Збільшуючи TR, можливо досягти альтернативної контрастності зображення, таким чином створювати зображення, що зважене по протонній щільності чи по Т2. На Т2-зважених зображеннях найбільш інтенсивний сигнал спостерігається від тканин з максимальним Т2. Таким чином, стає ясно, що в МРТ існує значно більше можливостей для змінення контрасту на зображеннях, чим в альтернативних методиках, таких як комп’ютерна томографія та ультрасонографія. Контрастність зображення обумовлюється як параметрами, що регулюються оператором, такими, як TR, так і параметрами, що залежать від тканин, такими як щільність протонів, Т1 та Т2.

Величезна кількість протонів (приблизно 1022 в 1 мл води), що містяться в більшості тканин зумовлює той факт, що чистий магнітний момент достатньо великий, для того щоб індуціювати електричний струм у розташованій поза пацієнтом приймаючій котушці (рис.2).

Ці індуковані МР-сигнали використовуються для реконструкції МР- зображень.

Система для МРТ складається з магніту, що створює статичне магнітне поле. Магніт порожнистий, в ньому є тунель, ув якому розташовується пацієнт (рис.3). Стіл для пацієнта має автоматичну систему керування рухом. Для радіохвильового збудження ядер водню всередині магніта встановлюють додаткову високочастотну котушку, яка приймає сигнали релаксації.

МР-томографи бувають будь-яких розмірів: дуже малі, малі, середні, великі і дуже великі. Завдяки технічній природі МРТ їх називають томографами з ультраслабким, слабким, середнім, сильним та надсильним магнитнім полем. Ці епітети відносяться до напруженості постійного магнітного поля відповідного пристрою.

Значний контраст м'яких тканин - одна з основних характеристик МРТ, що зумовила швидкий розвиток цієї техніки. Контрастність в основному пояснюється релаксаційними явищами Т1 і Т2. Значний контраст м'яких тканин - одна з основних характеристик МРТ, що обумовила швидкий розвиток цієї техніки. Контрастність в основному пояснюється релаксаційними явищами Т1 і Т2.

В МР-томографії інтенсивність сигналу (його яркість) від нерухливої крові обумовлюється щільністью протонів, Т1 та Т2 крові, та обраною зваженістю зображення. З іншого боку, кров, що рухається, через наявність швидкості кровотоку у більшості випадків не буде генерувати МР-сигнал, проявляючись, таким чином, як ефективний «негативний» контрастний засіб. Просвіт судин та камери серця відображаються темними та чітко відмежовуються від онавколишних ярких нерухливих тканин.

Однак існують спеціальні МР-методики, що дозволяють зобразити циркулюючу кров яркою, а нерухливі тканини - темними. Ці методики використовуються для МРТ-аніографії (МРА) для отримання двохмірних проєкційних зображень трьохмірних судинних структур. Після однократного збору інформації можливо розглядати анатомію судин під різними кутами.

Років 5-10 назад контрастні засоби для МРТ вважалися цілком непотрібними. У багатьох клінічних ситуаціях це справді так, але досвід показав, що контрастні засоби при певних патологічних процесах збільшують обсяг діагностичної інформації. Тому за останні роки була розроблена велика кількість контрастних препаратів для МРТ. Усі вони мають магнітні властивості і змінюють інтенсивність зображення тканин, у яких вони знаходяться, скорочуючи релаксацію (Т1 і/або Т2) навколишніх протонів. Найчастіше контрастні препарати містять парамагнітний іон металу гадолінію (GdЗ+), який зв'язаний з молекулою - носієм. Контрастні речовини вводяться внутрішньовенно і розподіляються по організму подібно водорозчиненим рентгеноконтрастним речовинам.

 Показання до застосування МРТ постійно поширюються. Якщо на перших порах основне клінічне застосування метода обмежувалося клінікою неврологічних хвороб, той в теперішній час дослідження проводяться пацієнтам з захворюваннями опорно-рухового апарату, серця і великих судин, органів малого тазу, молочних залоз, ЛОР- органів, органів черевної порожнини. Апарати з великої напругою магнітного поля, починаючи з 1.5 Тл, додатково до МРТ виконують програми спектроскопії, що дозволяє вивчати хімічний склад тканин і процеси метаболізму іп vivo.

