Упаковуються крупи в полотняні мішечки, що вкладаються в поліетиленові.
Жири. Харчовий раціон повинен включати крім вершкового масла, також топлене масло, олію, сало. Добре підкріпитися під час привалу печиво чи галети з шоколадним маслом і гарячим чаєм.
Збалансованим вмістом тваринних і рослинних жирів, молока, цукру, солі, ароматизаторів і вітамінів відзначається маргарин. Хороша засвоюваність, висока калорійність дозволяють рекомендувати його для широкого використання в польових умовах.
Заслуговує на увагу і такий продукт, як смалець із шкварками, що готується з доданням цибулі, моркви і дрібно порізаних шматочків м'яса. Сало, корейка, грудинка рекомендуються для вживання під час привалу.
Висококалорійними продуктами із значним вмістом жирів і вуглеводів шоколад і халва.
Олію краще зберігати в поліетиленових флягах, а вершкове масло, маргарин, топлене масло і смалець - у банках із кришками, що закручуються.
М'ясо і м'ясні продукти складають до 25% маси всього харчового раціону. Свіже м'ясо варто використовувати при стаціонарному базуванні. Для похідних умов воно мало придатне через складність приготування, зберігання і транспортування.
Більша частина запасу м'ясних продуктів повинна бути в у готовому до вживання вигляді: м'ясні консерви, сублімоване або спеціально підготовлене м'ясо, ковбасні вироби.
З великого вибору м'ясних консервів перевагу слід віддати тушкованій яловичині і свинині, а також консервам типу "Сніданок туриста". Паштети і фарші зручні для вживання під час привалів і як сухий пайок. М'ясні консерви не підлягають довгому варінню, оскільки при цьому вони втрачають свій смак і аромат. Для походу найкращим із можливих варіантів є м'ясні консерви в металічних банках.
Сублімовані продукти - це продукти, висушені за спеціальною технологією (обезводнення замороженого продукту у вакуумі). Вона дозволяє зберегти зовнішній вигляд, смак, аромат і поживність харчових продуктів при значному зменшенні їх маси. Такій обробці можуть піддаватися як свіжі продукти, так і продукти, що пройшли повну кулінарну обробку. Сублімовані продукти після замочування їх у воді є цілком готовими до вживання.
Спеціальній обробці (сушінню, коптінню, смаженню і т. ін.) піддаються як сирі, так і цілком готові м'ясні продукти.
Ковбасні вироби добре зберігаються як у літній, так і в зимовий період. З огляду на похідні умови перевагу відають сирокопченим і твердим сортам ковбас. їх підсушують, покривають тонким шаром розтопленого жиру, загортають у папір (у поліетиленових мішечках ковбаса швидко псується). Вживають ковбасу і як обідню страву, і під час привалу в поєднанні з сиром, корейкою.
М'ясні бульйонні кубики покращують смак і підвищують поживність перших страв. Вони використовуються для приготування бульйонів.
Рибні консерви - страва, повністю готова до вживання, що за своєю поживною цінністю не поступається м'ясу, а за швидкістю засвоєння перевищує його удвічі. В холодну пору року рекомендується вживати рибні консерви в олії, влітку - в томаті.
Свіжа риба має бути використана протягом одного дня. її смажать або готують з неї рибну юшку. Сушена або в'ялена риба може поповнити харчові припаси групи.
Молочні продукти. Молоко містить усі необхідні для організму компоненти. Харчовою промисловістю виробляються згущене і сухе молоко, вершки, різні види сирів. Ці продукти мають високі поживні якості, добре зберігаються і легко транспортуються.
Згущені і сухі молочні продукти використовуються для приготування молочних каш, гарячих напоїв (какао); їх також додають у тісто.
Високими поживними властивостями відзначаються тверді сири. При складанні меню важливо враховувати, що засвоюваність молочних продуктів найвища в першій половині дня, тому сир доцільно подавати на сніданок і під час привалів. Узимку слід запобігати замерзанню сиру, бо це викликає швидке його псування.
