Готичний стиль на Закарпатті
Між романським та готичним стилем не має чіткої хронологічної межі. Уже із середини ХІІ ст. у північній Франції з'являються елементи нового готичного стилю. Його характерними рисами є вертикальність композиції, поєднання в архітектурі релігійності з любов'ю до життя, більш короткий поперечний неф, стрільчаті вікна, більш легкі цегельні стіни, досить складна каркасна система опор і ребристе склепіння. З часом готика стає універсальним загальноєвропейським архітектурним стилем, в рамках якого була створена цілком своєрідна система форм, досягнено нового розуміння просторової та об'ємної композиції1.
Готика — одна з найбільш цікавих сторінок історії закарпатського мистецтва ХV -- ХVІІ ст. Майже в усіх замках Закарпаття залишилися деталі готичного стилю, це не дивно, адже у цей період розквітала замкова архітектура. Яскравими прикладами готики на Закарпатті можуть слугувати храми у Виноградові (римо-католицьий собор ХІІІ -- ХІV ст.), католицький собор ХІІІ -- ХІV ст. у селі Мужієво, католицька каплиця Св.Мартина ХІV ст. у Мукачеві.
Ренесанс слово французького походження, означає відродження. Європейське мистецтво ХV--ХVІст. сучасники вважали відродження античного мистецтва. Центром Всесвіту знову стає людина. На відміну від вертикалізму простору у готиці, нові форми розвиваються у ширину. Архітектура характеризується простотою, внутрішньою урівноваженістю об'ємів, форм та ритму. Архітектори вільно використовують ордерну систему античності. Мірилом усьому служить людське тіло. Підкреслюються горизонтальні лінії, внутрішній розподіл простору централізовано з куполом у центрі, стеля кефів і внутрішня сторона купола прикрашена. До повної досконалості доведений візантійський пазушитий купол. Всередині між пілонами і колонами прикраса сграфітто. Характерним елементом ренесанської архітектури є внутрішній двір Ужгородського і Мукачівського замків, з відкритими просторовими аркадами. Тут влаштовувалися влітку концерти, театральні вистави. Ренесанс фактично обійшов Закарпаття стороною, оскільки у цей період на території нашого краю точилися міжусобні релігійні війни між Австрією та Трансільванією.
Стиль бароко на Закарпатті.
Назва походить від італійського слова, яке з самого початку означало позбавлене смаку, пишномовне, вигадливе. Період існування стилю 1550-1750 рр. Найбільш характерний для дворів князів та вищого духовенства. Виник у добу зіткнення слабнучого феодалізму та молодої буржуазії, в епоху абсолютизму, як результат боротьби реформації та контрреформації1. На противагу замкнутим структурам ренесансу, бароко -- це відмова від звичних форм. Великі розміри, розмах, розкіш в оздоблені внутрішніх приміщень соборів. Перед вівтарем купол великих розмірів. Головний неф значно розширений. Капели, збудовані на місцях бічних нефів, разом із величезним склепінням утворюють єдиний внутрішній простір. Капели темні, головний неф затемнений, купол сильно освітлений. Назвемо кілька прикладів архітектури Закарпаття у барочній формі: графський двір-палац сім'ї Бетлен 1629 р. у Берегові, палац баронів Перені ХІV ст. у Виноградові, православний монастир ХІVст. у Мукачеві, будинок С.Дьєндєші ХVІІст. в Ужгороді
Мистецтво класицизму на Закарпатті.
В результаті Французької буржуазної революції 1789 р., до влади прийшла буржуазія, одночасно з нею розвивається новий дух епохи. Людина цього часу з ностальгією звертається до античності. Красу легше пізнати через античне мистецтво, ніж через пряме вивчення природи -- в цьому суть вчення класицизму. Прагнення до простих гармонійних форм грецького та римського мистецтва. Конструкція знову виходить на перший план. Для зовнішнього вигляду будов характерною є строгість ліній. Симетричний фасад із тімпанами і рядами колон. Прикладами цього стилю є палац феодалів Довгаїв ХVст. у селі Довге та будинок жупанату 1809 р. в Ужгороді.
