Вступ
Актуальність теми. Туризм – сфера господарського комплексу, що забезпечує десяту частину світового валового продукту. Ця галузь розвивається швидкими темпами і в найближчі роки може стати найбільш важливим сектором підприємницької діяльності, не зважаючи на те, що зараз в усьому світі панує економічна криза.
Прогнози експертів Всесвітньої туристичної організації щодо розвитку туризму у світі повною мірою стосуються й Багамських островів. Адже вони мають надзвичайно вигідне географічне та геополітичне розташування, розвинену транспортну мережу, володіють значними природно-рекреаційними та історико-культурними ресурсами, населені працелюбним і гостинним народом. Забезпечити належну віддачу від цього потужного потенціалу, використати його в інтересах активного відпочинку та оздоровлення можна лише за умови чіткої організації туристичної діяльності, зміцнення існуючої та створення нової матеріально-технічної бази, залучення досвідчених і кваліфікованих кадрів, тобто за умови правильної організації та ефективного управління туризмом.
Також, актуальність даної теми полягає у тому, що даний туристичний напрямок дуже перспективний для подальшого просування на українському туристичному ринку, і дослідження його туристичних ресурсів необхідно для створення якісного та конкурентоспроможного туристичного продукту. Також дане дослідження цікаве як приклад ефективної організації туристичної діяльності з використанням туристичних ресурсів островів.
Дослідження туристичних ресурсів Багамських островів й осмислення їх потенціалу та значення для розвитку туризму є актуальним, що спонукало автора обрати тему курсової роботи: "Туристичні ресурси багамських островів".
Об’єктом дослідження є туристичні ресурси Багамських островів.
Географічні рамки курсової роботи охоплюють територію Багамських островів.
Хронологічні рамки курсової охоплюють період від давніх-давен до сьогодення.
Джерельна база. У процесі написання роботи автор використала понад 30 джерел. Насамперед потрібно виділити такі енциклопедичні праці, що найповніше та всебічно висвітлюють питання цієї теми. Це такі видання, як: "Країни світу: Енциклопедичний довідник", "Страны мира", "Энциклопедия стран мира", а також сайти vizit-bagamy.com, www.unwto.com.
Найскладнішим був збір інформації для третього розділу. Це пояснюється тим, що у нашій туристично-краєзнавчій літературі немає спеціальних видань присвячених досліджуваному питанню. Тому автору для характеристики розвитку туризму на Багамських островах довелося опрацювати значну кількість інтернет сайтів.
Метою курсової роботи є всебічне дослідження туристичних ресурсів Багамських островів. Для виконання зазначеної мети автор ставить перед собою наступні завдання:
- дати загальну характеристику Багам;
- розглянути природний потенціал країни;
- описати історико-культурний потенціал Багам;
- визначити перспективи розвитку туризму в країні;
- дати аналіз туристичного ринку країни.
Структурно курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури та джерел та додатків.
І. Загальна характеристика багамських островів
1.1 Фізико-географічна характеристика країни
Географічне положення. У західній частині Атлантичного океану розташований великий Багамський архіпелаг. Він знаходиться між 20°57' і 26°57' північної широти і 72°57' і 80° західної довготи. Архіпелаг площею близько 250 тис. кв. км. і довжиною близько 800 км. складається більш ніж з 700 островів, а також крихітних нежилих острівців і великих скелястих утворень. Розташований у Північній Атлантиці, на південний схід від півострова Флориди і на північний схід від Куби, архіпелаг географічно належать до Карибського басейну. Загальна площа островів – 13 939 тис. кв. км. Найбільші острови – Велика Багама (1114 км), Андрос (4144 км), Великий Абак (2010 км), Велика Інагуа (1723 км), Ельютера, Нью-Провіденс.[7;57] Острови коралового походження характеризуються пологим рельєфом з рідкими пагорбами і кришталевими прибережними водами, визнаними одними із самих чистих в усьому світі. Найвища точка – Альвернія на острові Кет (63 м). Всього близько 30 островів архіпелагу є населеними, 70% місцевого населення живе на острові Нью-Провіденс. Острів Андрос є п'ятим за величиною у всьому Карибському басейні, а острів Ельютера зажив слави як місце романтичного відпочинку членів британської королівської родини.[6; 265]
Довжина берегової лінії 3542 км. Багами простягаються на 1220 км. з північного сходу на південний захід. Від півночі Америки відокремлюються Флоридською і Ново-Багамською протоками, від Куби – Старо-Багамською протокою. Невеликі річки на острові Андрос, на інших поверхневі джерела відсутні. Багато солоних озер, пов'язаних з морем. [7].
Рослинний світ. На островах ростуть кокосові пальми, банани, агава, апельсини, ананаси. Переважають колючі вічнозелені чагарники, значну площу займають соснові ліси. Рослинність островів відрізняється переважанням кактусів та алое. На островах Андрос і Великий Абако ростуть листяні й вічнозелені тропічні ліси, найцінніші широколистяні породи – махагони, кампешевое і залізне дерева, карибська сосна, серед яких пишно квітнуть і дивовижно пахнуть бугенвіллія, жасмин, численні види орхідей та інших рослин. На багатьох островах вже створені штучні посадки рослин. Таких, наприклад, як махагони, хвойних тропічних порід. На узбережжі ростуть гаї кокосовихпальм. Культивуються агава (сизаль), ананас, апельсинове дерево, банан, томат, цукрова тростина. [3; 289]
Тваринний світ Багам бідний, великих тварин немає. Найбільш представницький клас ссавців – летючі миші, земноводних – жаби, плазунів – змії та ящірки. На острови прилітають зимувати дуже багато птахів. Болота і лагуни є природним ареалом фламінго. До речі, на острові Інагуа є національний парк, де мешкають понад п'ятдесят тисяч особин рожевого фламінго. Комах не багато, а дуже багато. Також є багамський єнот – єдиний хижак Вест-Індії. Летючі миші, ящірки, в т.ч. ігуани. Велике видове різноманіття птахів, з них 28 видів ендеміків, серед яких виділяється місцевий папуга. Прибережні води багаті рибою і морськими тваринами, включаючи черепах і дельфінів. [20]
Грунти переважно латеритні червоно-коричневі.
