Більшість промов, які нам доводиться чути, містять у собі елементи різних типів, однак, у кожному разі легко встановити, який компонент є головним, а який – допоміжним. Будь-який тип промови реалізується у двох формах: усній й письмовій. У всіх сферах громадського життя, зокрема в області масової інформації й комунікації мова покликана не тільки інформувати, але й впливати на думки, почуття, погляди, ідеї, установки й т.д. Е.Ф. Телень виділяє два способи впливу на свідомість: вселяння й переконання. Вселяння, на його думку, адресовано не до логіки й розуму особистості, не до її готовності мислити, а до її готовності діяти відповідно до розпорядження. На відміну від вселяння, переконання припускає вплив на теоретичне мислення, для чого необхідна система логічних доказів.
Незважаючи на те, що вселяння може впливати на світогляд цілих суспільств, ми вважаємо, що стосовно до нашої проблеми ефективніше використовувати переконання, тому що в цьому випадку більше можливостей для непрямого впливу на аудиторію і є можливість дати читачу (слухачу) самому вибрати точку зору. При цьому подача матеріалу повинна відповідати наступним вимогам:
- інтелектуально-інформаційний підхід;
- спокійний і витриманий тон оповідання;
- відсутність оцінної лексики.
Тобто, заставою успішного формування суспільної думки в області масової фізичної культури та спортивно-оздоровчої діяльності є крім усього перерахованого вище належний рівень мовної майстерності пропагандиста, рекламного або PR-Менеджера.
Як уже згадувалося, істотним компонентом PR-Технологій є наявність зворотних зв'язків. Для одержання інформації використовуються основні методи соціологічних досліджень – спостереження й опитування.
Соціологічне спостереження являє собою спрямоване, систематичне, безпосереднє простежування, фіксування й реєстрацію соціально значимих фактів, явищ і процесів. Це метод збору інформації шляхом вивчення соціального явища в природних умовах.
Особливість його на відміну від звичайного повсякденного спостереження складається в його планомірності й цілеспрямованості. У зв'язку із цим складається спеціальна програма, у якій передбачаються об'єкт, предмет спостереження, вибір способу реєстрації, обробки й інтерпретації даних. Залежно від положення спостерігача спостереження діляться на включене, коли спостерігач «входить» у досліджуване середовище, невключене, коли соціолог не бере участь у житті досліджуваного об'єкта.
Соціологічне опитування – це метод одержання первинної соціологічної інформації, заснований на безпосередньому зв'язку між дослідником і респондентом. Розрізняють дві основні форми опитування – анкетування й інтерв'ювання. У випадку анкетування опитуваний самостійно сприймає текст запитальника й сам його заповнює. У випадку інтерв'ювання в ролі посередника виступає інтерв'юер, що задає питання, вислухує відповіді й фіксує їхній зміст. І в тому і в іншому випадку головне – питання, їхній характер, зміст і форма. У соціології питання класифікуються по ряду підстав: структурі, функції, змісту, формі.
По техніці заповнення виділяються дві основні групи питань: відкриті й закриті. Відкриті питання дають респондентові можливість самостійно сформулювати відповідь (Як Ви ставитеся до занять фізичною культурою? Чи займаєтесь ви спортивно-оздоровчими вправами?). Закриті питання припускають наявність готових варіантів відповідей. Приклад закритого питання: Яку користь, на Ваш погляд, приносять фізичні вправи? (можна відзначити кілька пунктів)
- Сприяють збереженню здоров'я й довголіття.
- Сприяють формуванню морально-вольових якостей.
- Сприяють збереженню гарної фігури, правильної постави.
- Сприяють зняттю емоційно-психологічної напруги.
- Ніякої користі не приносять, порожня витрата часу.
По функціях питання діляться на основні, контрольні, питання-фільтри й питання-пастки. Відкриті й закриті питання відносяться до основних. З їхньою допомогою вирішуються головні завдання дослідження. Контрольні питання виступають як перевірочні стосовно основного. Якщо основне питання може звучати як «Чи вважаєте Ви, що заняття оздоровчо-спортивними вправами повинні стати частиною способу життя?», то контрольний може бути сформульований інакше: «Хотіли б Ви займатися спортом або фізично-оздоровчими вправами?» Роль питань-фільтрів полягає в тому, щоб відокремити респондентів, що можуть відповісти на одне з основних питань від тих, хто цього не може. Так, якщо не питання «Чи займаєтеся Ви оздоровчою фізичною культурою?» респондент відповідає негативно, то нема рації запитувати його про те, яким видам вправ він віддає перевагу.
Питання-пастки призначені для виявлення відвертості опитуваного. У цьому випадку формулювання питань повинні передбачати варіанти відповідей типу «не знаю», «важко відповісти».
У більшості соціологічних досліджень застосовується не один, а кілька методів збору інформації. Питання про доцільність того або іншого методу залежить від специфічних особливостей об'єкта дослідження.
У нашому випадку, найбільш ефективними, на наш погляд, будуть методи опитування, тому що крім одержання інформації тут можна впливати на погляди, установки, систему цінностей індивіда. Наприклад, при розробці варіантів відповідей у закритих питаннях ми фактично подаємо інформацію про користь фізичних вправ, не нав'язуючи при цьому своєї думки. Відповіді на інші види питань є підставою для розробки подальшої стратегії й тактики роботи з масовою аудиторією з метою вироблення певних ціннісних установок.
Таким чином, технології Public relations можуть і повинні стати ефективним засобом роботи при формуванні в населення потреби в заняттях фізичними вправами та спортивно-оздоровчою діяльністю.
