Найпоширенішою формою проведення основної частини заняття є організовані в різних варіантах вправи у видах багатоборства і прирівняних до них видах базової підготовки.
Більш детально питання організації і методики проведення основної частини розглядаються в наступному розділі глави при характеристиці різних типів занять, тому що особливості заняття в цілому визначаються саме його основною частиною.
Заключна частина завершує заняття. Вона найбільш коротка (5 - 10% загального часу), якщо мати на увазі рухові завдання, підведення підсумків заняття в спортивному залі (10 - 15 хв.). Після силових напруг, навантажень ударного характеру на суглоби кінцівок і хребетного стовпа рекомендуються пасивні виси на руках і ногах (краще на спеціальних петлях) у вертикальному і похилому положеннях, провисання лежачи на згині тазостегнових суглобів на м'якій опорі на колоді (до 1 хв.). Застосовуються вправи в розслабленні, прийоми аутогенного тренування (комплекс на релаксацію). Заключна частина занять розглядається як одне з важливих ланок системи відбудовних заходів. У зв'язку з цим можна виділити в ній дві частини: коротку - у спортзалі і більш тривалу - у відбудовному центрі (теплові і гігієнічні процедури, масаж, фізіотерапія, сауна й ін.) [17].
Уважне ставлення до організації і змісту підготовчої і заключної частин занять у цілорічному тренуванні дозволить у більшому ступені зберегти здоров'я гімнастів, уникнути травм, перенапруг.
При педагогічній оцінці спрямованості окремих занять правомірно кілька підходів:
· по ознаці відповідності головним задачам етапу або мікроциклу підготовки виділяються основні і допоміжні (додаткові) заняття;
· по ступені навантаження розрізняють заняття з оптимальної для даного спортсмена навантаженням (ординарні), ударні і розвантажувальні;
· по ознаці спеціалізації і вузької прикладності виділяються типи занять: навчальної, тренувальної, модельне, загальної фізичної підготовки, спеціальної фізичної підготовки, контрольне, розминкове і відновне. Уявлення про характер і структуру окремих типів занять дозволяє тренерові легше керувати тренувальним процесом у цілому.
Виділення окремих типів занять і детальна розробка їхні структури викликані заглибленою спеціалізацією підготовки гімнастів. Мабуть, тільки на початкових етапах заняття з новачками, що не володіють великим обсягом гімнастичних навичок, носять універсальний комплексний характер [12]. У тренуванні кваліфікованих гімнастів вирішується більш широке коло задач, не "вміщуючихся" в одне заняття. Заняття стають вузько прикладними з чіткою спрямованістю. Зміст виділення й удосконалювання структури окремих типів занять зводиться до того, щоб вирішувати все різноманіття педагогічних задач не одночасно, а послідовно, концентруючи увагу і сили на відносно малій групі задач і досягаючи при цьому відчутних результатів.
Структура мікроциклу й етапу тренування дає тренерові можливість вибору найбільш підходящих типів занять, що в остаточному підсумку дозволяє вирішити весь комплекс задач.
У загальному виді задача навчального типу занять зводиться до здійснення ідеї відновлення гімнастики, "уречевлення" її творчої суті. Завдяки подібним до занять гімнасти опановують всім обсягом доступних їм вправ [12].
У масштабі окремих навчальних занять вирішуються задачі, зв'язані з оволодінням вправами конкретного спортивного розряду.
У зв'язку з цим, зміст і організація навчального заняття підлеглі створенню сприятливих передумов для процесу навчання. Це значить, що тренер повинний спланувати освоєння "ланцюжків" родинних за структурою елементів, ґрунтуючись на принципі приступності й ефекті позитивного переносу навичок [11].
Незважаючи на удаване розходження й оригінальність кожного виду багатоборства, багато елементів близькі по технічних діях і навчальні "ланцюжки" на різних снарядах можуть стулятися в багатьох місцях. Це привід для міркування й ухвалення рішення: чи планувати в одному занятті рівнобіжне освоєння родинних елементів або йти шляхом "контрасту", пропонуючи учням несхожі за структурою елементи. Найчастіше тренери випливають першим шляхом, полегшуючи гімнастам задачу оволодіння школою розмахувань, акцентованими діями ("темпами") на маху вперед або на маху назад, спадами з упора у вис і т.п. Але бувають ситуації, коли необхідно скористатися другим шляхом. Приміром , у роботі з чоловіками тренер проходить тему "сальто вперед". Пропонує освоїти зіскоки сальто вперед на поперечині, брусах, кільцях, так ще додає аналогічні елементи у вільних вправах і опорних стрибках.
При удаваній повній подобі цих елементів, виконуваних у різних видах багатоборства (ефект спостереження польотної безопорної фази), маються багато тонкостей техніки, що відрізняє елементи один від іншого. Це специфіка опори об снаряд, деталі відходу з опори, швидкість обертання в польоті й ін. Гімнаст, перевантажений інформацією з теми "сальто вперед", перестає розрізняти нюанси техніки, часом буквально переносить частини навички з одного снаряда на іншій. Приміром , починає притягатися руками до поперечини перед відходом на маху назад у зіскок сальто вперед, що характерно для зіскоку з кілець. У цьому випадку від подібних помилок можна піти, розосередивши аналогічні по техніці елементи за часом, освоюючи їх не одночасно, а послідовно, пропонувати гімнастам контрастні завдання, переключати них на координацію рухів іншого типу [11].
