1. Огляд літератури по темі
1.1 Причини виникнення первинної артеріальної гіпотензії
1.2 Лікування хворих з гіпотензивними станами
1.3 Лікувальне харчування при первинній гіпотензії
2. ЛФК при первинній гіпотензії
2.1 Фізіотерапія при гіпотензивних станах
2.2 Загартовування при гіпотензії
2.3 Сауна при гіпотензії
2.4 Лікувальний масаж
2.5 Механотерапія та працетерапія при гіпотензивних станах
2.6 Психотерапія при первинній гіпотезі
2.7 Фітотерапія при первинній гіпотензії
2.8 Санаторно-курортне лікування
2.9 Профілактика гіпотензивних станів
2.10 Резюме
3. Задачі, методи й організація дослідження
3.1 Організація дослідження
3.2 Завдання та методи дослідження
4. Результати дослідження та їх обговорення
4.1 Причини виникнення первинної гіпотензії
4.2 Засоби та методи фізичної реабілітації хворих на первинну гіпотензію
Додатки
ВСТУП
Майже в кожній сім'ї вміють вимірювати артеріальний тиск. Очевидно, дехто не раз фіксував низькі його цифри, самопочуття ж при цьому залишалося цілком задовільним або ж виникали слабкість, головний біль, запаморочення. Що це? Хвороба чи фізіологічний стан організму? Які критерії визначення норми і патології?
У нормі нижня межа артеріального тиску в осіб до 25-річного віку становить 100/60 мм рт. ст. (13,3/8 кПа), у людей 25—40 років—105/60 мм рт. ст. (14/8 кПа). Для старших вікових груп норму визначено менш чітко. Так, нижня межа максимального тиску в осіб 60—80-річного віку індивідуально варіює між 110 і 120 мм рт. ст. (14,7 і 16 кПа).
Слід пам'ятати, що у деяких людей знижений артеріальний тиск є не проявом захворювання, а їхнім нормальним станом.
У класифікації, запропонованій Н. С. Молчановим (1971) і доповненій Є. В. Гембіцьким (1980), виділено такі форми, як фізіологічна артеріальна гіпотензія (індивідуальний варіант норми, гіпотензія підвищеної спортивної тренованості, жителів високогір'я, тропіків тощо) і патологічна артеріальна гіпотензія (нейроциркуляторна, або первинна, і симптоматична, або вторинна, тощо).
Первинна (патологічна) артеріальна гіпотензія — самостійне захворювання. Зниження артеріального тиску при цьому зумовлене порушенням функції апарату, що регулює систему кровообігу.
Вторинна (симптоматична) артеріальна гіпотензія спостерігається при різних гіпотензійних патологічних процесах. Низький артеріальний тиск у таких випадках — один із симптомів захворювання. У міру одужування хворих артеріальний тиск нормалізується.
Артеріальна гіпотензія — дуже поширений стан і за частотою не поступається артеріальній гіпертензії. Однак нерідко хворих не реєструють, не беруть на облік, а багато людей з низьким рівнем артеріального тиску не вважають себе хворими і не звертаються за допомогою до лікарів. Тим часом артеріальна гіпотензія дуже позначається на працездатності хворих, погіршує перебіг інших хвороб.
Гіпотонічна хвороба найчастіше розвивається у людей молодого віку. Відомо, що такі хворі тяжко переносять хірургічні операції. Артеріальна гіпотензія погіршує перебіг пневмонії, інфаркту міокарда, гострих інфекцій, у жінок несприятливо позначається на вагітності й родах.
Особливої уваги заслуговує артеріальна гіпотензія у спортсменів. Раніше її вважали спортивною гіпотензією, показником достатньої натренованості. У деяких спортсменів може виникнути і патологічна артеріальна гіпотензія внаслідок перетренувань. Цю артеріальну гіпотензію вважають перехідною. Якщо перетренування повторюються багато разів, то вона переходить у первинну артеріальну гіпотензію.
Останнім часом досягнуто певних успіхів у лікуванні хворих, особливо при гострій артеріальній гіпотензії. Однак дедалі частіше залишаються нерозв'язаними й спірні питання щодо поширеності гіпотензійних станів, їхнього виникнення.
