Виходячи зі специфіки лижних гонок як виду спорту, що вимагає повної зрілості організму, а також природного розвитку фізичних і психічних можливостей організму спортсмена, весь процес багаторічної підготовки гонщика в даний час можна розділити на шість основних етапів, що охоплюють наступні вікові періоди:
Попередня підготовка (вік 9–12 років). Найважливішими задачами на цьому етапі варто вважати: усебічний фізичний розвиток, зміцнення здоров'я, прищеплювання стійкого інтересу до занять фізичними вправами. Для рішення поставлених задач застосовується широке коло засобів, у тому числі при заняттях на лижах приділяється увага освоєнню елементів гірськолижної техніки й окремих способів пересування на лижах. Засобу лижного спорту використовуються в плані загальної фізичної підготовки, як і інші вправи. При заняттях на цьому етапі велика увага приділяється розвиткові загальної координації рухів, рівноваги й інших якостей, і в першу чергу швидкості рухів і швидкості рухових реакцій. До кінця даного вікового етапу звертається увага і на виховання скорост-но-силовых якостей. З цією метою застосовуються різні стрибки і прыжковые вправи й інші динамічні вправи. Заняття в основному проводяться ігровим методом, можливо і застосування «кругових» занять. Варто підкреслити, що всі заняття проводяться в плані загальної фізичної підготовки.
Усебічна фізична підготовка (вік 12–16 років). Основними задачами, як і на першому етапі підготовки, тут є: усебічний фізичний розвиток, подальше зміцнення здоров'я і загартовування, вивчення техніки різних видів спорту (легкої атлетики, спортивних ігор, плавання й ін.). Одночасно вивчається й удосконалюється техніка усіх видів лижного спорту – лижних гонок і гірськолижного спорту. Велика увага приділяється підготовці до здачі нормативів по фізичній підготовці. У зимовий час особлива увага приділяється навчанню й удосконалюванню техніки спусків на високій швидкості, поворотів у русі і лижних ходах. Влітку і восени включаються вправи з інших видів спорту – легкої атлетики (біг, стрибки), плавання (різними стилями), гребли (на спортивних судах і прогулянкових човнах) і різних спортивних ігор (баскетболу, ручного м'яча і футболу). Юні спортсмени виступають у змаганнях з різних видів спорту, у тому числі і по видах лижного спорту (гонки, слалом і ін.). Однак на цьому етапі не ставиться задача досягнення високих спортивних результатів. Необхідно ретельно спланувати кількість змагань і їхні терміни на весь рік для того, щоб не допустити перевантаження юних лижників соревновательной навантаженням. Велика увага на першому і другому етапах приділяється вихованню юних спортсменів. Особлива увага в навчально-виховному процесі приділяється вихованню вольових якостей (дисциплінованості, працьовитості, сміливості і т.д.).
Спеціальна підготовка в лижних гонках (вік 16–18 років). На цьому етапі багаторічної підготовки головними задачами є: поглиблене вивчання й удосконалювання техніки всіх способів пересування на лижах, подальше підвищення рівня ОФП, виховання вольових якостей. У рамках ОФП основна увага як і раніше приділяється розвиткові швидкісно-силових якостей, а до цього додається ще і задача розвитку динамічної сили. На міцній базі ОФП, створеної на попередніх етапах, починається спеціальна підготовка по лижних гонках, де більша увага вже починають приділяти розвиткові витривалості. У ході спеціальної підготовки на цьому етапі лижники беруть участь у змаганнях, де удосконалюються технічні навички, вивчається тактика, виховуються вольові якості. Кількість стартів за сезон і довжина дистанцій змагань повинні строго відповідати вікові лижників; не слід допускати перевищення норм, установлених правилами змагань і офіційних програм по лижному спорті (наприклад, програмами для ДЮСШ).
При плануванні навантажень необхідно уважно відноситися до визначення загальних обсягів тренувальних завдань. У цьому віці неприпустимо форсоване збільшення загального обсягу тренувального навантаження і сумарного обсягу пересування на лижах з високою інтенсивністю. На попередньому етапі підготовки і найчастіше на цьому допускаються серйозні помилки в плануванні навантажень (убік неприпустимого збільшення), що і приводить до припинення росту результатів у наступні роки. Такий напрямок (збільшення навантажень) часом залучає тренерів досить швидким тренувальним ефектом – результати юнаків ростуть, а наслідку цього позначаться тільки на наступних етапах підготовки. Іноді наслідку такої роботи проходять повз увагу тренерів ДЮСШ і інших організацій, що працюють з лижниками зазначеного віку. Після закінчення школи спортсмени ідуть у вузи, на виробництво, у ряди Російської Армії, де з ними працюють вже інші тренери, що іноді змушені відчисляти лижників, що стали безперспективними ще молодих.