Харчові концентрати - це максимально підготовлені до вживання страви. Найпоширенішими з них є супові набори, до складу яких входять овочеві, круп'яні чи макаронні вироби, з доданням жирів, м'яса, прянощів, а також сухі каші, картопляна крупка. Спосіб їх приготування дуже простий і не вимагає багато часу (іноді достатньо просто залити концентрат окропом). Ці продукти дуже зручні при транспортуванні, добре зберігаються.
Овочі і фрукти. Вживання свіжих овочів і фруктів корисне в будь-яку пору року. їх попередньо миють і - зберігають у паперових пакетах. Хоча в похідних умовах вони використовуються переважно в переробленому вигляді (картопляна мука, сушені цибуля, морква, сухофрукти тощо). Це обумовлюється незручність транспортування і зберігання свіжих овочів і фруктів.
Цукор і кондитерські вироби. Норма споживання цукру - 100-150 г на добу. Він використовується переважно для підсолоджування молочних страв і гарячих напоїв. Вечірня доза солодощів повинна дещо перевищувати ранкову і обідню.
Цукерки-льодяники, шоколад споживають під час руху, коротких зупинок-привалів як висококалорійний продукт, що дозволяє швидко відновити сили. Цукор і кондитерські вироби повинні зберігатись у водонепроникній упаковці.
Інші продукти. До цієї групи можна віднести тонізуючі, ароматичні і смакові приправи та харчові додатки. Вони значно поліпшують смак страв, різноманітність меню. Це чай, кава, какао, сіль, спеції, прянощі, концентровані напої, соуси, вітаміни тощо. Зберігати і транспортувати їх краще в герметичній упаковці (жерстяних і поліетиленових банках, коробках).
У похідних умовах є можливість поповнити меню за рахунок лісових ягід, дикорослих фруктів, їстівних рослин, грибів. Проте слід пам'ятати обов'язкове правило: вживання можна тільки добре відомі ягоди, гриби та ін. Але не варто наперед планувати поповнення раціону за рахунок дичини, риби, ягід, грибів. Краще завчасно потурбуватися про недоторканний запас пр0одуктів харчування.
Основою режиму харчування є його регулярність, тобто сталий ритм. Одна й та сама за якісним складом і калорійністю їжа засвоюється по-різному в залежності від того, як її вживання розподілена протягом дня.
В побуті прийнято триразове харчування. При переході від домашніх до похідних умов не рекомендується різко змінювати режим харчування і характер їжі. Триразове гаряче харчування не пише зберігає звичний режим, а й дозволяє ефективніше компенсувати енергетичні витрати, пов'язані з постійними фізичними навантаженнями та інтенсивним рухом.
Сніданок дозволяє створити енергетичний запас організму, що дає можливість підтримувати працездатність протягом першої половини дня, на яку припадають максимальні фізичні навантаження в умовах походу. Тому сніданок має бути висококалорійним (близько 30% добової норми калорій), невеликим за об'ємом, легко засвоюваним, багатим на вуглеводи, вітаміни, тонізуючі речовини.
Обід призначений компенсувати можливий дефіцит енергії, що утворився в організмі в результаті напруженої роботи, значних фізичних навантажень, інтенсивного руху. Тому він повинен бути досить тривним, мати високий вміси" тваринних білків, жирів, вуглеводів. В обід раціональним є споживання продуктів, багатих на клітковину, і таких, які довго затримуються в шлунку. Калорійність обіду повинна складати 30-35% добової норми.
Вечеря. Має компенсувати витрачену протягом дня енергію і підготувати організм до наступного робочого дня. Набір продуктів повинен бути розрахований на відновлення білків у тканинах організму, поповнення запасів вуглеводів. Під час вечері не рекомендується споживати продукти, що збуджують нервову систему і активізують діяльність травних органів. Калорійність вечері має досягати 25% добової норми. Решту добової норми калорій (10-15%) організм одержує з продуктами, які споживають під час привалів.
Раціональний режим харчування передбачає також його різноманітність, яка забезпечується правильним добором страв на основі заздалегідь продуманого меню. Проте на практиці не завжди вдається забезпечити триразове гаряче харчування, особливо у складних гірських умовах і в зимовий період, через малу тривалість світлового дня і з міркувань економії часу. Такі умови диктують вимушений перехід на дворазове гаряче харчування, а відновлення енергетичних витрат досягається за рахунок калорійного і, по можливості, збалансованого харчування у вигляді сухого пайка під час довгих привалів.
