РЕФЕРАТ
НА ТЕМУ: "Пологова травма. Перинатальні ушкодження центральної нервової системи гіпоксичного та травматичного ґенезу. Вроджені вади серця"
Класифікація перинатальних уражень нервової системи
Відповідно до Міжнародної класифікації хвороб 10-го перегляду Ввринататальні ураження нервової системи діагностуються з часу народження до 7 днів постнатального періоду для доношених та з часу И вродження до 28 днів постнатального періоду для недоношених дітей.
Виділяють 6 груп уражень нервової системи
І Гіпоксичні ураження центральної нервової системи.
А. Гіпоксично-ішемічні ураження центральної нервової системи: 1. Перинатальне гіпоксичне ураження центральної нервової системи І ступеня (легкого ступеня).
2. Перинатальне гіпоксично-ішемічне ураження центральної нервової системи II ступеня (середньої тяжкості).
3. Перинатальне гіпоксично-ішемічне ураження центральної нервової системи III ступеня (тяжкого ступеня).
Б. Гіпоксично-геморагічніураження центральної нервової системи:
1.Внутрішньошлуночкові крововиливи І ступеня.
2.Внутрішньошлуночкові крововиливи II ступеня (пери- та інтравентикулярні).
3.Внутрішньошлуночкові крововиливи III ступеня (пери- та інтравентикулярні).
4.Внутрішньошлуночкові крововиливи IV ступеня.
5.Первинні субарахноїдальні крововиливи.
6.Крововиливи в речовину головного мозку (паренхіматозні).
7.Епідуральні гематоми в ділянці спинного мозку в недоношених (гіпоксичного генезу).
8.Поєднані ішемічно-геморагічні ураження мозку.
II. Травматичні ураження нервової системи.
А. Внутрішньочерепна пологова травма:
1.Епідуральні внутрішньочерепні крововиливи.
2.Субдуральні крововиливи:
а) супратенторіальні;
б) субтенторіальні.
3.Паренхіматозні крововиливи в півкулі (пери – та інтравентри кулярні) головного мозку, мозочка (травматичного генезу).
4.Субарахноїдальні крововиливи (травматичного генезу). Б. Пологова травма спинного мозку:
1.Інтраспінальні крововиливи внаслідок пологової травми.
2.Травматичні ураження плечового сплетення.
3.Травматичне ураження діафрагмальних нервів.
4.Травматичне ураження нерва обличчя.
5.Травматичне ураження інших периферичних нервів.
III. Порушення діяльності центральної нервової системи внаслідок системних токсичних і метаболічних причин.
1.Білірубінова енцефалопатія.
2.Метаболічні та (або) токсичні порушення: гіпоглікемія, гіпомпґ' ніємія, гіпокальціємія, гіпо- і гіпернатріємія, гіпо- і гіперкальціі1 мія, ацидоз та алкалоз, ексикоз, інші ендокринні та метаболічні порушення і стани, обумовлені наркоманією матері, вживанням алкоголю, медикаментів, що спричинюють залежність.
IV. Інфекційні ураження центральної нервової системи.
1. Менінгоенцефаліти.
2. Внутрішньоутробні енцефаліти (TORCH-інфекція, лістеріоіі ЕСНО-віруси).
V. Вроджені вади центральної нервової системи.
VI. Пухлини мозку.
В Україні використовують Класифікацію, затверджену МОЗ в
1995 p., відповідно до якої виділяють 3 групи пошкоджень мозку. І. Внутрішньочерепні крововиливи.
1.Екстрацеребральні (епідуральні, субдуральні, субарахноїдальні).
2.Інтрацеребральні (пери-, інтравентрикулярні, паренхіматозні, крововиливи в таламус і базальні ядра, внутрішньомозочкові).
// . Гіпоксично-ішемічні ураження головного мозку.
1.Функціональні гіпоксичні порушення.
2.Набряк головного мозку:
а) за механізмом розвитку – цитотоксичний, вазогенний;
б) за поширеністю – локальний, генералізований.
