Висока і тривала напруга може вплинути на спортсмена. В умовах сучасного тренування застосовуються такі високі фізичні навантаження, що нерідко спортсмен відчуває стан підвищеної психічної напруги. Сама по собі психічна напруга в спорті - фактор позитивний, що відбиває активацію усіх функцій і систем організму й забезпечує високу продуктивність діяльності. Але варто врахувати, що при несприятливих факторах (високій і тривалій напрузі, страху перед навантаженням, поганими взаєминами, недостатній мотивації, непевності в собі і т.п.) психічна напруга може викликати дисгармонію функцій, надлишкову і невиправдану витрату енергії. Слабкий ступінь психічної напруги не залишає наслідків і зникає через кілька днів [4].
Сильна і тривала перенапруга може мати негативні наслідки навіть через тижні і місяці. Негативні наслідки звичайно виявляються в несприятливому відношенні до оточуючих й у своєрідних поведінкових актах.
У психології виділяють три стадії психічної перенапруги, що мають загальні і специфічні для кожної з них ознаки.
Загальні ознаки: швидка стомлюваність, зниження працездатності, розлад сну, відсутність почуття свіжості і бадьорості після сну, епізодичні головні болі.
Специфічні ознаки:
Нервозність - примхливість, нестійкість настрою, внутрішня дратівливість, виникнення неприємних відчуттів (в основному м'язові). Спочатку ці ознаки виявляються нечасто і виражені неяскраво.
Примхливість: спортсмен залишається дисциплінованим, організованим, як звичайно, якісно виконує завдання тренера, але періодично виражає невдоволення спілкуванням, завданням, умовами і т.д. Це виявляється в міміці, жестах, мові. Таку реакцію можна розглядати як своєрідну адаптацію до зростаючих нервово-психічних напруг. Але залишати їх без уваги не можна.
Нестійкість настрою: виявляється у швидкій зміні і неадекватності реакції. Незначний успіх викликає бурхливу радість, що може швидко змінитися невдоволенням усім, що оточує.
Внутрішня дратівливість: найчастіше виражається в міміці і пантоміміці, у поведінкових актах не виявляється.
Неприємні відчуття: у певній мері є виправданням спортсмена в тих випадках, коли він відмовляється виконувати які-небудь завдання або невдало виступає в змаганнях. Такі настрої необхідно м'яко, але неухильно припиняти. Скарги найчастіше бувають на хворобливі відчуття, але вони, як правило, швидко проходять.
Міцна стенічність - наростаюча, нестримувана дратівливість, емоційна нестійкість, підвищена збудливість, занепокоєння, напружене чекання неприємностей.
Наростаюча, нестримувана дратівливість виражається в тому, що спортсмен утрачає самовладання, направляючи свій гнів на товаришів, тренера, зовсім випадкових людей; якийсь час він ще намагається пояснити причини гніву, потім утрачає самокритичність, усе рідше просить вибачення за свої дії; стає нетерпимим до недоліків оточуючих людей [3].
Емоційна нестійкість, тобто нестійкість настрою, приводить до різких коливань працездатності.
Внутрішнє занепокоєння, тобто напружене чекання неприємностей, яке виражається в тому, що спортсмен сприймає як відхилення від норми те, що раніш здавалося йому природним, саме собою зрозумілим.
Астенічність - загальний депресивний настрій, тривожність, непевність у своїх силах, висока ранимість, сенситивність.
Загальний депресивний фон настрою - це пригніченість, загальмованість, відсутність бадьорості, що знижують мотивацію діяльності.
Тривожність - це порушення внутрішнього психічного комфорту, занепокоєння або страх у ситуаціях, раніше байдужних для спортсмена.
Непевність у своїх силах виникає в спортсмена унаслідок виникнення думки про невідповідність своїх можливостей досягненню поставленої мети. У крайніх випадках приводить його до відмови від досягнення мети і виходу зі спорту.
