Головним лікувальним чинником Закарпатського курорту є вуглекислі гідрокарбонатні або гидрокарбонатно-хлорідниє натрієві мінеральні води. Експлуатаційні їх запаси поки що розвідані тільки в Закарпатській області. Ці води надзвичайно цінні в лікувальному відношенні. Їх використовують як для питного лікування, так і зовнішньо у вигляді загальних вуглекислих мінеральних ванн.

По своїх фізико-хімічних властивостях вони близькі до «Боржомі» або «Єсентуків-17», але є істотні відмінності, які роблять їх ще ціннішими. Враховуючи особливості фізико-хімічного складу вуглекислих гідрокарбонатних натрієвих мінеральних вод Закарпатської області, в 70-х роках Центральний науково-дослідний інститут курортології (р. Москва) виділив окремий тип мінеральної води «Поляна Квасова», хоча по гідрокарбонату натрію її можна віднести до вод типа «Боржомі». «Поляна Квасова» є прекрасним лікувальним засобом при катарах шлунку, захворюваннях дихальних шляхів і при подагрі. Вона ефективна для лікування хворих цукровим діабетом і навіть атеросклерозом, позитивного впливає на хворих хронічною ішемічною хворобою серця, «Поляна Квасова» зменшує гіперліпідемію при різних типах порушень ліпідного обміну, покращує мінеральний обмін, самопочуття хворих; благотворно впливає на хворих з сечовим діатезом, особливо при урат- і оксалатурії, при деяких формах фосфатурії.

Вуглекислі гідрокарбонатні натрієві мінеральні води Закарпаття містять органічні речовин не менше, ніж відома «Нафтуся», і надають сечогінну дію не тільки завдяки гідрокарбонату натрію, але і за рахунок впливу органічних речовин. Очевидно, протизапальні і поліпшуючі показники стану сечі обумовлені частково наявністю у воді бору.

Основним багатством Мальовничого селища на правому березі річки Тиса є величезне родовище кам яної солі, запаси якої складають 3,5 млрд. тон. Найбільшою родзинкою селища є соляні озера, на які щороку приїжджають тисячі людей з усіх куточків України та зарубіжжя. Перше озеро з явилося кілька десятків років тому на місці шахти Кунікунда, яка відпрацювала свій ресус ще у минулому столітті. З часом площа водойм на місці просідання грунтів збільшувалась і нині сягає майже 10 га. Вода у цих озерах дуже солена (30—32 г/л) і корисна для лікування хвороб нервової системи, радикулітів, плевритів, артритів, захворювань шкіри. Крім знаменитих озер у Солотвино є ще і не менш знамениті соляні шахти. Туди з'їжджаються лікуватися від астми, туберкульозу й інших захворювань дихальних шляхів. На базі Української аллергологической клініки лікують бронхіти, астму, алергію за допомогою тепло й електролікування, питної терапії, масажу. Крім цього в лікуванні використовується метод спелеотерапии - використання мікроклімату соляної шахти на глибині 300 метрів. У повітрі в 10 разів нижче кількість мікроорганізмів, чим у звичайному повітрі, стабільна температура 23 градуса і відносна вологість 20-60 %. Лікування проводиться в плині 15-25 сеансів по 5-10 годин, у залежності від тяжкості захворювань.

Одним із перспективних напрямків питного лікувального використання найцінніших мінеральних вод Закарпаття є освоєння родовищ залізистих, залізисто-миш’якових, сульфідних та йодобромних вод.

На Закарпатті найбільш цінні залізисті мінеральні води представлені родовищами Келечинського та Ужгородського типів. Однак наявність заліза до 10 мг/л є характерною для більшості вуглекислих мінеральних вод Карпат. Лікувальна дія залізистих мінеральних вод «Келечинська», «Ужгородська», «Радванка» доповнюється сече- й жовчогінною дією, що сприяє виведенню з організму залишкових продуктів порушення метаболізму подібно до еферентних методів лікування.