Напрямки у мистецтві ХІХст.
У результаті буржуазних революцій виникає буржуазія індустріальна. Їй передував останній спалах давнього мистецтва -- романтичний стиль. Яскравим представником цього стилю є палац-замок графів Шенборн 1890 р. та залізнична станція поблизу нього з парком ХІХст.
Еклектичний стиль на Закарпатті
Еклектичний або історичний стиль вибрав найбільш характерні для нього форми з різних стилів. Звичайно, змішування елементів різних стилів тільки зрідка приводило до успіху. Для цього стилю характерно, що для окремих будинків і, навіть, приміщень визначали окремий рецепт стилю. Тут спочатку увага звертається на романський та готичний стиль. Знову з'являються елементи архітектури середньовіччя. У моді також візантійська та мавританська архітектура. Інтер'єри прикрашають позолотою, змішуючи східні та арабські елементи. Більшість будов наших міст (наприклад вул.Корзо, м.Ужгород) збудовані в еклектичному стилі.
Архітектура ХХ ст. на Закарпатті
З використання нових будівельних матеріалів, формується новий стиль -- сецесіон або сецесія, який порвав із застарілим смаком минулого. Тут всі деталі в тому числі і обстановка, проектуються в одному і тому ж стилі. У якості декоративних елементів часто використовуються рослинні мотиви. Значення цього стилю в тому, що він звертав увагу, на необхідність модернізації1. У зв'язку з тим, що Закарпаття було бідною частиною Угорщини, сецесіон зустрічається лише в Ужгороді. Та найбільш оригінальне обличчя закарпатських міст Ужгород, Мукачево, Берегово, Хуст, Виноградово, Солотвино -- сформували чехословацькі архітектори-конструктивісти. Стиль конструктивізм оголосив війну міщанській помпезності, та сформував своє бачення в доцільності форм, в простоті, пропорціях, масштабі та гармонійному співставленні матеріалів. Конструктивісти були переконані, що архітектурний твір повинен відповідати утилітарному призначенню і в той же час мати свою художню виразність. Серед найбільш виразних конструктивістських будов можна виділити: Народну Раду в Ужгороді, адміністративний центр у Хусті, центральна площа селища Солотвино.
Народна архітектура
"Бойківські" дерев'яні храми. "Бойківський" тип церков безперечно є якимось початковим варіантом дерев'яних храмів у Карпатах і за їх кордонами, який був випрацьований народними майстрами в далекому минулому. Храм тризрубний, триверхий з шатровими верхами, з кількома заломами. До кефа із заходу і сходу прилягають більш вузькі прямокутники зрубів бабинця та вівтарної частини. кутові сполучення зроблені вирубкою "в ластівчин хвіст". До цього типу відносяться церкви у селах Кострино, Ужок, Вишка, Сухий, Густий, Верхній Студений і т.д. “Бойківські” храми дістали свою умовну назву від етнографічної групи, яка населяє Східно-Карпатський регіон.
"Лемківські" дерев'яні храми. Класичні пам'ятники цього типу в області збереглися тільки два: Храм Св.Михайла із с.Шелестова (музей в Ужгороді), храм Св.Михайла в м.Свалява. Інші були розібрані в кінці ХІХ-ХХст. або вивезені за межі Закарпаття. Головною стилістичною відмінністю "лемківських" церков є усунення центричності будови шляхом переміщення висотної домінанти з центрального зрубу, кефу на високу дзвіницю, зведену над бабинцем або поряд з ним. Навіть якщо у "лемківської" церкви не має шатрового покриття над якимось із її зрубів, заміненого двоскатною стріхою, у неї обов'язково є розвинута барокова маківка. “Лемківські” церкви дістали свою умовну назву від етнографічної групи, що населяє північні Карпати.