Епідеміологічні дослідження показали, що артеріальна гіпотензія спостерігається у 3 — 4 % населення.
Суб'єктивні відчуття, характерні для хворих з хронічною артеріальною гіпотензією, значно знижують працездатність їх — аж до повної інвалідності. Результати досліджень, проведених Інститутом охорони здоров'я в м. Щлі (ФРН, 1982), показали, що артеріальну гіпотензію за втратою робочих днів можна порівняти з такими тяжкими захворюваннями, як ішемічна хвороба серця, виразка шлунка і дванадцятипалої кишки, цукровий діабет.
Гостра артеріальна гіпотензія небезпечна для здоров'я й життя хворих і потребує негайного лікування.
Особливі форми артеріальної гіпотензії, що виникають після лікування гіпотензивними, нейролептичними засобами, антидепресантами, називають ятрогенними. Вони зумовлені необережними висловлюваннями або діями лікаря під час лікування хворого, що несприятливо впливають на його психіку.
Мета дослідження: використання реабілітаційних заходів у хворих на первинну гіпотензію
Завдання дослідження:
1. Узагальнити теоретичні погляди сучасних вчених на первинну гіпотензії: причини виникнення, принципи та методи лікування.
2. Навести існуючі методи лікування первинної гіпотензії.
3. З’ясувати завдання, принципи, методики фізичної реабілітації хворих на первинну гіпотензію.
4. Дати оцінку ефективності застосування методів фізичної реабілітації у хворих на первинну гіпотензію.
1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ ПО ТЕМІ
Причини виникнення первинної хронічної гіпотензії до кінця не з'ясовані. Вважають, що в її розвитку велику роль відіграють тривала напружена розумова праця, відповідальна робота, особливо при систематичному порушенні режиму праці й відпочинку, сімейні конфлікти, поєднання праці й навчання, гострі й хронічні психічні травми, а також неповноцінність системи, що регулює артеріальний тиск [10].
Ще різноманітніші причини появи вторинної, або симптематичної, гіпотензії, тобто такої, що виникає при деяких захворюваннях або хронічних інтоксикаціях: хронічних хворобах травного каналу (виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки, хронічному холециститі, гепатиті), хронічних запальних гінекологічних захворюваннях, токсикозах вагітних, хронічних вогнищевих інфекціях, хворобах надниркових залоз, гострих інфекціях тощо. З професійних чинників можна назвати такі, як праця в гарячих цехах, тривалий вплив малих доз іонізуючої радіації, вібрації, електромагнітних полів, радіочастот, хронічні інтоксикації (фтором, ртуттю, тетраетилсвинцем, бензолом, бензином, сірководнем, чадним газом та ін.) [14, 23].
У тяжких випадках нейроциркуляторної дистонії гіпотензійного типу, тобто розладу системи кровообігу, зумовленого порушенням вищих рівнів нервової регуляції судинного тонусу, можна говорити про гіпотонічну хворобу. Інакше кажучи, нейроциркуляторна гіпотензія — це наслідок порушення рівноваги процесів збудження і гальмування вищих центрів головного мозку [1].
До розвитку гіпотензійних станів часто спричиняється недостатність функції залоз внутрішньої секреції, зокрема надниркових залоз та гіпофіза. Відомо, що гормони мозкового шару надниркових залоз підвищують тонус судин та артеріальний тиск. Гіпофізарна недостатність при артеріальній гіпотензії часто поєднується з порушеннями функцій інших ендокринних залоз (щитовидної, статевих тощо). При артеріальній гіпотензії, як правило, порушена функція вегетативної нервової системи, яка регулює тонус судин. Якщо порушений нирковий кровообіг, нирки можуть виділяти депресорні речовини, які зумовлюють стійку, тривалу артеріальну гіпотензію [18, 27].
У походженні артеріальної гіпотензії має значення і спадковий фактор. Раніше вважали, що артеріальна гіпотензія характерна для осіб астенічної будови тіла (худорлявих, високих) і рідко спостерігається в людей гіперсте-нічної будови тіла (невисоких, огрядних). Однак в останні роки доведено, що гіпотензія найчастіше буває в осіб з нормальною будовою тіла, хоча може бути в людей як астенічної, так і гіперстенічної будови тіла [11].