Заглиблена спеціалізація по лижних гонках (вік 19–21 рік). На цьому етапі продовжується подальше удосконалювання техніки способів пересування на лижах, підвищення рівня фізичних якостей, зміцнення здоров'я й ін. Але найважливішою задачею в цьому віковому періоді є досягнення високого рівня спеціальної підготовки. На четвертому етапі проводяться спеціалізовані заняття з усі зростаючим тренувальним навантаженням як по обсязі, так і по інтенсивності. Тут закладаються міцні основи високої спортивної майстерності в спеціальній підготовці – у розвитку спеціальної витривалості як основної фізичної якості, необхідного лижникові-гонщикові, велике увага приділяється і подальшому удосконалюванню швидкісно-силових якостей основних груп м'язів. Продовжується робота і по підвищенню рівня загальної витривалості. Разом з тим при плануванні навантаження необхідно враховувати, що тривалість даного етапу досить велика – цілих три роки. Ясно, що можливості організму лижників у 19 і 21 рік далеко не однакові. Тому, незважаючи на значне підвищення усіх видів навантажень, потрібне неухильне дотримання основних принципів багаторічної підготовки, і насамперед принципів поступовості й індивідуалізації навіть у цьому, здавалося б у близькому повній зрілості, віці.
Спортивне вдосконалення (з віку 22 року). Основна задача – спеціалізована підготовка по лижних гонках із застосуванням високих тренувальних навантажень і досягнення найвищих спортивних результатів. Принцип індивідуалізації тренування реалізовувався і на всіх інших етапах багаторічної підготовки, але тут усі заняття проходять за індивідуальним планом, що особливо важливо, тому що спортсмени виконують тут винятково високі по обсязі й інтенсивності навантаження. На цьому етапі можна виділити зону найвищих досягнень (24–28 років), коли спортсмени, як правило, показують найбільш високі результати і домагаються успіхів на найбільших змаганнях з лижних гонок. Вік олімпійських чемпіонів, переможців світових першостей, чемпіонатів країни в переважній більшості випадків не виходить з цих меж. Період високих спортивних результатів у лижних гонках продовжується до 33–36-літнього віку, хоча в історії лижного спорту відомі випадки, коли спортсмени показували високі результати і пізніше, до 40–42 років.
Припинення активних занять спортом (у віці 33–36 років). Починаючи з цього віку, необхідно поступово відмовитися від офіційних змагань великого масштабу і знижувати тренувальне навантаження. Це період «виходу» з великого спорту проходить у кожного лижника індивідуально. Однак з метою підтримки високого рівня загальної працездатності і зміцнення здоров'я необхідно ще кілька років продовжувати виступу в місцевих і внутрішніх змаганнях з лижних гонок. Потім необхідно перейти до оздоровчих, нерегулярних занять на лижах. Доцільно продовжити виступу в змаганнях ветеранів по своїй віковій групі, у змаганнях, присвячених дням здоров'я, у стартах Дня лижника, а також у різних пробігах і лижних марафонах, присвячених знаменним датам (хоча термін «марафон» чисто умовний, довжина дистанції залежить від віку і рівня фізичної підготовленості).
В даний час існує великий інтерес до занять лижами з оздоровчою спрямованістю. На старти змагань ветеранів і різних пробігів усе більше і більше виходять люди зрілого віку, що сприяє продовженню активного довголіття і зміцненню здоров'я. Однак заняття з оздоровчою спрямованістю й участь у пробігах повинні проходити під контролем лікарів і тільки з їхнього дозволу. Тут не ставляться задачі досягнення високих результатів. Головне в цей період, особливо в літньому віці, – регулярні заняття на лижах.
Перші три етапи в багаторічній системі підготовки лижника приходяться на період навчання в школі і ПТУ. Тому при доборі школярів у секції і групи ДЮСШ, при плануванні засобів, методів і навантаження повинні враховуватися вікові анатомо-фізіологічні і психологічні особливості юних лижників. Саме в цьому віці закладається фундамент майбутніх успіхів і від правильної побудови процесів навчання і всієї підготовки багато в чому залежить рівень спортивної майстерності в зрілому віці. Усі три етапи роботи тісно взаємозалежні, причому розподіл учнів по календарному віці трохи умовно, тому що за рівнем фізичного розвитку школярі в одній віковій групі часом значно відрізняються друг від друга. Усе це вимагає особливої уваги, і насамперед у період активного полового дозрівання. При доборі, що займаються в навчальні групи шкільної секції і ДЮСШ, при організації і плануванні роботи необхідно враховувати особливості розвитку організму, а також періоди природного активного розвитку окремих фізичних якостей. На кожнім етапі підготовки відповідно до вікових особливостей розвитку організму школярів ставляться і вирішуються конкретні задачі по розвитку фізичних і вихованню морально-вольових якостей, по навчанню й удосконалюванню техніки способів пересування на лижах і тактику лижних гонок.