Залізисто-миш’якові мінеральні води - це родовища Рахівського району, зокрема, родовища в селі Кваси. Мінеральну воду цього типу використовують для ванн у разі захворювань органів руху, нервової системи, серцево-судинних порушень.

Встановлено, що вуглекислі залізисто-миш’якові, хлоридно-гідрокарбонатно-натрієві води Закарпаття належать до високоефективних специфічних лікувальних вод з широким діапазоном лікувальної дії та рекомендуються для лікувально-профілактичного застосування як усередину, так і зовнішньо за низки захворювань.

Однією з перспектив питного використання сульфідних мінеральних вод Закарпаття є лікування хронічних професійних отруєнь важкими металами, а також деяких інших патологій. Зокрема, вважається, що це один із нешкідливих, доступних та ефективних заходів профілактики накопичення в організмі свинцю та інших важких металів - міді, ртуті, срібла, кадмію, полонію тощо. Перспективним є питне використання йодобромних мінеральних вод, які привертають до себе увагу в тих випадках, коли з лікувальною метою під час деяких захворювань застосовують препарати йоду та брому. Дуже помічною для людини є мінеральна вода «Соймівська», до складу якої входять, окрім кальцію (650 мг/л), такі мікроелементи, як залізо, мідь, цинк, кобальт, марганець, нікель, миш’як, ванадій.

Нова Зеландія, Сахалін, Ісландія, Закарпаття. Що спільного? Виявляється, тільки цим куточкам світу природа подарувала унікальні цілющі термальні джерела, які є вельми перспективними для оздоровлення. Варикозне розширення вен, інші захворювання серцево-судинної системи, артрити, остеохондроз, наслідки травматичних ушкоджень - ось далеко неповний перелік недуг, що успішно лікують водою з цих джерел.

Основні запаси термальних мінеральних вод у Закарпатті зосереджені в 33-х водопроявах. Із шести родовищ сьогодні найширше можуть використовуватись і є перспективними: Берегівське (лікувально-оздоровчий комплекс «Закарпаття»), Боржавське, Іванівське, Косоньське (санаторій-профілакторій «Косонь»).

Найбільш популярними є природні азотно-вуглекислі купелі у басейні Берегового. Долаючи відстань понад тисячу метрів, джерело при виході сягає +55 градусів за Цельсієм. Тобто, якщо в звичайних басейнах воду підігрівають, то тут, навпаки, — остуджують.

Вода у басейнах Косоні незвичайна – жовто-коричневого кольору. Зі свердловини 16Т вона витікає з температурою 60—80 градусів. Поки доходить до поверхні, охолоджується до 38—40 градусів. За своїм складом вода біля села Косонь належать до високотермальних хлоридно-натрієвих вод середньої мінералізації. Вона схожа з водою всесвітньо відомого санаторію «Гайдусобосло» в Угорщині. Кажуть, що зараджує людям з недугами опорно-рухового апарату, наслідками травм кісток та м’язів, зцілює серцево-судинну та нервову систему, шкірні захворювання, сприяє виводити солі з кісток та нирок. В одному з басейнів вода має 38 градусів, у іншому – на три градуси холодніша.

Цікавим є й термельне джерело у Велятині Хустського районів. Тамтешнє термальне джерело притулилося до гірських схилів за півкілометра від в’їзду в село. У двоповерховій споруді, в середині якої є сім ванн з мінеральною водою різного складу, оздоровлюються здебільшого іноземці - з Німеччини, Чехії, Угорщини, Литви та Росії. Українці, як не дивно, мало знають про ці цілющі купелі з природним вмістом йоду й брому (останній має заспокійливу дію). «Живицю» тут отримують зі свердловини завглибшки майже кілометр. Вода має температуру від + 45 до + 60 градусів за Цельсієм. Але перед наливанням у ванни її охолоджують до температури людського тіла.

Мінералізація тутешньої диво-води сягає до 100 г/л, тоді як морська вода має всього три грами. Завдяки цьому на людське тіло, що занурюється у велятинську ванну, закон Архімеда майже не діє, – воно тримається на поверхні води.

