Принцип єдності загальної і спеціальної підготовки знаходить своє біологічне і соціальне обґрунтування в представленнях про єдність систем організму, про єдність організму і середовища, індивідуума і соціального середовища.

Це феномен діалектичної єдності загального і частки. Вплив спеціальних вправ для локального розвитку яких-небудь функцій, безсумнівно, відіб'ється на організмі гімнаста в цілому.

Принцип безперервності тренувального процесу випливає з необхідності проведення цілорічного багаторічного тренування. Інакше в сучасному спорті не мислиться досягнення високих результатів. У гімнастиці особливо важливо дотримувати цей принцип у зв'язку з тим, що утворення рухових навичок вимагає постійного підкріплення, повторення, а нагромадження рухового багажу - систематичності. У гімнастиці це особливо актуально в зв'язку з необхідністю оволодіння великою кількістю елементів - від "А" до "Е".

Умовою проведення безперервних занять є своєчасне і достатнє відновлення функцій організму. Довгострокове безперервне і напружене тренування неможливе без відбудовних заходів і відпочинку. У результаті систематичних занять настає стан тренованості, що є показником відповідності, пристосованості організму до визначених навантажень. У цьому змісті тренування можна представити як процес функціонального пристосування організму до навантажень, адаптацію. Гімнасти, що прагнуть до високих результатів, тренуються практично щодня і навіть два або три рази в день. Число занять у рік у цих випадках перевищує число днів у році. Безперервні заняття є основою, на якій можна будувати плани оволодіння новими вправами і планувати динамікові навантажень [20].

Принцип безперервності тренувального процесу знаходить своє конкретне вираження в планувальній документації - у довгострокових перспективних планах підготовки й у короткострокових планах на етапи і мікроцикли тренування [13].

Принцип циклічності тренувального процесу пояснюється необхідністю неодноразово повторювати ситуації, що забезпечують утворення міцних рухових навичок, досягнення визначеного рівня фізичної підготовленості і стани спортивної форми. Інакше даний принцип можна сформулювати як принцип ритмічності впливів, що тренують. Ритмам природи підлеглі біоритми людини (добові, місячні ритми, біоритми фізичної, інтелектуальної і емоційної активності). З астрономічним календарем погодяться календарі міжнародних і внутрішніх змагань.

Ритм визначається повторністю елементів, що складають його структуру. Гімнасти з дня в день повторюють вправи у всіх видах багатоборства. Циклами організуються спроби і підходи гімнастів для виконання окремих завдань у кожнім виді багатоборства.

У виді циклу вправ організується заняття по СФП круговим способом. Кожний тренувальний день уже виявляє собою маленький цикл, відносно замкнутий навкруги задач, типових для одного дня тренування. Більш масштабний цикл тижневої роботи - мікроцикл тренування. Ряд мікроциклів складає середню по масштабах перспективного планування структуру - мезоцикл (етап, період підготовки). І нарешті, - макроцикл, що охоплює півроку, рік і кілька років тренування [13].

Модель циклу - замкнутого кола - добре підходить для організації і структурування планів підготовки. Але кругообіг різних циклів, етапів, періодів (від "мікро" до "макро" масштабів) не припускає повну замкнутість, ізольованість кожного з циклів.

Для характеристики змістовної сторони циклічної структури більше підходить модель розвитку по спіралі. Адже ще древнім філософом сказано: "Не можна ступити в одну ріку двічі". У витках цієї спіралі відбиває динаміка процесу тренування, що направляється або "нагору" по спіралі - для досягнення більш високого рівня підготовленості, або вниз - при бажанні зменшити ці показники.

Принцип поступовості зростання навантажень характеризує одну із самих істотних сторін спортивної діяльності. Сама по собі безперервність занять не забезпечує росту спортивних досягнень, звичайна повторність також не є стимулом удосконалювання. На тлі безперервних занять необхідно поступово нарощувати навантаження: опановувати усе більш важкими елементами, з'єднаннями, комбінаціями, підвищувати обсяг і інтенсивність тренувальної роботи. У назві принципу маються два ключових слова: "поступовість" і "зростання". Саме в їхній єдності складається зміст даного принципу. Відомий російський фізіолог А.А.Ухтомський коротко сформулював закон пристосування живого організму: "Робота будує орган".

Поступово збільшуються навантаження приводять до нового, більш високому рівневі функціональної адаптації. Властивість організму заповнювати затрати і "зверхзатрати" енергії з перевищенням доробочих рівнів у період відновлення одержало назву "суперкомпенсації", або зверхвідновлення. На цій біологічній закономірності і побудований принцип підвищення навантажень до значень, близьких максимальним [24]. Поняття про максимальні навантаження в гімнастиці досить відносно, так само, як відносно поняття про труднощі елемента.

