- ВНД проекту являє собою очікуваний рівень дохідності і використовується для прогнозування цього показника, тобто визначає межі беззбитковості проекту;
- індекс дохідності (коефіцієнт ефективності) вказує на рівень накопиченого чистого прибутку, зумовленого одиницею вкладених у проект коштів;
- показник періоду окупності інвестованих в інновації коштів дозволяє одержати інформацію про рівень ризикованості проекту в зв'язку зі змінами у відносній ліквідності інвестицій.
Вище вказані показники ефективності інноваційних проектів є інтегральними і відображають ефективність проекту під кутом зору інтересів економіки в цілому.
До складу результатів галузей національної економіки з реалізації проектів включаються:
- виручка від реалізації продукції, виробленої на основі технологічних нововведень, крім продукції, що споживається учасниками проекту;
- виручка від продажу інтелектуальної власності, що створюється в процесі реалізації проекту;
- соціальні та екологічні результати, визначені з врахуванням впливу всіх учасників проекту на соціальну та екологічну ситуацію у відповідному регіоні.
Витрати у процесі визначення ефективності галузей національної економіки при реалізації проектів включаються у необхідні для цього одноразові капітальні і поточні витрати всіх учасників здійснення проекту, визначені без повторного рахування однакових витрат та врахування результатів одних учасників у складі результатів інших.
Соціальні, екологічні та інші результати, що не можуть бути оцінені у вартісному виразі, беруться до уваги як додаткові показники ефективності галузей національної економіки і враховуються при прийнятті рішень про пріоритетність проекту та його державній підтримці.
Комерційна ефективність проектів НДДКР та їх використання визначається як співвідношення фінансових витрат та результатів науково-технічних розробок.
Оцінка соціальних наслідків нововведень та їх реалізації.
Враховуючи те, що у більшості випадків соціальні наслідки НДДКР піддаються вартісній оцінці, вони включаються до загальних результатів проекту в межах визначеної його ефективності а саме:
- змін в кількості робочих місць на об'єкти, де впроваджується технічне нововведення;
- змін в структурі виробничого персоналу та його кваліфікації, у тому числі зміни чисельності працівників і з них жінок, зайнятих шкідливими видами праці, зміни чисельності працівників різної кваліфікації, та тих, що потребують її підвищення;
- змін в рівні здоров'я працівників об'єкта, які визначаються за допомогою рівня відвернутих втрат, пов'язаних з виплатами із фонду соціального страхування та витратами на охорону здоров'я:
- вплив реалізації проекту на зміни умов праці працівників об'єкта та довкілля оцінюється в балах за відповідними санітарно-гігієнічними нормами чи психологічними умовами праці, а також нормативами рівня забруднення середовища. В цих цілях використовують дані соціологічних опитувань, а також спеціальні виміри на робочих місцях.
Враховуються також витрати, необхідні для досягнення соціальних наслідків або зумовлені досягнутими соціальними наслідками реалізації проекту (як, наприклад, зміни витрат на виплату допомоги з тимчасової непрацездатності або в зв'язку з безробіттям).
У розрахунках економічних та соціальних результатів реалізації науково-технічних розробок враховується рівень інфляції на їхню ефективність. Рівень інфляції в кінці будь-якого періоду реалізації проекту (скажімо tu) відносно початкового його моменту ti визначається за допомогою індексу змін в цінах на використані з цією метою ресурси та на готову продукцію чи послуги.
Визначення рівня інфляції здійснюється шляхом відношення ціни ресурсу в кінці періоду t до ціни того ж ресурсу в кінці періоду tн за формулою:
r (tlt н) = I (tlt н) – 1,
де I –– індекс цін у момент tH відносно моменту tl;
r (tlt н) ––рівень інфляції.
Середньострокові та довгострокові проекти НДДКР щодо термінів їх реалізації потребують врахування фактора невизначеності та ризику. Для цього використовуються такі методи:
- перевірка стійкості проекту;
- коригування параметрів проекту;
- формалізований опис невизначеності.
Стійкість проекту визначається за допомогою точки беззбитковості за формулою:
де Tб - точка беззбитковості;
Ц –– ціна одиниці продукту;
Вс –– умовно-постійні витрати на виробництво продукції, що виготовлена на основі впровадження результатів НДДКР;
Ву –– умовно-змінні витрати, що змінюються пропорційно обсягу виробництва.
Коригування параметрів проекту проводиться на основі уточнення вихідного техніко-економічного завдання, у тому числі строків виконання проекту в зв'язку з запізненнями у фінансуванні його етапів, порушеннями технологій при впровадженні інновацій, порушеннями строків поставок сировини та іншими ускладненнями. В усіх випадках таких порушень до складу витрат на проект додаються зумовлені ними втрати.
Формалізований математичний опис при відомих ймовірностях різних умов реалізації проекту має такий вигляд:
де Еоч –– очікуваний економічний ефект;
Еі –– інтегральний ефект при певній умові реалізації;
Рі –– вірогідність реалізації цієї умови.
