Не випадково так багато нещасних випадків трапляється в Карпатах, особливо на перемичці Петрос-Говерла. Сніг, що спокійно лежить, не повинен присипляти пильність керівника: часто під цим снігом є льодова кірка, що утворилася в період короткочасної відлиги і наступного морозу, і сніг лежить, як на змазці, чекаючи випадку, щоб піти вниз лавиною. Таким чином, вирушаючи в гори, слід обов’язково одержати вичерпну консультацію у людей, які добре знають район вашої подорожі, та неухильно виконувати всі поради. Слід надзвичайно серйозно ставитися до вибору маршруту в цих районах і за таких природних умов.

Ознаки лавинонебезпечності:

1. на схилах крутістю менше 25° лавини сходять рідко;

2. у густому лісі лавини сходять рідко;

3. схили з окремими деревами небезпечніші, ніж зовсім безлісі.

4. підвітряні схили сприятливі для накопичення надлишку пухкого снігу й утворення снігових дошок; виступ снігового карнизу, спрямований у бік підвітряного схилу; замети вигнуті перпендикулярно до напрямку вітру, при цьому підвітряний схил більш крутий;

5. в улоговинах, розташованих перпендикулярно до вітру, крихкий сніг чи утворення снігових дошок накопичується переважно на підвітряному схилі;

6. на навітряних схилах сніговий покрив, як правило, сильно утрамбований вітром і безпечний;

7. схили, спрямовані на південь, сприятливі для утворення мокрих лавин весною і зсувів зі свіжого снігу під впливом сонячних променів;

8. наявність лавинних конусів у нижній частині схилу;

9. вертикальні просіки на схилах, зарослих хвойним лісом (це результат сходу потужних та вологих лавин, які змітають все на своєму шляху).

Порохоподібні та пластові лавини можуть виникати в будь-яку годину дня, але найчастіше вони сходять між 12 і 14 год. Уночі, при похолоданні, десь через годину після заходу сонця, всі схили, нагріті вдень сонцем, стають безпечними, а тіньові схили небезпечні й вночі.

Характеристику може доповнити знання напрямку панівних вітрів у цьому районі. Наприклад, на Чорногорському хребті (Карпати) в осінньо-зимовий період переважають південно-західні та західні вітри, тому сніг, який змітається з цих схилів, утворює великі наноси на східних та північно-східних схилах.

Основні правила поведінки в зоні сходу лавини

1. наявність теплого одягу;

2. рюкзак одягають так, щоб його можна було швидко скинути з плечей;

3. виставляють пост нагляду за схилом у безпечному місці;

4. при траверсі схилу рухатися по одному;

5. обов’язково прив’язують до пояса лавинний шнур (мотузка, кольорова вірьовка (приблизно 10м), яка закріплюється до пояса) та розпускають його;

6. при підйомі чи спуску рухатися «в лоб» (по лінії падіння води);

7. обходьте відомі лавинонебезпечні схили, переходьте якомога вище по схилу;

8. безпечний шлях по гребню хребта, але не можна рухатись по виступаючому карнизу;

9. будьте уважними: під час пересування постійно контролюйте стан снігу. Перед тим, як вийти на основний схил, випробуйте невеликий з такою самою крутістю та орієнтацією на сонце. Якщо ви бачите слід лавини зі снігово дошки, знайте: поряд вас може чекати така сама лавина;

10. слідкуйте за своєю тінню. Коли вона спрямована на схил, дія сонця найбільш інтенсивна. Шукайте захист у густому лісі, на навітряних схилах і за природними укриттями. Слідкуйте за погодою: будь-яка раптова зміна приховує в собі велику небезпеку.

11. весною період між десятою годиною ранку і заходом сонця найбільш лавинонебезпечний. Ранкові години перед сходом є найбільш безпечними.

12. правильно використовуйте свій час. Перечекайте сильний буран і деякий час після нього, доки не зійдуть лавини чи не просяде сніг. У перші години урагану можливий рух. Скористайтеся ЦМ для виходу із лавинонебезпечного району;

13. увага, спостережливість, а у разі найменшого сумніву і повна «бойова готовність» - найкраща гарантія того, що група вчасно помітить схід лавини і встигне вжити всіх необхідних заходів.