Висока ранимість, сенситивність - властивості психіки, які приводять до того, що спортсмен дуже болісно реагує на найменшу недружелюбність у взаєминах, на зміна режиму тренувальних занять або задач змагань.
Знаючи ознаки психічної перенапруги, тренер може вносити корективи в тренувальний процес спортсмена згідно з динамікою його психічного стану.
Центральне місце в психології змагальної діяльності спортсмена займає дослідження таких психічних станів, як психічна напруга, емоційне порушення, стрес, передстартове хвилювання. Ці стани характеризуються як передробочі у випадках значимої діяльності з невизначеним результатом.
В основі психічної напруги лежить взаємодія двох видів регуляції в діяльності спортсмена: емоційній і вольовій. Перший породжує переживання, другий - вольове зусилля. Часто переживання спортсмена, що виникають перед змаганням, досить успішно стимулюють його, зводячи до мінімуму вольові зусилля. У той же час будь-яке вольове зусилля має у своїй основі емоційний початок. Як відомо, ці поняття глибоко взаємозалежні. Передзмагальна емоційна напруга регулюється цілеспрямованим вольовим зусиллям. Емоції викликають енергетичний викид, а воля визначає економічність використання цієї енергії. Історія спорту знає чимало прикладів, коли рекордні досягнення ставали результатом емоцій, керованих волею [3]. Розглянемо схему динаміки передзмагальних психічних станів спортсмена в період, що передує старту, і в момент старту. У повсякденному житті, при відсутності екстремальних ситуацій, рівень психічної напруги знаходиться в межах норми. За кілька днів до старту рівень напруги зберігається близьким до норми. Якщо він залишається таким до старту, то спортсмен знаходиться в стані стартової байдужності.
У цьому випадку можна говорити впевнено, що цей спортсмен на змаганнях продемонструє досягнутий рівень підготовленості, але його резервні можливості не реалізуються.
Звичайно з наближенням змагання напруга зростає. Спортсмени, нестійкі емоційно, відчувають його за тиждень і більше, емоційно стійкі - найчастіше тільки в день старту.
Найбільш сприятливим випадком вважається той, коли оптимальний рівень напруги співпадає з часом старту. Стан, який виникає в таких випадках називають станом бойової готовності. Тоді на змаганнях спортсмен максимально реалізує свою підготовку при значному піднесенні, використовуючи всі резервні рухові, вольові та інтелектуальні можливості.
Оптимальний рівень психічної напруги може не збігтися з часом старту. Однак зберегти оптимальний рівень готовності до діяльності тривалий час практично неможливо. У цих випадках психічна напруга підсилюється, переходячи в напруженість, так що в результаті спортсмен виявляється в стані стартової лихоманки [3].
У цьому стані його нервова система знаходиться на грані можливостей витримати концентроване порушення. Деякі спортсмени здатні тривалий час знаходитися в цьому стані без впливу на спортивний результат. Але є й інші, які швидко виявляють у поведінці елементи гальмування. Однак, як це вже доведено наукою, у будь-якому випадку стан стартової лихоманки знижує надійність спортсмена й імовірність досягнення ним високого результату, хоча і не обов'язково результат повинен бути низьким. Існують окремі випадки, коли спортсмен, знаходячись у стані стартової лихоманки, показує дуже високий результат. Але визначається це особливостями безпосередньої підготовки до виконання дії.
Прикладом може служити виступ спортсменів на змаганнях зі стрибків у довжину: стрибун показує низький для себе результат у п'ятьох спробах або робить безліч заступів, а в шостий раз виконує рекордний стрибок.
Найгірший вид передстартового стану виникає, коли рівень психічної напруги різко падає, - це стан стартової апатії. Цей період звичайно короткий за часом. Як правило, апатія виникає в результаті переходу від максимальної психічної напруги до стану нерухомості (ступор) і є наслідком гострої перенапруги в перед змагальній ситуації.