“Гуцульські” дерев'яні храми. У Закарпатті цей тип представлений двома храмами (смт. Ясіня та с.Лазіщина, Рахівського району). План такої будови має хрестоподібну форму і складається з п'яти зрубів. Центральний зруб ширше бічних (північною та південною), довжина яких трохи менша довжини західного та східного зрубів. Цей тип храму має дві виразно підкреслені осі симетрії, у відповідності з якими майже ідентично вирішені фасади. Центральний зруб на середині своєї висоти переходить з прямокутної форми у восьмигранну, внаслідок чого і шатрове перекриття його приймає таку ж форму. Однокупольний п'ятизрубний “гуцульський” храм відрізняється своєю компактністю і стрункістю та є одним з кращих прикладів народного дерев'яного мистецтва
2.2.2 Замки Закарпаття
Подорожуючи по Закарпаттю, оглядаючи пам'ятники давніх часів, часто зустрічаємо замки або їх руїни. Найчастіше вони розташовані на мальовничих пагорбах, що дужими і кремезними витязями височать над землею.
Старожили розповідають, що в сиву давнину замки будувалися не для краси, але з великої потреби. Оскільки в той час люди не проживали на якомусь одному постійному місці, а часто мандрували, шукаючи ліпших земель. Поки (навколишні місцевості не були густо заселені, такі мандрівники не знали серйозних перешкод. Але коли на кращих угіддях люди поселилися на постійне проживання, ті, кому не пощастило раніше укорінитись на них, мусили силою виборювати собі місце під сонцем. Отак і настали часи суцільних кровопролитних нападів і війн. Королі, князі, знатні феодали, котрі володіли неозорими маєтками, аби ліпше захищати свої землі, почали споруджувати замки. Спочатку будували лише дерев'яні, а потім - кам'яні.
Замки з'являлися здебільше на місці колишніх городиш, виникнення яких археологи відносять до II тисячоліття до н. е. - IX ст. н. е. Назва город - давня, означає укріплення, обгороджене ровом та валом з дерев'яною огорожею-частоколом. Про існування таких укріплень "а Закарпатті мовиться у хроніці Аноніма "Діяння угорців" (XII ст.). Так, під 903 роком зафіксовано зруйнування укріплення Боршоа (Боржава): "Князь Арпад, пославши військо, зайняв усю землю між Тисою і Будрогом аж до Вгочи - з усіма жителями, і укріплення Боршоа обступив і на третій день завоював, і розбив мури його, і воїв князя Салана, знайдених тут, велів повести закованими у кайдани в табір Гунг".
Городища в основному споруджувалися на вершинах гір, що надавало їм неприступності. Однак дерев'яні городища часто горіли. Тому у XIII-XIV ст. зводяться кам'яні замки: Ужгородський, Мукачівський, Невицький, Севлюський, Квасівський, Королевський, Хустський. Будівництво замків вимагало тяжкої і виснажливої людської праці. В одній із народних пісень, записаних закарпатським письменником О. Павловичем (1819- 1900) у с. Біловежі на Пряшівщині (Словаччина), про це говоріться так:
Коли мурували білу Маковицю,
Гонили на панське убогу вдовицю.
Єдну неділеньку ґазду поховала,
Другу неділеньку сина породила.
В три дні по породі на панське єй гнали,
На панське єй гнали, покоя не дали.
На панське ся брала, горенько плакала,
В слезах купаного сина повивала.
На єдній рученці синочка тримала,
А з другов рученьков камені давала.
Замки з'являлися в основному на підвищених місцях, аби з них можна далеко заглянути і побачити ворога, який наближається, і, звичайно, щоб йому важко було достатися до фортечних мурів. Навколо замкових стін копалися ще глибокі рови. У них пускалася вода чи дно "проростало" гострими палями.
У середину похмурих і великих укріплень потрапляли через масивні надміцні ворота. До них вів через рів міст, який при потребі піднімався та опускався.
За безпечними сильними стінами замку споруджувалися різні будови. Були там помешкання для панів, прислуги і для війська. Неодмінно мала бути також і каплиця. Під тими будовами знаходилися холодні півниці. У. найвищій вежі фортечного муру сидів постійно сторож і мав голосом труби давати знати, коли хтось наближається до замку.
Нетривкими були мирні затишшя. Але коли жилося спокійно, на великих "внутрішніх" дворищах навколо замків ремісники продавали свої товари, вояки проводили всілякі змагання на витривалість, спритність і дужість.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9