Показники звичайної тренувальної роботи гімнастів-майстрів спорту для розрядників будуть околопредельными.

Неухильне плавне підвищення навантажень, як реалізація принципу поступовості, характерно для багаторічної підготовки гімнастів. На етапі початкової підготовки для юніорів навантаження повинні регулюватися дуже уважно за принципом поступовості зростання (у відповідності також з дидактичним принципом приступності).

У той же час, характерною рисою тренування гімнастів (особливо високої кваліфікації) є вихід на високі обсяги й інтенсивність навантаження.

Для ілюстрації приведемо показники тренувальних навантажень гімнастів різного рівня підготовленості в порівнянних одиницях виміру (кількість елементів і комбінацій). Однак треба мати на увазі істотна відмінність елементів і комбінацій по труднощам у різних розрядах (табл. 1).

Таблиця 1.

Об`єм тренувального навантаження гімнастів різного рівні підготовки (на один тренувальний день)

Принцип хвилеподібності динаміки навантажень. Численні дослідження тренувального процесу в гімнастиці виявили загальну закономірність у динаміку навантажень - хвилеподібність. Дані про аналогічні дослідження в інших видах спорту свідчать також про наявність підйомів і спадів у динаміку тренувальних навантажень, що мають хвилеподібний характер [24].

З урахуванням цієї закономірності будується тренувальний процес як в одному занятті, так і в мікроциклі тренування з більш тривалими відрізками часу.

Застосування тренувальних навантажень за принципом їхньої хвилеподібної зміни по обсязі й інтенсивності зв'язано не тільки з вольовими рішеннями тренера, але й обумовлено визначеною інертністю процесів, що визначають життєдіяльність організму. Зокрема, взаємодією процесів стомлення і відновлення, ритмом фізіологічних процесів.

Прийнято виділяти малі хвилі, що охоплюють і характеризують навантаження декількох тренувальних днів (мікроцикл тренування, див. мал. 183), середні хвилі, що підсумовують навантаження декількох мікроциклів і характеризують етап (мезоцикл) тренування [24]. Нарешті, великі хвилі, що виражають загальну тенденцію в динаміку навантажень на тривалому відрізку часу (піврічні і річні цикли).

Характерною рисою тренування, особливо гімнастів високої кваліфікації, є періодичне застосування високих навантажень, близьких до "стелі" можливостей.

Подібні тренування типові для сучасної гімнастики, але застосовувати їхній випливає епізодично у виді ударного мікроциклу тренування або у виді ударного тренування в ряді занять іншої спрямованості. Варто підкреслити, що виходи на максимум навантаження можливі завдяки систематичному нарощуванню тренованості в діапазоні оптимальних значень навантаження для даного гімнаста [24].

Хвилеподібність динаміки тренувальних навантажень не виключає моделі стрибкуватості навантаження, що представляється як окремий випадок у загальній закономірності і більш типовий для характеристики навантаження в короткі тимчасові інтервали (день, тиждень). Такий підхід може бути компромісом у суперечці прихильників хвилеподібної або стрибкоподібної моделі.

Підводячи підсумок усьому сказаному про загальні принципи тренування в гімнастиці, необхідно в першу чергу підкреслити єдність принципів. Ця єдність випливає із самої суті спортивної діяльності, різноманітної за формою і багатофакторної власне кажучи.

Єдність процесу навчання, виховання, підвищення функціональних можливостей варто розглядати і як єдність принципів тренування і єдність відомих дидактичних принципів свідомості й активності, систематичності, приступності, наочності, індивідуалізації, міцності.

Відповідно до основних принципів будується й одне заняття, і багаторічний процес тренування. Даними принципами варто керуватися на всіх етапах підготовки: і в роботі з початківцями, і з гімнастами високої кваліфікації [25].

1.2 Структура тренувального процесу в гімнастиці

Вихідні передумови планування тренувального процесу. Планування підготовки гімнастів у цілому побудовано за принципом чергування і розподілу в часі, структурних блоків: великих циклів, періодів, етапів, мікроциклів, тренувальних днів. Природно, ці блоки - різних масштабів, як і масштаби часу, ними охоплювані. Поряд з фактором часу, іншим істотним моментом планування є сам зміст роботи, "наповнювач" безперервного процесу підготовки гімнастів [24].

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7