При дворазовому гарячому харчуванні калорій доцільно добову норму розподілити таким чином: сніданок - 35%, обід - 20%, харчування на привалах - 15%, вечеря - 30%.
При наявності термосів обід можна доповнити гарячими стравами.
Після тривалої роботи, пов'язаної із значними фізичними навантаженнями, довгого переходу слід відпочити протягом 20-30 хв., перш ніж приступити до їжі. Наступний вихід на маршрут, не слід робити раніше як через годину після чергового прийому їжі.
Велике значення в туристській подорожі має правильна організація збереження продуктів харчування. Для кожного виду продуктів встановлені строки зберігання, продукти навіть однієї і тієї ж партії вироблення будуть по різному поводити себе в умовах півночі і півдня. При збереженні продуктів найбільш розповсюдженими помилками є: використання продуктів, не призначених для зберігання у даних умовах, а також не дотримання вимог по герметичності упаковки.
При невірному збереженні псуються, використання їх у їжу стає небезпечним. Багато які харчові продукти - хороша поживне середовище для мікробів. Потрапляючи на такі продукти і розмножуючись у них, мікроби визивають їх псування. При цьому у продуктів змінюється, погіршується зовнішній вид, смак, запах, вони стають непридатними для використання.
Псування продуктів при проведенні туристської подорожі відбувається не стільки через неправильні умови збереження, скільки через неправильне їх транспортування, через яке сухарі перетворюються на крихти, розсипається цукор, кисіль, крупа та сухе молоко, тече мокрий цукор та сіль
У подорожі велике значення набуває упаковка, фасування, загальна кількість цих упаковок, їх зручність при укладанні у рюкзак.
Рішення питань, пов’язаних з транспортуванням, включає у себе розподіл продуктів, спорядження і палива між учасниками. Вагові співвідношення тільки суспільної ваги між чоловіками і жінками повинно складати відповідно 1: 0,5. З обліком особистих речей це співвідношення змінюється до 1: 0,66, що є досить допустимим для подорожей середньої категорії складності.
У складних подорожах це співвідношення повинно декілька змінитися.
Припустимо, що розподіл суспільної ваги у групі, складає для чоловіків 20 кг, для жінок - 10 кг, точніше 1: 0,5. Вага особистих речей і спорядження в середньому для кожного учасника подорожі - 10 кг.
Тож сумарна вага рюкзака повинна бути у співвідношенні 1: 0,5, що є при розподілі тільки суспільної ваги у співвідношенні 1: 0,33. Крім того, у важких туристським подорожах кількість жінок складає як правило, не більше 20% загальної кількості чоловіків у групі, тому така невелика додаткова загрузка останніх буде для них зовсім не відчутна.
Облаштування похідної кухні для приготування їжі в польових умовах багато в чому залежить від природних умов регіону і завдань туристської групи. Так, на Крайній Півночі і в напівпустелях Середньої Азії оптимальним є використання бензинових примусів і портативних газових плит, як і в спелеотуризмі і гірському туризмі, незалежно від району подорожі.
Традиційним у похідних умовах є приготування їжі на вогнищі. Для його розпалювання використовують сухі гілки живих дерев і сухі стовбури дерев, повалених вітром чи розщеплених блискавкою, а також сухостій. У лісовій і лісостеповій зонах у лісі і в річкових заплавах завжди можна назбирати достатню кількість сухих гілок для забезпечення потреб туристської групи.
Для розпалювання багаття використовують також сухі чагарники, гілки і дерева, винесені на берег під час повені.
В гірських і напівпустельних районах як паливо може бути використаний сухий гній кізяк.
У негоду для розпалювання багаття використовують дрібні нижні гілки ялини, сосни, сухий луб, щепу з сухого дерева, сухий чагарник, мох тощо. З цією метою застосовують такий сухий спирт, свічки, обрізки плексигласу, спеціальні мисливські або туристські сірники.
