Рефераты. Сучасний стан туристичної галузі Республіки Словенія

Реакційний репресивний режим не міг, проте, розв'язати гострих соціальних, політичних, національних проблем країни. Політика національної нерівності і придушення викликала незадоволеність і протест навіть серед буржуазії несербських народів і національностей, особливо в Хорватії. Прагнучи утримати свої позиції, великосербська правляча верхівка на чолі з королем Олександром вчинила 6 січня 1929 р. державний переворот. Конституція 1921 р. була відмінена, скупщина розпущена, всі політичні партії заборонені, в країні встановлена військово-монархічна диктатура. Але банкрутство відкрито диктаторських методів примусило уряд піти на політичні маневри: в 1931 р. король "дарував" нову конституцію.

Посилився вплив КПЮ, значно активізувалася її діяльність. В 1937 році було утворено нове керівництво КПЮ на чолі з Й. Броз Тіто.

Оголосивши на початку другої світової війни про нейтралітет, уряд Югославії під тиском гітлерівській Німеччині підписав, проте, 25 березня 1941 р. протокол про приєднання до Троїстого пакту (Німеччина, Італія, Японія). Група проанглійськи налаштованих військових 27 березня провела переворот. Новий уряд, що орієнтувався на Англію, підписав 5 квітня 1941 р. Договір про дружбу і ненапад з СРСР. 6 квітня Югославія піддалася нападу гітлерівської Німеччини, до якої приєдналися фашистські режими Італії і Угорщини. В ході звільнення в країні утвердилася нова держава, що була своєрідною формою соціалізму на чолі з КПЮ. 29 листопаду 1945 р. Засновницька скупщина одноголосно проголосила створення Федеральної Народної Республіки Югославії (ФНРЮ). Прийнята в 1946 р. конституція проголошувала ФНРЮ союзною державою з шести народних республік.

Свій шлях до незалежності Словенія почала раніше інших югославських республік. 2 липня 1990 р. словенська Скупщина (парламент) прийняла Декларацію про суверенітет без яких-небудь консультацій і узгоджень з федеральними властями, а 23 грудня 1990 р. в новонародженій державі був проведений плебісцит, на якому 88,5% населення висловилося за повне відділення від Югославії... А 27 червня в країну були введені війська ЮНА нібито "для захисту словенської частини югославських кордонів з Італією, Австрією і Угорщиною". Словенці сформували загони самооборони, які оголосили федеральним силам справжню партизанську війну. Цей конфлікт, який тепер називають "малою війною", тривав 10 днів. В ході бойових дій загинуло 35 військовослужбовців югославської армії і три словенці. 7 жовтня 1991 р. Словенія остаточно підтвердила свою незалежність. Не дивлячись на жорстокий опір керівництва СФРЮ (працюючої вже без представників Словенії і Хорватії), на своєму рішенні настояла. 26 грудня республіка вперше святкувала офіційний День незалежності. А вже в січні 1992 року була визнана багатьма країнами (включаючи всіх членів ЄС).

Сучасний державний устрій і форма правління

Сучасна словенська державність виникла у результаті розпаду Соціалістичної Федеративної Республіки Югославії. 23 грудня 1991 р. парламент прийняв Конституцію Республіки Словенія.

За змістом Конституції, у Словенії прийнято змішану республіканську форму державного правління.

Реально існує двопалатний парламент. Нижньою палатою є Скупщина, до складу якої входить 90 депутатів, обраних шляхом загальних і прямих виборів строком на чотири роки. При цьому в Конституції застережено, що італійська та угорська етнічні громади мають право обирати по одному депутату. Скупщина має підтвердити обрання депутатів.