1.2 Короткий нарис історії багамських островів
Найдавнішими мешканцями на Багамах були індіанці-араваки із племені лукая. Один із Багамських о-вів – о. Вотлінг (Сан-Сальвадор) – перша земля Нового світу, відкрита Христофором Колумбом 12 жовтня 1492 р. Згодом, у XVI ст., іспанці нападали на острови, захоплювали в полон араваків і перетворювали їх на арабів. Через це населення різко скоротилося, але іспанці островів не колонізували.
Період з кінця XVII до початку XVIII ст. вважається піратської епохою в історії всього Карибського басейну. Багамські острови, що відрізняються великою кількістю мілководних областей і вузьких каналів, надавали великі можливості для зберігання награбованого. До цих пір ходять легенди, що десь на островах заховані піратські скарби. [10]
У 1629 р. виникло перше англійське поселення на о. Нью-Провіденс, то були релігійні біженці з Британії та Бермудів. Того ж року острови було включено до складу колонії Британської Кароліни. Це не сподобалось іспанцям, але вони змушені були виконувати умови Мадридського договору 1670 р. Статусу коронної колонії Багами набули 26 липня 1718 р., а першим королівським губернатором став колишній пірат Вудс Роджерс. Іспанці захопили острови 1782 р., але наступного року повернули їх Великій Британії. На острови часто нападали пірати. На плантації цукрової тростини завозили рабів з Африки. У 1838 р. рабство скасували. [1; 33]
У XIX столітті архіпелаг вступив в еру туризму, сплеск якого спостерігався у 20-х роках XX століття: сухий закон у США залучав на острови безліч американців, які побудували тут готелі, заводи, бари та банки. Друге дихання туризм на Багамах знайшов у 1961 році, після оголошення Кубою заборони на в'їзд громадян США. У цей час були побудовані порт Нассау, який одночасно може вміщати 6 круїзних лайнерів, міст між островом Нью-Провіденс і Райським островом.
7 січня 1964 р. Багамам було надане внутрішнє самоврядування. У 1967 р. відбулися перші вибори до національних зборів, прем’єр міністром на 25 років став Лінден Піндлінг. Країна стала повністю незалежною 10 липня 1973 р., тоді ж прийняли чинну конституцію. У 1983 р. стався надзвичайний скандал: стало відомо, що деякі міністри зв’язані з наркоторговцями, через це перший віце-прем’єр і два міністри кабінету подали у відставку. На парламентських виборах 1992 р. перемогу святкував Вільний національний рух Губерта Інгрегема, який 21 серпня став новим прем’єр-міністром. На цій посаді 3 травня 2002 р. його заступив П. Кристі. [1; 34]
1.3 Політичний та адміністративно-територіальний поділ
За формою правління Багамські острови – парламентська монархія Вестмінстерського типу. Політичний режим демократичний. Голова держави – Королева Великобританії, представлена генерал-губернатором (Артур Дайон Хнна, приступив до виконання обов'язків 1 лютого 2006 р.). Останній призначається за рекомендацією Багамського Уряду. Законодавчу владу здійснює двопалатний Парламент (термін повноважень – 5 років), що складається із Сенату (16 призначених членів: 9 членів за порадою Прем'єр-міністра, 4 – за рекомендацією Лідера опозиції і 3 – за порадою Прем'єр-міністра після консультації з Лідером опозиції) і Палати зборів (49 депутатів, що обираються загальним голосуванням строком на 5 років). Голова Cенату - Лінн Холовеско; голова Палати зборів, спікер – Eлвін Сміт(обрана 2 травня 2007 р.) Виконавча влада належить Уряду ( Кабінету міністрів) на чолі з Прем'єр-міністром. На посаду останнього Генерал-губернатор призначають лідера партії більшості в Палаті зборів. Уряд відповідальний перед Палатою зборів. [7]
Місцеве самоврядування введено на Багамських островах з 1996 р. Члени 24 міських комітетів обираються на строк 4 роки. З їх середовища обираються голова та члени виконавчих органів – міських рад, число яких у кожному конкретному випадку визначається міністром у справах місцевого самоврядування. Основну частину місцевих бюджетів забезпечують трансферти центрального уряду, меншу – збори за реєстрацію та ліцензування окремих видів діяльності.
Фактично діє двопартійна система. Прогресивна ліберальна партія у початковий період діяльності дотримувалася радикальних поглядів і висувала тезу про можливість збройного захоплення влади. Незабаром перейшла на більш помірні лівоцентристські позиції, дотримується концепції змішаної економіки. Правляча партія у період 1968-92 рр. На виборах 2002 р. отримала 50,8% голосів і 29 місць у палаті зборів і повернулася до влади. Лідер – П. Крісті. [16]
Вільне національний рух утворено в 1980 р. при об'єднанні двох правоцентристських партій. Дотримується консервативної орієнтації, виступає за всебічний розвиток приватного підприємництва та скорочення ролі держави в економічному житті. Правляча партія у 1992-2002 рр. На виборах 2002 р. отримала 41,1% голосів і 7 місць у палаті зборів. Лідер – Т. Тернквест. [16]
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7