Протипоказання і потенційні небезпеки МРТ

Хоч в МРТ не використовується іонізуюче випромінювання, при проведенні досліджень повинні строго виконуватися певні заходи безпеки. До теперішнього часу не доведені шкідливі ефекти постійних і змінних магнітних полів, що використовуються в МРТ. Потенційні джерела небезпеки для пацієнтів та персоналу зв’язані з постійним магнітним полем (небезпека притягання металевих предметів чи порушення функції механічних, електричних та магнітних пристроїв), радіочастотним випрмінюванням (ризик нагрівання тканин) та змінними магнітними полями.

До абсолютних протипоказань щодо дослідження відносяться стани, при яких його проведення обумовлює загрожуючу для життя хворого ситуацію. Наприклад, наявність будь-якого феромагнітного об'єкту в тілі пацієнта є абсолютним протипоказанням до застосування МРТ. Найбільш важливими і небезпечними об'єктами є металеві хірургічні кліпси і металеві осколки в тілі, металеві сторонні тіла. Найбільша потенційна небезпека пов'язана з цими об'єктами - це кровотеча. Наявність кардіостимуляторів є абсолютним протипоказанням для МРТ. Вплив радіочастотного випромінення МР томографа може порушити функціоннювання кардіостимулятора, так як змінення магнітних полів може імітувати серцеву діяльність. Магнітне притяжіння може визвати також зміщення стімулятора в гнізді та здвинути електроди. К абсолютним противопоказанням для дослідження відносяться також наявність невеликих металевих хірургічних імплантів (гемостатичні кліпси) на артеріях головного мозгу, так як їх зміщення внаслідок магнітного притяжіня загрожує кровотечею. Наявність металевих предметів в інших частинах тіла має меншу загрозу. Однак, крім потенційної небезпеки, металеві імпланти можуть створювати артефакти, що утруднюють інтерпретацію результатів дослідження. До теперішнього часу не доведені шкідливі ефекти постійних і змінних магнітних полів, що використаються в МРТ. У будь-якому випадку можливість проведення МРТ за наявності металевих об’єктів у тілі повинна враховиватись при його направленні на дослідження та обговорюватись із спеціалістом, що проводить дослідження. Більшість невеликих металевих об’єктів (штучні зуби, хірургічний шовний матеріал, деякі види штучних клапанів серця) не є протипоказаннями для проведення дослідження. Клаустрофобія є перешкодою для проведення досліджень в 1-4% випадків. Перші три місяця вагітності деякими авторами розцінюються як абсолютне протипоказання для МРТ через ризик нагріву плоду, однак свідчень щодо ушкоджующих дій МРТ на ембріон не отримано. Рух пацієнта під час проведення МР досліджень викликає перешкоди (артефакти), тому дослідження хворих з гострою патологією, спастичними станами, деменцієй та дітей нерідко буває ускладненим. Завжди перед проведенням МРТ рентген-лаборант або врач повинні поговорити з пацієнтом з метою з’ясування можливих протипоказань до дослідження. При вході у відділення МРТ завжди имеются предупреждающие знаки та надписи (наприклад, об небезпеці магнітного поля для пацієнтів із штучними водителями ритму, можливість размагничування носіїв інформації – дискет, кредитних карток, тощо).