Аналіз літературних джерел обґрунтував наявність багатьох спільних рис пропаганди і реклами занять у сфері фізичної культури і спорту [31, 36–38]. Обидва види діяльності мають за мету досягнення певного рівня поінформованості потенційних учасників занять, який може стати підґрунтям для формування потреби або переконання у необхідності постійної участі в них.
У ході бакалаврського дослідження було зроблено спробу виявити спільні і розбіжні риси пропаганди і реклами, які запроваджуються у спортивних школах і оздоровчих клубах України, зокрема Рівненської області.
Вирішення дослідницького завдання передбачало проведення анонімного анкетування вихованців спортивних шкіл та відвідувачів фізкультурно-оздоровчих занять. У ньому взяли участь по 100 респондентів, які представляли обидві групи. Інструментарієм проведення опитування були спеціально розроблені анкети, які удосконалювались в ході проведення пілотажного анкетування.
Слід зазначити, що об’єктом пропагандистського і рекламного впливу є представники різних соціально-вікових груп. У спортивних школах респондентами були учні загальноосвітніх шкіл, віком від 11 до 16 років. Вибірка, яка відповідає ознакам генеральної сукупності, включала дівчат і хлопців у приблизно однаковій кількості: 51% і 49% відповідно. Споживачами послуг оздоровчих клубів є люди різних вікових груп: 14–20 років – 4,1%, 21–25 років – 23,5%, 26–30 років – 18,3%, після 30-ти років – 54%. Більшість клієнтів оздоровчих клубів – жінки (80%).
Таким чином, пропаганда в спортивних школах може проводитися за єдиною змістовною схемою для всіх учнів, а рекламна діяльність в оздоровчих клубах повинна враховувати вікові особливості потенційних і реальних споживачів оздоровчих послуг.
Початок фізкультурних і спортивних занять спричиняють певні мотиви, які мають бути враховані у пропаганді й рекламі. У ході дослідження встановлено, що дітей до початку занять спонукають, в основному, три мотиви: покращити стан здоров’я (36,5%), досягти високих спортивних результатів (31,2%), стати сильним, витривалим (24%). У переважно жіночого контингенту оздоровчих клубів також домінують три мотиви: удосконалення фігури (37,2%), покращання здоров’я (30%), позбавлення зайвої ваги (26,2%). Тобто пропагандистська і рекламна інформації обов’язково повинні передбачати відомості щодо можливостей покращання стану здоров’я в результаті систематичних занять. Така інформація здатна привернути увагу і бути причиною початку занять як дітей так і дорослих.
Співставлення отриманих результатів обробки двох типів анкет свідчить про те, що дізнаються про заняття і вперше приходять на них респонденти по-різному. Переважна більшість вихованців спортивних шкіл приходить займатися на запрошення тренера (43,7%). За прикладом друзів або скеруванням шкільних вчителів фізкультури відповідно: 17,7% і 16,7% опитаних. Споживачі оздоровчих послуг переважно отримують інформацію від знайомих, друзів (39,2%) або з рекламних листівок на вулиці (32%).
Таким чином, пропаганда спортивних та фізкультурних занять проводиться, в основному, традиційним методом особистого контакту і запрошення тренера. Оздоровчі клуби такої діяльності не проводять, а запрошують на заняття переважно через рекламні об’яви.
Як відомо, важливу роль у залученні дітей до занять має приклад друзів, знайомих. Отримані дані свідчать про те, що відсоток вихованців спортивних шкіл, котрих спонукала до занять вищезазначена причина є набагато меншим, ніж клієнтів оздоровчих клубів (відповідно 17,7% і 39,2%). Можна зробити припущення про те, що тренери спортивних шкіл не достатньо залучають своїх вихованців до проведення пропаганди. У той же час, більшість споживачів оздоровчих послуг зацікавлені залучати до занять знайомих і друзів у зв’язку із введеною у багатьох клубах знижкою при оплаті послуг для тих, котрі залучили до занять додаткових клієнтів [32, 7].
Пропаганда спортивних занять і реклама оздоровчих послуг не повинні припинятися після приходу людини у секцію або клуб. Обов’язковим є безперервний вплив, який певною мірою знижує плинність контингенту.
Порівняльний аналіз інформації про зазначену діяльність свідчить про наступне. У спортивних школах і оздоровчих клубах тренерсько-інструкторський склад активно підтримує мотивацію тих, котрі розпочали займатися. Так, респонденти – юні спортсмени засвідчили, що про це говориться постійно (46,9%), дуже часто (25%), час від часу (19,8% відповідей). Учасники опитування, яке проводилось в оздоровчих клубах, зазначили, що з ними проводяться мотиваційні бесіди постійно (35,6%), періодично (39,7%) або інколи (13,2% відповідей).
Разом з тим, респондентів, котрі запевняють, що про регулярність занять мова не ведеться в оздоровчих клубах більше, ніж у спортивних школах: 15,9% і 6,2% відповідно. Це можна трактувати як резерв подальшого удосконалення проведення рекламної діяльності в оздоровчих клубах.
Аналіз форм пропагандистських і рекламних матеріалів, наявних в організаціях двох типів свідчить, що популярними є стінні газети і фотостенди. Перші випускаються за свідченням 40,6% респондентів із спортивних шкіл і 36,5% респондентів із оздоровчих клубів, другі – за свідченням 24% опитаних юних спортсменів і 31,1% – споживачів оздоровчих послуг.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8