3. Деструктивні гіпоксично-ішемічні ураження:
а) у доношених новонароджених – селективний неврональний некроз, фокальний ішемічний некроз, парасагітальне церебральне ураження;
б) у недоношених новонароджених – перивентрикулярна лейкомаляція.
Церебральний артеріальний інфаркт.
Клінічні форми ушкоджень центральної нервової системи в новонароджених
Виділяють 3 клінічні форми ураження центральної нервової системи в новонароджених: легку, середньої тяжкості та тяжку. При легкій формі в основі клінічних проявів є періодичні порушення гемолікворо-циркуляції, що пов'язані з короткочасним гіпоксичним станом та впливом пологового стресу. Стан дітей на час народження нетяжкий. Оцінка за шкалою Апгар 6–7 балів, обумовлена порушенням становлення зовнішнього дихання, ціанозом шкіри, зниженням м'язового тонусу. засоби первинної реанімації є високоефективними та стійко відновлюють життєво важливі функції. Спостерігається непостійна неврологічна симптоматика у вигляді загальномозкових порушень функціонального характеру, що проявляється синдромом підвищеної нервово-рефлекторної збудливості. Відзначаються порушення сну, емоційний руховий неспокій, тремор верхніх і нижніх кінцівок, підборіддя, спинний рефлекс Моро, епізодичний горизонтальний ністагм. Можуть бути зригування в перші години після народження. Рефлекси підвищені або знижені. Може спостерігатися непостійна м'язова дистонія. Функції терморегуляції, смоктання збережені. Поліпшення настає на 4–5-й день життя.
Ураження центральної нервової системи середньої тяжкості спостерігається при поєднанні несприятливого перебігу анте- й інтранавльного періодів, що сприяє подовженню кисневої недостатності плода, метаболічним порушенням, механічним ураженням мозку плода. Підчас пологів відзначається глухість серцевих тонів плода, тахікардія або аритмія. Оцінка за шкалою Апгар 4–5 балів. Відзначається пригнічення рефлекторної діяльності, зниження м'язового тонусу. Поширений ціаноз шкіри. Патологія функції центральної нервової системи проявляється зразу після первинної реанімації або невеликого світлого проміжку. Відзначається симптом внутрішньочерепної гіпертензії. М'язовий тонус знижений або підвищений. Спонтанні рухи відсутні протягом кількох днів. Відзначається пригнічення вроджених безумовних рефлексів. Спостерігаються вегетативно-вісцеральні розлади у вигляді періодичного припинення дихання, тахі- і брадикардії, шлунково-кишкових дискінезій, порушення терморегуляції. Може бути горизонтальний ністагм, косоокість. Гіпертензійний синдром характеризується наростанням неспокою, гіперестезією шкіри, неспокійним сном. Відзначається тремор підборіддя, кінцівок, вибухання тім'ячок, симптом Грефе та «сонця, що заходить», горизонтальний ністагм. Можливі короткочасні клінічні судоми, вазомоторні порушення (частіше за наявності подразників). В основі клінічної картини є набряково-геморагічні зміни в оболонах та рідині головного мозку. Стабілізація життєво важливих функцій відбувається на фоні адекватного лікування на 6–7-й день життя.
Тяжка форма ураження центральної нервової системи є наслідком впливу більш тяжких факторів під час вагітності та пологів. Хронічно киснева недостатність може бути обумовлена тяжкими формами гестозу, артеріальної гіпертензії у вагітної, набряками, протеїнурією. Внаслідок цієї патології відбуваються значні порушення матково-плацентарного кровообігу, газообміну між матір'ю та плодом, затримка розвитку плода та внутрішньоутробна гіпотрофія. Можуть бути також інтранатальні причини. Діти народжуються в стані гіпоксемічного шоку з тяжкими порушенням гемодинаміки. Дихання відсутнє, відзначається порушення серцевої діяльності, атонія та пригнічення рефлексів. Необхідна дихальна та серцева реанімація, відновлення гемодинаміки та метаболізму. У новонароджених, що перенесли тяжку внутрішньоутробну гіпоксію, розвивається постасфіктичний синдромі основними проявами якого є легеневі, серцево-судинні та мозкові розлади. Діти малорухомі, крик відсутній, іноді афонічний. Дитина не реагує на больові та тактильні подразники. Шкіра сіро-ціанотичня, холодна, характерна загальна гіпотермія. Можуть спостерігатися будьбарні та псевдобульбарні розлади, порушення смоктання та ковтання) Дітям із тяжким ураженням центральної нервової системи після первинної реанімації показана інтенсивна терапія. Прогноз часто несприятливий. Нестабільний стан зберігається до 8–10-го дня життя. Діти потребують терапії в спеціалізованому відділенні.