Заслуговує уваги відпочивальників ще одне природне диво Карпат, неподалік від селища Солотвино. Учені мужі заявляють: мінералізація води в карпатському озері - від 73 до 275 г/л. У знаменитому Мертвому морі ця цифра досягає 300 г/л. Та й грязі у Солотвині своїми лікувальними властивостями не поступаються тим, що в ізраїльському морі. Грязьовими ваннами курс відпочинку душі й тіла не обмежується. Є ще соляні печери. Температура там завжди +22-22,5° С, вологість - 30-32%. А в повітрі кількість мікроорганізмів у 10 разів нижче, ніж на вулиці...

Мінерально-сировинний потенціал Закарпаття унікальний. Його раціональне використання – одне з найважливіших завдань розвитку краю. Більшість родовищ має сировинну багатоцільового призначення. З огляду на специфіку Закарпаття, як гірської високоенергетичної і динамічної території, а отже, чутливої до порушення екологічної рівноваги (зсуви, підтоплення, карст тощо), необхідно здійснювати промислове освоєння розвіданих родовищ дуже виважено, з різнобічним вивченням можливого негативного впливу розробки кожного об’єкту на довкілля.

2.1.3 Водні рекреаційні ресурси

Основну частину водних ресурсів Закарпаття становлять річкові стоки. Води наявних озер і деяких штучних водойм за кількістю незначні. Вся територія Закарпаття є водозбором бассейну р. Тиса (притоки р. Дунай), яка бере початок у гірських лісах Рахівського району (р. Біла та Чорна Тиса). Тиса має протяжність близько 220 км на території Закарпаття. Вона приймає на території області притоки таких річок як Боржава, Ріка, Теребля, Тересва, Чорна і Біла Тиса, а води рік Латориця й Уж, що також формуються на території області, впадають у річки Лаборець і Бодрог, а далі – у р. Тиса вже за межами України. На рис. 2.3 приведено карту гідрографічної мережі в Закарпатській області. На цій же карті приведено характеристику ландшафтів- водозборів основних річок області. Гідрографічна мережа області налічує 9 426 річок і водотоків різного рівня. Серед них: 4 річки (Тиса, Боржава, Уж, Латориця) мають довжину понад 100 км, 153 річки довжиною більше 10 км, 2 030 річок довжиною менше 10 км. Загальна довжина річок у області – 19 793 км. Середня густота річкової мережі становить 1,7км/км2,що в чотири рази перевищує цей показник по Україні.

Середній багаторічний водний баланс Закарпаття і інших західних областей та в цілому по Україні приведено в таблиці (2.1).

Таблиця 2.1 Середній багаторічний водний баланс

Загальний стік західних областей складає понад 35% стоку всіх рік України, а половина з нього припадає на річки Закарпаття, хоча його площа становить лише 2,1% площі держави.

Частина цього стоку формується на румунській, угорській, словацькій територіях бассейну р. Тиса. Так, ріки Вішеу та Іза з румунської території впадають в р. Тиса вище м. Тячів, ріки Красна та Самош із угорської території також впадають у р. Тиса в низинній зоні (вище м. Чоп), а річки Убля й Улічка зі словацької території є правобережними притоками р. Уж поблизу смт. В.Березний.Загало м ріки, що формуються в Українських Карпатах, належать до трьох великих річкових басейнів, а саме р. Вісла, яка впадає в Балтійське море та рік Дністер і Дунай, які впадають у Чорне море. Річки Закарпаття мають типово гірський характер: русла мають значний ухил, швидку та бурхливу течію (до 3-5 м/с), незначну глибину (0,5-1,5 м). Так, р. Чорна Тиса має нахил 19 м/км, потік Говерла 75 м/км, ріка Брустурянка – 100 м/км. В середньому за рік спостерігається до 20 піків підняття рівня води в річках Закарпаття. Влітку живлення рік відбувається в основному за рахунок дощів, навесні – снігове і дощове, восени – дощове і підземне.