Інша складна проблема - визначення кількості нового матеріалу, планованого на одне заняття. Навчання проходить успішно при гарному емоційному стані учнів, на "свіжі" сили, не в стадії фізичного і психічного стомлення. У зв'язку з цим тренер повинний представити, яку труднощі складає новий матеріал для конкретного учня, який коефіцієнт новизни пропонованих для освоєння вправ.
Практичний досвід, підтверджений і наукові дані, свідчить про те, що оптимальним є планування для вивчення на кожнім снаряді одного-двох нових елементів [5]. При цьому для підготовлених гімнастів абсолютно нових елементів практично не буває, якщо врахувати, що техніка нового елемента включає багато знайомих деталей, фрагментів, закладених ще на етапі базової підготовки. У змісті навчальних занять передбачається сполучення нового матеріалу (різного ступеня новизни) з повторенням, закріпленням техніки "старого" - вправ, що ще недавно вивчалися як "нові".
Кількість повторень (підходів, спроб-проб) кожного нового завдання є також у числі актуальних питань планування навчальних занять.
Як видно, рецепта строгого регламентування навчальних занять немає. Проте, основні вимоги до їхнього змісту, методиці й організації можна звести до наступного:
· не перевантажувати заняття новим матеріалом (1-2 нові вправи на снаряді);
· планувати навчальні заняття серіями, щоб створити умови для повторення, закріплення рухових навичок без тривалих пауз між заняттями (4-6 занять "щільного" навчання в "темпі");
· планувати освоєння складного матеріалу ближче до початку основної частини заняття (на першому - другому снарядах);
· число підходів на виконання нового завдання варто варіювати в залежності від ступеня стомлення. При помітних помилках, зв'язаних зі стомленням, навчання припиняється (середня норма - 6 - 8 підходів, 1- 3 повторення в підході).
Організація навчальних занять у цілому повинна зводитися до створення найбільш сприятливих умов для навчання вправам. Особливо важливі умови, які несуть щадне навантаження, на етапах початкової і спеціалізованої підготовки. Мається на увазі наявність підсобних снарядів, тренажерів, розклад з достатнім часом занять по видах багатоборства, графік чергування видів з режимом сприяння для груп, що планують навчальні заняття [5].
Даний тип занять є, як і навчальне заняття, основною формою роботи з гімнастами й у загальному обсязі складає від 25 до 30% кількості занять у рік.
Тренувальне заняття (або тренування в буквальному значенні цього слова) спрямовано переважно на повторення вже освоєної програми, її удосконалювання.
Основна задача - закріплення навичок, їхнє удосконалювання при виконанні в з'єднаннях, частинах комбінацій і в цілих комбінаціях обов'язкової і довільної програм, виховання спеціальної витривалості. Це основний тип занять при підготовці до змагань. По обсязі й інтенсивності навантаження в тренувальних заняттях досягає найвищих величин, особливо в тренуванні ударного характеру [15].
Виконання комбінації в цілому на високу оцінку можна вважати навантаженням з 100% інтенсивністю, якщо вона точно відповідає програмі змагань. У зв'язку з цим, кількість виконаних комбінацій і опорних стрибків характеризує інтенсивність тренувальних занять. Крім цього показника, факторами обліку і контролю є кількість елементів (загальний обсяг навантаження), кількість підходів, а також якісні характеристики: комбінації, виконані на високу оцінку, кількість зривів.
Проміжною формою, що з'єднує зміст навчального і тренувального занять є досить розповсюджений тип учбово-тренувального заняття. Дійсно, "еволюцію" змісту і форм занять у міру зростання майстерності (як у багаторічній підготовці, так і від підготовчого періоду до змагального) можна представити як послідовну зміну одних типів занять іншими, з акцентом на їхні пріоритетні задачі.
Учбово-тренувальні заняття, як проміжна форма, переміняють чисто навчальні, а потім переростають у власне-тренувальні. Така динаміка, зв'язана зі змістом роботи гімнастів у підготовчий і початку змагального періоди. Якщо при навчанні елементам результат оцінюється більше за критерієм "вийшло або не вийшло", "зроблене не зроблене", то в тренувальних заняттях ефективність роботи визначається і кількісними, і якісними критеріями: "зробив скількох разів", "наскільки добре виконане" [12].
В учбово-тренувальних заняттях навчальним матеріалом можуть бути не тільки нові елементи, але і навчальні комбінації, що є або полегшеними варіантами змагальних, або спеціальними, що складаються з базових елементів.
При характеристиці основної частини заняття виділені її структурні частини - підходи - і відбитий їхня педагогічна спрямованість. Інтенсивність тренувальних занять можна визначити по кількості підходів. Якщо в кожнім підході виконуються комбінації в цілому, то таке тренування має дуже високу інтенсивність [11].
При плануванні чисто тренувальних занять тренерові має бути визначити кількість видів багатоборства, їхнє чергування, кількість підходів з виконанням комбінацій і їхніх частин, опорних стрибків.
Складніше при плануванні учбово-тренувальних занять, коли сполучаться задачі по освоєнню й удосконалюванню техніки елементів із задачами розвитку витривалості при виконанні вправ програми змагань. У будь-якому випадку тренер повинний керуватися принципом пріоритету головних педагогічних задач. Гарні можливості в "розведенні" навчальних і тренувальних занять у часі створюються при дворазових заняттях у день, коли одне заняття проходить під девізом "навчання", а інше - "тренування".
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7