На МР-томограмах краще, ніж на комп'ютерних томограмах, відображаються м'які тканини: м'язи, жирові прошарки, хрящі, судини рис.5,6). Переваги цього методу особливо помітні при візуалізації головного мозку. На МР-томограмах видимі всі анатомічні структури головного мозку: борозни, ядра, окремо біла і сіра речовина, мозкові шлуночки. Більш того, навіть невеликі пухлини мозкової тканини, що не можуть бути виявлені при рентгенівській КТ, добре візуалізуються на МР- томограмах. Це обумовлено тим, що час релаксації пухлинної тканини інший, ніж здорової. Таким чином, МРТ під силу аналізувати і одержувати зображення внутрішніх органів, базуючись не тільки на їхній фізичній структурі, але і на їхніх хімічних властивостях. Внаслідок невеликого вмісту води в кістковій тканині остання не створює екрануючого ефекту, як при рентгенівській КТ, таким чином не заважає зображенню, наприклад, спинного мозку, міжхребцевих дисків і т. д. Отже, при отриманні МР-томограм відсутня негативна екрануюча здатність кісток. Для МРТ не являються перешкодою заповнені повітрям порожнини, наприклад, легені, кишки, шлунок, що має місце при УЗД. Ще одна важлива властивість МРТ: оскільки характеристика сигналу змінюється при переміщенні рідини, можна отримати зображення судин, не вводячи в них контрастну речовину (МР-ангіографія).

 МР-томография - исключительно цінний метод дослідження. МРТ дозволяє одержувати зображення тонких шарів тіла людини в будь-якій проекції, фронтальній, сагітальній, аксіальній і косих проекціях, при цьому повітря і кістки не є завадою для візуалізації. Можна реконструювати об’ємні зображення органів, синхронізувати отримання томограм з зубцями електрокардіограми. Дослідження не обтяжливе для хворого і не супроводжується жодними відчуттями і ускладненнями.

радіонуклідний діагностика томографія

Загальні вимоги та рекомендації при виборі методу візуалізації

Вартість сучасної візуалізації досить велика. Значне підвищення вартості охорони здоров’я в Західній Європі за остатні 10 років приблизно наполовину залежить від впровадження нових технологій візуалізації. Цьому сприяє недостатня інформація щодо їх ефективного застосування та нерозуміння того, що витрати на них виправдані тільки тоді, коли вони призводять до зменшення смертності та захворюваності, збереження працездатності, поліпшення якості життя. Близько 20-50% нових технологій використовуються нераціонально. Для раціонального застосування потенціалу візуалізації необхідно:

- мінімізувати помилки у виборі методів;

- виключити необов’язкові дослідження, які не впливають на тактику лікування хворих та з цією точки зору мають формальний характер;

- максимально раціоналізувати використання фінансово витратних високоінформативних діагностичних досліджень.

Важливим критерієм застосування того чи іншого методу, чи комплексу методів для скрінінгу або як стандартного діагностичного тесту є ефективність відносно затрат (рентабельність). Рентабельність нерівнозначна простій економії коштів без урахування ефективності. Не обов’язково йти від більш дешевих методів до більш коштовних. Первинне застосування дорогого методу виправдано, якщо більш дешеві неінформативні та, щоб встановити діагноз після них все одно слід застосовувати дорогі. Так само дорогий метод може бути рентабельним, якщо він замінює ще більш дорогий без суттєвої втрати діагностичної інформації. Наприклад, рентабельність застосування магнітно-резонансної томографії (МРТ), як єдиного методу, що вичерпує усі можливості візуалізації ґрунтується на скороченні часу дослідження та загальних витрат за рахунок відмови від інших діагностичних досліджень.

Питання, які повинен вирішувати лікар при використанні діагностичних зображень.

1) Необхідна у даному випадку візуалізація, щоб визначити тактику лікування?

Зокрема, викликає сумнів щодо необхідності діагностичних зображень при захворюваннях, які лікуються спонтанно чи лікуються консервативно протягом 1-2 тижнів (гострі респіраторні інфекції, значна кількість випадків болю у попереку тощо).

2) Який метод візуалізації потрібно застосовувати як первинний? Серед помилок вибору первинного метода виділяються дві протилежні групи. Перша, це використання традиційних методів, головним чином рентгенографії, там де вони неінформативні чи малоінформативні. Це відображає стійкі стереотипи мислення лікаря, необізнаність з сучасними можливостями візуалізації. Наприклад, призначення рентгенографії черепу при підозрі на внутрішньочерепну гіпертензію (у цьому випадку рекомендована офтальмоскопія, а потім комп’ютерна томографія (КТ) та МРТ).

Страницы: 1, 2, 3, 4