Стартова апатія - це зниження мотивації діяльності, вольової активності і почуття відповідальності. Вона не дозволяє спортсмену реалізувати навіть досягнутий рівень підготовки.
Мотиви діяльності у фізичному вихованні і спорті, як і в будь-якому іншому виді діяльності, формуються в процесі розвитку, що створює особистість людини, у зв'язку з накопиченням знань, умінь і навичок при заняттях фізичною культурою або спортом.
Для організації психологічного аналізу спортивної діяльності прийнято групувати усі види спорту і змагальні вправ. Пропонуючи свою систематику, Т.Т.Джамгаров використовував незалежні від виду спорту положення, що виражають характер взаємодії спортсменів у процесі змагальної діяльності, при цьому головною метою було розглянути взаємодії, регламентовані відповідними правилами змагань. Існує дві основні форми взаємодії: 1) стосовно супротивника - протиборство; 2) стосовно партнерів - взаємодія.
Спеціалізовані сприйняття виникають у конкретних умовах спортивної діяльності, що викликає в спортсмена виникнення і розвиток глибокий специфічних відчуттів, пов'язаних зі спеціалізацією. Специфіка таких сприйняттів, головним чином, визначається особливостями виду спорту, у якому спеціалізується спортсмен.
Усі різновиди реакції мають ту саму структуру: сприйняття сигналу (попередній період); усвідомлення сигналу (основний період, латентний); відповідна дія (виконавчий період). Типовий приклад реакції - старт у спорті.
Один з найважливіших факторів, що забезпечують результативність тренувального процесу, - рівень психічної напруги. Висока і тривала напруга може вплинути на спортсмена. Сама по собі психічна напруга в спорті - фактор позитивний. Але варто врахувати, що при несприятливих факторах психічна напруга може викликати дисгармонію функцій, надлишкову і невиправдану витрату енергії.
1. Генов Ф. Психологические особенности мобилизационной готовности спортсмена. - М., 1971.
2. Гогунов Е.Н. Методические рекомендации по организации подготовки стрелков из лука к преодолению экстремальных ситуаций соревновательного характера. - М.; Тольятти, 1998.
3. Гогунов Е.Н., Мартьянов Б.И. Психология физического воспитания. - М.: Аздат. центр "Академия", 2000. - 288 с.
4. Горбунов Г Д. Психопедагогика спорта. - М., 1986.
5. Иванов В.В. Комплексный контроль в подготовке спортсменов. - М., 1987.
6. Ильин Е.П. Психофизиология физического воспитания. - М., 1980.
7. Ильин Е.П. Психология физического воспитания. - М., 1987.
8. Кретти Дж. Психология в современном спорте. - М., 1978.
9. Левонтин Р. Человеческая индивидуальность: наследственность и среда / Пер. с англ. - М., 1993.
10. Майнберг Э. Основные проблемы педагогики спорта / Пер. с нем. -М., 1995.
11. Мерлин В.С. Психология индивидуальности. - М.; Воронеж, 1996.
12. Найдиффер Р.М. Психология соревнующегося спортсмена. - М., 1979.
13. Озолин Н.Г. Современная система спортивной тренировки. - М., 1970.
14. Платонов В.Н. Подготовка квалифицированных спортсменов. - М., 1986.
15. Психология: Учеб. для ИФК / Под ред. В.М. Мельникова. - М., 1987.
16. Психология физического воспитания и спорта / Под общ. ред. Т.Т.Джамгарова и А. Ц. Пуни. - М., 1979.
17. Пуни А.Ц. Психологическая подготовка к соревнованиям в спорте. - М., 1969.
18. Родионов А.В. Влияние психологических факторов на спортивный результат. - М., 1983.
19. Спортивная физиология: Учеб. для ин-тов физ. культуры / Под ред. Я.М.Коца. - М., 1986.
20. Сурков Е.Н. Психомоторика спортсмена. - М., 1984.
21. Харре Д. Учение о тренировке / Пер. с нем. - М., 1971.
Страницы: 1, 2, 3