Головною функцією Скупщини є законотворчість. Правом законодавчої ініціативи у Скупщині наділені депутати. Уряд, а також не менше, ніж п'ять тисяч виборців (народна законодавча ініціатива). Роль верхньої палати парламенту виконує Національна Рада, яка згідно зі ст. 96 Конституції "представляє соціальні, економічні, професійні та місцеві інтереси". Вибори радників Національної Ради відбуваються по-різному і залежно від курії, яку вони представляють. Однак практично завжди вони мають непрямий характер. Кожен із радників обирається строком на п'ять років. Главою держави є Президент, якого обирають шляхом загальних і прямих виборів строком на п'ять років. Одна і та сама особа може бути обрана щонайбільше на два строки поспіль. Якщо під час виконання своїх повноважень Президент діє всупереч Конституції або серйозно порушує закон, за поданням Скупщини він може стати перед Конституційним Судом. Останній, визнавши таке подання обґрунтованим, може прийняти рішення голосами двох третин від усіх суддів Конституційного Суду про усунення Президента з поста. Повноваження Президента є досить вузькими і подібні до тих, якими наділені глави держав за умов парламентарних форм правління. Разом з тим, у Конституції не передбачене контрасигнування актів Президента з боку Уряду. За формою державного устрою Словенія є унітарною державою. З метою урядування державна територія поділена на муніципалітети. Представницьким органом місцевого самоврядування в кожному муніципалітеті є муніципальна рада, яку обирає населення відповідної одиниці строком на чотири роки. Населення ж обирає мера, який головує в раді. Виконавчим органом є муніципальне правління, членів якого обирає муніципальна рада.

РОЗДІЛ 2. Природні умови та ресурси


Країни Південно-Східної Європи багаті на найрізноманітніші ландшафти помірного і субтропічного поясів, характерні для гірських, горбкуватих і рівнинних зон. Розташовані вони в безпосередній близькості один від одного й утворюють мозаїку ґрунтів, гідрологічних умов і рослинності. Найважливіші особливості природних умов пов'язані з будовою земної поверхні, де майже 70 % території зайнято горами.

Природні показники Словенії


Таблиця 1

Країна

Площа, км2

Протяжність кордонів, км

Використання земель, %

Площа зрошуваних земель, км2

Абсолютні висоти, м

загальна

суходолу

внутрішніх вод

сухопутних

водних

рілля

пасовища

ліси та чагарники

інші землі

мінімальні

максимальні

Словенія

20253

20253

0

1334

46,6

15

24

54

7

20

0

2864


Словенія – переважно гірська країна. На північному заході і півночі розташовані хребти Східних Альп (Похор'є, Караванке, Савінські Альпи, Юлійські Альпи з вищою точкою Словенії г. Триглав, 2863 м).

Альпи заходять в її межі на північному заході лише крайніми східними відрогами.

Як і Альпи в цілому, словенські Альпи – молоді гори, складені твердими кристалічними породами з численними виходами м'яких сланцевих товщ. Для них характерні, як в сусідніх районах Австрії і Італії, високі хребти з гострими зубчастими гребенями, скелястими загостреними вершинами, крутими схилами. У верхніх ярусах гір розстилаються альпійські луги, нижче схили гір порослі густими лісами. Драва і Сава своєю верхньою течією прорізали глибокі каньйоноподібні долини. То тут, то там зустрічаються численні невеликі озера льодовикового походження. Різко контрастні форми рельєфу, строката гамма фарб – яскраво-білі сніжні вершини на фоні голубого неба і соковита зелень гірських лугів поряд із силуетами темних скель – додають альпійським ландшафтам особливу живописність і привабливість. Тисячі вітчизняних і іноземних туристів щорічно спрямовуються в словенські Альпи. Альпійський район заселений щільніше, ніж інші гірські райони країни, і добре освоєний в господарському відношенні.

На півдні – північна околиця Динарського нагір'я, у тому числі вапнякове плато Карст (Краси) з карстовим рельєфом і всесвітньо відомою печерою Постойська Яма. Низовини – на заході, біля побережжя Адріатичного моря і на сході.