Ширина долини гірських річок залежить від рельєфу території (рис.2.3). Питома водність на 1 людину у Закарпатті значно перевищує середньоукраїнські показники. Водночас, в області відчутна нестача води, особливо для забезпечення населення. Однією з причин цього є великий річний стік води, яка переважно транзитом скидається через територію області у р. Тиса й далі в р. Дунай. Протягом року цей стік дуже нерівномірний. Майже 75% стоку припадає на весняні і осінні паводки і тільки 25% – на інші періоди року.

У гідрологічному відношенні на стік дуже впливає стан і ландшафт території водозбору, характеристику якого приведено на (див. рис. 2.3). Для водозбірної території верхів’я басейну р. Тиса характерним є гірський ландшафт і значна залісненість території. Гірський ландшафт впливає як на перебіг атмосферних процесів (інтенсивність дощів, снігопадів тощо), так і на темпи стоку, розподіл водних ресурсів по території (через мережу гірських долин). Він також впливає через вертикальну поясність на формування ґрунтів та на продуктивність рослинного світу, тобто на екологічний стан гірських комплексів. Залісненість і стан лісів (які також тісно пов’язані з вертикальною зональністю, а в теперішній час значною мірою й з господарською діяльністю) впливають на формування клімату та на регулювання атмосферних опадів. Науковцями Карпатської дослідної станції на гірському лісогідрологічному стаціонарі поблизу м. Свалява встановлено, наприклад, що стиглі букові ліси затримують (і випаровують) на могутніх кронах бучин до 25% опадів, а вічнозелені смерекові деревостани – аж 37% від кількості опадів. Звичайно, решта опадів потрапляє під намет дерев і подальша їх участь у процесах транспірації, випаровування, переводу в ґрунтові стоки залежить від стану підстилки і ґрунту, від крутизни схилів, від кількості й інтенсивності опадів і т. ін. Важливо, щоб не формувався (або був незначним) поверхневий стік, який на знеліснених територіях може перевищувати 60% загальної кількості опадів, тоді як на заліснених майже не виражений або незначний (до 3%). Тобто заліснені території зменшують поверхневий стік у багато десятків разів (до 70 разів), навіть під час зливових дощів – у 10-20 разів. Лісова підстилка є надійною губкою для переведення поверхневого стоку в ґрунтовий та захистом від ерозійних процесів. Підстилка здатна акумулювати в 10-15 разів більше води за свою вагу. Ось одна з причин того, чому законодавством України з 2006 року заборонено використання тракторного трелювання та транспортування деревини в лісозаготівельній практиці. русла річок. Особливістю гірських річок є значна кількість твердого стоку, який транспортується по руслу річок у вигляді гальки та розмитої глини (завислі мулові та піщані частинки). По їх дну, особливо в паводки, переноситься велика кількість наносів. Останні змінюють русло річок, утворюють загати, зменшують їх пропускну здатність. Потужність твердого стоку знаходиться в прямому взаємозв’язку з еродованістю земельних площ лісового та сільського господарства, станом річкових долин (особливо берегів річок) тощо, тобто є вкрай небажаним. Для території Закарпатської області, як і всього регіону Карпат, характерна підвищена кількість опадів, яка до того ж дуже нерівномірно розподілена як у часі, так і по території. Найбільше опадів у гірській частині області, яка займає близько 75% її території. Тут в середньому за рік випадає 900-1400 мм опадів, тоді як у низинній частині області – 600-700 мм. В окремі роки, роки високої водності, опади в горах досягають 2400 мм, тобто дві середньорічні норми. В окремі місяці може випасти 250-400 мм опадів при нормі 70-120 мм, а в окрему добу зливові дощі можуть перевищувати місячну норму опадів протягом доби. У такі періоди можливі паводки й інші природні процеси (селі, зсуви тощо), яким сприяє значне перезволоження території. розподіли

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9