– здатність гравців перебудовувати рухову діяльність залежно від зміни ситуації при діях з м'ячем оцінювали за допомогою пристрою, що моделював виникаючі в грі ситуації. Реєстрували час і точність виконання завдання;
– здатність диференціювати м'язові зусилля оцінювали за допомогою контактної платформи і цифрового мілісекундоміра. Футболісту давали завдання вистрибнути вгору спочатку в повну силу, а потім в половину зусилля [5].
Відхилення від "належного" (очікуваного) результату ставало показником досліджуваної здатності.
По коефіцієнту ефективності ряду ігрових прийомів (наприклад, прийом м'яча в русі, передача м'яча, відбір м'яча, обведення супротивника, удари по воротах) експертним методом визначали спритність футболістів.
Крім того група тренерів оцінювала дії гравців по чотирьох критеріях, що характеризують компоненти спеціальної спритності, це:
– тактичне мислення;
– швидкість орієнтування;
– точність передач і ударів у ворота;
– координаційні здібності.
Таблиця 3.1
Результати досліджень [5]
Тести
Юнаки
Назва команди
-""-
X
V%
Біг на 40 м по прямій (с)
5,96
5
5,54
4
5,57
2
Біг на 40 м із зміною напряму (с)
9,83
8,47
6
8,31
Біг на 40 м по периметру квадрата (с)
10,75
3
-
9,78
Різниця (с) в бігу з реагуванням на сигнал і пробігами 40 м по прямій
3,87
10
2,92
17
2,72
Різниця (с) в бігу на 40 м по периметру квадрата в пробіжці 40 м по прямій
4,79
8
4,15
Точність м'язового диференціювання (см)
4,11
127
3,89
15
Час, що витрачається на передачу м'яча (с)
4,3
28
1,28
68
Точність передачі м'яча (бали)
0,63
25
0,7
ТЕСТ НА КООРДИНАЦІЮ
Завдання 1.
Час (с)
Число помилок
1,14
7,8
105
31
0,68
6,46
11
Завдання 2
1,16
8,48
104
43
1,01
8,65
32
12
Аналіз результатів, наведених у таблиці 3.1, показує, що найбільш однорідні результати одержані в узагальненому тесті з подоланням 40 м відрізка, у юних футболістів варіативність у цьому тесті 8-10 %, що дещо вище в порівнянні з дорослими гравцями.
Помірну варіативність має показник часу складної реакції при передачах м'яча і точність передач. Значний розкид виявлений в показниках м'язового диференціювання (127%).
Видно, що у відносно простих і звичних завданнях міжіндивідуальна мінливість результатів невелика. У завданнях, що вимагають максимального прояву спритності, відмінності помітніші.
Разом з тим, результати тестування футболістів в польових умовах (наприклад, біг з рішенням специфічних грі, але раптово виникаючих завдань; швидкість (своєчасність) і точність виконання передачі м'яча) мають істотні коефіцієнти з показниками ефективності техніко-тактичних дій.
Об'єктивність показників в тестах з визначенням спритності знаходимо по коефіцієнту узгодженості оцінок.
Оскільки коефіцієнти узгодженості виявилися достатньо високими (0,80; 0,82 і 0,87) - використані методи оцінки спритності слід вважати інформативними, надійними і об'єктивними.
Як бачимо, труднощі оцінки і множинність вимірюваних компонентів складових спритність, значно утрудняють контроль цієї важливої для футболу якості, але все таки не роблять такий контроль неможливим.
Слід зазначити, що з квітня по вересень (тобто весь експериментальний період) футболісти виконували рекомендовані спеціальні вправи, що зв'язано впливають як на розвиток спритності, так і на зростання техніко-тактичної майстерності.
Наведемо вправи характерні для певних періодів підготовки футболістів.
Загальнопідготовчий період.
1. Два гравці біжать в 3-4 м один за одним. Ведучий раптово змінює напрям і швидкість бігу.
Завдання веденого - повторити всі рухи ведучого.
2. Гравці в колоні поодинці в 30 метрах від тренера [5].
Футболісти виконують прискорення у бік тренера.
Якщо тренер підняв праву руку - гравець починає бігти протиходом (до лінії старту).
Спеціально-підготовчий період.
1. З положення "лежачи на спині" гравець виштовхує м'яч обома руками від грудей і, схопившись (не давши м'ячу торкнутися землі (підлоги), приймає його на ногу і починає ним жонглювати.
2. Гравець розміщується лицем до стіни на відстані 4 м від неї.