Зовсім іншою картиною є Динарські гори, що займають велику частину території Словенії – всю її західну частину між Адріатичним морем і долиною Сави. Маючи середню висоту більше 1000 м над рівнем моря, вони підвищуються на південному сході, в Чорногорії. Динарські складчасті гори – суворий край, несхожий на інші райони країни. Їх західна, велика частина складена в основному мезозойськими і третинними водопроникними породами, головним чином товщами сірих вапняків. Це зумовило тут дуже сильний розвиток карстових процесів і пов'язаних з ними форм рельєфу. Часто зустрічаються так звані карові поля: вапнякові схили гір як би роз'їдені незліченними вирвами та провалами і густо розітнуті довгими, нерідко глибокими борознами, що надають місцевості суворого вигляду. Дуже характерні тут і обширні карстові полья (поля) – западини між горами, що досягають у ряді місць 50-60 км довжини при ширині 10-15 км. Вони нагадують річкові долини, але переважно замкнуті в своєму нижньому кінці, де нечисленні короткі річки і тимчасові водотоки звичайно проникають через вирви у вапнякових товщах (або по-місцевому – "в понори") під землю, пропадаючи в тріщинах, провалах і печерах.

У Динарських горах, що стоять на шляху вологих вітрів з Адріатики, випадає багато опадів, проте майже всі вони йдуть всередину гірських товщ. Безводні, в значній своїй частині без ґрунту і рослинності гори розжарюються влітку від спеки, розтріскуються взимку від морозів. На Динарському нагір'ї, особливо на північному заході, в Хорватії, сувора природа створює серйозні перешкоди для життя і господарської діяльності населення.

Динарське нагір'я – район найбільшого карсту в Європі. Саме тут, на плато Карст, карстові процеси були вперше вивчені і одержали свою назву на ім'я цього плато. Сотні тисяч туристів щорічно відвідують знамениту карстову печеру Постойнська Яма (на південному заході Словенії), Плитвицькі водоспади і озера.

Гірська частина країни в геотектонічному відношенні – район молодої інтенсивної складчастості. Тектонічні рухи там продовжуються і понині. Словенія вважається однією з самих сейсмічних країн в Європі. Щорічно в гірських місцевостях, особливо на Динарському нагір'ї відбувається 250-300 землетрусів силою від 2 до 6 балів (за 12 бальною шкалою). При цьому бувають роки і набагато більш високої сейсмічної активності. В 1931 р., наприклад, було зафіксовано 1494 землетруси, два з них – силою в 10 і 11 балів.

Клімат на більшій частині Словенії – помірний, континентальний. В міжгірських долинах середня температура січня -2 °С, липня 18-19 °С, опадів 800-1200 мм (в горах місцями понад 2000 мм) в рік.

На побережжі клімат субтропічний середземноморський.

Середземноморський тип клімату характерний лише для вузької смуги Адріатичного побережжя. Сухе і жарке літо (середня температура липня майже повсюди 25-26°) триває там 5-6 місяців. Взимку тепло – середньосічнева температура в більшості пунктів від +5° до +10°. Заморозки, дні з нульовою або негативною температурою, як і випадання снігу, – рідкісне явище. Зате часті тривалі дощі з сильними вітрами. За рік випадає в середньому 1500-2000 мм опадів, у ряді місць – удвічі і втричі більше.

Клімат гірських областей Словенії має багато спільних рис, але немало і "місцевих варіантів". В цілому зима тут помірно холодна, з сильними вітрами і нестійким сніговим покривом; морозний період триває, як правило, до трьох місяців. На північному заході Словенії, у високогірних районах Альп і особливо Динарського нагір'я, зима, навпаки, більш тривала, сувора і сніжна. Літо в гірських областях загалом жарке, з середніми температурами липня до 20° і вище та помірною кількістю опадів. В альпійських районах у літні місяці помітно прохолодніше і вологіше. На Динарському нагір'ї літо загалом помірне тепле. Але бувають і жаркі дні. Особливою спекою пашить від голих вапнякових скель, позбавлених будь-якої рослинності. Суха і тепла осінь, що триває іноді до грудня, в гірських районах, як і майже скрізь у Словенії, – краща пора року. В цілому теплий період (з температурою від 10 до 20°) триває звичайно більше півроку.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6



2012 © Все права защищены
При использовании материалов активная ссылка на источник обязательна.