Кожний учасник туристського походу повинен мати з собою індивідуальний недоторканний запас сірників або запальничку чи кресало з кременем. Сірники мають бути загорнуті у водонепроникну обгортку - поліетиленовий пакетик або пластмасовий балончик з-під фотоплівки.
При відсутності сірників, запальнички, кресала вогонь можна видобути тертям за допомогою палички з твердого дерева, пластини м'якого дерева і лука з вірьовочною тятивою. Обкрутивши тятиву навколо палички і розкручуючи її за допомогою лука, можна досить швидко видобути вогонь. Існує також хімічний спосіб видобування вогню: при доданні до марганцевокислого калію краплині гліцерину розминанням суміші в паперовому пакетику можна викликати термічну реакцію, що супроводжується спалахом полум'я. Марганцевокислий калій і гліцерин обов'язково повинні бути в похідній аптечці. В сонячний день видобути вогонь можна за також за допомогою лінз окулярів, об'єктива фотоапарата і т.п.
Місце для багаття треба попередньо підготувати. З цією метою підрізають верхній шар дернини і загортають її в навітряний бік таким чином, щоб вона захищала вогнище від вітру. Дернину слід зрізати на більшій площі, ніж це необхідно для облаштування вогнища з тим щоб відкритий вогонь був відділений від трав'яного покриву смугою фунту шириною 25-30 см. Довкола багаття в радіусі 3-5 м прибирають усі предмети, що можуть зайнятися від вогню чи зіпсуватись постраждати від високої температури і попадання іскор.
Багаття для приготування їжі має бути невеликим, щоб можна було легко регулювати інтенсивність полум'я, відсуваючи чи, навпаки, підкладаючи дрова, і забезпечити вільний доступ до посудини, в якій готується їжа. Висота вогнища має не перевищувати 25-30 см, а площа повинна дозволяти полум'ю охоплювати казанок, не підносячись над ним на велику висоту. Перекладина для підвішування посудини повинна мати таку довжину, щоб між краєм багаття і стойкою залишалося (приблизно 0,5 м), куди б можна було відсунути казанок з уже готовою їжею, щоб вона не підгорала, але залишалася теплою.
Вирушаючи в дорогу, багаття необхідно залити водою, дернину розгорнути, накривши нею погашене вогнище. Це забезпечує швидке відновлення, трав'яного покриву, після чого на місці стоянки не залишається випалених латок.
При розпалюванні вогнища слід дотримуватися правил протипожежної безпеки. З метою запобігання пожежі місце для багаття облаштовуються з підвітряного боку, щоб іскри не могли дістатись до наметів, і на максимально можливій відстані від навколишніх дерев і кущів. Не можна розкладати багаття на торф'яному ґрунті, бо він може спалахнути навіть через кілька днів.
Обираючи місце для багаття, необхідно враховувати особливості добової циркуляції повітря: (в гірській місцевості у вечірні годині вітер віє з гір у долину, а вранці - навпаки; бризова циркуляція повітря біля водойм обумовлює добову зміну напрямку вітру, при якій удень повітряні потоки спрямовуються від водойми на сушу, а вночі - з суші до водойми.
Необхідно також знати горючі властивості тих чи інших порід дерева. Так, ялина і модрина дають значний жар і багато іскор, а жаринки від вогнища "відлітають" іноді на відстань кількох метрів. Гілки хвойних дерев із глицею, а також луб дають снопи іскор і багато диму. Кедр і сосна горять рівним, яскравим полум'ям без іскор, але залишають стінки казанка густо, закопченими. Березові дрова дають величезний жар, але від них багато іскор. Вільшані і шелюгові дрова горять рівно, без диму і кіптяви.
Підтримувати багаття і доглядати за ним доручається спеціально призначеному черговому - костровому.
Розрізняють типи вогнищ у залежності від потреб їх призначення; для зігрівання і сушіння одягу; для приготування їжі; для ночівлі з зимових умовах; сигнальні вогнища і т. ін.