Асистент з відстані 8-10 м рукою посилає м'яч (то справа, то зліва) в стіну.
Завдання: зупинити відскакуючий м'яч.
Після 10-12 кидків - зміна ролей.
3. Ігрове поле (майданчик) розділені на три зони. У ближній гравці мають право торкатися м'яча один раз, в середній три, в дальній - число торкань не обмежене.
Вправа дозволяє вдосконалювати швидкість переходу гравців від оборони до атаки і навпаки.
Важливою особливістю цих завдань є те, що футболістам надається можливість оволодіти великим запасом раніше невідомих рухових навиків. Це сприяє тому, що в процесі гри футболісти мобільніші до рішення техніко-тактичних задач. Крім того, накопичений об'єм різноманітних рухових навиків надає можливість гравцям імпровізувати в процесі реалізації ситуативних завдань.
Таким чином, спеціальна спритність є лімітуючим чинником в досягненні високих спортивних результатів у футболі.
Підвищення ефективності ігрових прийомів футболістами, що брали участь у експерименті, слід розцінювати як наслідок доцільного використання тренерами вправ, що надали зв'язану дію як на підвищення точності виконання ігрових прийомів, так і на техніко-тактичну майстерність, пов'язану з різними проявами спритності в складних моментах гри. Подальші дослідження передбачається провести у напрямі вивчення інших проблем вимірювання і вдосконалення спритності.
Отже, спортивне тренування включає в тій чи іншій мірі всі основні або відносно самостійні сторони: технічну, фізичну, тактичну, психічну і інтегральну. Така структура упорядковує уявлення про складові спортивної майстерності, дозволяє до певної міри систематизувати засоби і методи їх вдосконалення, систему контролю і управління процесом спортивного вдосконалення (Заціорський В.М., 1970 р.; Матвєєв Л.П., 1997 р.; Платонов В.Н., 1997 р.; Зеленцев А.М.; Лобановський В.В., 1989 р.; Лисенчук Г.А.; 2003 р. та ін.)
Кількість різних проявів окремих рухових якостей у футболі вельми велика, тому розвиток і ефективне вдосконалення кожного з них вимагає належного наукового обґрунтування. В процесі гри у футбол постійно виникає проблема швидкого реагування на несподівані дії суперників, прояв високих швидкісних і силових якостей при виконанні окремих технічних прийомів гри, швидкості орієнтування, здійснення переміщень, атакуючих і захисних дій в умовах строгого дефіциту часу, складної взаємодії з партнерами по команді.
Різноманітність змісту ігрової діяльності у футболі вимагає комплексного розвитку основних фізичних якостей і функціонального вдосконалення всіх систем організму того, що займається. А це можливо лише в процесі різносторонньої фізичної підготовки, коли, разом з розвитком основних фізичних якостей, приділяється увага і розвитку спеціальних якостей для футболу.
Тренувальні програми будуть ефективними, якщо вони будуть направлені на одночасний розвиток спритності і техніки тактичної майстерності. Разом з тим ми не повинні не забувати про те, що оцінка ступеня спритності будь-якого обґрунтованого рухового завдання не полягає в елементах даного завдання, а визначається виключно по ступеню відповідності їх з навколишнім оточенням, оскільки від її ефективності залежить ступінь успішності рішення реалізовуваної командної задачі.
Аналіз результатів, одержаних при тестуванні футболістів як у неспецифічних, так і в специфічних проявах показав, що у відносно простих рухах міжіндивідуальна мінливість результатів мало залежить від підготовленості спортсмена. Але із збільшенням складності і із зменшенням часу на рішення рухової задачі, міжіндивідуальна варіативність різко збільшується.
Можна стверджувати, що достатньо доцільнішою є наступна схема розвитку і подальшого вдосконалення спритності:
– визначення рівня розвитку цієї якості;
– встановлення структури спритності кожного гравця команди;
– підбір вправ (рухових завдань), що впливають на провідні форми прояву даної якості;
– оцінка ефективності використовуваних тренувальних засобів по темпах приросту показників спритності;
– вибір і використання в тренувальному процесі тих засобів (можливий також урахування індивідуальної схильності) які відтворюють найбільшу дію.
Головний принцип підбору вправ для розвитку спритності - якомога більше різноманітності. На тренуваннях потрібно більше використовувати добре розучені гімнастичні і акробатичні вправи, чергування ходьби і бігу в різних поєднаннях, рухомі ігри з несподівано змінними ситуаціями, вправи по техніці і тактиці гри. Виконувати їх рекомендується на початку заняття.
