносинах з безпосередніми супервізорами (71%);

командній роботі (67%);

задоволеності роботою (61%);

зниженні конфліктності (52%);

прихильності компанії (44%);

роботі з клієнтами (37%).

У своїй роботі коуч керується такими принципами:

Принцип усвідомленості й відповідальності. Усвідомленість припускає відповідальність. Важливо перейти від мотивації “уникнення невдач” до мотивації “досягнення успіху”, зміна руху “від” на рух “до”. Головне – людина повинна взяти відповідальність на себе за все, що відбувається з нею в житті й перестати бути жертвою обставин у своїх уявленнях і відчуттях дійсності. А в професійній діяльності взяти відповідальність за результат своєї діяльності на себе, не перекладати відповідальність за виконану роботу на іншого і не звинувачувати в своїх помилках інших.

Принцип єдності й взаємозв’язку. Тут застосовують “закон єдиного поля”. Позитивні результати в одній сфері діяльності приводять до значних досягнень в інших. Опрацьовування особистих проблем у взаємостосунках, наприклад, з персоналом впливає на інші види діяльності. Позитивне ставлення до життя і до себе можна порівняти з вітрилом корабля, оскільки воно приводить до гармонізації внутрішнього і зовнішнього світу.

Принцип маятника. Являє собою вироблення гнучкості мислення, усвідомлення стереотипів і алгоритмів своєї поведінки. Практика показує, що майже кожний зазнає скрути під час спроби зробити щось нове або змінити себе. Спільно з коучем розробляється поетапне створення нової стратегії й тактики, усвідомлення власної стратегії успіху.

Принцип рівності. Комунікативна співпраця, так звані суб’єкт-суб’єктні відносини. Метод коучінгу направлений на створення партнерських відносин між коучем і керівником, також усередині фірми і з клієнтами.

Принцип ієрархічності розвитку. Розвиток кожної особистості відбувається поетапно і відповідає певному рівню.

Коучінг і тренерство (психологічне коріння коучінгу)

Коучінг і тренерство поєднані в корпоративному середовищі десятиріччями. Коучінг – такий стиль управління, що вже давно сприймається як “жива вода” для менеджерів вищого рівня. Крім того, люди поза корпоративним середовищем вважають можливим і бажаним мати коуча.

Особистий коучінг отримав розвиток з трьох джерел:

1) допоміжні професії, приміром, психотерапія і консультування;

2) консалтинг і організаційний розвиток;

3) тренінги особистого зростання, наприклад, EST, “Life Spring”, “Land Mark Forum”, “Tony Robbins” та ін.

Психологічні теоретики і практики з початку XX ст. впливали на розвиток і еволюцію бізнес-коучінгу. Символічне мислення, на яке звертав увагу З. Фрейд, дуже корисно для коучей. Коучі часто допомагають клієнтам відкривати їхні сильні сторони, які можуть бути замаскованими або захованими в їх підсвідомому, і віднайти їх можна, коли починаєш розбирати життя усвідомлено й цілеспрямовано.

Теорії Карла Юнга і Альфреда Адлера передували сучасному коучінгу. Адлер як вчитель особистості вбачав у кожній людині творця свого життя і часто спонукав своїх клієнтів намічати цілі, планувати життя і винаходи свого майбутнього, що є принципами і методами коучінгу сьогодні.

Так само Юнг вірив в “орієнтацію майбутнього” і телеологічну теорію, згідно з якою ми можемо створювати наше майбутнє через бачення світу й цілеспрямоване життя. Його роботи фокусувалися на житті після 40 років, і він концентрувався на життєвих проблемах людей більш пізнього віку.

Юнг часто проводив “коучінг” з клієнтами через “огляд життя” і стимулював їх жити свідомо, виражаючи свої природні нахили й таланти, і рухатися до індивідуальності, живучи “з метою”. На жаль, психотерапія співвіднесла себе з медичною моделлю, крізь неї вона бачить клієнтів як “пацієнтів”, у яких є “хвороби” і які потребують діагнозу і лікування.

У 1951 р. Карл Роджерс написав легендарну книгу “Терапія, зорієнтована на клієнта”, яка розглядає консультування і психотерапію як відносини, що передбачають наявність у клієнта здатності змінюватися і рости за допомогою створення клінічного терапевтичного союзу. Цей союз виник з безпечного, конфіденційного середовища, що дає клієнту (пацієнту) те, що Роджерс назвав безумовним позитивним ставленням. Ми думаємо, що ця зміна в перспективі була значним попередником того, що сьогодні називається особистим коучінгом.

Абрам Маслоу проводив дослідження, опитування і спостерігав за людьми, які жили з відчуттям енергійності й мети, постійно шукали шлях до психологічного зростання й використання людського потенціалу. В 1968 р. він написав монографію “До психології існування”. Це кульмінаційна крапка в історії, яка, так би мовити, створила каркас для створення особистого коучінгу в 1990 р.

Маслоу розглядав потреби і мотивацію, як і психологи (його попередники), але з тієї точки зору, що людина від народження шукає здоров’я, і, якщо перешкоди для особистого зростання усунені, переходить до самоактуалізації, грайливості, інтересів і творчості.

Висновки


1. Коучінг перетворився на важливий інструмент для всіх менеджерів. Жорстка конкуренція потребує постійної інтенсифікації роботи і водночас чуйного ставлення до персоналу.

2. Коучінг застосовується в будь-якому бізнесі – від виробництва комп’ютерів до роздрібної торгівлі, від сфери обслуговування до фінансових послуг.

3. Європа, Велика Британія, Скандинавські країни та Нідерланди випереджають ГЛТТА в застосуванні коучінгу як основного стилю менеджменту.


Література


1.                Аверченко Л.К. Психология управления: Курс лекций. Новосибирск: Новосиб. гос. ун-т, 2008. – 256 с.

2.                Беклешов В.К., Завлин Г.Н. Нормирование научной организации труда. – М.: Экономика, 2008. – 234 с.

3.                Белланже Лионель. Переговоры: Пер. с фр. – СПб.: Нева, 2002. – 128 с.

4.                Бройдо В.Л. Офисная техника для делопроизводства и управления. – М.: Филинъ, 2009 – 245 с.

5.                Васильченко Ю.Л. Механізми часу. – К.: Наша культура, 2008. – 220 с.

6.                Вудкок М., Френсис Д. Раскрепощенный менеджер (для руководителя-практика). – М.: Дело, 1997. – 320 с.

7.                Гамаюнов В.Г. Организация труда менеджера. – Харьков: Основа, 2009. – 396 с.

8.                Герчикова И.Н. Менеджмент. – М.: ЮНИТИ, 2007. – 586 с.

9.                Гибсон Дж.Л., Иванцевич Д.М., Доннелли Д.Х. Организация: поведение, структура, процессы: Пер. с англ. – М.: ИНФРА-М, 2006. – 662 с.



Страницы: 1, 2



2012 © Все права защищены
При использовании материалов активная ссылка на источник обязательна.