Серед численних критеріїв оцінки циркуляції крові найважливішими є артеріальний тиск і частота пульсу. Артеріальний тиск забезпечує вільний рух крові по судинах незалежно від гравітації та положення тіла, що сприяє нормальному живленню тканин організму [46].
Основні фактори, які визначають артеріальний тиск,—це об'єм крові, що виштовхується серцем за 1 хв, та опірність периферичних судин. Хвилинний об'єм крові залежить від ударного об'єму (кількості крові, яку виштовхує серце під час одного скорочення) та частоти скорочень серця, а опірність периферичних судин — переважно від діаметра артерій і тонусу стінок судин. Зменшення хвилинного об'єму крові, частоти й сили скорочень спричиняється до зниження артеріального тиску. У відповідь на це збільшується ударний об'єм крові, додатково викидається в кровообіг залишкова кількість крові, що є в серці [41, 35, 28].
Малий об'єм залишкової крові в серці при артеріальній гіпотензії та недостатнє наповнення передсердя внаслідок зниженого припливу венозної крові до серця зумовлюють зниження артеріального тиску, оскільки серце не забезпечує достатнього ударного об'єму під час навантаження. Для підтримання ударного і хвилинного об'єму крові на відповідному рівні при підвищених вимогах організму велике значення мають заняття фізкультурою і спортом [12].
Іншим важливим чинником у підтриманні артеріального тиску є опірність периферичних артеріальних розгалужень та еластичність артерій. Діастолічний тиск знижується при зменшенні опору периферичних судин унаслідок зниження тонусу артеріол.
При захворюваннях міокарда зменшується його скорочувальна здатність. І щоб підтримати належний рівень артеріального тиску, збільшується опір периферичних судин. Таким чином, підвищення цього опору значною мірою компенсує ослаблену діяльність серця [31, 43].
Професор Н. С. Молчанов із співробітниками показали, що при первинній гіпотензії збільшується хвилинна циркуляція крові та знижується опірність периферичних судин, ступінь якої перекриває ступінь хвилинного об'єму. Це призводить до того, що артеріальний тиск знижується [13].
У багатьох хворих на первинну артеріальну гіпотензію зменшена загальна кількість крові, що циркулює (К. Тихолов, 1983), унаслідок перерозподілу її в «системі з низьким тиском» — у венах, легеневій мережі судин, депо крові. Гемодинаміка цієї системи не визначається артеріальним тиском, а залежить від її потужності та об'єму. У «системі з низьким тиском» міститься близько 80—85 % загальної кількості крові, і тільки 15—20 % цього об'єму циркулює. Легеневий кровообіг — одна з найважливіших частин «системи з низьким тиском». Цим резервуаром крові може компенсуватися зниження артеріального тиску. Він також полегшує роботу серця, затримуючи 1/3 загальної кількості крові. Венозну систему і депо крові деякі автори називають периферичним серцем. Для мобілізації крові, що міститься в них, велике значення має тонус вен. Якщо тонус вен ослаблений, особливо при варикозному розширенні вен нижніх кінцівок, то затримується велика кількість крові, змінюється хвилинний її об'єм, спостерігається коливання артеріального тиску [20, 23].
У регуляції тиску крові важливу роль відіграє тонус скелетних м'язів. Він підтримує на належному рівні венозний приплив до серця. Астеніки Із слабким м'язовим тонусом більш схильні до тяжчих ортостатичних порушень, ніж люди з нормальним тонічним станом м'язових волокон. Розширення капілярів у м'язах тіла також затримує в них значну кількість крові й порушує артеріальний тиск.
Нервові регуляторні механізми артеріального тиску — пресо- і геморецептори — розташовані головним чином у дузі аорти й каротидному синусі. Сюди належать також вазомоторні центри підкірки й кори великого мозку. У нормі під час підвищення артеріального тиску посилюється тиск крові на судинну стінку дуги аорти, подразнюються барорецептори цієї судинної ділянки, імпульси передаються у вазомоторні центри вищих відділів нервової системи, знижується тонус судин і тиск нормалізується. При зниженні артеріального тиску, навпаки, зменшується кількість імпульсів у вищі центри, посилюється тонус артерій і тиск підвищується до вихідного рівня [20, 32].
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9