Сильний зустрічний вітер, незважаючи на значне нервово-м'язове напруження, зменшує швидкість пересування людини на 20-25%, перешкоджаючи диханню, порушуючи його нормальний ритм і збільшуючи навантаження на дихальний апарат. Окрім того, тривалий сильний вітер впливає на нервову систему, спричиняючи збудження і роздратування, яке з’являється вже за швидкості вітру 6-7 м/с.

Надзвичайно небезпечним є поєднання сильного вітру й низької температури. Так, починаючи з вітру швидкістю 15 м/с, подальше збільшення швидкості на 1м/с рівноцінно зниженню температури повітря приблизно на 5°С. Беручи до уваги, що на кожні 100м підйому температура знижується в середньому на 0,62°С, ми можемо пересвідчитися, що навіть влітку у середньогір'ї можливе переохолодження.

Надзвичайно важливим кліматичним фактором є опади. Оскільки з підйомом на висоту температура повітря знижується, це призводить до збільшення відносної вологості. Наприклад, повітря, яке має абсолютну вологість 2,5мм рт. ст. при температурі +15°С має 19,5% відносної вологості. А при тій самій абсолютній вологості, але вже при температурі -5°С повітря буде близьким до насичення (79% відносної вологи). Тільки-но величина відносної вологості перевищує значення 100% - маємо атмосфері опади у вигляді дощу чи снігу.

Туристи повинні знати: якщо вітер раптово змінив напрямок і подув з півночі, якщо похолоднішало, вживай заходи: шукай притулок, спускайся з плато або, на крайній випадок, поспішай до уторованої дороги – скоро на яйлу ляже туман.

Крім дощу, снігу, туману доволі часто в горах можна потрапити під град. Він випадає зі зливових хмар при температурі наземного повітря більше +10°С. Навіть звичайний град (діаметр до 3см) може завдати травми чи пошкодити намети. Град – явище, характерне тільки для теплої пори року і для помірних широт. Зазвичай він випадає вдень між 12 та 18 годинами. Це явище короткочасне, рідко перевищує 20-30хв.

Дощ, мокрий сніг, град, ожеледь, іній роблять поверхню схилу слизькою, що вимагає організації серйозної страховки, навіть на трав’янистих схилах, які зазвичай безпечні. Такі опади, як дощ, сніг і особливо туман, погіршують видимість, ускладнюють орієнтування.

Сонячні й теплові удари. При впливі на організм високих температур повітря може наступити перегрів організму. У цих умовах відбувається розширення кровоносних судин, зниження серцевого тонусу й артеріального тиску, частішання пульсу, збільшення температури шкіри. Більш значний перегрів може призвести до важких патологічних явищ з боку серцево-судинної системи і загального стану організму (теплового удару). Тепловий удар настає раптово і часто призводить до важких ускладнень; найбільш характерний симптом - дуже висока температура тіла. При цьому, з невідомих причин, теплорегулюючий центр мозку припиняє функціонувати, і організм зовсім утрачає здатність звільнитися від надлишку тепла. Лікування полягає в можливості більш швидкого зниження температури тіла - за допомогою холодних ванн, обгортання холодними вологими простирадлами, змочування тіла холодною водою, холодних клізм та ін. - доти, поки температура тіла не знизиться до 38,8°С. Потім можна обтерти тіло губкою, змоченою холодною водою. Лікар у випадку теплового удару повинний допомогти якнайшвидше.