Висновки
Опрацювавши теоретичний матеріал можна зробити ряд висновків.
Технологія інноваційного менеджменту - сукупність способів впливу суб'єктів управління на учасників інноваційного процесу з метою спонукання їх до створення і реалізації інновацій, що мають практичну цінність для організації і формують її конкурентні переваги.
Методи прогнозування можуть бути кількісними і якісними.
Кількісні методи прогнозування включають аналіз часових рядів і каузальне моделювання.
Якісні методи прогнозування включають думку журі, спільну думку працівників збуту і модель очікування споживачів.
Методи генерування ідей можна об'єднати у три великих групи:
Методи індивідуальної роботи : метод аналогії, метод інверсії (зворотного руху) і метод ідеалізації.
Методи групової роботи: метод розумової атаки, метод конференції ідей, метод колективного блокнота (метод 635), метод номінальної групової техніки, метод Дельфі.
Методи активізації творчого пошуку: метод контрольних запитань, метод фокальних об'єктів, метод морфологічного аналізу, метод синектики
Використання цих методів дає змогу створити інноваційний товар. Виділяють шість етапів створення і впровадження нового продукту:
1. генерування ідей;
2. розроблення концепції нових товарів;
3. розроблення і створення дослідного зразка4
4. пробний маркетинг;
5. технічна підготовка виробництва нового продукту;
6. розроблення стратегії виведення нового продукту на ринок.
Стратегія маркетингу більш стійка ніж мета маркетингу, вона завжди багатоаспектна (включає елементи комплексу маркетингу). Зміст стратегії маркетингу збагачується в міру її просування за стадіями маркетингової діяльності.
Типовими для маркетингового циклу, як правило, вважають чотири стадії:
5. аналіз і оцінка ринкових і маркетингових можливостей організації;
6. добір цільових ринків;
7. розробка комплексу маркетингу;
8. розробка і реалізація маркетингових програм.
Будь-яка стратегія маркетингової діяльності реалізується в конкретній програмі. При зміні стратегії змінюються і пріоритети засобів маркетингу. На кожній стадії життєвого циклу товару змінюються і засоби маркетингу, що мають особливий характер, що і приймається до уваги при формуванні інноваційних програм.
Особливості попиту дають підставу для використання ряду стратегій ринкової політики організації: стимулююча стратегія, креативна (творча), підтримуюча стратегія, правомірна і протидіюча стратегія.
Залежно від розміру підприємства можна обрати такі види стратегії: "хитрих лисиць", "сірі миші" (дрібні фірми), стратегія ринкових ніш чи патентна (середні ), стратегія широкого проникнення на нові ринки: "зняття вершків" (великі компанії).
Ефективність витрат на інноваційну діяльність включає в себе економічну (визначається за допомогою трьох основних показників: чистий дисконтований дохід (прибуток); індекс дохідності (прибутковості); внутрішня норма дохідності (ВНД), соціальну (визначається через вартісну оцінку соціальних наслідків НДДКР з урахуванням інфляції, факторів невизначеності та ризику) та науково-технічну ефективність (визначається за законом коефіцієнтів науково-технічного рівня).
Список використаної літератури
1. Вакалюк В. А. Опорний конспект лекцій з курсу "Інноваційний менеджмент": Навчальний посібник. –– Житомир: ЖДТУ, 2007. –– 202 с.
2. Василенко В. О., Шматько В. Г. Інноваційний менеджмент: Навчальний посібник. –– К.: ЦУЛ, Фенікс, 2003. –– 440 с.
3. Гринев В. Ф. Инновационный менеджмент: Учебное пособие. –– К.: МАУП, 2000. –– 148 с.
4. Менеджмент та маркетинг інновацій: Монографія /За заг. ред. д.е.н. проф. С. М. Ілляшенка. –– Суми: ВТД "Університетська книга", 2004. –– 616 с.
5. Микитюк П. П. Інноваційний менеджмент. Навчальний посібник. –– К.: ЦНЛ, 2007. –– 400 с.
6. Скібіцький О. М. Інноваційний та інвестиційний менеджмент: навчальний посібник для студентів ВНЗ. –– К.: ЦУЛ, 2009. –– 408 с.
7. Фатхутдинов Р. А. Инновационный менеджмент. Учебник, 2-е изд. –– М.: ЗАО "Бизнес-школа "Интел-Синтез", 2000. –– 624 с.
8. Цигилик І. І., Кропельницька С. О., Мозіль О. І. Економіка й організація інноваційної діяльності: Навчальний посібник. –– К.: ЦНЛ, 2004. –– 128 с.
9. Черваньов Д. М., Нейкова Л. І. Менеджмент інноваційно-інвестиційного розвитку підприємств України. –– К.:Знання, КОО, 1999. –– 514 с.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5