Залучати школярів до занять на лижах найбільше доцільно в 11–12 років. Початок занять у більш пізній термін приводить до збільшення щільності підготовки, тому що виникає необхідність компенсувати пробіли (наприклад, у технічній підготовці), надолужувати час. Постійно варто пам'ятати, що мова, власне кажучи, йде про початок занять на лижах як одному з засобів фізичного виховання школярів, а не про систематичні спеціалізовані тренування. Тут справа не тільки в термінах, а в сутності побудови підготовки лижників, у першу чергу в плані загальної фізичної підготовки.
Підготовчий період
1-й етап. Цей період вирішує задачі загально фізичної підготовки спортсменів: зміцнення їхнього здоров'я, всебічний фізичний розвиток на основі підготовки до здачі комплексів нормативів, загартовування, створення передумов для удосконалення техніки в лижних гонках, оволодіння різноманітними руховими навичками, прищеплювання інтересу до систематичних занять спортом, виховання працьовитості.
Основні задачі етапу: створення точних уявлень про техніку виконання як кожного елемента, так і всього ковзного кроку в цілому; закріплення вивчених елементів і техніки ходів у цілому; підготовка опорно-рухового апарата (м'язів, суглобів, зв'язок) до виконання більш тривалої роботи в зимових умовах. У цей же період вирішуються і такі задачі: спортсмени навчаються контролювати і приймати граничні пози фаз ковзного кроку і змінювати їх; виконувати і контролювати рухи відштовхування руками без палиць і ногами без лиж; учаться імітації в кроці й у стрибку [2, 301].
Поставлені задачі вирішуються засобами загально фізичної підготовки, вихованням таких якостей, як сила, швидкість, витривалість, спритність, гнучкість, рівновага, розслаблення.
Основні засоби тренування: кросовий біг, ходьба, змішане пересування по пересіченій місцевості, імітація техніки лижних ходів на місці й у русі (з палицями і без них, з гумовими амортизаторами, за допомогою спеціальних пристосувань блокової конструкції), пересування на лижоролерах і роликових ковзанах.
Основні методи тренування: рівномірний, перемінний, ігровий, круговий, контрольний.
Контрольні іспити проводяться наприкінці 1-го етапу.
2-й етап. На цьому етапі створиться спеціальна база функціональної підготовки (серпень-жовтень).
Основні задачі етапу: подальше підвищення загальної витривалості, удосконалювання техніки лижних ходів за допомогою імітаційних вправ і пересування на лижоролерах;
Часткові задачі: розвиток швидкісної і силової витривалості, удосконалювання окремих елементів техніки лижного ходу [10, 122].
Основні засоби тренування: кросовий біг, ходьба, змішане пересування по пересіченій місцевості, пересування на лижоролерах, виконання імітації лижних ходів у русі, вправи на швидкість і силу.
Додаткові засоби: спортивні ігри.
Основні методи тренування: ті ж, що і на першому етапі.
Наприкінці етапу звичайно організуються змагання і тестування.
3-й етап. Це – передзмагальний етап, його задача підвищувати рівень функціональної підготовки спортсмена при пересуванні на лижах (листопад-грудень).
Основні задачі етапу: подальше виховання загальної витривалості, удосконалювання техніки пересування на лижах, закріплення навичок високої якості лижного ходу.
Тренувальні навантаження наростають поступово, в основному за рахунок збільшення обсягу циклічної роботи. Перші два тижні тренування переважно рівномірна. Інтенсивність пересування на лижах підтримується в першій і другій зонах. Побудова тренувальних планів на цьому етапі виробляється з урахуванням календаря змагань і поточної підготовленості спортсменів.
Змагальний період
1-й етап. Змагальний, основна його спрямованість – набуття і збереження найвищої спортивної форми.
Основні задачі етапу: подальше удосконалювання гірської техніки і техніки лижних ходів, виховання загальної і спеціальної витривалості, стабілізація навички ведення оптимально швидкого лижного ходу, вихід на заплановані спортивні результати [10, 123].
Основні засоби тренування: пересування на лижах і спеціально-підготовчі вправи в лижній підготовці. Засоби загальної фізичної підготовки на цьому етапі застосовуються для підтримки загальної тренованості й активного відпочинку.
На цьому етапі необхідно широко застосовувати вправи для удосконалювання гірської техніки (підйомів, спусків, поворотів). Основні контрольні іспити на цьому етапі – систематична участь у змаганнях з лижних гонок.
2-й етап. Післязмагальний, починається після закінчення останніх змагань на снігу (звичайно з 1 квітня по 1 травня). Терміни і тривалість цього етапу можуть подовжуватися або скорочуватися в залежності від стану сніжного покриву, стану здоров'я спортсмена, його підготовленості і т.д.