Внутрішньочерепні крововиливи
Клінічні ознаки внутрішньочерепних крововиливів спостерігаються в 1–2% загальної кількості живонароджених дітей. Часто трапляються крововиливи в оболонки мозку і значно рідше – у тканину мозку. Тяжка мозкова травма може спричинити розрив синусів твердої оболонки мозку; у подібних випадках діти народжуються мертвими. Розрив поверхневих вен мозку настає в місці їх входження у верхній повздовжній синус, а кров накопичується в субдуральному просторі. Однією з ранніх ознак внутрішньочерепних крововиливів (незалежно від локалізації) є неспокій і рухова збудливість. Незабаром цей стан змінюється сонливістю і млявістю, спостерігається гіпотермія з похолоданням кінцівок. Ритм дихання порушений або воно сповільнене. З'являється ціаноз. Вибухання тім'ячка виникає при значних крововиливах. Важливою і типовою ознакою інтракраніальних крововиливів є судоми; за характером вони можуть бути вогнищевими або генералізованими. За несприятливого прогнозу настає коматозний стан і смерть.
Вогнищеві неврологічні симптоми прийнято класифікувати за їх локалізацією. Розрізняють епідуральні, субдуральні, субтенторіальні, су-барахноїдальні, внутрішньошлуночкові, навколошлуночкові крововиливи та крововиливи в речовину мозку.
Епідуральні крововиливи трапляються дуже рідко. Виникають унаслідок пошкодження кісток черепа. Кров збирається між черепною кісткою і твердою оболонкою мозку (так звана внутрішня кефалогематома). Невеликі епідуральні гематоми безсимптомні, великі клінічно проявляються фокальними судомами, мідріазом на боці крововиливу, застійними явищами на очному дні, на Ехо-ЕГ.
Клінічні прояви субдуральних гематом залежать від локалізації гематоми щодо намету мозочка, від їх розміру та швидкості утворення. У дітей з супратенторіальними крововиливами часто бувають світлі Проміжки. Спочатку їх стан задовільний, але протягом кількох діб змінюється. Відзначається підвищене збудження або пригнічення, часті судоми й часткове або повне ураження окорухового нерва. Можливі стаз на очному дні та мідріаз на боці гематоми. Іноді спостерігають зміну спонтанної рухової активності на протилежному боці та судоми фокального характеру. У дітей з великими гематомами може вдатися дислокація мозку і стовбурові порушення. У такому разі на 4-тому дні часто спостерігають явища застою, а також вогнища крововиливу. Під час діафаноскопії виявляють зниження ореолу світіння на боці гематоми, на Ехо-ЕГ – зміщення М-ехо. Імовірний діагноз дають комп'ютерна томографія, ядерно-магнітний резонанс, допплєвграфія очних артерій, нейросонографія.
У разі субтенторіальних крововиливів звичайно не буває світлих Проміжків, тяжкість стану зростає на фоні симптоматики з боку стовбура мозку.
Субарахноїдальні крововиливи проявляються, як правило, відразу ПІСЛЯ народження дитини, відсутні світлі проміжки, відзначають підвищену збудливість, загальний неспокій у вигляді пожвавленої спонтанної рухової активності, підвищені сухожилково-періостальні та основні безумовні рефлекси, здригання, іноді судоми, тремор. Характерні також менінгеальні симптоми, особливо ригідність м'язів потилиці. Спинномозкова рідина найчастіше кров'яниста або ксантохромна. Внутрішньомозкові крововиливи зустрічаються переважно у недоношених дітей, їх клініка залежить від розмірів і локалізації гематом.
Страницы: 1, 2