Подорожі по рівнині або пересіченій, але відкритій місцевості відносно безпечні. Тут тільки зовсім недосвідчений керівник може допустити помилки, що призводять до серйозної небезпеки. Такою небезпекою є можливість одержати сонячний або тепловий удар. Заходи обережності при цьому зовсім не складні. Не слід без особливої необхідності в жаркий день робити переходи в період від 12 до 16 години. Треба, щоб кожний турист мав головний убір. Перед виходом групи слід запитати персонально кожного туриста про стан його здоров’я. Але трапляється, що теплові удари бувають і не в сонячну погоду, а коли в повітрі багато гарячих водяних парів, стає душно, важко дихати, і група, навантажена важкими рюкзаками, поспішає, іде швидше, ніж це припустимо. Висока температура повітря при підвищеній вологості утруднює тепловіддачу організму, незважаючи на інтенсивне потовиділення. Перепади висот, вага рюкзака сприяють збільшенню теплового навантаження на організм. Часом таке навантаження буває не під силу навіть здоровій людині. Окрім того, існує індивідуальна несприятливість організму, про яку сама людина може не здогадуватись.

Переохолодження. Небезпека, що являє собою холод для організму, як правило, полягає не в спаді температури тіла, а в місцевих змінах, які відбуваються в шкірі і підшкірних тканинах відкритих ділянок тіла; головним чином це руки, пальці рук і ніг, ступні, вуха, ніс і щоки. У залежності від тривалості перебування на морозі й у вогкості можуть наступити більш-менш небезпечні явища - почервоніння шкіри (кисті рук і ступні червоніють, починають горіти і свербіти; іноді шкіра тріскається, з'являються виразки), обмороження шкіри або траншейна стопа. Що таке траншейна стопа? Якщо ноги озуті в тісне взуття або людина знаходиться в нерухомому стані на сильному морозі й у вогкості, це може шкідливо позначитися на тканинах ніг. Спочатку людина відчуває біль, потім повну нечутливість, після чого настає зараження крові або гангрена; однак тканини можуть і ожити, коли відновиться нормальний кровообіг. Випадки траншейної стопи та інші наслідки відмороження стопи - усе це варіанти одного захворювання, що розрізняються тривалістю перебування на морозі й у вогкості.

Унаслідок подразнення холодових рецепторів змінюються рефлекторні реакції, які регулюють збереження тепла: звужуються кровоносні судини шкіри, що на третину зменшує тепловіддачу організму. Важливо, щоб процеси теплоутворення та тепловіддачі були збалансованими. Переважання тепловіддачі над теплоутворенням призводить до пониження температури тіла і порушення функцій організму. При t тіла 35° спостерігається порушення психіки. Подальше пониження температури сповільнює сприйняття організмом температури. При підвищеній вологості температура повітря здається вищою.

Про несприятливий вплив низьких температур на здоров'я людей свідчать сезонні коливання показників смертності. У зимовий період у Великобританії, США, Франції, Швеції й ін. країнах відзначається більша кількість випадків госпіталізації і смертності, ніж улітку. Між смертністю узимку і температурою зовнішнього повітря спостерігається лінійна залежність. Однак, лише невелика кількість смертей у зимовий період безпосередньо пов'язана з низькою температурою тіла (гіпотермія). Причиною смерті частіше є серцево-судинні і респіраторні захворювання. Розлад серцево-судинної системи посилюється з подовженням холодного періоду. Кількість серцевих нездужань зростає після 1 - 2 днів холодної погоди, серцевих нападів - після 3-4 днів, захворювань пневмонією і бронхітом - після 7 днів холодної погоди.

Отже, під час розробки маршруту необхідно детально вивчити кліматичні карти району, вивчити відповідну літературу, врахувати певні природні небезпеки з метою забезпечення комфортних умов в активному туризмі.

Список літератури

1.Фокін С. Небезпеки туристського походу // Завуч. – 2003. - №5, лютий. - С.6-7.

2.Черемисин П. А. Виды современного туризма // Краєзнавство. Географія. Туризм. – 2004. - № 25-28, липень. – С.54.

3.Штерн О. Заходи безпеки в туристичній діяльності // Краєзнавство та шкільний туризм. – 1997. - № 23. – С.1.

4.Я. Б. Олійник, А. В. Степаненко. Теоретичні основи туризмології. - К.: Ніка, 2005.-315с.

5.Яцюк Н. Туризм з українським відтінком // Краєзнавство. Географія. Туризм. – 2007.-№ 8, лютий. – С. 7.

Страницы: 1, 2, 3