Основні засоби тренування: ходьба, біг, гімнастика загального і спеціального впливу, плавання, спортивні ігри.
Спортивна орієнтація виходить з оцінки можливостей конкретної людини, на основі якої виробляється вибір найбільш підходящої для нього спортивної діяльності. Спортивний добір виходить з вимог виду спорту, з обліком яких здійснюється добір найбільш придатних для нього людей.
Основними задачами першого етапу добору (первинний відбір) є визначення придатності дітей і підлітків до спортивного удосконалювання шляхом виявлення їхніх задатків, що лежать в основі розвитку здібностей, оцінка ступеня рухової активності. Можна погодитися з думкою В. І. Пилиповича і І. М. Туревського про те, що на даному етапі основною задачею є добір узагалі моторно-обдарованих дітей і виявлення їхнього психомоторного статусу.
До спортивних занять залучається можливо більша кількість обдарованих у спортивному відношенні дітей і підлітків. Широко розгортається робота з агітації і пропаганди спорту. Доцільно організовувати спортивні секції в загальноосвітніх школах, де б під керівництвом учителя фізкультури і при участі тренера спортивної школи проводилися заняття по обраному виді спорту. Ефективний спортивний добір може бути здійснений на основі тривалих комплексних досліджень, що припускають аналіз особистості спортсмена в цілому і його спортивних здібностях на основі педагогічних, медико-біологічних, психологічних і соціологічних критеріїв добору.
Тренувальний процес лижників та гонщиків повинен бути цілорічним, його прийнято поділяти на два періоди – підготовчий і змагальний, які мають свої специфічні задачі, структуру і зміст.
Підготовчий період – це час фундаментальної, різнобічної підготовки. Починається він із травня і закінчується в грудні – всього 8 місяців. Поділяється на три етапи: весняно-літній (травень-червень-липень), літньо-осінній (серпень-вересень-жовтень) і передзмагальний (листопад-грудень). Із січня по травень проходить змагальний період, що складається з двох етапів: змагального (січень-лютий-березень) і післязмагального (квітень). Тривалість змагального періоду залежить від кліматичних умов і коливається від 3 до 4 місяців.
В лижній підготовці найбільш поширені такі основні методи: рівномірний, змінний, повторний, контрольний та змагальний. Досить значне місце належить самоконтролю та домашнім завданням.
Основною умовою підвищення функціональних можливостей організму спортсмена, від яких залежать результати в лижній гонці, є виконання навантаження, строго дозованого за засобами, об`ємом та інтенсивністю на кожному етапі тренування.
1. Аграновский М.А. Лыжный спорт. – М.: Физкультура и спорт, 1980. – 368 с.
2. Ананьев Б.Г. О взаимосвязи и развитии способностей и характера. – М.: АПН РСФСР, 1956.
3. Бриль М.С. Отбор в спортивных играх. – М.: ФиС, 1980.
4. Бутин И.М. Лыжный спорт. – М.: Просвещение, 1983. – 336 с.
5. Волков В.М. Актуальные вопросы биологии спортивного отбора. – ТиП, 1974, №3.
6. Волков В.М. Спортивный отбор (медико-биологический очерк). Смоленск, 1979.
7. Волков В.М. Тренеру о подростке. – М.: ФнС, 1973.
8. Волков В.М., Ромашов А.В., Николаев Н.Н. Спортивные способности детей. – Смоленск, 1981.
9. Воробьев А.Н. Тяжелоатлетический спорт. Очерки по физиологии и спортивной тренировке. – М.: ФиС, 1977.
10. Годик М.А., Шанина Т.А., Шатикова Г.Ф. О методике тестирования физического состояния детей. – ТиП, 1973, №8.
11. Донской Д.Д., Гросс X.X. Техника лыжника гонщика. – М.: Физкультура и спорт, 1971. – 136 с.
12. Донской Д.Д., Зациорский В.М. Биомеханика. – М.: Физкультура и спорт, 1979. – 264 с.
13. Дорохов Р.Н. Место и роль оценки физического развития и соматотипировання при отборе и ориентации детей и подростков в спорте. – В сб.: Медицинские аспекты подросткового возраста. Смоленск, 1979.
14. Зациорский В.М. Физические качества спортсмена. – М.: Физч. культура и спорт, 1966. – 200 с.
15. Иткис М.А. Специальная подготовка стрелка-спортсмена. – М.: Изд-во ДОСААФ, 1982. – 128 с.
16. Матвеев Л.П. Основы спортивной тренировки. – М.: Физкультура и спорт, 1977. – 280 с.
17. Платонов В.М. Современная спортивная тренировка. – К.: Здоров'я, 1980. – 336 с.
18. Шварц В.Б., Хрущев С.В. Медико-биологические аспекты спортивной ориентации и отбора. – М.: Физкультура и спорт, 1984. – 151 с.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5