1. Алексеев Г.А. Физиологические аспекты футбола. - М.: ГЦОЛИФК. 1986. - 34 с.
2. Арестов Ю.М., Годик М.А. Подготовка футболистов высших разрядов. - М., ГЦОЛИФК, 1980 - 127 с.
3. Ашмарин Б.А. Теория и методика физического воспитания. - М.: Просвещение, 1990. - 311 с.
4. Бернштейн Н.А. О ловкости и ее развитии // Легкая атлетика. - 1990. - № 3-5.
5. Бойченко С.В., Лисенчук Г.А. Методы измерения и совершенствования ловкости // http://lib.sportedu.ru
6. Бойченко С.В., Терещенко В.И. Развитие ловкости футболистов // http://lib.sportedu.ru
7. Васильчук А.Г., Тий Ю.В., Останович М.В. Педагогічний контроль за швидкістю та спритністю висококваліфікованих футболістів. Практикум з футболу. - Київ, 2001. - С.24-26.
8. Вихров К. Физическая подготовка юных футболистов. - Киев: Федерация футбола Украины, 2000.
9. Годик М.А. Спортивная метрология: Учебник для ин-тов физ. культуры. - М.: Физкультура и спорт, 1988. - 192 с.
10. Запорожанов В.А. Контроль в спортивной тренировке. - К.: Здоровья, 1988. - 249 с.
11. Зациорский В.М. Физические качества спортсмена. - М., Физкультура и спорт, 1970. - 199 с.
12. Зациорский В.М. Физические качества спортсменов. - М.: Физкультура и спорт, 1966. - 214 с.
13. Зеленцов А.М., Козлов А.М., Лазаренко В.И. Научно-методическое обеспечение осовремененного учебно-тренировочного процесса на примере "Динамо" (Киев). Практикум по футболу. - Киев, 2000. - С.44-47.
14. Кизыма А.В. Оценка и совершенствование ловкости путем развития точности движений // http://lib.sportedu.ru
15. Кизыма А.В. Развитие точности управления основными параметрами движений у школьников 10-12 лет: Автореф. дисс. канд. пед. наук. - Одесса, 1994. - 17 с.
16. Кириллов А.А. Пульсовые характеристики игровых и тренировочных нагрузок в футболе. - М.: ГЦОЛИФК. - 1985. - 39 с.
17. Лисенчук Г.А. Общие положения управления тренировочным процессом на начальных этапах подготовки спортсменов // http://lib.sportedu.ru
18. Малахов С.В. Объективность методов оценки уровня ловкости спортсменов, представляющих игровые виды спорта: Сб. науч. трудов / Под. ред.Е. Скоморохова. - М., 1998. - 118 с.
19. Марченко В.А. Оптимізація швидкісної підготовки кваліфікованих футболістів. Практикум з футболу. - Київ, 2001. - С 21-23.
20. Марченко В.А. Развитие двигательных качеств футболистов. - Харьков, 1991. - С 5 - 16.
21. Матвеев Л.П. Основы спортивной тренировки. - М.: Физкультура и спорт, 1977. - 236 с.
22. Матвеев Л.П. Теория и методика физической культуры. - М., Физкультура и спорт, 1991. - 327 с.
23. Основи здоров’я i фізична культура: Программа для общеобразовательных учебных заведений 1 - 11 классы // Директор школы. - Киев, 2002. - № 19 - 20. - С.3-56.
24. Платонов В.М., Булатова М.М. Фізична підготовка спортсмена. - К., Олімпійська література. 1995 - 319 с.
25. Платонов В.Н. Общая теория подготовки спортсменов в Олимпийском спорте. - Киев: Олимпийская литература, 1997. - С.59-60.
26. Ратов И.П. Исследование спортивных движений и возможности управления изменениями их характеристик с использованием ТСО: Автореф. дисс. докт. пед. наук. - М., 1972.
27. Семенов Г.П. Методы измерения ловкости. - В кн.: Проблемы комплексного контроля в спорте. - М.: СААМ. - 1995. - С.90-128
28. Спортивная метрология: Учебник для ин-тов физич. культуры / Под общ. ред.В.М. Зациорского. - М.: Физкультура и спорт, 1982. - 256 с.
29. Фізичне виховання - здоров’я нації: Целевая комплексная программа. - Київ, 1998. - 7 с.
30. Фарфель В.С. Управление движениями в спорте. - М.: Физкультура и спорт, 1975. - 287 с.
31. Шамардин В.Н. Медико-биологические основы спортивной тренировки футболистов. - Днепропетровск: Пороги, 1998 - с.133.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5