За способом укладання дров виділяють такі основні типи вогнища:
Курінь - найпростіше багаття: гілки розташовуються по колу і в центрі спираються одна на одну верхівками у вигляді куреня. По мірі згоряння гілки підкладаються у вогнище в такий самий спосіб. "Курінь" дає високе яскраве жарке полум'я. Використовується переважно в цілях сигналізації і для зігрівання. Недоліком його є те, що "курінь" дуже швидко перегорає.
Двосхилий курінь - вогнище, в якому гілки розташовуються удвох площинах, спираючись одна на одну верхівками у вигляді двосхилого куреня. По мірі згорання гілки підкладаються в такий самий спосіб. Двосхилий "курінь" дає більш рівномірне полум'я і використовується для зігрівання і сушіння одягу.
Колодязь. У такому вогнищі гілки складаються у вигляді прямокутника ("колодязя"), при чому кожний наступний шар є перпендикулярним до попереднього. "Колодязь" можна складати суцільним шаром і лише каркасом. При горінні "колодязь" дає рівномірне жарке полум'я. Це найкращий з усіх видів багаття для приготування їжі.
Зірка - вогнище, в якому гілки розташовуються у вигляді променів зірки, що розходяться від центру. По мірі згорання гілки підсуваються до центру, що забезпечує економне витрачання палива і досить рівномірне полум'я. Такий вид багаття використовується переважно в місцях, де бракує палива, для зігрівання і приготування їжі.
1. Федотов Ю.Н. Спортивно-оздоровительный туризм СПб: ГАФК им. П.Ф. Лесгофта, 2001
2. Шабанов А.Н. Карманная энциклопедия туриста. М., “Вечер”, 2000
3. Алексеев А. Питание в туристском походе 6-е издание Доп. М., 2001
4. Шимановский В.Ф. Питание в туристском путешествии. - М.:. ЦРИБ "Турист", 1975.
5. Штюрмер Ю.А. Краткий справочник туриста, М. Профиздат. 1985.
6. Химический состав пищевых продуктов / Под ред.А. А. Покровского, - М.: Пищевая промышленность, 1976.
7. Потресов А. Спутник юного туриста. - М.: ФиС, 1967.
8. Покровский А.А. Беседы о питании. - М.: Экономика, 1864.
9. Лысогор Н.А. и др. Питание туристов в походе. - М.; Пищевая промышленность, 1980.
10. Демин Э.В. Питание в туристском походе: Спутник туриста. - М.: ФиС, 1969.
11. Шальков Ю.Л. Здоровье туриста. - М., 1987
12. Драгачев С.П. Туризм и здоровье. - М., 1984
13. Питание в туристском путешествии. - М., 1986
14. Антропова М. В, Гигиена детей и подростков. - М.: Медицина, 1982.
15. Волович В.Г. Человек в экстремальных условиях природной среды. - М.: Мысль, 1983.
16. Ефремов В.В. и др. Расчет энергозатрат участников туристского путешествия. // Вопросы питания. 1983
17. Конышев В.А. и др. Питание человека на Севере. // Вопросы питания. 1983. № 2.
18. Петровский К. С; Ваняанен В.Д. Гигиена питания. - М.: Медицина, 1982.
19. Соколовский В.П., Вольфсон Г.Г. Пищевая и лечебная ценность молока и молочных продуктов. - М.; Пищевая промышленность, 1968.
20. Химический состав пищевых продуктов / Под ред. А.А. Покровского, - М.: Пищевая промышленность, 1976.
21. Аралова Н. Скатерть-самобранка. - "Турист", 1974
22. Молодцов О. Рюкзак становится легче. - "Турист", 1973
23. Похлебкин В. Вершки и корешки. - "Турист", 1974
24. Рекомендации по питанию спортсменов. Под ред. акад. А.А. Покровского. М., ФиС, 1975.48 с. (Научный совет АМН СССР по медицинским проблемам физической культуры и спорта).
25. Савельев М. Питание в путешествии. Петропавловск-Камчатский, Дальневосточное кн. изд-во, 1971.79 с. (Областной совет по туризму).
26. Питание в туристском путешествии. - М.: Профиздат, 1986. - 176 с. - (Мир туристских интересов).
Страницы: 1, 2, 3
